Cвяті брати, родом з Риму, немов одна душа у двох тілах, цілковито посвятили себе на службу Господу Богу, обидва жили задля добра ближніх. Косма і Дам’ян були лікарями, вони допомагали всім і всюди, а у винагороду за свій труд бажали лишень одного, щоб хворий увірував у Христа Спасителя. Бог наділив їх даром покладанням рук зцілювати хворих, при цьому брати навчали, що це Божа благодать повертає хворому здоров’я, а вони є лишень посередниками цієї благодаті. Віддячити зцілений повинен був глибокою вірою і сповненням Божих заповідей. Так вони ходили від міста до міста, не минали й сіл, а що но броли грошей, то стали їх усі називати безсрібниками.
Однак погани, а насамперед заздрісні лікарі, звинуватили їх перед імператором Карином в тому, що вони є християнами і чарівниками. Імператор велів поставити їх перед своїм судом. На суді брати сказали, що жодні чари їм не відомі, вони лиш мають глибоку віру в Христа Спасителя і оого Іменем несуть поміч своїм братам. А що силу лікувати хворих отримали в дар, то й задарма лікують, надіючись, що їх заплатою буде сам Бог. А жертви поганським богам не приносили, бо є лишень один Бог, могутній і сильний – Бог християнський, Творець неба і землі, якому поклоняється всяке творіння і честь воздадуть в усіх кінцях світу.
Святі не злякалися жодних погроз, а Бог возвеличив їх своєю силою перед судом, бо Карин раптом дуже тяжко занедужав і, пізнавши в тому Божу кару, голосно заволав: „Великий Бог християнський” – і хвороба, за молитвами святих безсрібників, враз покинула його . Імператор, за волею всього народу, відпустив їх на волю з почестю, а святі брати пішли собі далі, чинячи добро і навертаючи до Бога.
Та заздрість людська темна як ніч і на все готова. Один лікар, у якого вони навчалися, позаздрив їм, що їх усі величають, називають своїми добродіями, і, вдаючи щиру приязнь, запросив їх піти разом у гори збирати цілюще зілля. Святі Косма і Дам’ян послухали свого вчителя, та зрадливий зависник убив їх посеред лісу, а тіла сховав у гущавині. Сталося це близько 286 року. Почитання святих безсрібників поширилася у цілій Церкві. Папа Фелікс III на честь святих безсрібників Косми і Дам’яна побудував у Римі (526-530) величну церкву, де спочили їх мощі. Частину тих мощей було перенесено до Франції, де вони прославилися багатьма чудами. На Сьомому Вселенському соборі (Нікея, 787 р.) Були виголошені всі чуда, якими Господь прославив святих мучеників.
Стихири на „Господи, взиваю я”
Наводнені водами духовними,* як повноводні ріки,* все створіння напоюєте Божими знаками* і преславними дарами оздоровлень,* висушуючи душерозтлінні пристрасті,* зціляючи недуги* і проганяючи духів,* богоносні Безсрібники,* заступники душ наших.
Покоривши, Святі,* нерозумні пристрасті* душевними силами,* вчиняєте людям і скотові добродійства,* бо Христос збагатив вас* дарами оздоровлень.* Тому звершуючи ваше священне* і світлоносне торжество,* просимо очищення душам нашим.
Ваш божественний храм* явився немов промінне і спасенне небо.* Він прикрасився нині,* немов зорями, спасительними чудами,* і, як сонцем світлим, божественними оздоровленнями,* Космо преблаженний* і Дам’яне преславний,* – слуги Господні,* молільники за душі наші.
Хто не здивується? Хто не прославить?* Хто з вірою не оспіває чудеса мудрих і преславних безсрібників?* Бо і по святій їхній смерті подають вони усім, що з вірою приходять, щедрі ізцілення,* а їх святі мощі виділяють благодатне оздоровлення.* О свята Двійко! Чесні голови!* О, премудросте і славо даної нам від Бога ласки!* Тому й піснями славимо добродійного Бога,* що появив їх на зцілення душ і тіл наших.
„Молитвослов” м. Жовква, Видавництво «Місіонер», 2011
Тропар:
Днесь у радості пісню возсилаймо, люди, в вишніх сущому Богові, який дав нам лікарів, які зціляють без відплати, Косму і Дам’яна, до яких зовемо: як ті, що задарма прийняли благодать зцілення, задарма й подавайте його всім, хто пам’ять вашу почитає.
Кондак:
Від джерела чудес благодать зцілень прийнявши, невідмовно подаєте задарма тим, які до вас прибігають, безоплатні лікарі, Космо і Дам’яне. І нас у недузі душевній і тілесній навідуйте, просячи в Христа Бога великої милості.
Я. Луцик, „ЖИТІЯ СВЯТИХ, пам’ять яких Українська Греко-Католицька Церква кожного дня впродовж року почитає”. Львів, Видавництво «Свічадо», 2011
о. Петро Фостик
