14 ЛИСТОПАДА – † СВЯТОГО І ВСЕХВАЛЬНОГО АПОСТОЛА ФИЛИПА, ОДНОГО З ДВАНАДЦЯТИ.

14 листопада. Св. і всехвального ап. Филипа.

З історії святого

Святий апостол Филип походив з міста Витсаїди в Галилеї. Він був одружений і мав кілька дочок, яких виховав у страсі Божому [1]. Був він покликаний третім з апостолів [2]. Саме до Филипа, який має грецьке ім’я підійшли греки, що просили доступитися до Христа в Храмі (Ів. 12:21-22) [4].

Після Зіслання Святого Духа апостол Филип спочатку навчав у Витсаїді, своєму рідному місті, а з Галилеї пішов проповідувати до Еллади, Партії та Аравії. В Африці навчав в Етіопії, опісля морем прибув до Азоту, а відтак до Єраполя, що в Сирії. Там він навернув багато поган, а одного з новонавернених на ім’я Іра поставив єпископом. Тут, як і всюди, він утверджував свою проповідь численними чудами. Перейшовши через Сирію, Азію горішню, Лівію і Мисію, він зійшовся зі святим Вартоломеєм і в супроводі своєї сестри святої Маріямни прибув до міста Єраполя в Фригії. Давній церковний історик Никифор розповідає, що в Єраполі погани почитали як божка змію [1]. Филип хрестом вигнав єхидну (дракона, змія) із храму Марса. Коли звір звільнився, то від його смороду померло багато жителів міста, зокрема син царя. Апостол воскресив юнака [4]. Після цього багато жителів міста навернулися, зокрема дружина царя. За це апостолів схопили і поставили перед судом. Суд виніс вирок святих апостолів розіп’яти. Святому Филипові пробили обидві п’яти ніг, просунули через них мотузку і повісили головою вниз. Та враз землю почало трясти, перелякані погани звільнили святого Вартоломея і відпустили його на волю. А святий Филип помер мученицькою смертю, будучи розп’ятий, і до останньої хвилини просив Господа, щоб простив засліпленим катам [1].

Тіло святого апостола Филипа поховали святий Вартоломей і свята Маріямна. На честь святого апостола було зведено дві церкви. Мощі святого Филипа є у Флоренції, Парижі, Празі і Трирі. Згідно з одними джерелами, апостол Филип постраждав 54 р., а згідно з іншими – 90 р.[1] за часів царювання римського імператора Доміціана [3].

Руїни первісної гробниці апостола виявлені на території античного міста Гієраполі Фрігійського, пов’язаного з ім’ям Филипа. Це місто зіграло важливу роль у поширенні християнства після того, як тут мученицьки загинув святий Филип. Після цієї події місто стали називати «Святим містом». Рівноапостольний імператор Костянтин зробив його столицею області Фрігія і місцем розміщення єпископської катедри [3]. На місці смерті святого апостола в IV ст. був побудований храм восьмикутної форми розмірами 20х20 м. Храм-мартирій мав центральне приміщення, де, можливо, і знаходиться гробниця святого апостола Филипа. Мощі святого апостола Пилипа близько 560 р. були перенесені в Рим, де і нині вони спочивають у церкві в ім’я святих славних і всехвальних дванадцяти апостолів. У нижньому храмі цієї церкви знаходиться біла кам’яна гробниця з мощами апостолів Пилипа та Якова [3]. Частина мощей в XIII ст. упокоїлася в Константинополі, у церкві Пресвятої Богородиці [1].

Що до нас мовить ікона святого?

Cпоглядаючи ікону святого апостола Филипа, можемо відчитати те, що ікона цього святого до нас мовить.

Найперше варто відзначити, що на загал в іконографії св. Филипа зображають із хрестом і пасторалом у руці [2], або ж зі сувоєм. Хрест мовить до нас про знаряддя мученицької смерті апостола, пасторал (жезл) означає апостольську владу святого, а сувій вказує на проповідь Божого Слова й апостольську науку.

В українському іконописі Филип зустрічається у всіх сценах, де присутні 12 апостолів, як то апостольський ряд іконостасу, Страшний Суд, празники та ін. На апостольському ряді Филип зображається найчастіше крайнім у правому ряді (навпроти апостола Томи, що зображається крайнім в лівому). Як і Тома, зображається безбородим юнаком (дуже зрідка – сивим і бородатим) із сувоєм або книгою, що може ускладнювати ідентифікацію. У нього червоний хітон і синій гіматій (інколи навпаки). Починаючи із XVIII ст. в українському іконописі зустрічаються зображення із мученицькою атрибутикою. Найчастіше це посох (пасторал, жезл) із завершенням у формі хреста або хрест (інколи – перевернутий). Від XIX ст. починає зображатись із хрестом-тау (т-подібним). Також його атрибутом є дракон, як ілюстрація апокрифічної перемоги над єхидною [4].

Дивіться також коротке відео про життя святого апостола Филипа:

Джерела:

1. https://prayer-service.online/#20231114&vita
2. https://credo.pro/2023/05/62663
3. https://credo.pro/2011/07/48486
4. http://icon.org.ua/ikonografiya/filip/

Підготував: бр. Вадим Поліщук, V курс КТДС

Ікона мовить. Св. ап. Филипа – Джерелo: https://ktds.edu.ua/news/our-publish/38750-ikona-movyt-sv-ap-fylypa/

14 листопада – Життя святого і всехвального апостола Филипа, одного з дванадцяти – Джерелo: https://www.youtube.com/watch?v=BQdIYZGmDr0&t=1s

Святий апостол Филип (не слід плутати його зі святим Филипом дияконом – див. 24 (11) жовтня) походив з міста Витсаїди в Галилеї. Він був жонатий і, як стверджують найстаріші церковні письменники, мав кілька дочок, яких виховав у страсі Божому. “Але журба про хліб насущний і домашні турботи, – як пише святий Йоан Золотоустий, – не перешкоджали йому в читанні Святого Письма. І він молився гаряче в чеканні приходу Месії”.

Був він одним з перших, яких покликав Христос Спаситель. Ось як описує це євангелист Йоан. “Другого дня вирішив піти в Галилею; і знайшовши Филипа, мовив до нього: «Іди за мною». А був Филип з Витсаїди, з міста Андрієвого та Петрового. Зустрів Филип Натанаїла і сказав до нього: «Ми знайшли того, про кого Мойсей у законі писав і пророки, – Ісуса, Йосифового сина, з Назарету». Натанаїл же йому на те: «А що доброго може бути з Назарету?» Мовив до нього Филип: «Прийди та подивися»” (Йо. 1, 43-46).

А через рік, коли Христос “покликав тих, що їх сам хотів, і вони підійшли до Нього. І Він призначив дванадцятьох, щоб були при Ньому, та щоб їх посилати із проповіддю” (Мр. 3, 13- 14), то серед тих дванадцятьох апостолів знаходимо і Филипа. Коли Христос навчав п’ятитисячний натовп народу біля Тиверіядського озера і хотів усіх присутніх там нагодувати, то щоб при цій нагоді укріпити віру апостола Филипа, “каже до Филипа: «Де хліба нам купити, щоб оцим дати їсти?» Мовив же так, іспитуючи його, знав бо сам, що має робити” (Йо. 6, 5-6). Святий Филип відповів, що і двісті динаріїв не вистачить на хліб, а за хвилю бачить, як Христос Спаситель чудесним способом помножує п’ять хлібів і дві риби та чує, як люди “заговорили: «Це справді той пророк, що має прийти у світ»” (Йо. 6, 14).

На Тайній вечері, коли Христос став навчати учнів, що Він є дорога, і правда, і життя, і що ніхто не прийде до Отця, як тільки через Нього, тоді “Филип Йому: «Господи, покажи нам Отця, і вистачить для нас». «Скільки часу я з вами, – каже Ісус до нього, – а ти мене не знаєш, Филипе? Хто мене бачив, той бачив Отця. Як же ти говориш: Покажи нам Отця? Невже не віруєш, що я в Отці, а Отець у мені?»” (Йо. 14, 8-10). Цими словами Спаситель утвердив в апостолові Филипі та в інших апостолах віру в те, що є Він єдиносущний Отцю, “що я в Отці, й Отець у мені” (Йо. 14, 11).

Після Зішестя Святого Духа апостол Филип спочатку навчав у Витсаїді, своєму рідному місті, а з Галилеї пішов проповідувати до Еллади, Партії та Аравії. В Африці навчав в Етіопії, Опісля морем прибув до Азоту, а відтак до Єраполя, що в Сирії. Там він навернув багато поган, а одного з новонавернених на ім’я Іра поставив єпископом. Тут, як і всюди, він утверджував свою проповідь численними чудами. Перейшовши через Сирію, Азію горішню, Ливію і Мисію, він зійшовся зі святим Вартоломеєм (див. 24 (11) червня) і в супроводі своєї сестри святої Маріямни (див. 2 березня (17 лютого)) прибув до міста Єраполя в Фригії. Давній церковний історик Никифор (Калліст Ксантопул) розповідає, що в Єраполі погани почитали як божка змію, яку апостоли убили списом, а потім навернули багато поган, а серед них і жінку воєводи міста Никанора. За це їх схопили і поставили перед судом. Суд виніс вирок святих апостолів розіп’яти. Святому Филипові пробили обидві п’яти ніг, просунули через них мотузку і повісили головою вниз. Та враз землю почало трясти, перелякані погани звільнили святого Вартоломея і відпустили його на волю. А святий Филип помер мученицькою смертю і до останньої хвилини просив Господа, щоб простив засліпленим катам.

Тіло святого апостола Филипа поховали святий Вартоломей і свята Маріямна. Його мощі згодом перенесли до Риму (1204 р.) вшановуються в церкві Дванадцяти Апостолів, а частина їх упокоїлася в Царгороді, у церкві Пресвятої Богородиці. На честь святого апостола було зведено дві церкви. Мощі святого Филипа є у Флоренції, Парижі, Празі і Трирі. Згідно з одними джерелами, апостол Филип постраждав 54 р., а згідно з іншими – 90 р.

Стихири на „Господи, взиваю я”

Музичним знаряддям,* що дзвенить від Богонатхненних повівів* та настанов Святого Духа, став ти,* і вогненним язиком твоїм* вів у світі мелодію* понадсвітнього Спасового Євангелія;* всю бо оману запалив ти,* мов деревину легкозаймисту* і мов траву земну посохлу;* Сущого ж над усіма Владику і Господа Христа* вселенній проголосив,* Филипе Боговидцю.

Трости́ною благода́ті* із глибини́ марновірства* ви́тягнув ти сме́ртних, подивугідний,* підкоря́ючись, Фили́пе,* повелінням Учи́теля,* що у всьо́му просвіти́в твій ро́зум,* і апо́столом, і свяще́нним Богомо́вцем* тебе́, всеблаже́нний, показа́в* Свого́ непоясне́нного Божества́.

Ду́ха ося́яння* на те́бе зійшло́ у вогне́нному ви́гляді* і тебе́, блаже́нний,* Боже́ственним вмісти́лищем учини́ло,* зда́тним невто́мно проганя́ти млу безбо́жжя* і світ просвіща́ти* світлом усему́дрих твоїх слів,* тайномо́вцю, апо́столів окра́со,* Христа́ самови́дцю блаже́нний.

Блискави́цями проповідування* просвіти́вши, сла́вний,* тих, що спа́ли в те́мряві невідання,* ти показа́в їх, Фили́пе,* сина́ми Влади́ки і Бо́га че́рез віру;* ревнува́в же і Його́ стражда́нню та сме́рті,* і сла́ви Його́ став спадкоє́мцем,* як му́дрий і Богомо́вний,* як у́чень істинний.

Блискавицями великого Світла* загорівшись, Филипе,* всесвітнім возсіяв ти світильником,* шукаючи ж Отця світла,* знайшов Його в Сині:* у Світлі бо Світло знаходиться.* Адже Він – печать рівнообразна,* що являє Началообразне;* Його, апостоле, моли, щоб спаслися* запечатані Божественною Кров’ю.

„Молитвослов” м. Жовква, Видавництво «Місіонер», 2011   

Тропар:

Прикрашується вселенна, Етіопія ликує, * наче вінцем красується, через Тебе просвітившися, * світло торжествує пам’ять твою, богогласний Филипе. * Всіх бо вірувати в Христа навчив Ти і біг життя довершив Ти достойно Євангелія. * Тому сміливо простягається етіопська рука до Бога; * його моли дарувати нам велику милість.

Кондак:

Ученик, і друг Твій, і наслідувач страстей Твоїх * вселенній Тебе, Бога, проповідував богогласний Филип. * Його молитвами від ворогів пребеззаконних * Церкву Твою і всякий град Твій, Богородиці ради, збережи, * Многомилостивий.

Я. Луцик, „ЖИТІЯ СВЯТИХ, пам’ять яких Українська Греко-Католицька Церква кожного дня впродовж року почитає”. Львів, Видавництво «Свічадо», 2011 – Джерелo: https://prayer-service.pp.ua/#20241114&vita

 о. Петро Фостик