15 грудня Церква вшановує пам’ять святого отця нашого Стефана ісповідника, архиєпископа Сурозького.
Життя святого отця нашого Стефана ісповідника, архиєпископа Сурозького
Преподобний отець наш Стефан був родом із Кападокії Великої від батьків християн, що виховали його в послусі належному. Був же хлопець з дитинства добрий вдачею, сторонився звичних для дітей забав. У сім же років віддали його батьки вивчати Книги, і був швидкий у науці, і за короткий час Писання божественного навчився добре. Коли йому було п’ятнадцять років, пішов з батьківщини своєї і прийшов у Царгород, хотівши закінчити навчання своє там в роки царя Теодосія Адрамітинагі патріярха Германа Святого. І знову віддався навчанню, і навчився філософії, і перевищив мудрістю багатьох і самих вчителів, що дивувалися всі премудрості його. Чув же про нього патріярх Царгородський святий Герман, прикликав його і, благословивши, спитав, з якого він краю. Він же все про себе розповів. Патріярх же, полюбивши добру вдачу його, і премудрість, і смирення, біля себе перебування йому дав. Пробув же блаженний біля патріярха декілька літ, належачи Церкві святій, живши у повстримності і чистій совісті. Після того відійшов звідти, від всіх утаївся і, пішовши в монастир, постригся і подвизався добре. Тоді, забажавши безмовнішого перебування, відійшов з монастиря і знайшов місце темне і нікому не відоме, перебував у ньому досить часу, для Бога працюючи в пості і молитві. Після цього єпископ, що був у Суренті-граді, переставився, і прийшли люди сурентійські в Царгород, до святішого Германа-патріярха, просячи єпископа для Суренту. І була суперечка щодо поставлення єпископа, була незгода: одні хотіли того, а инші иншого. Сурентяни ж просили царя і святішого патріярха, щоби подали їм єпископа, який міг би управляти церквою добре, бо “примножилася, — казали, — єресь в граді нашому”. Одної-бо ночі святому Герману, що на молитві стояв, явився : ангел Господній, кажучи: “В завтрішній день пошли туди, де живе в темному місці обранець Божий Стефан, його постав єпископом Суренту. Він-бо може випасти добре Христове стадо і до віри привести зловірних. Я ж і до нього посланий є від Бога — звеліти йому, щоб слухав тебе у всьому”. Патріярх же каже: “Господи, як довідаюся про місце, де обранець Божий Стефан перебуває?” Ангел же, взявши хлопця від патріярха, показав йому місце перебування святого. Хлопець же, прийшовши, розповів патріярхові. А святому, що в той час посилав молитву до Бога в темному своєму місці, явився той же ангел Господній в одежі білій — і забоявся святий Стефан, і, тріпочучи зі страху, впав на землю. Ангел же, взявши святого за руку й укріпивши його, сказав: “Я є ангел Господній, посланий від Спаса Христа ректи тобі радість і звеліти іти в Сурент-град, щоб навчити людей віри Христової. Ось завтра патріярх візьме тебе і, освятивши, пошле тебе туди архиєпископом, ти ж не супереч йому, щоб не прогнівити Бога”. Тоді, мир давши йому, ангел зійшов на Небо. На завтра ж патріярх скоро послав з хлопцем двох пресвітерів по святого Стефанія. Вони ж святого з великою честю до патріярха привели. Патріярх же зустрів його з радістю і, освятивши його, архиєпископом Сурента поставив. І відпустив на кораблі на престол його. Святий же, прийшовши в Сурентіиський град і на християнському престолі сівши, учив людей з Божественного Писання. І за п’ять років весь град Сурентіиський охрестив і всі околиці його. Після цього в Царгороді настав Лев — цар, що з Ісаврії, і збісився іконоборством: навчений був від двох жидів. Бо спершу звелів ікони ставити високо, щоб, якщо хто чистий, той цілував їх. Після цього у повітрі повісити святі ікони звелів, кажучи: “Не годиться ікони до стіни прибивати цвяхами”. І багато чого иншо-го робив окаянний. Святий же патріярх Герман багато сперечався з ним, із книг про це бесідуючи, щоб полишив починання свої злі. Розгнівався ж проклятий, виявив свою отруту, яку в серці своєму ховав, і почав зовсім відкидати святі ікони, ганьбити і нищити. Послав же наказ по всьому граду і в багатьох навколишніх місцях, щоб всі те саме з іконами святими робили, і казав: “Якщо хто противитися мені буде, всілякими муками замучу його і віддам смерті”. І було видно в царствуючому граді багато різних для правовірних християн мук. Патріярха ж Германа злочестивий цар послав у вигнання, а на його місце поставив патріярхом Анастасія, родом сирійця, однодумця своїй єресі. Тоді цар і патріярх пустили послів своїх зі злочестивим наказом до Сурента, і веліли посланці святому архиєпископові Стефану не поклонятися іконам і хресту. Відповідав же святий, кажучи: “Не буде того, не дозволю я людям своїм відступити від закону Христового, не слухаю наказу царевого ні окаянного патріярха”. І зійшов вночі до посланців на корабель, і в Царгород прибув. Одягнувся в одяг сану свого, став перед царем. Каже ж цар: “Хто такий?” Святий же відповів: “Я архиєпископ сурентійський Стефан”. І каже цар: “Чи бачиш собор цей, що сидить зі мною у честі великій? Ти попали і подри ікони, ти-бо послухай мене — і будеш в такій же великій честі з нами”. Святий же відповідав: “Не буде того, навіть якщо мене спалиш, чи на частини розітнеш, чи иншими якимись муками замучиш. Через ікону і через хрест Господній все хочу перетерпіти”. Тоді знову каже святий: “Царю, ми в книгах знаходимо пророцтво, що в Царгороді настане цар злочестивий, іконоборець, що спалюватиме ікони святі. Але Бог у твоє царювання хай того не робить”. І каже цар: “Чи знайшли ім’я царя того?” Відповів святий: “Ім’я його Конон”. І каже цар: “Справді, Стефане, знайшов ти ім’я моє. Батько-бо і мати нарекли мене ім’ям Конон”. І каже Стефан: “О царю, хай не буде це в царство твоє. Якщо ж таке зробиш, будеш предтечею антихриста”. Те чувши від святого, ‘ окаянний цар рукою залізною вдарив у лице його, і уста, і зуби, кажучи: “Як мене назвав предтечею антихриста?” І звелів святого за волосся і за бороду взяти, і бити, і волочити по землі, і вкинути до темниці. Коли святого волочили, він Богу вдячність підносив, і посаджений був у темницю, в якій же й инші святителі були.
Після цього знову звелів цар представити його собі. “Як мене, — каже — сурентійський єпископ назвав! Б’ючи, приволочіть його сюди”. Святий же перед царя з сімома єпископами прийшов. Тримав же цар в руці своїй ікону Господню, і Богородичну, і Івана Предтечі і каже святому. “Чому назвав мене предтечею антихриста?” Сказав святий: “Тому що діла його твориш, сказав я, і знову те тобі кажу”. Тоді цар плюнув на ікону і потоптав її, і сказав Стефанові: “Зроби і ти так з іконою цею”. Святий же, просльозившись, мовив: “Враже Божий, недостойний царства, як не осліпнуть безумні твої очі і не всохнуть беззаконні твої руки? Бог хай забере царювання твоє незабаром і вкоротить життя твоє”. Цар же, це чувши, з гнівом звелів бити святого. Після цього прив’язав його до хвоста коня і волочив до темниці. Святий же вдячність підносив Богові. Встали ж всі, що були в темниці, молилися до Бога — і молитвою святих скоро вмер злий цар. А по ньому царство прийняв син його Константин Копроним. Його ж цариця, чувши про добродійства і чуда святого Стефана, просила мужа свого царя Константина, щоб відпустив його на престол свій. У той же час народився у царя син, і охрестив його святий Стефан. Цар же, обдарувавши його, з великою честю відпустив на свою паству. Прийняв-бо добрий пастир свій престол, пас добре довірене стадо досить часу. Тоді, довідавшись про свій до Бога відхід, поставив замість себе архиєпископом Сурента клирика свого на ім’я Філарет і переставився до Бога на вічне життя місяця грудня в 15-ий день. Був же там один чоловік на ім’я Єфрем, родом сурентянин, сліпий з лона матері своєї — його ж святий Стефан наділяв їжею, і питтям, і одягом. Він, чуючи про смерть благодійника свого, заплакавши, мовив: “Хто мене тепер відвідає, ведіть мене, хай поцілую ноги його святі”. І коли приведений був до тіла Стефана святого, впав у ноги йому, плачучи і ридаючи, — і тут раптом прозрів, і тим чудом Бог дав знати про угодника свого, що зі святими в лику чудотворців та ісповідників. Тіло ж його святе святителі і весь сурентійський люд з багатьма сльозами поховали чесно на славу Бога, що всіма славиться і превозноситься навіки. Амінь.
Ікона мовить. Св. Стефана ісп., архиєп. Сурозького – Джерелo: https://ktds.edu.ua/news/publish/38850-ikona-movyt-sv-stefana-isp-arxyiep-surozkogo/
15 грудня – Життя святого Стефана ісповідника, архиєпископа Сурозького – Джерелo: https://www.youtube.com/watch?v=pBeopWELfG4&t=1s
Стефана ісп., архиєп. Сурозького – Джерелo: https://ies.ucu.edu.ua/saints-life/stefana-isp-arhyyep-surozkogo/
Житіє святого отця нашого Стефана Ісповідника, архиєпископа Сурентійського – Джерелo: https://www.truechristianity.info/ua/books/saints_ua_04/saints_ua_04_015a.php
У той самий день
Святого священномученика Єлевтерія
Святий Єлевтерій народився у Римі. Після смерти батька, Єлевтерія виховувала його мати Євантія. Вона знала апостола Павла і від нього пізнала Христову віру. Побожний і повний чесноти Єлевтерій був поставлений дияконом, а згодом священиком і єпископом Апулії (за іншими джерелами – Ілиріка). В часи мучителя-імператора Адріяна його поставили в Римі перед судом, святий Єлевтерій сміливо ісповів Христа Спасителя, а Бог, серед тяжких мук, прославив свого слугу такими видимими чудами, що Коремон, один із суддів, повірив у Ісуса, за це його зразу було замордовано. Під кінець імператор наказав стяти святого Єлевтерія мечем. А коли мати святого мученика поцілувала вже мертве тіло свого сина, тоді і її вбили мечем, а також прийняли мученицьку смерть і двоє катів, які навернулися і вголос сказали, що великий є Бог християнський.
Мощі святого Єлевтерія спочивають у Римі, в церкві святої Сусанни. В кінці IV століття, за імператора Аркадія, багатий вельможа Василій побудував у Царгороді церкву на честь святого мученика. Постраждав святий Єлевтерій близько 120 р.
Тропар (г. 4):
I звичаїв апостолів причасником і їх намісником стався ти,* знайшов ти шлях, богонатхненний, як дійти до видіння.* Задля того слово істини справляючи,* і задля віри постраждав ти аж до крови, священномученику Єлевтерію, моли Христа Бога, щоб спаслися душі наші.
Кондак (г. 2):
Як окрасу священиків, преподобний,* і наставника страстотерпців всі восхваляємо і просимо тебе,* священномученику Єлевтерію:* тим, які з любов’ю пам’ять твою звершують* від бід різноманітних звільни, молячись неустанно за всіх нас.
свщмч. Елевтерія – Джерелo: https://ies.ucu.edu.ua/saints-life/svshhmch-elevteriya/
У той самий день
Святого преподобного отця нашого Павла, що в Латрі
Народився в Елеї, поблизу Пергаму Азійського. Батько його Антіох помер скоро, а мати Євдокія переселилася зі своїми синами, старшим Василієм і молодшим Павлом, до Витинії. Василій покинув світ і пішов на гору Олімп, де прийняв монаший постриг. Павло пас чужу череду, а після смерти матері, за прикладом брата, пішов у той самий монастир.
Через якийсь час він оселився на горі Латрі, під провідництвом ігумена Петра. А коли преподобний Павло пізнав усі правила самітницького життя, то тривалий час жив на самоті в пустелі, поблизу Іраклії, а потім на вершині Латрійської гори зійшов на стовп, на якому простояв одинадцять років. Коли ж до нього стали горнутися учні, він побудував їм монастир, а сам подався на острів Самос, та згодом повернувся знову на Латрійську гору. Слава про його святе, строге і чесне життя поширилася дуже далеко. Чутка про нього дійшла аж до Риму, так, що папа послав одного монаха описати житіє великого Божого слуги і подвижника.
Імператор Костянтин Багрянородний (912-959) дуже шанував преподобного Павла, він часто писав до святого листи, а також переслав йому відбиток нерукотворного образа Христа Спасителя, який за його правління було перенесено з Едеси до Царгорода. Святий Павло помер 15 грудня близько 956 р. Похований він був у монастирській Святомихайлівській церкві.
Тропар (г. 4):
Як співжителя Безплотних і всім преподобним спільника,* всеславний Павле, оспівуємо тебе і молимо:* молися завжди за нас, щоб отримали ми милість.
Кондак (г. 8):
Від юності, мудрий,* того, що понад відчуття зажадав єси мужньо,* світу метушню облишив єси,* і був єси Тройці оселею через Божественне життя твоє,* і просвітив єси тих, які з вірою приступають до тебе.* Тому зовемо: радуйся, Павле пребагатий.
прп. Павла, що в Латрі – Джерелo: https://ies.ucu.edu.ua/saints-life/prp-pavla-shho-v-latri/
І. Я. Луцик, „Житія святих, пам’ять яких Українська Греко-Католицька Церква кожного дня впродовж року поминає”. Львів, Видавництво «Свічадо», 2013 – Джерелo: https://prayer-service.pp.ua/#20241215&vita
о. Петро Фостик
