16 листопада Церква вшановує пам’ять святого апостола і євангелиста Матея.
З історії святого
Палестинський єврей, Матей добре знав Писання, географію, історію та звичаї свого народу. Був одним із сімох апостолів, покликання яких описане в Євангеліях. На час зустрічі з Ісусом жив у Капернаумі та працював митником, найімовірніше, у тетрарха Галілеї – Ірода Антипи. Певно, був заможною і товариською людиною, бо бенкет на честь Ісуса наповнив друзями його дім. На заклик Ісуса Матей покинув роботу, долучився до грона учнів і незабаром був вибраний до найближчого кола друзів Учителя (Лк 6, 13-16) [1].
Святий Іриней розповідає, що Матей проповідував Євангеліє серед євреїв. Загалом, стародавні автори не одностайні щодо країн, у яких проповідував апостол, але майже всі згадують Ефіопію на південь від Каспійського моря (сучасну Вірменію, а не Ефіопію в Африці) [4]. Також є свідчення, що євангелист ніс світло Євангелія в Персії і Македонії [1]. ПроповідувавМатей також в землі Антропофагитській в місті Мирмени, де поставив єпископом Платона, збудував храм, після чого зійшов на близьку гору і молився на ній, постячи [6].
Загинув мученицькою смертю близько 60 р. [1]. Вважають, що стратили Матея в Ефіопії, відрубавши сокирою голову. Іншим місцем страти може бути малоазійсьце місто Єраполіс, або римська фортеця Апсарос (на сучасній території Грузії, м. Гоніо) [5]. Але інші джерела стверджують, що святий Матей прожив довге життя і мирно помер природним чином [4]. У Х ст. його реліквії перенесли в Салерно (Італія) [1].
Традиція називає Матея автором Євангелія, у якому найвиразніше показано, яке має бути життя християн у Церкві [1]. Євангеліє від Матея Отці Церкви вважають першим за часом і в каноні книг Нового Завіту воно стоїть першим [2]. Згідно свідчення Папія (близько 130 р.), Матей записав слова і діяння Ісуса арамійською мовою [3]. У цьому Євангелії є багато подробиць, що відсутні в інших синоптиків: довший текст Нагірної проповіді, притчі про кукіль, прихований скарб, перлину, десятьох дів. Він один описує поклоніння волхвів і вбивство дітей [2]. Сучасні біблісти вважають, що Євангеліє від Матея було створене грецькою мовою, але для християн єврейського походження. Для них воно особливо підкреслює ті тексти Старого Завіту, які показують, що Ісус – обіцяний Месія Ізраїлю [1].
Що до нас мовить ікона святого?
Cпоглядаючи ікону святого апостола Матея, можемо відчитати те, що ікона цього святого до нас мовить.
Найперше варто відзначити, що євангелист Матей зображається на іконах по-різному: від юнака в туніці до старшого сивого чоловіка в довгому апостольському одязі [2]. Образ старшого сивого чоловіка переважає за популярністю [5]. Атрибутами євангелиста Матея в різних варіантах ікон є: постать юнака з крилами, книга і перо, сакви з грошима в його ногах [2], меч [1], перо разом з чорнильницею, сокира (іноді – алебарда) [5]. Постать юнака з крилами мовить до нас про те, що Матей найвиразніше з євангелистів вказав на людську природу Ісуса Христа; книга і перо з чорнилом вказують на те, що цей Христовий апостол був євангелистом; гаманець на іконі святого вказує на його колишню професію митаря, що промовляє до нас про зречення заради наслідування Христа; меч, або сокира зображаються як знаряддя мученицької смерті євангелиста Матея.
Дивіться також коротке відео про життя святого апостола і євангелиста Матея:
Джерела:
- https://rkc.org.ua/events/svyatyj-matej-yevangelist-svyato/
- https://credo.pro/2023/09/69489
- https://credo.pro/2010/09/33638
- https://credo.pro/2023/09/329927
- http://icon.org.ua/ikonografiya/yevangelist-matviy/
Підготував: бр. Вадим Поліщук, V курс КТДС
Ікона мовить. Св. ап. і євангелиста Матея – Джерелo: https://ktds.edu.ua/news/our-publish/38752-ikona-movyt-sv-ap-i-ievangelysta-mateya/
16 листопада – Життя святого апостола і євангелиста Матея – Джерелo: https://www.youtube.com/watch?v=kyCVzZLJqvw
Святий апостол Матей був родом з Галилеї, з міста Капернаума. Батько його називався Алфей, і мав він брата Якова Алфеєвого. Матей, за жидівським звичаєм, мав ще й друге ім’я – Леві, і був він митарем, тобто стягав податки з людей, бо римляни, що володіли тоді жидівською землею, віддавали стягання податків в оренду. Митарів народ ненавидів, бо вони зазвичай обдирали людей до нитки. І ось одного із тих митарів Христос Спаситель покликав до себе, щоб показати, як далекі є суди Божі від судів людських. Про покликання апостола Матея однаково розповідають він сам (див. Мт. 9, 9-13), євангелист Марко (див. Мр. 2, 14-18) і євангелист Лука, який каже, що Христос “побачив митника, Леві на ім’я, що сидів на митниці, і сказав до нього: «Ходи за мною!» І той, кинувши все, встав і пішов за ним” (Лк. 5, 27-28). Матей запросив Христа Спасителя на обід, на якому були також інші митарі. Коли ж це побачили фарисеї, то стали гіршитися і картати учнів, що Христос їсть із грішниками. “Ісус у відповідь сказав їм: «Не ті, що при добрім здоров’ї, потребують лікаря, лише – хворі. Я прийшов, не щоб праведників кликати до покаяння, а грішних»” (5, 31-32). “Ідіть, отже, і навчіться, що значить: Я милосердя хочу, а не жертви. Бо я прийшов кликати не праведних, а грішних” (Мт. 9, 13).
Христос Спаситель покликав Матея на одного з дванадцятьох своїх апостолів, а він, згадуючи про це, в покорі називає себе: “Матей, митар” (Мт. 10, 3), тим часом як інші євангелисти називають його коротко: Матей або Леві.
Після Зішестя Святого Духа він навчав у Єрусалимі і в Юдеї, не зважав на заборони злобних книжників, переніс бичування та інші переслідування й наруги. Коли ж апостоли розійшлися проповідувати Євангеліє, тоді Матей пішов до Етіопії і Персії, де голосив слово Боже, а сам, – як згадує Климентій Олександрійський, – провадив дуже строге життя, споживав лиш ярину, а м’яса не їв ніколи. Згідно з найдавнішим переданням, апостол Матей прийняв мученицьку смерть в Єраполі Сирійському, де його було замучено вогнем. Святий Матей перший написав своє Євангеліє, він хотів довести жидам, що Христос насправді Син Божий і обіцяний Месія, на якому сповнилися всі старозавітні пророцтва. За одними джерелами, він написав своє Євангеліє через вісім років після Вознесення Христа Спасителя, згідно з іншими – через п’ятнадцять років. Євангеліє від святого Матея було перекладене з арамейської на загальновживану тоді книжну, грецьку, мову, вірогідно, під наглядом самого автора. Це святе Євангеліє було дуже поширене на Сході, у третьому столітті проповідники Христової віри знайшли його в Індії, куди його приніс святий апостол Вартоломей. Євангеліє від святого Матея починається з переліку поколінь, з якого походить Христос як чоловік.
Тропар:
Ти щиро від митниці пішов слідом за Владикою Христом, * що з-за доброти з’явився людям на землі і покликав Тебе. * Як вибраний апостол і голосний благовісник Євангелія вселенній з’явився Ти. * Ради того почитаємо чесну пам’ять твою, Матею богогласний. * Моли Христа Бога, щоб відпущення гріхів подав душам нашим.
Кондак:
Митарства ярмо відкинувши, * запряг Ти себе в ярмо правди * і з’явився Ти, як купець найособливіший, * принісши багатство – з висоти премудрість. * Від тоді-то проповідував Ти слово істини * і воздвиг єси душі млявих, написавши час суду.
Стихири
(г. 4, подібний: Покликаний був ти): Коли́ Іспиту́ючий серця́ люде́й* узрі́в Свої́м Боже́ственним передві́данням* твою́ натхне́нну во́лю, апо́столе,* і від непра́вди сві́ту тебе́ ви́зволив,* тоді́ Він сві́тлом для всьо́го сві́ту тебе́ вчини́в,* повелі́вши тобі́ просві́чувати й ося́ювати кінці́ вселе́нної,* – Його́ ж і Боже́ственне Єва́нгеліє* ти сподо́бився я́сно написа́ти.* Його́ моли́* спасти́ і просвіти́ти ду́ші на́ші.
Від ми́тарства покли́каний в учні́вство,* коли́ Безнача́льне Сло́во тобі́ возгласи́ло,* йти слі́дом за Ним повелі́вши і спільно́ту Ца́рства обіця́вши,* тоді́ ти, всеблаже́нний, все зоста́вивши* і від триво́жного сум’я́ття віддали́вшись,* став Його́ послідо́вником ре́вним.* І ни́ні, богови́дцю,* що наси́чуєшся невимо́вним богоспогляда́нням,* Його́ моли́* спасти́ і просвіти́ти ду́ші на́ші.
У дре́вності ясна́ проро́ча прозорли́вість* узрі́ла Святи́й Ка́мінь,* що по землі́ коти́вся* і руйнува́в облу́дні держа́ви;* Сло́во ж Іпоста́сне, всему́дрий,* учини́ло тебе́ сві́тлом сві́ту* і пропові́дником пра́вди, всечесни́й,* ося́яним про́менями Трисо́нячного Сві́тла,* – Його́ моли́* спасти́ і просвіти́ти ду́ші на́ші.
Коли́ Іспиту́ючий серця́ люде́й* узрі́в Свої́м Боже́ственним передві́данням* твою́ натхне́нну во́лю, апо́столе,* і від непра́вди сві́ту тебе́ ви́зволив,* тоді́ Він сві́тлом для всьо́го сві́ту тебе́ вчини́в,* повелі́вши тобі́ просві́чувати й ося́ювати кінці́ вселе́нної,* – Його́ ж і Боже́ственне Єва́нгеліє* ти сподо́бився я́сно написа́ти.* Його́ моли́* спасти́ і просвіти́ти ду́ші на́ші.
Слуго́ пребоже́ственної му́дрости,* коли́ Непристу́пне Сві́тло прийшло́ у пло́ті, як зво́лило,* розсі́юючи мо́рок неві́дання,* тоді ти, покли́каний,* пішо́в за життєно́сним повелі́нням,* і храни́телем боже́ственних і́стин бу́вши по́над розумі́ння,* церко́вним став світи́лом, Мате́ю,* оби́теллю Христа́,* – Його́ моли́* спасти́ і просвіти́ти ду́ші на́ші.
Слуго́ пребоже́ственної му́дрости,* коли́ Непристу́пне Сві́тло прийшло́ у пло́ті, як зво́лило,* розсі́юючи мо́рок неві́дання,* тоді ти, покли́каний,* пішо́в за життєно́сним повелі́нням,* і храни́телем боже́ственних і́стин бу́вши по́над розумі́ння,* церко́вним став світи́лом, Мате́ю,* оби́теллю Христа́,* – Його́ моли́* спасти́ і просвіти́ти ду́ші на́ші.
Язико́м вогне́нним, зда́тним випа́лювати облу́ду,* яви́вся ти, всехва́льний, Мате́ю прему́дрий.* Ти прийня́в прише́стя Утіши́теля,* що істо́тно тебе́ осві́чував,* – тим-то й зди́вував ти вся́ку ду́мку* тих, що чу́ли слова́ твої́,* коли́ промовля́в єси́ наро́дові про вели́чні діла́ Вседержи́теля;* і ни́ні на всю зе́млю ви́йшло твоє́ віща́ння, богонатхне́нний.* Його́ моли́* спасти́ і просвіти́ти ду́ші на́ші.
Слава: Покли́каний Христо́м до учні́вства небе́сного,* ти ре́вно за Ним послі́дував,* уся́ке заня́ття земни́ми турбо́тами враз відки́нувши.* Бо слухня́но прийня́вши досто́йний ви́шнього Ца́рства ро́зум,* ти від прини́зливого життя́ і марно́ї сла́ви відступи́в єси́;* євангелі́стом з ми́таря ста́вши,* ти сві́тлом для су́щих у пітьмі́ яви́вся,* а для заблу́каних – провіднико́м до спасі́ння,* ни́ні ж – молі́льником за ввесь світ прегаря́чим* і тих, що тебе́ вшано́вують, Мате́ю,* охоро́нцем спаси́тельним.
І нині (догмат, г. 4): Пророк Давид, що через тебе став богоотцем,* у пісні тому, хто величність тобі дарував,* таке звістив про тебе:* Стала цариця по твоїй правиці!* Він бо появив тебе як матір життя,* бо зволив Бог стати з тебе людиною без батька,* щоб оновити свій образ, знищений пристрастями,* і знайти заблукану в гірських пропастях овечку, взявши на рамена,* та й принести до Отця і за своєю волею приєднати до небесних сил* та й спасти, Богородице, світ у Христі,* що має велику й щедру милість.
Я. Луцик, „ЖИТІЯ СВЯТИХ, пам’ять яких Українська Греко-Католицька Церква кожного дня впродовж року почитає„. Львів, Видавництво «Свічадо», 2011 – Джерелo: https://prayer-service.pp.ua/#20241116&vita
о. Петро Фостик
