Діялося це після Зішестя Святого Духа. Щораз більшало число тих, котрі, повіривши в Христа Спасителя, приймали святе хрещення з рук апостолів. Та при тому чимраз більше скаженіла жидівська завзятість. Мало було фарисеям того, що прибили на хресті Месію, Бога і Відкупителя нашого, вони хотіли геть-чисто винищити святу віру, щоб і сліду не залишилося тих, які увірували в правду.
Там, де йшлося про переслідування християн, жидів, у їхній ненависті, не зупиняли жодні перепони. Так було завжди і всюди, так було і на початку, коли віра Христова ледь-ледь почала ширитися в Єрусалимі. Царем жидівським, а властиво, намісником з царською гідністю, був Ірод Агрипа. Він, на вимогу жидів і за їх гроші, засудив на смерть і велів стяти мечем святого апостола Якова, брата святого Йоана. Але це не був кінець лукавої злоби жорстокого Ірода Агрипи. Він, аби ще більше сподобатися жидам, бо боявся, що ті жалітимуться перед римським імператором, котрому він був підвладний, за його здирства, велів перед Пасхою кинути до в’язниці апостола Петра. По святах Ірод хотів засудити Петра на смерть і видати жидам. Тимчасом апостол Петро сидів у в’язниці, скований двома ланцюгами, стерегли його чотири сторожі, по чотири вояки кожна. Те, що сталося далі, оповідають нам Діяння апостолів (гл. 12): “…а Церква молилася горливо Богові за нього. Коли ж Ірод намірявся вивести його, Петро, закутий двома ланцюгами, спав тієї ночі, між двома вояками, а сторожі при дверях стерегли в’язницю. Нараз з’явився ангел Господній, і у в’язниці засяяло світло. Він, вдаривши Петра по боці, збудив його, кажучи: «Вставай чимскорше!» І ланцюги впали з рук у нього. Далі сказав до нього ангел: «Підпережися і надінь свої сандалі». (Петро) зробив так. Знову сказав до нього: «Накинь на себе плащ і йди за мною». Вийшов Петро й ішов за ним; не знав він, чи це правда, що робив ангел; він думав, що видіння бачить. Минули вони першу варту і другу, і прийшли до залізної брами, що веде в місто; вона сама собою їм відчинилась. Вийшли вони та пройшли одну вулицю, й ангел нараз відступив від нього. Тоді Петро, опритомнівши, мовив: «Тепер я справді знаю, що Господь послав ангела свого і вирвав мене з руки Ірода й від усього, чого очікував юдейський народ»”.
І пішов святий Петро до дому Марії, матері Йоана, званого Марком, де були зібрані вірні. Хто ж зможе описати їхню радість і вдячність Богові, який чудесним способом спас наставника апостолів і видиму голову своєї святої Церкви? Апостол Петро наказав розказати все Якову, єпископові Єрусалимської Церкви, і пішов в інші сторони проповідувати Євангеліє. Наступного дня, вранці, серед вояків вчинилося велике замішання. Розлючений Ірод наказав усіх сторожів повбивати.
Однак гнів Божій вже був навис і над Іродом. І ось що сталося. Сівши серед міста Кесарії на престолі, Ірод промовляв до народу, а його нахлібники і підлабузники стали кричати: “Це голос Божий, а не людський! І затремтіло з гордости серце Ірода, і сам він почав уважати себе за божка. Однак ангел правдивого Бога вразив його, і черви точили його живе тіло, і загинув безбожник смертю такою ж злою, як і злим було його життя.
Окови (вериги) святого Петра сховав начальник в’язниці, який після того чуда навернувся і став християнином, вони переходили з покоління до покоління і були предметом великого почитання. За правління Костянтина Великого, коли християни могли вже вільно визнавати Христову віру, окови ті було виставлено в церкві Воскресіння у Єрусалимі. Близько 435 р. патріярх святий Ювеналій (його пам’ять вшановуємо 2 липня) передав ті окови цариці Євдокії, жінці Теодосія Молодшого, до яких вона ставилася з великим почитанням. Одну половину вона передала церкві святих Апостолів у Царгороді, а другу відіслала до Риму своїй дочці Євдоксії, жінці імператора Валента III. Не знаємо, за якого це було папи, Сикста III (432-440) чи Лева Великого (440-461). Одному з них Євдоксія показала дорогоцінні окови, а папа велів принести другий ланцюг, той самий, яким було сковано святого Петра в Римі за часів мучителя імператора Нерона. Коли приклали один ланцюг до другого, то обидва ланцюги в чудесний спосіб так з єдналися, що розділити їх було неможливо. Євдоксія збудувала в Римі церкву святого Петра, в якій зберігаються ті окови. Папа Григорій Великий (590-604) (його пам’ять вшановуємо 12 березня) пише, що Господь Бог через ті окови вчинив багато чудес і що вони завжди були у великому почитанні серед вірних. Ті окови мають 38 залізних ланок з двома округлими клямрами, котрими була затиснена шия святого Петра.
Фото – „Поклін веригам ап. Петра” Святослав Владика, Кафедра Сакрального мистецтва Львівської національної академії мистецтв ksm.lnam.ua – https://prayer-service.online/m/#20240116&vita
Стихири на „Господи, взиваю я”
Ома́ну зв’яза́в ти,* за Го́спода зв’я́зуваний* і в темни́ці, Апо́столе, ув’я́знюваний.* Тому́ тебе́ з любо́в’ю вшано́вуємо* і з ві́рою око́ви цілу́ємо твої́;* від них черпа́ючи здоро́в’я ті́ла та душі́ спасі́ння,* подя́чно восхваля́ємо* тебе́, Богови́дцю,* Безтіле́сних співбе́сіднику.
Че́рез те́бе знання́ прийма́ють* рані́ше незнання́м уя́рмлені* плодю́чі роди́ наро́дів,* о́браз яки́х показа́в не́сений з висоти́ обру́с,* що вміща́в всере́дині* вся́ку жи́вність, Апо́столе.* Тим-то вся́кий вік сла́вить тебе́,* поклоня́ючись око́вам, які́ носи́в ти* за Христа́ всеві́ддано.
Кого́ відрі́кся ти, су́дженого,* Того́ оспіва́в повста́лого з ме́ртвих, Апо́столе,* і пропові́дував у всіх о́бширах сві́ту* Бо́га і Чолові́ка,* що з бла́гости мно́гої* став спі́льником сме́ртних.* Тим-то з любо́в’ю блажимо́ тебе́, Пе́тре,* поклоня́ючись око́вам, які́ носи́в ти* за Христа́, всесла́вний.
Сього́дні нам осно́ва Це́ркви* – Петро́, ске́ля ві́ри* – подає́ чесні́ свої́ око́ви за́для душе́вної крі́пости.* Прийді́те, всі, цілу́ючи їх,* благохва́льними о́дами його́ увінча́ймо:* «Ра́дуйся, гаря́чий ві́ри побо́рнику,* яки́й гаря́чим ро́зумом Христа́ і Си́на Бо́жого іспові́дав* у відва́зі вели́кій.* Ра́дуйся, вселе́нної ра́досте і Небе́сного Ца́рства ключа́рю.* Благода́ть подава́й тим, що з любо́в’ю тебе́ вшано́вують* і до чесни́х твої́х око́в го́рнуться з бажа́нням,* як удосто́єний предстоя́ти престо́лові Всецаря́ – Христа́,* моли́тву тво́рячи за нас, многогрі́шних!»
„Молитвослов” м. Жовква, Видавництво «Місіонер», 2011
Тропар:
Риму не покинувши до нас прийшов ти через чесні окови твої, які носив ти, первопрестольний серед апостолів, і які з вірою почитаючи, молимось: молитвами твоїми до Бога даруй нам велику милість.
Кондак:
Камінь Христос прославляє світло камінь віри, перворядного з учеників, бо скликує всіх святкувати, Петре, чуда твоїх чесних оков і подає прощення гріхів.
Я. Луцик, „ЖИТІЯ СВЯТИХ, пам’ять яких Українська Греко-Католицька Церква кожного дня впродовж року почитає„. Львів, Видавництво «Свічадо», 2011
о. Петро Фостик
