ВСІХ ПРЕПОДОБНИХ ОТЦІВ, ЩО В ПОДВИЗІ ПРОСІЯЛИ. СВВ. МЧЧ. САВИНА Й ПАПИ.
“Мавши сміливість перед Христом Богом, основоположником подвижництва, випросіть і нам прощення гріхів і велику милість” (З вечірні).
У сиропусну суботу Східна Церква згадує пам’ять преподобних Отців, що прославились у подвизі, тобто тих які за свого земного життя уподібнилися Богові і стали праведниками. Недаремно цей спомин відбувається напередодні великої чотиридесятниці. В такий спосіб Церква хоче нам подати за взір тих які так само як і ми тепер, молилися і працювали, терпіли і боролися із спокусами та пристрастями і заохотити до мужнього духовного подвигу у часі Великого Посту.
Преподобні у своєму житті постійно шукали Бога, Йому вірно в любові служили, а через хрест і відречення самих себе його знаходили і дійшли до неба. Таке саме завдання стоїть і в кожного з нас: приносити плоди добрих діл. Час посту – це рівно ж час активної боротьби з гріхом. Тільки Бог може нам подати силу і міць для знищення гріха. Сорок днів посту – це гарний період щоб оновити наші душі і помисли, які часто бувають відчуженими від праведності. Звичайно що і сатана в цей час буде більше спокушати (згадайте піст Христа у пустині), однак з Божою допомогою можемо подолати різноманіття його підступів.
Бог дає можливість нам людям що маємо тіло через піст та аскезу стати рівноангельними. Постили усі праведники: Мойсей, Ілля, Іван Христитель, зрештою сам Ісус! То чому не маємо постити і ми..
За молитвами преподобних отців наших, Боже, допоможи нам звершити добрий подвиг і витривати у вірі. Добрий Господь допровадив нас до ще одного Великого Посту у нашому житті..не змарнуймо цей час, але використаймо його для молитви, покаяння і добрих діл, щоб оновлені як душею так і тілом “до спасительного притулку славної страсті Христа Твого, щоб деревом хреста вповні озброєні, явились ми гріха переможцями і удостоїлись благословенного тридневного воскресіння, молитвами і заступництвом всесвятої, непорочної Богородиці і приснодіви Марії і всіх святих Твоїх, нині і повсякчас і на віки віків” (із Заамвонної молитви Сиропусної суботи).
Отець Назарій Ланько
Джерелo: https://dyvensvit.org/testimony/1033425/
ДО РИМЛЯН ПОСЛАННЯ СВЯТОГО АПОСТОЛА ПАВЛА ЧИТÁННЯ. Ряд.: Рим. 115 зач.; 14, 19-26.
Тож стараймося про те, що веде до миру і до обопільного будування. Не руйнуй Божого діла задля їжі. Все чисте, та горе чоловікові, що їжею призводить до упадку. Добре не їсти м’яса і вина не пити, ні того, об що твій брат спіткнувся б. Ту віру, що ти маєш, тримай її для себе перед Богом. Блажен, кому совість не закидає в тому, що рішив робити. Хто ж вагається, коли їсть, уже засуджений, бо не чинить по добрій вірі; все бо, що не по добрій вірі – гріх.
Тому ж, хто може вас утвердити згідно з моїм Євангелієм і з проповідуванням Ісуса Христа, згідно з відкриттям тайни, промовчаної протягом відвічних часів, тепер же об’явленої через писання пророків, за велінням предвічного Бога, і розголошеної для всіх народів, щоб вони корились вірі, — Богові, єдиному мудрому, через Ісуса Христа, слава на віки віків. Амінь.
ДО ГАЛАТІВ ПОСЛАННЯ СВЯТОГО АПОСТОЛА ПАВЛА ЧИТÁННЯ. Отцям: Гал. 213 зач.; 5, 22 – 6, 2.
Браття, плід Духа: любов, радість, мир, довготерпіння; лагідність, доброта, вірність, тихість, здержливість. На все це нема закону. Котрі ж Ісус-Христові, розп’яли тіло з його пристрастями та похотями. Коли живемо духом, духом ходімо. Не будьмо суєславні, задиркуваті між собою, завидущі одні одним.
Брати! Коли б хто попав у яку провину, ви, духовні, такого наставляйте духом лагідности; але вважай, щоб і ти не впав у спокусу. Носіте тягарі один одного, і так виконаєте закон Христа.
ВІД МАТЕЯ СВЯТОГО ЄВАНГЕЛІЯ ЧИТÁННЯ. Ряд.: Мт. 16 зач. 6, 1-13.
Сказав Господь:
Уважайте добре, щоб ви не чинили ваших добрих учинків перед людьми, які б вас бачили, а то не матимете нагороди в Отця вашого, що на небі.
Отож, коли даєш милостиню, не труби перед собою, як роблять лицеміри по синагогах та вулицях, щоб їх хвалили люди. Істинно кажу вам: вони вже мають свою нагороду. Ти ж, коли даєш милостиню, нехай твоя ліва рука не знає, що робить твоя права: щоб твоя милостиня була таємна, і Отець твій, що бачить таємне, воздасть тобі.
А коли молитеся, не будьте як лицеміри, що люблять молитися перед усіма по синагогах та на перехрестях, щоб показатися людям. Істинно кажу вам: вони вже мають свою нагороду. Ти ж, коли молишся, увійди у свою кімнату, зачини за собою двері й молись Отцеві твоєму, що в тайні, і Отець твій, що бачить таємне, воздасть тобі. Коли ж молитесь, не говоріть зайвого, як погани; гадають бо, що за своїм многословієм будуть вислухані. Не будьте, отже, подібні до них, бо Отець ваш небесний знає, чого вам треба, перш ніж ви просите в нього.
Моліться, отже, так:
Отче наш, що єси на небі! Нехай святиться твоє ім’я; Хай прийде твоє царство; нехай буде воля твоя як на небі, так і на землі. Хліб наш насушний дай нам днесь. Прости нам довги наші, як і ми прощаємо довжникам нашим. Не введи нас у спокусу, але визволь нас від лукавого.
ВІД МАТЕЯ СВЯТОГО ЄВАНГЕЛІЯ ЧИТÁННЯ. Отцям: Мт. 43 зач. 11, 27-30.
Сказав Господь своїм учням:. Все передане мені моїм Отцем, і ніхто не знає Сина, крім Отця, і Отця ніхто не знає, крім Сина, та кому Син схоче відкрити.
Прийдіть до мене всі втомлені й обтяжені, і я облегшу вас. Візьміть моє ярмо на себе й навчіться від мене, бо я лагідний і сумирний серцем, і найдете полегшу душам вашим. Ярмо бо моє любе й тягар мій легкий.
Рим. 14, 19–26. «Дбаймо, отже, запопадливо про те, що веде до миру та до взаємного збудування»
У наших взаєминах ми завжди свідомо чи несвідомо завдаємо одні одним болю, ран, прикростей. Ми маємо тих чи інших осіб, які нас підтримують, підпирають, а потім, з часом, можемо відкрити для себе їхні слабкості, їхні недобрі сторони. Наші друзі іноді стають невірними нашій дружбі. І тоді впускаємо у своє серце розчарування щодо цих осіб.
Маємо бути свідомі, що кожна людина вражена гріхом. Ніколи не треба знеохочуватись, коли відкриваються якісь недоліки чи вади іншого. Навпаки, маємо розвивати в собі здатність виявляти добрі сторони тих людей, які нам прикрі, немилі.
Завжди легко побачити недоліки інших, вони немовби самі нагору лізуть. Але варто зауважити добрі риси одні в одних.
І тоді ці добрі риси, ці позитивні сторони розвивати, щоб ними ми всі збагачувалися на славу Божу!
(Вл. Венедикт Алексійчук)
Гал. 5, 22 – 6, 2. «Носіть тягарі один одного й тим робом виконаєте закон Христа»
Кожен із нас знає, як нелегко змінюватись. Є звички чи гріхи в нашому житті, які ми можемо добре бачити й розуміти, гаряче бажати їх позбутися, однак, довгий час не досягати у цьому успіхів. Можливо, ми також свідомі того, чим саме приносимо болі, страждання, терпіння і незручності іншим людям, але не так легко нам змінитись. Не здатні й не спроможні це одразу зробити, хоч дуже цього хочемо.
Коли бачимо іншу особу з її немочами, чи ми до неї такі ж поблажливі, як і до себе? Чи радше поспішаємо виправити її, вказати на помилку, зробити зауваження? Чи ми замислюємось у той час, що ця особа, яка чинить гріх, чи просто дратує нас своєю поведінкою, може бути такою ж слабкою, як і ми, може прагнути змін і не досягати одразу успіхів?
Апостол же нагадує, щоб ми з любов’ю приймали одні одних, щоб ми носили тягарі одні одних, щоб ми виявляли любов та милосердя одні до одних. Бо знати Божі Закони і судити через їхню призму наших ближніх нескладно для будь-кого з нас. Однак стати для них Христовим учнем, апостолом, помічником у немочах – вимагає значних зусиль.
Тож докладаймо всіх зусиль щоб огортати любов’ю кожну людину і з любов’ю приймати і зносити слабкості, обмеження і недоліки кожної особи!
(Вл. Венедикт Алексійчук)
Мт. 6, 1–13. «Отець твій, що бачить таємне, віддасть тобі»
Людина має тіло, душу й духа. У людській, тілесній, сфері ми начебто вміємо собі зарадити, суспільство нас цього навчило. І дуже часто, коли говоримо про людину, то саме ідентифікуємо її лише з тілом, а на духовний аспект її життя звертаємо дуже мало уваги.
Коли в Євангелії сказано, якщо людина щось робить, то йдеться про те, що вона нерідко це щось робить так, щоб виглядало гарно назовні. Ми часто не усвідомлюємо, що наш християнський принцип поведінки, наші добрі діла завжди спочатку зароджуються всередині нас, щоб потім виявитися назовні. Пам’ятаймо, що найважливішим є те, що носимо всередині себе. Адже навіть коли ми цього не реалізуємо назовні, коли його ніхто не побачить, то перед Богом все стане явним.
Лише тоді наші діла сповняться справжньою добротою, коли будемо дбати про те, щоб подобатися Господеві у всіх своїх думках, переживаннях і планах.
(Вл. Венедикт Алексійчук)
Мт. 11, 27–30. «Візьміть ярмо моє на себе й навчіться від Мене, бо Я лагідний і сумирний серцем, тож знайдете полегшу душам вашим»
У своєму житті ми завжди прагнемо змін, хочемо досягати якихось нових вершин у кар’єрі, навчанні, добробуті. І часто не можемо повірити, що те, що Господь уже послав у цю мить, у наше життя, і є тим, що найкраще для нас.
Найважче це нам усвідомлювати, коли настають труднощі, проблеми й клопоти. Саме про це й говорить Господь: взяти своє ярмо на себе – значить прийняти життєву ситуацію, прийняти кожну людину і подію, яку Господь послав. Прийняти – це повірити, що їх дав нам Господь.
Якщо усвідомимо, що все стається не випадково, а за всім у нашому житті стоїть Господь, тоді будемо готові чинити Його волю у кожній хвилині свого життя.
Коли зуміємо все це приймати, тобто взяти це ярмо на себе, тоді в нашому серці запанує радість і мир.
(Вл. Венедикт Алексійчук)
Житіє святого мученика Савина
Діялося це за мучителя Диоклетіяна. В єгипетський Тиваїді, в місті Єрмополь, жив ревний християнин на ім’я Савин. На час переслідування він разом з іншими християнами залишив місто і сховався в селі. Однак знайшовся зрадник, який за два золотих показав місце, де переховувався святий, і мучитель Аріян послав воїнів, щоб схопити святого Савина. Воїни, ведучи слугу Божого дорогою з Єрмополя до Антинополя, зустріли мучителя Аріяна і він тут же на місці наказав катувати святого Савина. З його хребта стали дерти пояси, так, що ті звисали аж до землі. Та святий мученик не видав навіть зойку, а молився лишень духом. Тоді один з поган на ім’я Висамвон сказав, що через страх і муки святий втратив глузд і притомність, але, почувши це, Савин голосно сказав:“Я не втратив притомности, душа моя є біля Бога мого, а ваші муки ніщо для мене. Христос більше терпів за нас!”
Мучитель наказав відпровадити святого до Антинополя. Однак коли він сів на корабель, щоб переправитися на другий бік ріки, корабель навіть не рушив з місця, поки здивований Аріян не вигукнув:“Один є Бог християнський!” Однак, прибувши до Антинополя, Аріян неначе забув про чудо, яке сталося з ним;він наказав поставити святого Савина перед судом, звинуватив його в чарах і присудив палити його тіло смолоскипами, а під кінець велів утопити в ріці Ніл. Тут святий мученик закінчив свій славний земний подвиг. Діялося це близько 305 року. Разом з ним померли мученицькою смертю ще 6 християн.
Тропар (г. 4):
Мученик Твій, Господи, Савин* у стражданнях своїх прийняв вінці нетлінні від Тебе, Бога нашого.* Мавши бо кріпость Твою, мучителів подолав,* сокрушив і демонів зухвальства безсильні.* його молитвами спаси душі наші.
Кондак (г. 2):
Паросток божественний, нев’янучий цвіт,* лоза многоплідна, богоносний Савине,* тих, які вірно почитають пам’ять твою,* радістю сповни і молися безупинно за всіх нас.
У той самий день
Житіє святого мученика Юліяна
Житіє святого мученика Юліяна описує святий Йоан Золотоустий у проповіді, яку він виголосив над гробом мученика в день його празника в Антіохії, у церкві Дафнійського передмістя. Родом з Тарсу, в Киликії, святий Юліян був служителем церкви. В часи переслідування християн за Диоклетіяна його поставили перед судом. Мучитель, мабуть, Маркіян, тримав святого довго у в’язниці, а потім водив його по цілій Киликії та спокушав його різними обітницями, але святий лишень молився Богові і просив про дар витримати до кінця. Тоді Маркіян наказав бити святого жилами, припалювати його боки, а під кінець запхали його в мішок з ядовитими зміями і кинули в море. Хвилі винесли тіло мученика поблизу Олександрії Киликійської, де одна благочестива жінка його чесно поховала. Пізніше святі мощі було перенесено до Англії.
У той самий день
Житіє святого священномученика Олександра, папи Римського
Святий Олександр був з ряду п’ятим папою і час його правління припадає на 109-119 рр. Згідно з переданням, він навернув у Римі багатьох вельмож, а також начальника міста Гермеса, з жінкою, дочкою, сином і 1250 невільниками, яким після хрещення той дав волю. Довідавшись про те, імператор Гадріян послав з Селевкії до Риму старосту Авреліяна, щоб усіх новонавернених засудити. Авреліян схопив святого Олександра і Гермеса і наказав їх замкнути у в’язниці, начальником якої був чоловік на ім’я Квирин. Святий Олександр навернув у в’язниці того Квирина, оздоровив його дочку Бальбину і охрестив їх разом з 200 в’язнями, яких навчив правд Христової віри. Серед в’язнів були два християни, священики:81-літній Евантій, котрий вже два роки сидів в тій в’язниці за Христа, і Теодул. Квирин наказав в’язням, щоб вони йшли на волю, але їхні серця палали такою спрагою потерпіти за Христа і спокутувати давні гріхи, що жоден не покинув в’язниці.
Авреліян, довідавшись про нові навернення, жорстоко закатував Квирина, потім Гермеса і всіх новонавернених. Святого Олександра наказав бити, палити вогнем і шматувати його тіло залізом, так само мучив і святих Евантія і Теодула. А коли їх кинули у палаючу піч, і вогонь навіть не торкнувся їх одежі, тоді Авреліян наказав обох священиків стяти мечем, а святого Олександра заколоти ножами. Свою смерть святі мученики прийняли близько 119 р. Мучитель Авреліян невдовзі захворів на тяжку пропасницю і, з болю відкусивши собі язика, помер.
мчч. Савина й Папи – Джерелo: https://ies.ucu.edu.ua/saints-life/mchch-savyna-y-papy/
І. Я. Луцик, „Житія святих, пам’ять яких Українська Греко-Католицька Церква кожного дня впродовж року поминає”. Львів, Видавництво «Свічадо», 2013
Стихири на „Господи, взиваю я”
Прийдіть, усі вірні, возхвалімо лики преподобних отців:* Антонія першого серед них, світлого Євтимія:* і кожного окремо, і всіх разом;* і мислено проходячи їх житіє, ніби через другий рай блаженства, красно закличмо:* ці дерева, які насадив Бог наш, принесли Христові оці розквітлі плоди нетлінного життя,* окормляючи наші душі. До них же закличмо: «Богоносні блаженні, моліться, щоб нам спастися».
Прийдіть, усі вірні, возхвалімо лики преподобних отців:* Антонія першого серед них, світлого Євтимія:* і кожного окремо, і всіх разом;* і мислено проходячи їх житіє, ніби через другий рай блаженства, красно закличмо:* ці дерева, які насадив Бог наш, принесли Христові оці розквітлі плоди нетлінного життя,* окормляючи наші душі. До них же закличмо: «Богоносні блаженні, моліться, щоб нам спастися».
Радуйся Єгипте вірний,* радуйся Лівіє преподобная, радуйся Фіваідо вибраная,* радуйся всіляка місцевість, і країна, і місто-поселення,* що виховали громадян Царства Небесного* і зростили їх важкими трудами стриманості-посту,* і появили їх Богові, як досконалих мужів бажань.* Вони бо явилися світилами нашим душам.* Вони ж проміннями чудес і дивовижними знаменнями діл* мисленно-духовно просіяли всі кінці землі.* Тож закличмо до них: «Отці всеблаженні, моліться, щоб нам спастися».
Радуйся Єгипте вірний,* радуйся Лівіє преподобная, радуйся Фіваідо вибраная,* радуйся всіляка місцевість, і країна, і місто-поселення,* що виховали громадян Царства Небесного* і зростили їх важкими трудами стриманості-посту,* і появили їх Богові, як досконалих мужів бажань.* Вони бо явилися світилами нашим душам.* Вони ж проміннями чудес і дивовижними знаменнями діл* мисленно-духовно просіяли всі кінці землі.* Тож закличмо до них: «Отці всеблаженні, моліться, щоб нам спастися».
Хто із жителів землі може розповісти про дивовижні ваші житія,* отці всесвяті;* і який язик висловить священнодуховно ваші подвиги,* ваші поти, і страждання, і чесноти,* таїнственні діла і ворожі утиски.* Чуваннями, молитвами і сльозами ви явилися в світі воістину, як ангели,* а ті ж бісівські сили до останку повалили, вчинивши дивовижні і невимовні чуда.* Тому моліться за нас, всеблаженні, щоб знайти нам велику милість.
Хто із жителів землі може розповісти про дивовижні ваші житія,* отці всесвяті;* і який язик висловить священнодуховно ваші подвиги,* ваші поти, і страждання, і чесноти,* таїнственні діла і ворожі утиски.* Чуваннями, молитвами і сльозами ви явилися в світі воістину, як ангели,* а ті ж бісівські сили до останку повалили, вчинивши дивовижні і невимовні чуда.* Тому моліться за нас, всеблаженні, щоб знайти нам велику милість.
Зберігши неушкодженим образ Божий* подвижницьки поставивши ум володарем* проти пагубних пристрастей, до того, що на подобу, на скільки можна вийшли;* бо мужньо природу примусивши, ви постаралися гірше підчинити ліпшому* – і плоть підкорити духові.* Тому явилися вершиною для іноків,* жителі пустині подвизателі, вчителі, помічники тим, котрі благодатно проходять подвизання,* досконалі правила чеснот.* І нині на небесах, де вже нема потреби бачити «як через дзеркало»,* ви, всепреподобні, чисто споглядаєте Святу Трійцю,* без посередників молячи за тих, що вірою і любов’ю вас почитають, щоб нам спастися.
„Молитвослов” м. Жовква, Видавництво «Місіонер», 2011
Стихири на стиховні
Очистимо себе, браття, від усякої скверни тіла і духа,* світила наших душ просвітимо любов’ю до вбогих,* не поїдаючи один одного заздрістю, обмовами,* бо наблизився час, коли прийде Наречений,* віддаючи всім за їхніми ділами.* Разом з мудрими дівами увійдімо з Христом, взиваючи до Нього отим виголосом розбійника:* «Пом’яни і нас, Господи, коли прийдеш у царстві своїм».
Очистимо себе, браття, від усякої скверни тіла і духа,* світила наших душ просвітимо любов’ю до вбогих,* не поїдаючи один одного заздрістю, обмовами,* бо наблизився час, коли прийде Наречений,* віддаючи всім за їхніми ділами.* Разом з мудрими дівами увійдімо з Христом, взиваючи до Нього отим виголосом розбійника:* «Пом’яни і нас, Господи, коли прийдеш у царстві своїм».
Святими мучениками, які моляться за нас* і Христа оспівують,* всяка омана припиняється* і людський рід вірою спасається.
Почитаємо нині вас, наставників численних монахів, отці преподобні,* бо через вас ми побачили, як ходити дорогою воістину правдивою.* Блаженні ви, що Христові послужили і посоромили ворожу силу,* ангелів співбесідники, святим співпричасники.* З ними ж моліться Господеві, щоб помилувані були душі наші.
Радуйся, скарбе чистоти,* радуйся чистая оселе надприродного світла,* радуйся осново нашого спасіння,* радуйся апостолів проповідування,* радуйся мучеників похвало,* радуйся пророків сповнення, Всенепорочная,* радуйся подвижників і монахів окрасо і спасіння вірних.
„Молитвослов” м. Жовква, Видавництво «Місіонер», 2011
Тропар (г. 4):
Боже отців наших,* що чиниш завжди з нами по Твоїй кротості,* не віддали милости Твоєї від нас,* але молитвами їх у мирі направ життя наше.
Слава: Кондак (г. 8):
Як благочестя проповідників* і нечестя загнуздателів,* собор богоносних просвітив Ти, Господи,* тих, що вселенну осяюють;* їх молитвами в мирі совершеннім* тих, що Тебе славлять і величають, охорони,* щоб співали Тобі: Алилуя.
І нині: Богородичний (г. 8):
Непереможній Владарці* на честь перемоги* ми, врятовані від лиха,* благодарні пісні виписуємо Тобі,* раби Твої, Богородице.* А Ти, що маєш силу нездоланну,* від усяких нас бід охорони,* щоб звати Тобі:* Радуйся, Невісто неневісная.
Прокімен (г. 4): Возхваляться преподобні у славі і возрадуються на ложах своїх (Пс. 149,5).
Стих: Прославлення Бога в устах їх і мечі обосічні в руках їх (Пс. 149,6).
Алилуя (г. 2): Насаджені в домі Господнім, у дворах Бога нашого процвітуть (Пс.91,14).
Стих: Веселіться в Господі і радуйтеся, праведні, і хваліться, всі праві серцем (Пс. 31,11).
Причасний: Радуйтеся, праведні, у Господі, правим належить похвала (Пс. 32,1).
Священик: Христос, істинний Бог наш, молитвами пречистої своєї Матері, силою чесного і животворного Хреста, заступництвом чесних небесних сил безтілесних, чесного, славного пророка, предтечі і христителя Йоана, святих, славних і всехвальних апостолів, святого отця нашого Миколая, архиєпископа мирлікійського, чудотворця, святих славних і переможних мучеників, преподобних і богоносних отців наших, святого отця нашого Йоана Золотоустого, архиєпископа Константинограда, святих і праведних богоотців Йоакима й Анни, святого, якого є храм, святих мучеників Савина й Папи і всіх святих, помилує і спасе нас, як благий і чоловіколюбець.
о. Петро Фостик
