Про праведного Симеона святий євангелист Лука пише так: “…чоловік той, праведний та побожний, очікував утіхи Ізраїля, і Дух Святий був на ньому. Йому було відкрито Святим Духом, що не бачитиме смерти, перш ніж побачить Христа Господа” (Лк. 2, 25-26). Більшого свідчення святости нема і бути не може, а також ніхто не міг осягнути більшого щастя, як той, хто вже тут, на землі, на своїх руках тримав Спасителя світу.
Згідно з переданням, праведний Симеон був одним із 70 перекладачів Старого Завіту з єврейської мови на грецьку. Коли він прочитав „Ось діва зачала і породить сина” (Іс 7, 14), то хотів слово „діва” замінити на „жінка”. Але йому з’явився ангел Господній і сказав: „Ти на власні очі побачиш сповнення цього пророцтва”. Симеон з вірою чекав аж до глибокої старості виконання Божої обітниці.
Жив він, згідно з переданням, близько 300 літ, а помер наступного дня після Стрітення Господа нашого Ісуса Христа. Згодом його мощі перенесли до Царгорода, в церкву святого Якова, яку збудував імператор Юстин Молодший, і в якій спочивали мощі пророка Захарії (пам’ять його вшановуємо 5 вересня) і святого Якова, брата Господнього (пам’ять його вшановуємо 23 жовтня).
Свята пророчиця Анна, дочка Фануїла, прожила з чоловіком сім літ, а потім до 84 літ життя день і ніч молилася і постила при храмі в Єрусалимі. В нагороду за це вона своїми очима побачила Спасителя і свідчила про цю подію всім, хто посвятився службі Богові і чекав Месії. Бог наділив її духом пророцтва.
І. Я. Луцик, „Житія святих, пам’ять яких Українська Греко-Католицька Церква кожного дня впродовж року поминає”. Львів, Видавництво «Свічадо», 2013
Стихири на „Господи, взиваю я”
Творця всього й нашого Спасителя* принесла до храму Мати Діва.* Прийнявши його з радістю,* Старець закликав:* Нині можеш відпустити слугу твого, Благий,* у мирі, як сам ти зволив.
Симеон, взявши на руки від Діви народженого* перед усіма віками,* закликав: Я бачив Спаса,* об’явлення твоєї слави народам.* Тепер, Благий, можеш відпустити слугу твого в мирі,* бо я вже бачив тебе сьогодні.
Симеон прийняв на руки Спаса,* народженого під кінець віків задля спасіння людей,* і радісно закликав:* Я бачив світло народів і славу Ізраїля!* Тож за твоїм Божим словом відпусти мене нині,* від усього земного, своїм велінням.
Будучи праведним і досконалим* та в усьому визначним, Богонатхненний,* ти взяв на свої руки Воплоченого,* єдиного досконалого Бога,* що прийшов спасти світ,* і благаючи про звільнення від тіла,* закликав до нього: Нині можеш відпустити слугу твого в мирі,* Чоловіколюбче,* бо сьогодні я тебе побачив.
Молодий духом, хоч і постарілий тілом, ти, Симеоне,* дістав обітницю не бачити смерти,* доки не побачиш Немовля,* споконвічного Творця і Бога всього,* в немічному тілі.* Побачивши його, ти зрадів* та просив про розлуку з тілом,* і радіючи,* перейшов до божественних осель.
Анна, Богом натхненна, і блаженний Симеон,* що вславились пророкуванням,* а в Законі показалися праведні,* побачивши Законодавця,* що задля нас з’явився у вигляді дитини,* поклонилися йому.* Тому, радісно святкуймо сьогодні їхню пам’ять,* достойно прославляючи Ісуса,* чоловіколюбця.
Перевірте Писання,* як сказав Христос Бог наш в Євангеліях,* бо в них знаходимо того, хто народжується.* Він пелюшками повитий,* в ясла покладений і молоком кормиться.* Він же й обрізання приймає.* А Симеон носить його, не уявою ані як привид,* бо він направду появився світові.* Тому до нього закличмо:* Предвічний Боже, – слава тобі!
„Молитвослов” м. Жовква, Видавництво «Місіонер», 2011
Стихири на стиховні
Спасенну благодать* невисловного богоявління святкуємо нині,* бо від Діви молодої, не змінившись, став дитиною Христос Бог.* Сьогодні Мати приносить його в церкву Богові й Отцеві,* а Симеон його приймає* і обіймає руками.
Пророки колись бачили тебе, Ісусе,* оскільки воно було можливо.* Та нині, Слове Божий,* ти від Діви Марії добровільно в тілі появився всьому світові, Христе,* і як чоловіколюбець подав своє спасіння тим,* що від Адама походять.
Той, хто у давнину* на Синайській горі установив Закон,* нині в місті Сіон виконує законні постанови.* Як хлоп’ятко, захотів ти, Христе,* щоб Богородиця із цілопаленням, і Симеон,* внесли тебе, як людину, на руках у храм.
Той, хто на Синаї в давнину подав Мойсеєві Закон,* сьогодні з милосердя до нас підкоряється законним постановам.* Нині чистий Бог, як свята дитинка, родиться від Чистої,* і як Бог, собі самому приноситься,* визволяючи під законного прокляття,* і просвічує душі наші.
„Молитвослов” м. Жовква, Видавництво «Місіонер», 2011
Тропар:
Симеон старець радіє днесь,* прийнявши на свої руки немовля, споконвічного Бога,* і від узів плоті звільнення просить:* Бо мої очі − каже – побачили спасіння світу.
Кондак:
Днесь Старець узяв на руки свої* Творця всіх і Господа,* молячись про звільнення з уз життя цього тлінного;* і, звільнений, відійшов у життя вічне.
Фото – https://www.facebook.com/opetro.fostyk/posts/1627460484365808
о. Петро Фостик
