ВІДДАННЯ СВЯТА ПЕРЕПОЛОВЕННЯ. СВЯТОЇ ПРЕПОДОБНОМУЧЕНИЦІ ПЕЛАГІЇ. ПРЕПОДОБНОМУ́ЧЕНИКА ІВАНА ЗЯТИКА.
Сьогодні у Східній Церкві віддання свята Переполовення.
У середу після неділі Розслабленого, коли буде половина П’ятдесятниці, а саме між Пасхою і празником Зіслання Святого Духа,
Східна Церква святкує празник Переполовення, або Переділення. Синаксар цього дня так пояснює появу празника: “У середу Розслабленого празнуємо празник Переполовення П’ятдесятниці задля почести двох великих празничних днів — Пасхи і П’ятдесятниці. Переполовення обидва ці празники з’єднює і сполучує”. Празник Переділення має восьмиденне попразденство до середи після неділі Самарянки.
Основу цього празника Церква взяла зі святого Євангелія, де сказано, що Ісус Христос в половині свята Кучок “увійшов у храм і почав навчати” (Йо. 7, 14). Він говорив про Своє Боже післанництво та про таїнственну воду: “Моя наука не моя, — казав Христос, — а того, хто послав мене… Коли спраглий хтось, нехай прийде до мене і п’є! Хто вірує в мене, як Писання каже, то ріки води живої з нутра його потечуть!”. “Так Він про Духа казав, що його мали прийняти ті, які увірували в Нього” (Йо. 7, 16 і 37-39).
Цей празник уже був у практиці за часів святого Йоана Золотоустого († 407). Укладення служби празника Переполовення приписують Анатолію, царгородському патріярхові 458), святому Андрієві Критському († 740), святому Йоану Дамаскину († к. 749) і святому Теофану Ісповіднику († 817).
Празник Переполовення має на меті скріпити нашу віру у воскреслого Христа, заохотити до виконання Божих заповідей та приготувати до Господнього Вознесення і Зіслання Святого Духа. На хвалитних стихирах утрені цього дня співаємо: “Просвітившися, брати, Воскресенням Спаса Христа, і досягши переполовення Господнього празника, щиросердечно зберігаймо Божі заповіді, щоб ми стали достойні і Вознесення празнувати й одержати прихід Святого Духа”.
о. Катрій Юліян, ЧСВВ, Пізнай свій обряд. Свічадо, 2004
У той самий день
Святої преподобномучениці Пелагії
Свята Пелагія походила з міста Тарсу в Киликії. Мати її була дуже багата. А Пелагія була така вродлива, що з нею заручився один юнак, якого всиновив імператор-мучитель Диоклетіян. Коли почалося страшне переслідування християн, багато з них переховувалися в лісах і горах. Разом з іншими пішов з міста єпископ Клінон, бо сам Диоклетіян приїхав до Тарсу, щоб чинити суд над християнами, і він наказав знайти єпископа.
У той час Пелагія, за ласкою Божою, пізнала, що лиш християнська віра є правдива, вона пожертвувала Богу своє дівицтво та конче хотіла знайти єпископа Клінона, щоб з його рук прийняти святе хрещення. Вона попросила матір, що дозволила їй поїхати з кількома слугами до своєї годувальниці. Дорогою вона зустріла єпископа Клінона і, припавши до його ніг, просила про святе хрещення, до якого вже була підготована. Бог ствердив чудом її віру, бо враз з-під ніг єпископа витекло зі скали джерело. Клінон охрестив Пелагію та її слуг і запричащав Святих Таїн, які мав зі собою.
Пелагія зняла з себе всі золоті прикраси й намисто і попросила Клінона, щоб роздав усе вбогим, а сама, одягнувшись у скромний одяг, відвідала свою годувальницю християнку і повернулася додому, де не приховувала того, що прийняла Христову віру. Розлючена мати-поганка стала зневажати святу дівицю, так, що Пелагія змушена була втекти з дому. Тоді мати пішла зі скаргою до самого імператора, а той послав воїнів, щоб знайшли Клінона і Пелагію. Та завдяки чуду воїни, що були дуже близенько від криївки слуг Божих, їх не знайшли. Свята Пелагія, не дбаючи про власну безпеку, сама повернулася додому, бо прагнула навернути до Христової віри свою матір. Тимчасом наречений Пелагії, почувши, що вона прийняла християнську віру, а про нього й чути не хоче, впав у розпуку й убив себе мечем. Це додало злоби в серці матері Пелагії, вона, у своєму засліпленні, веліла зв’язати святу дівицю і сама привела її на суд до імператора.
Коли ж імператор побачив красу Пелагії, то сам запалав грішною любов’ю до неї і став її намовляти, щоб покорилася матері і зреклася Христа, а він візьме її за жінку і дасть їй усе, чого лиш душа забажає. Однак свята діва вже іншому, не земному, а небесному Цареві пожертвувала своє дівицтво; вона голосно стала прославляти Христа, не слухаючи прохань і не лякаючись погроз поганського мучителя. Тоді Диоклетіян наказав до червона розпекти мідного бика і кинути в нього святу мученицю. Вона, славлячи Господа, сама вступила в нутро бика, і так віддала Богові свою чисту душу. Її мощі, від яких поширювався чудесний аромат, мучитель наказав викинути на горі Литатон, та християни, з єпископом Кліноном на чолі, взяли їх і чесно поховали.
За часів імператора Костянтина Великого в честь преподобномучениці Пелагії над її гробом було зведено церкву, а за імператора Костянтина Копронима святі мощі перенесено до Царгорода.
Тропар, гл. 4:
Агниця Твоя, Ісусе, Пелагія,* кличе великим голосом:* Тебе, жениху мій, люблю і, Тебе шукаючи, страдаю,* і разом з Тобою розпинаюся, і погребуюся хрещенням Твоїм,* і терплю ради Тебе, щоб і царствувати в Тобі,* і вмираю за Тебе, щоб і жити з Тобою,* та як жертву непорочну прийми мене, що з любов’ю пожертвувалася Тобі.* її молитвами як милостивий спаси душі наші.
Кондак, глас 3:
Дочасним погордивши і небесних благ причасницею ставши, вінець через страждання прийнявши, Пелагіє всечесная, як дар принесла ти потоки крові Владиці Христу, моли ж Його, щоб від бід ізбавив нас, які пам’ять твою звершують.
Або сей кондак, глас 1:
Любов’ю Христовою душу розпаливши, увійшла єси мужньо в вогонь палючий, богомудра Пелагіє, і стала жертвою запашною для Владики твого, тому днесь всесвяту пам’ять твою звершуючи, оспівуємо тебе.
І. Я. Луцик, „Житія святих, пам’ять яких Українська Греко-Католицька Церква кожного дня впродовж року поминає”. Львів, Видавництво «Свічадо», 2013
У той самий день
Преподобному́ченика Івана Зятика
Блаженний Іван Зятик (26.12.1899 – 17.05.1952)
Народився в с. Одрехова, тепер Польща. Священик, монах редемпторист. 1950 р. заарештований та вивезений до Озерлаґу Тайшерського район Іркутської області де і помер.
Харизма монашого згромадження, в якому він, йдучи за голосом Божого покликання, присвятив своє життя до останку справі спасіння душ, – місійна діяльність в голошенні Божого Слова, щоби донести його до спраглих Бога і потребуючих його милосердя. Його проповіді збирали маси людей, а його заклики до твердості і витривалості у вірі, збуджували у їхніх серцях відвагу й безстрашність перед правлінням безбожницького режиму. Ледь живого після побоїв, його облили водою і залишили помирати на морозі у Велику П’ятницю, але холод нелюдської злоби і черства бездушність катів так і не змогли перетворити на лід пломеніюче любов’ю до Христа і людей серце мученика.
Місія Постуляційний Центр беатифікації УГКЦ
ДІЯНЬ СВЯТИХ АПОСТОЛІВ ЧИТÁННЯ. Ді. 32 зач.; 13, 13-24.
В тих днях Павло й ті, що були з ним, відпливли в Пергу в Памфілії, але Іван відлучився від них і вернувся в Єрусалим. Вони ж, перейшовши Пергу, прийшли в Антіохію в Пісідії і суботнього дня ввійшли до синагоги й сіли. По прочитанні закону та пророків наставники синагоги послали їм сказати: – Мужі брати, як маєте яке слово втіхи для народу, кажіте.
Встав тоді Павло і, давши знак рукою, мовив: – Мужі ізраїльські й ви, що боїтеся Бога, слухайте!
Бог цього народу, Ізраїля, вибрав наших батьків і возвисив цей народ, коли він був приходнем у Єгипетській землі, і потужною рукою вивів їх із неї. І сорок років годував їх у пустині; вигубивши ж сім народів у землі Ханаанській, дав їм у спадщину їхню землю по яких чотириста п’ятдесятьох роках. Після цього дав їм суддів аж до пророка Самуїла. Потім вони домагалися царя, і Бог дав їм Саула, сина Кіша, мужа з покоління Веніямина: сорок років. Та відкинувши його, настановив їм царем Давида, якому так засвідчив: я найшов Давида, сина Єссея, чоловіка по моєму серцю, що виконає всю мою волю. З його потомства, згідно з обітницею, Бог воздвиг Ізраїлеві Спасителя Ісуса, а Іван перед його приходом проповідував усьому ізраїльському народові хрищення покаяння.
ВІД ЙОАНА СВЯТОГО ЄВАНГЕЛІЯ ЧИТÁННЯ. Йо. 18 зач. 6, 5-14.
В той час Ісус, підвівши очі й побачивши, що сила людей іде до нього, каже до Филипа: – Де нам купити хліба, щоб ці їли?
Казав він так, щоб випробувати його, знав бо сам, що має робити. Филип озвавсь до нього: – Та й за двісті динаріїв хліба не вистачило б, щоб кожному хоч трохи дісталось.
Каже до нього один з учнів, Андрій, брат Симона Петра: – Є тут один хлопчина, що має п’ять ячмінних хлібів і дві риби; але що це на таку силу людей!
Сказав Ісус: – Веліте людям сісти.
Було ж багато трави на тому місці, і сіли вони числом яких п’ять тисяч чоловіків. Узяв Ісус хліби і, воздавши хвалу, роздав тим, що сиділи; так само й риби, скільки хотіли. Коли ж вони наситилися, мовив до своїх учнів: – Зберіть шматки, що зосталися, щоб ніщо не пропало. І зібрали та наповнили дванадцять кошів куснями ячмінного хліба, які були лишилися в тих, що їли. Побачивши чудо, яке зробив Ісус, люди заговорили: – Це справді пророк, що має прийти у світ.
Ді. 13, 13–24. «Йоан перед Його приходом проповідував усьому ізраїльському народові хрещення і покаяння»
Господь наш Ісус Христос через свою смерть і Воскресіння чинить нас учасниками життя вічного. Вічність нам дано, але чому ж ми часто не усвідомлюємо цього? Бо ж ми маємо гріховну, зіпсуту природу, саме вона не дає нам змоги жити цим вічним життям. Тому покаяння, про яке згадується, – важливий крок до того, щоб почати жити справжнім життям у його повноті.
Тільки наше навернення, наша особиста переміна, те, скільки ми працюємо над собою, визначає те, що ми стаємо готові особисто прийняти Бога. Бог завжди готовий жити й перебувати в нас, але ми не готові.
Перемінюймось, і Бог все більше буде перемінювати та сповнювати нас!
Йо. 6, 5–14. «Є тут один хлопчина; він має п’ять ячмінних хлібів ще й дві риби. Та що це на таку многоту!»
Дуже часто ми відчуваємо безпорадність у тих чи інших життєвих ситуаціях, наприклад, не віримо, що можемо якось суттєво вплинути на ситуацію – політичну, економічну, суспільну. У багатьох ділянках нашого життя настають моменти, коли наші сили та можливості в певній ситуації, такі ж мізерні, як п’ять хлібів і дві риби на многоту народу.
Цей же уривок Євангелія показує нам щось дуже важливе. Господь, звичайно, зміг би чинити чуда навіть без цих п’яти хлібів і двох риб, але Він потребував, якщо можемо так сказати, щоб саме через людей створити щось велике, якесь чудо.
Так само в нашому житті. Бог не очікує від нас якихось великих речей, знамень, того, що понад нашу силу, а лише того, що можемо зробити. Кожен із нас може дати Богові «свої хліби чи свої риби», які, на перший погляд, не можуть нічого суттєво змінити в ситуації.
Саме через маленькі справи Господь творить великі речі.
Вл. Венедикт Алексійчук)
Стихири на „Господи, взиваю я”
Настала половина днів* від спасенного Воскресіння,* якими закінчиться божественна П’ятидесятниця.* Маючи світлість обох та обоє об’єднуючи,* заздалегідь вшановує і появляє прийдешню славу* вознесіння Владики.
Сіон почув вістку про Христове воскресіння і звеселився,* а вірні його сини зраділи, коли його побачили,* як Духом обмиває погань христоубивства.* Торжественно готовиться святкувати обох празників радісне переполовинення.
Наближається, як написано,* щедре злиття Божого Духа на всіх:* переполовинення наперед звіщає сповнення тієї святої обітниці,* яку Христос дав своїм учням після смерти,* поховання та воскресіння,* що справдиться через об’явлення Утішителя.
Явилось нині світле* і чудове Спасового воскресіння всесвяте переполовинення* – світле полудне,* що освітлює світ божественними благодаттями* Христового воскресіння.* Воно висвітлює чудеса нетлінности,* ясніє знаками й показує вознесіння на висоти,* та появляє багатозначний прихід Духа,* пресвітле торжество П’ятидесятниці,* тому й дає душам нашим мир і велику милість.
У половині сьогоднішнього празника* Господь дає всім струмки добросердя,* немов божественної слави річку,* і голосно кличе:* Хто спраглий, хай приходить до мене і п’є вдосталь!* Бо джерелом співчутливости* і безоднею милости бувши,* виточує світові прощення,* обмиває прогріхи й очищує недуги,* спасає тих, що прославляють Його воскресіння,* покриває любов’ю тих,* що прославляють його славне вознесіння,* і дає душам нашим мир* і велику милість.
Став посеред святині невисловний Бог і Господь.* Він бо був Бог своїм єством,* хоч заради нас воплотився* і видимо з’явився в тілі.* Він дав усім слова життя, кажучи:* Очистіть душі і жар пристрастей охолодіте,* щоб ніхто з людей не залишився без напою.* Дарую вам божественну благодать,* щоб стали ви учасниками безсмертного, кращого й ліпшого царства,* і прославилися разом зі мною – вашим Творцем.
Зібравшись, Христе, на свято* посередині між твоїм Воскресінням* і приходом твого Божого Духа,* оспівуємо тайну твоїх чудес:* Пошли нам твою велику милість!
„Молитвослов” м. Жовква, Видавництво «Місіонер», 2011
Тропар (г. 8):
В переполовення празника спраглу душу мою благочестя напій водами,* до всіх бо, Спасе, закликав Ти:* Спраглий нехай гряде до мене і нехай п’є.* Джерело життя нашого, Христе Боже, слава Тобі.
Слава, і нині: Кондак (г. 4):
В переполовення законного празника, всіх Творче і Владико,* до предстоящих глаголив Ти, Христе Боже:* Прийдіть і зачерпніть воду безсмертя.* Тому до Тебе припадаємо і вірно кличемо:* Щедроти Твої даруй нам,* бо Ти є джерело життя нашого.
Прокімен (г. 3): Великий Господь наш і велика сила Його, і розумові Його немає міри (Пс. 146,5).
Стих: Хваліте Господа, бо благий псалом, Богові нашому нехай солодке буде хваління (Пс. 146,1).
Алилуя (г. 1): Пом’яни сонм Твій, що його придбав Ти іздавна (Пс. 73,2).
Стих: Бог же – цар наш перше віку, вчинив спасення посеред землі (Пс. 73,12).
Замість Достойно, ірмос (г. 8): Чуже матерям дівство і чудне дівам дітородження. На Тобі, Богородице, обоє довершилося. Тому Тебе ми, всі племена землі, безустанно величаємо.
Причасний: Хто їсть Мою плоть і п’є Мою кров, у Мені перебуває і Я – в ньому, сказав Господь (Йо. 6,56). Алилуя, тричі.
Коли ж священик мовить: Зі страхом Божим і вірою приступіть, ми, замість Благословен, хто йде в ім’я Господнє, співаємо: Христос воскрес, один раз, цілий тропар.
Священик: Спаси, Боже, людей Твоїх:
Ми: Христос воскрес:
Священик: Завжди, нині і повсякчас:
Ми: Христос воскрес ( 3 ). Потім єктенія.
А замість Будь ім’я Господнє, співаємо: Христос воскрес ( 3 ).
Священик: Благословення Господнє на вас:
Хор: Амінь.
Священик: Слава Тобі, Христе Боже:
Хор: Христос воскрес із мертвих, смертю смерть подолав, і тим, що в гробах, життя дарував. Господи, помилуй ( 3 ). Благослови.
Священик: Христос, що воскрес із мертвих, істинний Бог наш, молитвами пречистої Своєї Матері, святих, славних і всехвальних апостолів, святого отця нашого Йоана Золотоустого, архиєпископа Константинограда, св. мч. Пелагії, прпмч. Івана Зятика і всіх святих, помилує і спасе нас, як благий і чоловіколюбець.
Тоді співаємо кінцеве: Христос воскрес: тричі, цілий тропар. А потім закінчуємо:
I нам дарував життя вічне, поклоняємось Його тридневному воскресінню.
Фото – https://www.facebook.com/opetro.fostyk/posts/1680781689033687
о. Петро Фостик
