НЕДІЛЯ ПЕРЕД БОГОЯВЛЕННЯМ. Покайтеся, бо наблизилось Царство Боже – Мт 1,1-8. СОБОР СВЯТИХ СІМДЕСЯТИ АПОСТОЛІВ
Господь, небесний Батько, щоб приготувати людство до приходу свого Єдинородного Сина, послав перед ним, Його предтечу, святого Івана Хрестителя. Про це вже сотні літ заздалегідь сповіщав пророк Ісая словами: .написано в пророка Ісаї:
„Ось я посилаю мого посланця перед тобою, який приготує тобі дорогу” ( Mp 1,2).
Часи св. Івана Хрестителя, що випередив Спасителя не цілий рік, були дуже важкими, непривітними часами. Народ уже зневірювався, так довго очікуючи Бо гом обіцяне спасіння, забував поволі в чому те спасіння мало полягати й, вигадавши спасіння таке, як йому підходило, змінив свою гадку й про Спасителя. Замість очікувати Божого Терплячого Слугу, який жертвуватиме себе за спасіння грішних людей, як це проповідували пророк Ісая й псальмопівець цар Давид, вигадав та й вимріяв собі його як переможного царя, який знищить усіх ворогів вибраного народу, підіб’є їх під владу Ізраїля, та й зробить їх панами над цілим світом. Тому-то народ не дуже й слухав проповіді св. Івана Хрестителя, бо він не голосив ім те, що вони хотіли слухати. Він бо голосив каяття, відкинення гріхів, поворот до Бога; а вони бажали собі почути про переможного Месію, месника їхніх кривд, та й вождя, що приверне царство Ізраїля в давній його славі й могутності. Тож і не диво, що голос Хрестителя був дійсно голосом „вопіющого во пустині!” Були однак такі, що слухали його, були це люди вбогі, що навіть не сподівалися великої зміни у своїй долі без огляду на те, хто б то прийняв владу в землі Ізраїльській — жиди чи римляни. Були митарі, тобто збирачі податків і митних оплат, були найбільш зненавидженими людьми, тому жиди вважали їх не лише грішниками, але й зрадниками свого народу, бо збираючи податки, вони спомагали ворогів-римлян. Так то вони, публичні грішниці й жидівські жовніри, що служили в римській армії, як допоміжні відділи, приходили до Івана Хрестителя. На них усіх дивилися жиди, а передусім пануючі кляси як архиєреї, фарисеї й книжники, неначе на шумовиння, яке не було гідне, щоб їх називано Ізраїльтянами. Вони-то слухали наук св. Івана, каялись своїх гріхів, приймали Іванове хрещення як знак готовості змінити дотеперішнє життя і цим приготовлялися до приходу Месії, який уже був близько. Ісус характеризує цих каянників як таких, що показались гідними Його спасіння:
„Направду кажу вам, що митарі й блудниці випереджують вас у Бо жому Царстві. Прийшов бо був Іван дорогою правди, та ви не повірили йому; митарі й блудниці повірили йому, а ви, бачивши те, навіть потім не розкаялись, щоб повірити йому” (Мт 21,31с).
Не дуже змінилось відношення народу в наших часах. Голос святішого Отця, єпископів і священиків здається кличуть тепер також наче б у пустині. Лише мала горстка людей здається слухав. Велика більшість християн так пристала до цього земного життя, до гріховного вживання земних дібр і задоволення своїх пристрастей, що не мають і часу йти до церкви послухати чого вона навчав. Деякі з тих, що ще приходять та й слухають, сміються й кепкують собі з осторог служителів церков них, коли ті закликають їх зійти з дороги гріха й ступити на стежку Божих Заповідей. Вони кажуть, що таке навчання вже перестаріле, що давні заповіді й мораль уже не обов’язують модерної людини. Модерна людина має не тільки право, але й обов’язок жити, як ій подобається й уживати всіх засобів, які запевняють їй як найбільшу розкіш – вдоволення. Те все, що Церква Христова, спираючись на навчання Бого-чоловіка, плакала злом-гріхом, теперішні учені, проповідники, а то а деякі католицькі священики вважають перестарілим і недійсним. Згідно з їхньою гадкою Отці Церкви, церковні письменники, а то й папи не зрозуміли науки Христової і тому поробили різні обмеження, та навчали, що їхнє переступлення – це вже гріх. На гадку тих модерних учителів, Бог, що в Богом любові, не міг заборонювати людям уживати туземного життя, розкоші. Тому зараз настав час, щоб усе старе змінити й зачати нову мораль, та й сперти її не на право заповіді, як було перед тим, але на любов. Очевидно, любов вони розуміють не так як її Христос розумів і навчав, але беруть під увагу тільки ту грубу, низьку, змислову любов-задоволення статевих пожадань. Тому и навчають, що подружня, це вже перестаріла установа, що обмежує вільні зносини між людьми, вони бо повинні мати цілковиту слободу любити кожного, хто тільки їм подобається. Не можна зв’язувати двоє людей на ціле життя, бо це неприродне. Подружжя, і то нерозривне, в якраз причиною такого великого числа розводів, бо по якомусь часі подруги стають знуджені собою. Таке безвідповідальне життя не сприяв вихованню дітей, тому вони уникають їх за допомогою всяких можливих засобів, чи то запобігаючи заплідненню, а в випадну тяжі просто зігнанням плоду. Вистачить лише глянути на теперішню молодь, що з мішком на плечах блукає безцільно по дорогах з міста до міста, щоб по бачити наслідки такої модерної науки, філософії а поступової релігії. Молодь неначе які покидьки суспільства живе тим проповідуваним «вільним життям серед загальної розпусти, гомосексуалізму, лєзбіїзму, задурманюючи собі голови наркотиками; поширюючи між собою венеричні хвороби, взаємно себе вимордовуючи. Ось наслідки нової застосованої до модерного життя релігії.
Де ж вихід з цього важкого положення? Хто може нам його тепер принести? Спасіння, як колись у часах св. Івана Хрестителя й Христа Спасителя, криється в тих самих словах:
” Кайтесь, бо наблизилось царство небесне! ” (Мт 3,2). Кайтесь своїх гріхів, зрозумійте й признайте, що ви робили зло, заверніть з дороги, що веде до загибелі, та й „Приготуйте дорогу Господеві, вирівнюйте Його стежки” (Мт 3,3).
Зрозуміймо добре оцю правду, що Христос Спаситель своїми терпіннями в смертю на хресті ще не поставив нас у небі, не зробив людьми досконалими. Він лише здобув нам можливість, дав засоби звільнитись від гріхів, з влади диявола, щоб стати дітьми Божими. Він вислу жив нам потрібні ласки в свого небесного Отця і їх залишив нам у своїй організації, в Церкві святій. Ті засоби, тобто Божа наука Святі Тайни, є спроможні піднести нас з багна гріхів і лихих схильностей. Тих Тайн в усіх сім, а передусім св. Тайна Хрещення, Сповіді Пресв. Євхаристії. Тільки від нас самих залежить, чи будемо чистими і праведними, чи ні, коли рішимося уживати цих засобів спасіння. Коли однак ми відмовимося їх приймати і далі будемо жити неморальним життям як досі, тоді ми безумовно пропадемо, незважаючи на всі зусилля Божого Сина а самого Бога Отця.
Дуже глибоко навчає про це св. Августин, кажучи:
„Чоловіче, Господь Бог, який сотворив тебе без тебе, спасти тебе без тебе не може! „
Це значить: якщо ми не бажаємо співдіяти з Божими ласками, не хочемо приймати Його засобів спасіння, тоді все даремне, ми не осягнемо мети, до якої нас Творець призначив.
Ба що більше, коли ми вже зрозуміли посланництво Христа, коли пізнали його науку, і все, що Він зробив для нашого спасіння, а саме, щоб визволити нас від неволі гріхів, а ми вперто противимось і не приймаємось каяття, щоби ступити на дорогу, яка веде до Бога, тоді ми самі накликуємо на свою голову страшну Божу кару. Ось послухайте, що про це кажеться в листі до Євреїв:
„Бо коли ми, одержавши повне пізнання правди, грішимо добровільно, то вже немає жертви за гріхи, але страшне очікування суду і палаючий вогонь помсти, який має пожерти противників” (Євр 10,26c).
Ясно кажеться, що Бог зробив усе для нашого спасіння. Він поклав усі наші провини на свого Сина, щоб ми могли очиститися. Тому, коли ми не зважаючи на це все, не хочемо користати а заслуг Христа, нам не зостається нічого іншого не важка кара Божа. А що до цього то св. Дух знову попереджає нас словами:
„Бо ми знаємо того, хто говорив: До мене належить відплата, я відплачу! „І ще: Господь судитиме свій народ. Страшно в впасти в руки Бога живого” (Євр 10,30с).
Тому розважмо добре, та й призадумаймось над Божим закликом до покаяння, щоб ми, станувши на дорогу правди і спасіння, уникнули Божої, справедливо караючої правиці.
о. д-р М.І. Любачівський
ДО ТИМОТЕЯ ДРУГОГО ПОСЛАННЯ СВЯТОГО АПОСТОЛА ПАВЛА ЧИТÁННЯ.
Сину Тимотею,будь тверезим у всьому, знось напасті, виконуй працю євангелиста, виконуй твою службу.
Бо я вже готовий на ливну жертву, і час мого відходу настав.
Я боровся доброю борнею, скінчив біг – віру зберіг.
Тепер же приготований мені вінок справедливости, що його дасть мені того дня Господь, справедливий Суддя; та не лише мені, але всім тим, що з любов’ю чекали на його появу.
ЄВАНГЕЛІЄ ВІД МАРКА 1, 1-8.
Початок євангелія Ісуса Христа, Сина Божого.
Як написано в пророка Ісаї: Ось я посилаю мого посланця перед тобою, який приготує тобі дорогу.
Голос вопіющого в пустині : готуйте дорогу Господеві, вирівняйте стежки його.
Так виступив Іван, христячи у пустині та проповідуючи хрищення покаяння на прощення гріхів. І виходили до нього вся країна юдейська та всі мешканці Єрусалиму, христились від нього в ріці Йордані і визнавали гріхи свої.
Іван був одягнений в. одежу з верблюжого волосу, носив ремінний пояс на бедрах і їв сарану й дикий мед. Він проповідував, кажучи: – Слідом за мною йде сильніший від мене, якому я недостойний, нахилившись, розв’язати ремінця його сандалів.
Я вас христив водою, а він христитиме Духом Святим.
Стихири на „Господи, взиваю я”
Так виступив Іван, христячи у пустині та проповідуючи хрищення покаяння на прощення гріхів. І виходили до нього вся країна юдейська та всі мешканці Єрусалиму, христились від нього в ріці Йордані і визнавали гріхи свої.
Іван був одягнений в. одежу з верблюжого волосу, носив ремінний пояс на бедрах і їв сарану й дикий мед. Він проповідував, кажучи: – Слідом за мною йде сильніший від мене, якому я недостойний, нахилившись, розв’язати ремінця його сандалів. Я вас христив водою, а він христитиме Духом Святим.
Побожно заспіваймо* передсвяткових пісень* світлого хрищення Бога нашого!* Ось бо він, як людина,* хоче в тілі прийти до свого Предтечі* й просити спасенного хрищення* на збудування всіх,* що вірою священно просвічуються* і є причасниками Святого Духа.
Христос показується,* Бог появляється відкрито,* як у давнину написав Давид,* і йде до слуги просити хрищення.* Йордане-ріко, наповнись веселістю,* земле і море,* гори і пагорби,* і людські серця радійте нині,* приймаючи духовне світло.
Як зможуть прийняти річкові води тебе,* всесильний Господи,* що є, – як написано, – рікою миру* і потоком радости?* Тебе, що виходиш нагим,* а небо покриваєш хмарами,* і тебе, що виявляєш* всяку ворожу злобу,* і в нетління землян одягаєш?
Як очевидці й свідки* воплоченого Слова,* славитесь ви, премудрі Учні.* Немов світлі блискавки,* появилися ви світові,* і як духовні гори, проточуєте насолоду;* як райські ріки невисушні, ви розлилися* і божественними водами напоюєте* поганські громади.
Як проміння лискуче* духовним сяйвом,* ставши слугами Христових таїнств,* були ви послані на весь світ,* щоб чудодійність щедро роздавати.* Ви − служителі Христових тайн,* богописані скрижалі Божої благодаті* і богоданного закону,* пребагаті виконавці святих таїнств.
Рибальська тростина* богомудрими науками* і нарисами догматів* перекреслила чванливість* і велемовність мудреців,* ясно виклавши спасенні таїнства євангелій,* причастя вічної поживи,* ангельську насолоду* і вічну славу.
Приходить на Йордан Христос – істина, щоб христитися від Івана,* і цей каже йому:* Я потребую від тебе христитися, а ти йдеш до мене?* Не смію, як сіно, діткнутися вогню!* Ти мене освяти, Владико, божественним явлінням своїм.
„Молитвослов” м. Жовква, Видавництво «Місіонер», 2011
Тропар, глас 7:
Розрушив Ти хрестом твоїм смерть,* створив Ти розбійникові рай,* мироносицям плач перемінив єси,* і апостолам проповідати повелів єси,* що воскрес Ти, Христе Боже,* даючи світові велику милість.
І передсвяття, глас 4:
Готуйся, Завулоне, красуйся, Нефталіме, * Йордане ріко, стань, * радісно прийми Владику, що йде хреститися. * Веселися, Адаме, з праматір’ю, * не скривайтесь, як колись у раю, * бо той, що бачив вас нагими, явився, * щоб зодягнути в первісну одежу. * Христос явився, хотячи оновити всю твар.
Слава: Кондак, глас 4:
Вже більше влада смертна не зможе людей держати,* Христос бо зійшов, сокрушаючи й розоряючи сили її.* Зв’язується ад,* пророки согласно радуються,* представ Спас, мовлячи тим, що в вірі:* Вийдіть, вірні, у воскресіння.
I нині: Кондак, глас 7:
У струях днесь Йординових був Господь, * каже Йоанові: * Не бійся мене хрестити, * я бо прийшов спасти Адама первозданного.
Собор святих сімдесяти апостолів
Крім дванадцяти апостолів, Спаситель вибрав на третій рік свого публічного життя ще й сімдесятьох учнів, щоби вони голосили всюди Його науку. Прекрасно описує це в десятій главі свого Євангелія св. євангелист Лука:
“Після цього Господь призначив сімдесят двох інших і послав їх перед собою в кожне місто й місце, куди сам мав прийти. Він до них промовив: «Жнива великі, а робітників мало. Просіть, отже, Господа жнив, щоб послав робітників на свої жнива. Ідіть, ось я вас посилаю, як ягнят між вовки»” (Лк. 10, 1-3). І дав їм Господь велику владу і силу й сказав: “Хто слухає вас, мене слухає; а хто гордує вами, мною гордує; а хто гордує мною, гордує тим, хто послав мене” (Лк. 10, 16). “Повернулись сімдесят два з радістю, кажучи: «Господи, навіть і біси коряться нам з-за твого імени»” (Лк. 10, 17). А Спаситель між іншими сказав їм: “…не радійте тому, що духи вам коряться, але радійте тому, що ваші імена записані на небі” (Лк. 10, 20).
Пам’ять цих сімдесятьох учнів Христових, яких також називають апостолами, свята Церква вшановує окремо, про що згодом прочитаємо в цій книзі. Слід зауважити, що в часі свого проповідництва Спаситель мав ще більше учнів, бо, за словами апостола Павла, Ісус Христос по воскресінні: “…з’явився Кифі, потім дванадцятьом; опісля ж з’явився Він більш, як п’ятистам братів разом” (1 Кор. 15, 5-6).
Тропар, гл. 3:
Апостоли святі, моліть милостивого Бога, * щоб відпущення прогрішень подав душам нашим.
Кондак, гл. 2:
Лик Христових сімдесяти учеників, вірні, в піснях восхвалімо. Вони бо навчили нас почитати Тройцю нероздільну і надалі залишаються світильниками божественної віри.
о. Петро Фостик
