Святий пророк Захарія, син Варахії, був батьком святого Йоана Предтечі. Жив він у Хевроні і був священиком. Коли прийшла його черга, він пішов до Єрусалиму і там приносив жертву Богу. Його жінка називалася Єлисавета, дочка Совії, рідної сестри святої Анни, матері Пресвятої Богородиці. Отож свята Єлисавета була родичкою Діви Марії. Більшої похвали, яку знаходимо про них у Святому Письмі, для святих Захарії і Єлисавети, що провадили побожне життя, навіть бути не може: “Вони були обидвоє справедливі перед Богом і виконували всі заповіді та накази Господні бездоганно” (Лк. 1, 6). Подружжя було вже старе літами, однак дітей не мало. І ось ангел Божий об’явив Захарії, що жінка його, Єлисавета, народить сина, і дадуть йому ім’я Йоан.
Коли ж цей самий архангел Гавриїл через шість місяців благовістив Пренепорочній Діві Марії, що Господь вибрав Її на Матір Христа Спасителя, і коли “Слово стало тілом, і оселилося між нами” (Йо. 1, 14), то Пречиста Діва поспішила відвідати Єлисавету. Цю зустріч описав святий євангелист Лука: “Увійшла вона в дім Захарії і привітала Єлисавету. І як почула Єлисавета привіт Марії, здригнулася дитина в її лоні, і Єлисавета сповнилася Святим Духом і викликнула голосом сильним: «Благословенна Ти між жінками й благословен плід лона Твого. І звідкіля мені це, що прийшла до мене мати Господа мого?»” (Лк. 1, 40-43). А у відповідь на привітання Пречиста Діва промовила цю пречудесну, ангельську молитву: “Величає душа моя Господа і дух мій радіє в Бозі, Спасі моїм…” (див. Лк. 1, 46-55).
Після різдва святого Йоана і після Різдва Христа Спасителя, коли Ірод наказав убивати немовлят, то він довідався, що у Захарії і Єлисавети народився син, і послав вояків убити дитя, бо був упевнений, що саме ця дитина є Месією, про прихід якого у світ говорили йому три царі Сходу. Свята Єлисавета, довідавшись про той жорстокий наказ, утекла з дитиною. Святому Захарії тоді випала черга служити в Єрусалимському храмі. Коли він не міг сказати, де ховається Єлисавета з дитиною, бо й сам того не знав, то, за наказом Ірода, його вбили і залишили лежати між престолом і жертовником. Убивство святого Захарії не обійшлося без співучасти фарисеїв, бо сам Христос Спаситель їх звинувачує, що на них є кров святого Захарії, і погрожує їм страшною карою пекельного вогню: “Ви деяких з них уб’єте й розіпнете, а деяких бичуватимете в ваших синагогах і гонитимете з міста в місто, щоб таким чином упала на вас уся кров праведна, пролита на землі, від крови праведного Авеля до крови Захарії, сина Варахії, якого ви вбили між святинею і жертовником” (Мт. 23, 34-35).
Про святу Єлисавету далі нам вже розповідає не Святе Письмо, а передання. Коли Єлисавета з маленьким Йоаном переховувалася від убивць, яких послав Ірод, то побачила, що воїни Ірода наближаються і ось-ось її знайдуть. Свята ховалася тоді за скелею, коли вона стала молитися, скеля відкрилася і Єлисавета зайшла у глибоку печеру, де прожила сорок днів, а потім померла. Божий ангел годував малого Йоана, доки він не підріс і не став готуватися до свого великого посланництва.
Я. Луцик, „ЖИТІЯ СВЯТИХ, пам’ять яких Українська Греко-Католицька Церква кожного дня впродовж року почитає”. Львів, Видавництво «Свічадо», 2011
Стихири на „Господи, взиваю я”
Прийнявши чистим умом відблиск* богоначального сяйва* і ставши провісником та проповідником Божих слів* і божеським пророком,* ти був устами, якими ворушив Дух Божий,* і звістив те, що він тобі об’явив.* Ти проголосив усім народам майбутнє спасіння* і незнищиме царство Христа.* Його моли, всечесний Захаріє,* щоб спас та просвітив душі наші.
Осяяний достойним боговидінням* та відзначений пророчою мовою* і благодаттю, богонатхненний Захаріє!* Ти вдостоївся божественного блаженства* та здобув нині оце довір’я* і ласку в Преблагого,* щоб молитися за тих, які тебе з вірою почитають* і вихваляють як чесного і Богом посланого благовісника,* щоб визволити з бід* і спасти душі наші.
Твого пророка Захарію появив ти, Безсмертний,* немов духовну хмарину, що справді виточує воду життя вічного.* Ти послав його щедро і дарував пресвятого Духа,* єдиносущного тобі Отцю Вседержителеві* і твоєму Синові,* що засіяв з твого єства,* і через нього звістив спасенний прихід Христа Бога нашого.* Моли його, щоб спас* і просвітив душі наші.
Радіючи в Господі Бозі, Спасі твоїм,* богомовний, славний пророче Захарію,* і в ньому веселившись, ти прийняв з потойбічного сіяння промінне світло* і був духовно просвітлений богодійним світлом.* Тому своїми молитвами визволи від бід і напастей тих,* що з вірою вчиняють твою всесвітлу пам’ять.
„Молитвослов” м. Жовква, Видавництво «Місіонер», 2011
Тропар:
Зодягнений в одежу священства,* за Законом Божим приємні всепалення у святості приносив ти, премудрий Захаріє,* і був ти світильником і споглядачем таїнственного,* носячи в собі явно ознаки благодаті.* Був ти вбитий мечем у храмі Божому, Христовий пророче.* З Предтечею молись, щоб спаслися душі наші.
Кондак:
Пророк і священик Вишнього Захарія, батько Предтечі,* сьогодні звершує трапезу своєї пам’яті, годуючи вірних.* Напоєм правди всіх напоїв, і заради нього умер,* як божественний тайновидець Божої благодаті.
о. Петро Фостик
