БОГОЯВЛІННЯ ГОСПОДНЄ. НАЗВА ПРАЗНИКА. ІСТОРІЯ РОЗВОЮ ПРАЗНИКА. ПРАЗНИК БОГОЯВЛЕННЯ І ТАЇНСТВО СВЯТОЇ ТРОЙЦІ. ЙОРДАНСЬКЕ ВОДОСВЯТТЯ. ІСТОРІЯ ВЕЛИКОГО ВОДОСВЯТТЯ. ОБРЯДИ ВЕЛИКОГО ВОДОСВЯТТЯ. ЙОРДАНСЬКА ВОДА — ВЕЛИКА СВЯТІСТЬ
Нині великий празник хрещення Ісуса Христа в Йордані. Його ще називають Хрещенням, Богоявленням або Просвіщенням. Хрещенням, тому що безгрішний Ісус приймає хрещення на покаяння у водах Йорданських від Івана. Богоявленням, бо сам Христос являє Себе світу, як Спаситель, і про Нього свідчить з неба голос Бога Отця та Дух Святий у вигляді голуба. Просвіщенням, тому що Бог – вічне Світло, яке просвічує розум і серця людей Словом Божим.
Богоявлення – це прославлення Бога у Пресвятій Трійці. Нині Христос приходить у світ для суспільного служіння. У тридцять років Спаситель приймає хрещення. Це сталося тому, що саме вік тридцять років давав людині право виступати публічно і можливість навчати. Христос до цього часу жив у Назареті, «сповнюючися мудрістю, і Божа благодать була на ньому» (Лк. 2:40), «зростав мудрістю, літами й ласкою в Бога та людей» (Лк. 2:52). А «мати його зберігала всі ці слова у своїм серці» (Лк. 2:51).
Хрещенням в ріці Йордан Ісус Христос розпочинає суспільне служіння – проповідувати Слово Боже. Пророк і Предтеча Іван Хреститель свідчить про це так: «Ось Агнець Божий, який світу гріх забирає» (Ів. 1:29). Тому хрещення Господа на Йордані – це привселюдна покута невинного Сина Божого і сповнення всякої правди на Ньому. Тому Месія просить пророка Івана здійснити над Ним хрещення: «Залиши це тепер, так бо личить нам здійснити всяку правду» (Мт. 3:15). Це саме та правда, про яку з роду в рід за багато століть до Різдва Христового сповіщали пророки у Старому Завіті і терпляче на неї чекали всі праведники. Правдивий прихід Спасителя до світу – це Боже милосердя над людьми. Господь розпочав своє відкрите служіння таємницею хрещення, яка нерозривно зв’язана з водою. Господь саме через хрещення взяв на Себе гріхи світу і явив йому Пресвяту Трійцю. Син Божий хрестився в Йордані, Дух Святий зійшов на Нього у вигляді голуба, а Бог Отець промовив з небес: «Це син мій любий, що його я вподобав» (Мт.3:17).
З перших сторінок Святого Письма ми дізнаємося про воду, що дає життя землі і всьому творінню, котре населяє її. Воді дається сила обмивання, очищення й оновлення. Господь почав покутувати за людей на землі, увійшовши в течії Йорданських вод, у яких багато людей каялися й омивали свої гріхи та хрестилися через проповідь Івана Предтечі. Саме тому Христос у всьому подібний до людей, крім гріха, приходить на річку Йордан. Він не шукає особистого обмивання, але приходить очистити воду і потопити в ній гріх землі. За часів Ноя води всесвітнього потопу винищили все гріховне, на яке вже не міг дивитися Небесний Суддя, так само Йорданська вода отримала від Христа нову силу і благодать та потопила гріхи людські, їх гіркоту і руйнівні наслідки. У часі хрещення Ісуса у водах Йорданських, Христос бере сьогодні на свої пречисті плечі хрест. Взявши на свої рамена цю важку ношу з минулими і майбутніми гріхами всього людства, Спаситель звільняє людей від гріхів і дарує свободу кожній душі християнській. Своїм хрещенням Христос повернув воді первісну чистоту, силу життя і благодать. Ось чому у свято Богоявлення освячуємо воду молитвами, щоб через її прийняття отримати благодать у вічне життя.
Хрещення Господа нашого Ісуса Христа має дуже велике значення в історії спасіння, бо з цього моменту набирає чинності Новий завіт між Богом і людьми. Господь переміг гріх, а від людини вимагається вірити в науку Євангелія. Видимим знаком нашого вступу в новий союз з Богом є хрещення Ісуса в Йордані. Господь дає людині все, а від людини потрібні тільки віра і хрещення. Христос говорив: «Хто увірує і охриститься, той буде спасенний, а хто не увірує, той буде осуджений» (Мр. 16:16).
Майже два тисячоліття тому Господь відкрився світові та кожному віруючому серцю. Його божественний поклик, звернений до нас постійно, в усіх обставинах нашого життя: у хвилини радості, жалоби і журби. Він з нами завжди: «Отож я з вами по всі дні аж до кінця віку» (Мт. 28:20). Давайте наблизимось до Нього, усвідомимо свої гріхи, очистимо свою душу постом, молитвою, покаянням, почуттям, розумом і серцем, щоб представити себе Богові правдивими і гідними. Без покаяння немає поступу до Бога і вічності.
У часи імператора Юліана Відступника жив один актор, на ім’я Генезій. Він займався тим, що висміював християнство і Церкву. Юліан Відступник ненавидів християнство. Він боровся з Богом вогнем, мечем, обмовами і глумливими насмішками. «Одного разу Генезій в присутності імператора і натовпу людей глумився над християнською вірою і з жартом скочив в чан з водою зі словами: «Хрещається раб Божий в ім’я Отця і Сина і Святого Духа!». В натовпі почувся регіт. Актор вийшов із води і закричав: «Я – християнин!». Регіт продовжувався, і комедіант зробив знак, щоби народ замовчав, і звернувшись в ту сторону, де сидів імператор, голосно сказав: «Імператоре, я – християнин, це правдиві слова, це єдино правдиві слова, які я сказав за багато років свого життя. Родичі мої були християнами і хотіли виховати у своїй вірі. З дитинства я ненавидів Христа, ненавидів Його як свого ворога. Я знущався над своїми родичами, я перекривляв їх, коли вони молились, я доносив на них, коли вони ходили в церкву. Я став вести блудне життя і цим передчасно звів до могили батька і маму. Не з потреби, а з ненависті до християнства я став вуличним клоуном й актором для того, щоби глумитися над християнською вірою перед натовпами народу. Це мені приносило сатанинську радість, бо здавалось, що плюю на Христа і б’ю Його по обличчі, коли натовп реготав.
Одного разу я побачив у сні своїх родичів. Вони плакали над моїм грішним життям, але я навіть у сні сміявся над їхніми сльозами. Тепер звершилось чудо. Коли я сказав «Хрещається раб Божий», тоді раптом побачив гріхи свої, написані на великому сувої паперу і вогненна рука з неба розірвала цей список. Я побачив демонічних чорних духів, котрі оточили мене. Коли я хрестився, тоді світло небесне зійшло на мене і демони пропали. Імператоре, я – християнин, покайся і ти, і Бог простить тебе так, як Він простив мене!». Натовп заціпеніло дивився, а імператор прийшов в такий страшний гнів, що велів спалити цього колишнього гумориста живим, котрий опісля став мучеником.
В часі хрещення людина приймає благодать Духа Святого, котра дорожча за всі скарби світу і ми повинні берегти її. Папа Франциск каже: «Хрестити дитину — це акт справедливості щодо неї. Чому? Бо в хрещенні ми даємо їй скарб, даємо їй запоруку Святого Духа. Дитина виходить із хрещення з силою Святого Духа в собі, того Духа, який захищатиме її, допомагатиме їй протягом всього життя. Ось чому важливо хрестити дітей, аби вони виростали зі силою Святого Духа. Сьогодні хочу повчити вас. Ви принесіть своїх дітей, аби вони повернулися зі Святим Духом у собі. Тож дбайте про те, щоб вони зростали в світлі, з силою Святого Духа через катехизацію, навчання і добрий особистий приклад вдома. Пам’ятайте, що малі діти не звикли до святого місця, до святкового одягу, в який одягнені, до температури, тож можуть почуватися незручно і почати плакати. Не переймайтеся, дозвольте дітям плакати й кричати під час хрещення. Коли твоя дитина плаче й кричить, бо їй спекотне, то зніміть щось з неї, а якщо плаче голодна, то негайно погодуйте її. Це прекрасна проповідь, коли в церкві плаче дитина».
Дійсно, благодать хрещення – це велика відповідальність, яку несе християнин. Коли преподобний Макарій Великий питався померлого: «Хто знаходиться на самому дні пекла?». Йому відповіли: «Не ідолопоклонники, а ті християни, котрі прийняли присягу на вірність Церкві і відмовились від неї. Вони знаходяться на самому низу пекла, яке називається тартаром».
Вийшовши з річки Йордан, Ісус Христос пішов на пустиню і почав жорстоку боротьбу з темними силами. Ось так і Церква в імені Бога веде боротьбу за збереження чистоти води, повітря, землі і лісів та всього тваринного світу. На Богослужіннях чуємо слова про світло, воду, земні стихії, які здаються для нас буденними і звичайними. Сучасні люди примудряються жахливо понівечити і покалічити землю, так як тепер бачимо трагічну вирубку Карпатських лісів, забруднення гірської річки Прут, знищення родючих чорноземів неправильним господарюванням, бездумне мисливство і т.д. Нині Господь приходить нагадати нам про первісну чистоту природи: води, повітря, землі, а особливо про чисту душу людини, створену на образ і подобу Божу. Бог створив все добрим. Книга Буття каже: «І побачив Бог усе, що сотворив: і воно було дуже добре» (Бт.1:31). Сама людина створена здоровою і навколишнє середовище було подароване нам чистим. Нині люди зробили воду отруйною, повітря із домішками поганого запаху, землю з втраченою родючістю і знищені ліси. Завдання теперішнього покоління нічого не забруднити і передати наступним поколінням все чистим і здоровим. Іншими словами, земля має продовжувати родити хліб, а вода має бути чистою і прозорою, бо це здоров’я людини. Саме тому Церква завжди бореться за збереження Божого дару – навколишнього середовища.
Нині Господь освячує воду своїм дотиком у Йордані. Насправді, Він освятив її ще на світанку існування всесвіту, які Біблія називає шістьма днями створення світу. Ви прокидаєтеся раненько на світанку і бачите сонце, яке сходить. Вам це нагадує цих шість, в яких Бог творив світ. Ранок – це свіже повітря, чиста вода і людина відчуває себе молодшою, енергійнішою, свіжішою, тобто хочеться жити і щось робити. Тому саме заведено у монастирях прокидатися ранком і на молитві зустрічати схід сонця. Господь повертає людей до нашого світанку, нагадуючи про первісну чистоту, відкритість, яка нагадувала нам прозорість води на річці Йордан. Спаситель приходить відновити святість людини і сім’ї у первісному стані та покликати їх назад до Едему. І тут важливі відносини між чоловіком і жінкою. Їхнє подружжя повинно бути таким чистим, як первісна природа, тобто святим і непорочним. І це є екологія душі кожної сім’ї. Тому найперше потрібно очистити свою душу від гріха, зміцнитися прийняттям святих тайн. Першою тайною, котра відкриває двері Церкви є хрещення. Хрещення звільняє від усіх гріхів, очищує душу і вводить людину за Христом до світлого, справжнього і вічного життя, яке і називаємо Царством Небесним. Царство – це двері спасіння, які відкрив Ісус людям своїм хрещенням в Йордані.
Господь дав нам велику радість і можливість бути дітьми Божими. З Богоявленням починається новий заповіт Бога і людини. Докладіть всіх зусиль до його виконання і тоді отримаєте від Господа обіцяний вінець життя вічного.
Дякую Богові за дар життя, благодать хрещення та несучи свій хрест пам’ятаймо про три речі:
«Три речі в житті ненадійні: влада, удача і багатство.
Три речі руйнують людину: спиртне, гордість і злість.
Три речі найважче сказати: я люблю тебе, пробач і допоможи мені…».
У цей світлий празник Богоявлення Господнього хтось хоче сьогодні на море, другі бажають машину і дім, бажаємо, щоб зникло все горе і сльози у краю моїм.
Пресвята Богородице, Мати Божа Неустанної Помочі, допоможи народу України в імені охрещеного в Йордані Ісуса зберегти мир в державі і життя українських воїнів.
Господи, благослови людям, улюбленим Богом синам і дочкам, зберегти і передати наступним поколінням чистими воду, повітря і землю.
+Василь Івасюк
Правлячий Архиєрей Коломийської єпархії
Свята Церква перед празником Господнього Богоявлення у богослуженнях звертається до своїх вірних: „Вифлеєм залишивши, преславне чудо, спішімо до Йордану душею гарячою і там побачимо страшне таїнство” (Світилен утрені з 3 січня). Це таїнство Господнього Богоявлення, це Хрещення Господа нашого Ісуса Христа в ріці Йордані. У цьому таїнстві Ісус Христос об’являє себе як Месію і Спасителя. Про Його Боже післанництво свідчить при Хрещенні сам Отець Небесний голосом із неба: „Ти єси Син мій любий, у тобі — моє уподобання” (Мр. 1, 11); свідчить Святий Дух, що у вигляді голуба сходить на Нього; свідчить і святий Йоан Хреститель, вказуючи на Нього: „Ось Агнець Божий, який гріхи світу забирає” (Йо. 1, 29).
Празник Господнього Богоявлення належить до найдавніших і найбільших празників нашого церковного року. На окрему увагу заслуговує назва, історія та об’явлення таїнства Пресвятої Тройці.
НАЗВА ПРАЗНИКА
Празник Господнього Богоявлення у перших віках християнства вважався збірним, бо стосувався кількох подій із життя Ісуса Христа, які свідчили про Його божественність, а саме: його Різдва, поклону мудреців, Хрещення, чуда в Кані Галилейській і чудесного розмноження хліба. Тому й нашу назву „Богоявлення” треба розуміти у множині, бо вона означає празник святих Богоявлінь.
У давнину на празник Богоявлення відбувалося урочисте хрещення оглашенних, яке називали також світлом або просвіченням, а оглашенні звалися просвічені. Звідси і празник Богоявлення звався просвіченням, празником світел і святими світлами, бо Ісус прийшов, щоб усіх просвітити. „Народ, який сидів у темноті, — читаємо у святому Євангелії, — побачив велике світло. Тим, що сиділи в країні й тіні смерти, зійшло їм світло” (Мт. 4, 16). Деякі автори дотримуються тієї думки, що цей празник ще й тому звався празником світла, бо в час хрещення оглашенних Божий храм освітлювали великою кількістю свічок, які були символом світла пізнання правдивого Бога.
Святий Григорій Богослов († 389) своїй проповіді на Богоявлення дає назву „Слово на святі світла явлінь Господніх”. Він її починає так: „Знову мій Ісус і знову таїнство… (себто знову новий празник після Христового Різдва), таїнство переможне й божественне, що звіщає нам небесну світлість! Бо святий день світел, що його ми дочекалися і удостоїлися празнувати, має за початок Хрещення мого Христа справжнє світло, що просвічує кожну людину, що приходить на світ” (Йо. 1, 9). А в наступній проповіді про святе хрещення він пояснює, що розуміє під просвіченням. „Учора ми празнували, — каже він, — пресвітлий день світел…, а сьогодні говоритимемо про хрещення і його благодійну дію на нас… Просвічення це підмога у нашій немочі, відложення тіла, прямування за Духом, спілкування зі Словом, виправлення створення, потоплення гріха, причастя світла, розвіяння тьми. Просвічення це колісниця, що підносить до Бога, співподорожування з Христом, скріплення віри, удосконалення ума, ключ царства небесного, зміна життя, скинення ярма, розірвання кайдан, зміна єства. Просвічення, — чи маю ще більше перелічувати? — це найкращий і найвеличніший з Божих дарів… Та цей дар, як і його Датель Христос, зветься багатьма різними іменами… Ми його звемо даром, благодаттю, хрещенням, помазанням, просвіченням, нетлінною одежею, купіллю відродження, печаттю і всім, що для нас гідне почести”.
Західна Церква в давнину звала Господнє Богоявлення днем появи або появ і в його святкуванні звеличувала такі події: появу звізди, поклін мудреців, хрещення Ісуса та чудо в Кані Галилейській. Святий Августин († 430) у своїй проповіді на Богоявлення каже: „Сьогодні ми празнуємо таїнство Богоявлення у світі. Сьогодні Бог і на небі у звізді дав вістуна про своє Різдво, і хрещенням у Йордані освятив води для обнови людського роду, і в Кані Галилейській на весіллі змінив воду у вино, і п’ятьма хлібами наситив п’ять тисяч людей”.
ІСТОРІЯ РОЗВОЮ ПРАЗНИКА
Празник Господнього Богоявлення, крім празника Пасхи і Зіслання Святого Духа, належить у Східній Церкві до найдавніших. Його почали святкувати в кінці II або на початку III ст. Про нього згадує у своїх творах святий Климент Олександрійський († 215). В Апостольських постановах, творі IV століття, про цей празник сказано: „Нехай празнують празник Богоявлення, бо того дня явилося Христове божество, про яке свідчить Отець при хрещенні і Святий Дух у виді голубині, вказуючи на Христа”. Про подію Богоявлення у III столітті говорять у богослуженнях святий Іпполит Римський († κ. 235) і святий Григорій, Неокесарійський Чудотворець (І 270), а в IV ст. в дні цього празника святий Григорій Богослов, святий Йоан Золотоустий, святий Григорій Ниський, святий Августин та инші Отці Церкви мали гарні духовні науки.
Празник Богоявлення зі Сходу переходить на Захід. Календар Філокала 354 року ще не має празника Богоявлення. У 361 році його вже святкують у Галлії, нинішній Франції, 383 року — у Північній Італії, потім в Іспанії, за святого Августина — у Північній Африці і близько 400 року — в Римі.
Святі Отці і проповідники Західної Церкви, а саме: Павлин з Нолі, Хрисолог з Равенни й Ісидор із Севільський на Богоявлення щораз більше наголошують про поклін мудреців. З часом на Заході 6 січня стає празником Трьох Царів, а пам’ять Христового Хрещення переходить на 13 січня.
В історії святкування Господнього Богоявлення на Сході можна розрізнити три періоди. У першому періоді упродовж III ст. празник містить у собі Христове Різдво, Хрещення, поклін мудреців і чудо в Кані Галилейській. У другому періоді — IV століття — серед згаданих подій Христове Різдво посідає перше місце. У третьому періоді, кінець IV сторіччя, празник Христового Різдва й поклін мудреців відокремлюють від Богоявлення і переносять на 25 грудня. Шосте січня стає тільки днем празника Христового Хрещення. Празник Богоявлення за цісаря Теодосія Молодшого († 450) стає державним святом.
У Східній Церкві це свято належить до 12 великих празників. В Апостольських постановах про Богоявлення сказано: „Хай буде у вас у великій пошані день, у якому Господь явив нам божество”. Він має 4 дні перед- і 8 днів попразденства. Службу празника уклали Анатолій Константинопольський (V ст. ), Софрон Єрусалимський (VII ст. ), Косма Маюмський, Йоан Дамаскин і Герман Константинопольський (VIII ст. ), Йосиф Студит (IX ст. ).
ПРАЗНИК БОГОЯВЛЕННЯ І ТАЇНСТВО СВЯТОЇ ТРОЙЦІ
Празник Господнього Хрещення показує нам одну з найбільших і найглибших правд нашої святої віри — таїнство Пресвятої Тройці. При Христовім Хрещенні об’явилася Пресвята Тройця, яка посвідчила про Його божество. На третьому часі в навечір’я празника читаємо: „Тройця, Бог наш, себе сьогодні нероздільно явила, бо Отець об’явленим свідоцтвом заявив споріднення. Дух же у голубиному виді зійшов із небес, Син свою пречисту голову склонив Предтечі і хрестившись, визволив людей із неволі, бо Він чоловіколюбець”. На стиховні литії празника співаємо: „На Йордані Йоан, бачачи Тебе, як ішов Ти до нього, говорив: „Христе Боже, чому Ти до слуги прийшов, не маючи скверни. Господи? У чиє ім’я Тебе хрещу: Отця? але Його Ти носиш у собі: чи Сина?, але Ти сам воплотився; чи Духа Святого?, і цього Ти знаєш устами давати вірним. Ти, що явився, Боже наш, помилуй нас”.
Наш слов’янський Пролог 6 січня подає глибоке Слово святого Прокла, патріярха царгородського, на Хрещення Ісуса Христа. Віру святої Церкви у Христове божество він вкладає в уста святого Йоана Хрестителя: „Як осмілюся простягнути свою руку на голову Того, що все удержує? Як осмілюся діткнутися Того, що перед Ним тремтять ангельські хори? Як осмілюся приступити до Того, що до Нього не сміють серафими наблизитися? І тому з острахом кличуть: свят, свят, свят. Справді повне небо слави Твоєї і земля чудес Твоїх. Як осмілюся приступити до Неприступного, перед яким дрижать херувими і всі воїни небесних сил? Як осмілюся хрестити Творця природи? Як осмілюся хрестити Того, що перед Ним небо жахається?.. Як осмілюся хрестити Того, що його породила Чиста Діва Марія і по різдві залишилася дівою?.. І скажу: Ти Господи, Господь, а я раб. Ти Творець, а я творіння. Ти Сонце, а я зоря. Ти Пастир, а я вівця. Ти Цар, а я воїн. Ти світло, а я світильник. Ти Архиєрей, а я земний… Я смертний, а Ти безсмертний… ” І діткнувся Йоан пречистого верху Господнього, хрестив одного із Святої Тройці. І зараз побачив створене небо і Духа Святого, що сходив і йшов на Нього”.
Святий Григорій Богослов у проповіді на Богоявлення так окреслює таїнство Пресвятої Тройці: „Бог ділиться, так би сказати, нероздільно, і лучиться розділено, тому що Божество є єдине в Трьох і одне є Три, в котрих Божество, або, точніше кажучи, котрі є Божеством… Отець є Отець і безначальний, тому що не має початку ні від кого. Син є Син, і не є безначальний, тому що від Отця. Але коли початок будеш розуміти щодо часу, то і Син є безначальний, тому що Творець часу не під часом. Дух є справді Дух Святий, що виникає від Отця, але не як Син, тому що виникає не через родження, але через походження”.
Святий Йоан Золотоустий, заохочуючи нас до віри в Пресвяту Тройцю, каже: „Наша віра — трон душі, основа життя, безсмертний корінь. Животворний корінь віри — Отець, нев’януча гілка — Син, безсмертний плід — Дух Святий, Тройця проста, нескладна, невимовна, незбагненна, нероздільна за схожістю, достойністю, дією, божеством і величчям; роздільна ж — за особами та іменами, але єдина по суті і силах. Тройця існує споконвіку, не від початку одержала буття. Вона — безпочаткова, вічна, нестаріюча, безсмертна, нескінченна”.
Кожного дня наша свята Церква на початку утрені віддає Пресвятій Тройці величне славослов’я співом: „Слава святій Єдиносущній, Животворящій і нероздільній Тройці, завжди, нині і повсякчас, і на віки віків”.
З празником Господнього Богоявлення тісно пов’язане Велике, або йорданське водосвяття. Ця священна традиція Східної Церкви сягає перших віків християнства. Протягом століть витворилися різні обряди великого освячення води святих Богоявлінь. Наш народ з давніх-давен йорданське водосвяття дуже любить, вірить у велику силу освяченої йорданської води та зберігає її у хатах, як велику святість. Тут візьмемо до уваги три аспекти: історію великого водосвяття, його обряди та святість йорданської води.
ІСТОРІЯ ВЕЛИКОГО ВОДОСВЯТТЯ
Східна Церква знає мале й велике освячення води. Мале освячення буває першого серпня, у празник Переполовення, у празник храму та при инших нагодах. У Греції є давній звичай освячувати воду малим освяченням кожного місяця.
Велике, або йорданське водосвяття буває тільки два рази в році: у навечір’я і на празник Господнього Богоявлення. У перших сторіччях перед великими празниками, такими як Пасха, Зіслання Святого Духа чи Богоявлення відбувалося урочисте хрещення оглашенних. З ним було пов’язане освячення води. Деякі історики вважають, що велике водосвяття в навечір’я празника Богоявлення первісно стосувалося не Христового хрещення, а тільки хрещення оглашенних. Це можна зрозуміти з першої молитви йорданського водосвяття, яка є однаковою з молитвою освячення води при хрещенні.
Перші чотири століття не дають ясних свідчень про час, коли відбувалося богоявлінське освячення води. Святий Йоан Золотоустий у своїй проповіді на празник Богоявлення говорить про водосвяття опівночі, „бо цього дня, — каже він, — хрестився Христос і освятив природу води”. З V ст. освячення води скрізь відбувається в навечір’я Богоявлення. Історики Георгій Кедрин (XII ст. ) та Теодор Чтець свідчать, що патріярх Петро, сучасник цісаря Зенона (474-491), перший запровадив звичай відбувати водосвяття під вечір у навечір’я Богоявлення.
У першому тисячолітті у Східній Церкві в практиці було тільки одне йорданське водосвяття, а саме, у навечір’я празника. Давні грецькі типікони й пам’ятки свідчать тільки про одне водосвяття. У грецькому типіконі Синайської бібліотеки з XII ст. засвідчено освячення води тільки в навечір’я, а про водосвяття в дні празника сказано: „А після утрені нема другого освячення води”. У типіконі патріяршої бібліотеки в Єрусалимі XIV сторіччя сказано: „Треба вам і це знати, що в типіку Великої Церкви (тобто царгородської) приписане одне водосвяття, а саме, в навечір’я. Також типіки Студійського монастиря і Єрусалима приписують одне водосвяття, бо Христос тільки один раз хрестився, а не два рази”.
З XI ст. існує звичай, щоб освячувати воду два рази: у навечір’я і в день празника. Цей звичай подвійного водосвяття у XIII столітті стає загальновизнаним. Уже у типіку Венеціянської бібліотеки 1387 року згадується про два водосвяття: у навечір’я і в день празника після великого славослов’я. У типіку руського Андріївського Скиту на Атоні з XV ст. сказано про велике водосвяття в навечір’я після заамвонної молитви і на Богоявлення після утрені. Причину подвійного водосвяття пояснюють тим, що водосвяття в навечір’я вважається символом колишнього хрещення оглашенних, а водосвяття в день празника відбувається в пам’ять Христового хрещення в ріці Йордані. Тому перше водосвяття відбувається в передсінку церкви, де колись хрещено оглашенних, а водосвяття в день празника буває на ріках, біля джерел чи криниць поза церквою. Львівський Синод 1891 року постановив освячувати воду і в навечір’я, і на празник Богоявлення.
ОБРЯДИ ВЕЛИКОГО ВОДОСВЯТТЯ
Обряди великого водосвяття творилися сотнями літ. Нам не відомо, як відбувалося перше йорданське водосвяття. Яків Едеський (V ст. ) свідчить, що молитва „Великий Ти, Господи” походить від святого Прокла, царгородського патріярха (434-446), а стихири „Голос Господень над водами” і молитва „Тройце Пресущна” — від святого Софронія, патріярха єрусалимського († к. 641). Барберинський Євхологій з VIII-IX ст. з великого водосвяття має тільки велику єктенію, иншу від теперішньої нашої і три молитви. У Типіконі Великої Церкви з ІХ-Х ст. сказано, що в кінці Літургії півці співають тропар „Голос Господній” і під час його співу всі йдуть до хрестильниці у притворі церкви. Тут диякон виголошує єктенію, патріярх читає молитву на освячення води, благословить воду, потім наступають три читання, і при співі того самого тропаря закінчується обряд водосвяття.
З XIII сторіччя чин водосвяття щораз більше наближається до сучасного. Протягом XIV-XVI ст. чин великого водосвяття набуває теперішньої форми.
Про йорданське водосвяття на наших рідних землях згадує Іпатіївський літопис 1148 року і називає його „Водохрещі”, тобто хрещення води. Спочатку воно і в нас відбувалося тільки в навечір’я Богоявлення. А коли наша Церква в XIV ст. зі Студійського уставу перейшла на Єрусалимський, тоді і в нас прийнялося подвійне водосвяття. Максим Грек († 1556) є прихильником нового звичаю, за яким водосвяття відбувалося в день празника на ріках чи біля джерел. Служебник митрополита Кипріяна († 1406) уже має наш чин йорданського водосвяття.
З часом у нашої Української Церкви витворилися деякі обряди під час великого водосвяття, яких не мають ані грецькі, ані инші слов’янські устави. У грецьких уставах згадується тільки про трикратне хрестовидне занурення хреста у воду в кінці водосвяття. Московський чин великого водосвяття має ще, крім того, трикратне благословення води рукою. У требнику митрополита Петра Могили 1646 року сказано, що після першої молитви треба три рази хрестовидно благословити воду свічкою, що горить; після другої молитви — три рази подмухати навхрест на воду, а після третьої молитви — три рази благословити рукою, зануреною у воду. За нашим теперішнім звичаєм ми використовуємо для благословення не одну, а три потрійні свічки-трійці, які запалюємо і занурюємо три рази у воду. Обряд йорданського водосвяття закінчується триразовим хрестовидним благословенням води хрестом, який занурений у воду під спів тропаря „Коли в Йордані хрестився Ти”. Після водосвяття священик благословить людей свяченою водою. У нашого народу був гарний звичай, за яким на ріці, де відбувалося освячення води, ставили хрест з льоду.
ЙОРДАНСЬКА ВОДА — ВЕЛИКА СВЯТІСТЬ
Від найдавніших часів Східна Церква вважає освячену йорданську воду за велику святість та приписує їй чудодійну силу для душі й тіла. Святий Йоан Золотоустий у проповіді на празник Богоявлення каже: „У цей празник опівночі всі, зачерпнувши води, приносять її додому і зберігають увесь рік… І діється дивне явище: та вода у своїй істоті не псується від довготи часу, але зачерпнута сьогодні, вона через цілий рік, а часто і два і три роки зостається незіпсована і свіжа. І по такім довгім часі вона така, як і вода, щойно взята з джерела”. Грецька Церква для йорданської води має назву велика „агіязма”, тобто велика святість.
Колись давно у Церкві був звичай давати пити йорданську воду тим, кого через якусь провину не допущено до святого причастя. Наш народ ставився до йорданської води з такою великою набожністю, що аж до її освячення зберігав строгий піст і приймав її натще, наче причащаючись. Наші вірні кропили йорданською водою всі свої будинки й ціле обійстя, щоб відігнати від свого господарства всяку нечисту силу. І сьогодні вони радо вітають у своїх домах священика, який щорічно благословить і освячує їх і їхні доми йорданською водою.
Віру нашої Східної Церкви в силу і благословення йорданської води найкраще віддзеркалює зміст молитов та обрядів великого водосвяття. У тих молитвах багато разів призиваємо Святого Духа, щоб Він зійшов, очистив і освятив воду та надав їй лікувальної сили з користю для душі й тіла. Велика єктенія під час освячення води має аж 26 прохань, де є такі слова: „Щоб освятилися води ці силою, діянням і зішестям Святого Духа”; „Щоб на води ці сходило очищальне діяння пресущної Тройці”; „Щоб була їм дарована благодать ізбавлення, благословення Йорданове, силою і діянням і зішестям Святого Духа”; „Щоб ми просвітилися просвіченням розуму і благочестя зішестям Святого Духа”; „Щоб вода ця стала даром освячення, ізбавленням від гріхів, на зцілення душі і тіла, і на всяку особливу користь”; „Щоб була вона на очищення душ і тілес усім, що з вірою черпають і причащаються нею”.
Гарні за своїм глибоким змістом молитви йорданського водосвяття величають Пресвяту Тройцю і просять Святого Духа, щоб зійшов і сам освятив воду. Тут підкреслюється значення, сила та святість йорданського водосвяття. Ось дещо з тих молитов: „Днесь йорданські води перетворюються на цілющі Господнім пришестям… Днесь людські гріхи йорданськими водами обмиваються. Днесь рай відкривається людям і сонце правди осяюється нам… Днесь ми ізбавилися від давнього ридання і, як новий Ізраїль, спаслися. Днесь ми від тьми визволилися і світлом богорозуміння озорюємося… Днесь світлом просвічується все створіння… Сам, отже, чоловіколюбче Царю, прийди і нині зішестям Святого Твого Духа, і освяти воду оцю. І дай їй благодать ізбавлення, благословення Йорданове, сотвори її джерелом нетління, даром освячення, розрішенням гріхів, зціленням недуг, погубною для демонів, для супротивних сил неприступною, ангельської сили сповненою, щоб усі, що черпають і причащаються, мали її на освячення душ і тілес, на зцілення від терпінь, на освячення домів, і на всякий особливий пожиток… І подай усім, що доторкаються до неї і причащаються, і помазуються нею, освячення, здоровля, очищення і благословення”.
o. Катрій Юліян ЧСВВ, Пізнай свій обряд. – Львів: Свічадо, 2004
Стихири на „Господи, взиваю я”
Побачивши Просвітителя нашого,* що просвітлює кожну людину,* як він прийшов христитися,* Предтеча радується душею і тремтячою рукою показує на нього та й мовить людям:* Ось той, хто спасає Ізраїля і визволяє нас із тління.* Безгрішний Христе Боже наш, – слава тобі!
Ангельські сили настрахалися,* побачивши, як Спас наш приймає хрищення від слуги,* а Дух Святий сходить, щоб дати йому свідчення,* і голос Отця почувся з неба:* Той, кого Предтеча христить рукою своєю* – це Син мій улюблений, якого я вподобав.* Христе Боже наш, – слава тобі!
Течія Йордану прийняла тебе – джерело;* Утішитель же зійшов у вигляді голуба.* Схиляє голову той, хто прихилив небеса,* і глина кличе до Творця:* Чому наказуєш мені таке, ти, що вищий від мене?* Я ж потребую твого хрищення.* О, безгрішний Христе Боже наш, – слава тобі!
Вирішивши спасти заблукану людину,* ти не відмовився прийняти вигляд слуги.* Бо вгодно було тобі, Господеві й Богові,* прийняти задля нас те, що наше;* прийнявши, Спасе, тілесне хрищення,* ти сподобив нас прощення.* Тому кличемо до тебе: Христе Боже наш, – слава тобі!
Нині прийшов Христос на Йордан христитися.* Нині Іван приторкається голови Владики.* Сили небесні зжахнулися, бачивши преславне таїнство:* море побачило й побігло, Йордан же бачив і повернувся назад.* І ми, просвітившись, виголошуємо:* Слава Богові, що з’явився і став видимим на землі* та світ просвітив.
Ти, Господи, вирішив здійснити все, що уклав від віку.* Від усього створіння прийняв ти служіння для своєї Тайни:* від ангелів – Гавриїла, від людей – Діву,* від небес – зорю, а від Йордану – воду,* в якій ти знищив людські беззаконня.* Господи, – слава тобі!
Нахилив ти голову до Предтечі і потрощив голови зміям.* Вступивши у воду, всіх ти просвітив,* що славили тебе, Спасе, просвітителю душ наших.
„Молитвослов” м. Жовква, Видавництво «Місіонер», 2011
Тропар:
Коли в Йордані хрестився Ти, Господи,* Троїчне явилося поклоніння:* бо Родителя голос свідчив Тобі,* возлюбленим Сином Тебе називаючи;* і Дух у виді голубинім засвідчив твердість слова.* Явився Ти, Христе Боже,* і світ просвітив, слава Тобі.
Кондак:
Явився єси днесь вселенній* і світло Твоє, Господи, знаменувалося на нас,* що зі зрозумінням оспівуємо Тебе:* Прийшов єси і явився єси – Світло неприступне.
ПОСЛАННЯ АПОСТОЛА ПАВЛА ДО ТИТА 2:11-14,3:4-7
Бо Божа благодать з’явилася спасенна всім людям і навчає нас, щоб ми, зрікшися нечестя та грішних бажань цього світу, жили тверезо, праведно і благочестиво в нинішньому віці, чекаючи блаженної надії і славного з’явлення великого Бога і Спаса нашого Ісуса Христа, який віддав себе самого, щоб викупити нас від усякого беззаконня та щоб очистити собі народ, що був би його власний, ревний до добрих діл. Та коли з’явилась доброта й любов до людей Спаса нашого Бога, він спас нас не ради діл справедливости, які ми були зробили, але з свого милосердя, купіллю відродження і відновленням Святого Духа, якого вилив на нас щедро через Ісуса Христа, нашого Спаса, щоб ми, оправдані його благодаттю, стали згідно з надією спадкоємцями життя вічного.
ЄВАНГЕЛІЄ ВІД МАТЕЯ 3,13-17
Тоді прибув Ісус із Галилеї на Йордан до Йоана, щоб христитися від нього; але Йоан спротивлявся йому, кажучи: «Мені самому треба христитися в тебе, а ти приходиш до мене?»
Ісус у відповідь сказав до нього: «Залиши це тепер, так бо личить нам здійснити всяку правду.» І тоді він залишив його.
А охристившись, Ісус зараз же вийшов з води. І ось розкрилось йому небо, і він побачив Духа Божого, який спускався, мов голуб, і зійшов на нього.
І голос пролунав з неба: «Це Син мій любий, що його я вподобав.»
Замість Трисвятого:
Ви, що в Христа хрестилися, у Христа зодягнулися. Алилуя.
Замість Достойно:
Величай, душе моя, царя – Христа, що хрестився в Йордані.
І ірмос, глас 2: Не зуміє ніякий язик достойно благохвалити, тривожиться й ум, і то надсвітній, коли оспівує Тебе, Богородице; одначе Ти, благая, прийми віру, бо любов нашу божественну знаєш, бо Ти є християн заступниця, Тебе величаємо.
о. Петро Фостик
