† ПРАЗНИК СВЯТОГО ОТЦЯ МИКОЛАЯ. КУЛЬТ СВЯТОГО МИКОЛАЯ. КУЛЬТ МОЩЕЙ СВЯТОГО МИКОЛАЯ. КУЛЬТ ІКОН СВЯТОГО МИКОЛАЯ. КУЛЬТ СВЯТОГО МИКОЛАЯ В НАШИХ БОГОСЛУЖЕННЯХ.
Дорогі брати і сестри! Сьогодні вшановуємо видатного святого Христової Церкви – Миколая-Чудотворця, ім’я якого стало відомим по всьому світі, котрого шанують православні і католики, протестанти та інші релігійні громади.
Що ж спонукує людей різних національностей і віросповідань до плекання такої великої пошани до цього святця? Чому Він став всесвітнім святим? І відповідь є проста: бо до кінця сповнив Христову заповідь любові. Усе його життя було сповнене великою любов’ю і милосердям до іншої людини та бажанням послужити їй за прикладом Ісуса Христа. Святитель Миколай – це справді втілення правдивої любові до ближнього, бо Він навчав і любив не тільки словом, але й власним прикладом. Власне за те весь світ вшановує його ім’я вже понад півтори тисячі літ.
Популярність святого Миколая завдячуємо передусім його доброму вихованню, яке вклали в нього батьки. Вони дбайливо виховали свого сина у глибокому християнському дусі і дали хорошу освіту. З любові до Бога у святого Миколая зродилося велике милосердя до ближніх.
Коли говоримо про святого Миколая, ми пов’язуємо його особу з матеріальною допомогою бідним. Але це властиво плід його святості. Основною рисою святості і популярності святого Миколая є його відкритість на Бога і потреби бідних людей, та готовність допомогти убогим, скривдженим. Багатство, яке Він успадкував від своїх батьків, святий не вважав своєю власністю, а добром, що належить усім бідним і потребуючим.
Святий Миколай не чекав, щоб людина, яка щось потребує, прийшла до нього і просила допомоги, а сам шукав бідних, щоб їм допомогти. А робив це переважно так, що ті навіть не знали, хто є їхнім доброчинцем. Такою поведінкою Він досконало виконав слова Святого Євангелія:
„ Бо Син Чоловічий прийшов не на те, щоб йому служили, лише щоб служити й віддати своє життя як викуп за багатьох” (Мк. 10, 45), „Ти ж, коли даєш милостиню, нехай твоя ліва рука не знає, що робить твоя права: щоб твоя милостиня була таємна, і Отець твій, що бачить таємне, воздасть тобі ” (Мт. 6, 3). Так сповнив слова Христові: „ Уважайте добре, щоб ви не чинили ваших добрих учинків перед людьми, які б вас бачили, а то не матимете нагороди в Отця вашого, що на небі” (Мт. 6, 1).
Бути милостивим – це необхідна умова для входження до Царства Небесного: почуття милосердя повинно зближувати мене, як милосердного самарянина (пор. Лк. 10, 30-37) з людиною, яку зустрічаю на життєвій дорозі у біді.
Як добрий пастир, святий Миколай ревно працював над спасінням своїх вірних, а також з любов’ю допомагав їм у всіх потребах, часто навіть чудесним способом. Він пожертвував все своє життя на славу Божу і на служіння ближнім. Своєю жертовністю він був для всіх доброчинцем і помічником. Промені світла святості святого Миколая продовжують освічувати світ, що потонув у шуканні матеріальної вигоди та безтурботного життя. А тих, хто несе поміч, люди часто позбавляють слова вдячності, доброго імені.
Святий Миколай є і надалі взірцем доброчинності і милосердя. Ми маємо бідних навколо себе, вони не вимагають від нас надзвичайних датків, кожна особа із своєї волі може покласти їм копійчину, а Господь буде милосердним до них. Коли маємо можливість брати участь у різних збірках, котрі проводять у Церкві і мають благородні цілі, ми повинні давати милостиню радо і робити це з любов’ю до ближніх і до Христа, вкладати в це своє добре серце.
Одного теплого літнього дня люди купалися в морі. Раптом зірвався сильний вітер, піднялися великі хвилі. Всі, хто був у воді, втекли швиденько на берег, лише одна дівчина не змогла вибратись на берег і почала тонути. Її батьки у розпачі кричали, просячи порятунку, і обіцяли великі гроші тому, хто врятує їхню доньку. Один молоденький юнак стрибнув у воду, ризикуючи своїм життям, урятував життя дівчини. Коли вони були вже на березі, батько запитав хлопця: „Що ти хочеш за те, що врятував життя моїй доньці? Скільки тобі заплатити? Хочеш, я подарую тобі будинок?” Тоді донька, яка стояла поряд, вигукнула: „Цього замало, тато, я подарую йому своє серце!”
Хай приклад святого отця Миколая зажди пригадує нам, що наша любов до Бога має вчинити нас відкритими на потреби ближніх, служить нам для того, щоб придбати собі нашими невеликими милостинями правдивого Божого духа та відпущення гріхів. Святий отче, Миколаю, молися до Господа за нас та випроси нам щедрого і жертовного серця! Амінь.
о. Михайло Чижович, редемпторист
Серед різних празників на честь святих, що їх пам’ять відзначаємо в нашому церковному році, на окрему увагу заслуговує празник святого Миколая. Святого Отця Миколая з давніх-давен наш народ дуже поважав. Не було в нас ні однієї хати на Рідних Землях, у якій би не було ікони святого Миколая. Вона майже завжди видніється обіч намісних ікон у церквах. Наш народ почитає його, наче свого національного святого.
І хоч від його смерти минуло понад півтори тисячі літ, та все-таки він через свою добродійну любов і щедре милосердя вічно живе в серцях мільйонів людей. А його любов до ближнього кожного разу символічно відживає у дні його празника по цілому світу, коли він тисячі й тисячі дітей обдаровує своїми дарунками. Таємниця його великого й постійного культу серед усіх християнських народів полягає у тому, що він для всіх став символом жертвенної любови ближнього та співчутливого милосердя. Про це свідчать історія його культу, наші богослуження та ревне почитання його ікон.
- КУЛЬТ СВЯТОГО МИКОЛАЯ
Не багато знаємо про життя святого Миколая. І навіть те, що знаємо, повите різними легендами. Знаємо, що святий Миколай довгі літа був єпископом у Мирах, провінція Лікія, у Малій Азії. Він брав участь у Першому Вселенському Соборі (325) у Нікеї. Помер близько 345 року. Усе своє життя присвятив справі милосердя для душі й тіла. Тож ще за життя називали його батьком сиріт, удів і бідних. Після смерти Господь Бог прославив його даром творення чудес, і тому він отримав імення великого чудотворця. Славні чуда були якраз головною причиною його швидкого й широкого культу.
Культ святого Миколая починає поширюватися від часу, коли цісар Юстиніян І (527-565) збудував на його честь церкву в Цар-городі. Єрусалимський канонар з VII ст. 6 грудня каже: „Пам’ять Миколая, єпископа одного великого города”. Усі грецькі місяцеслови з IX століття мають його празник. Цісар Мануїл Комнен (1143-1181) державним законом приписав святкувати святого Миколая 6 грудня. З Візантії його культ поширюється по цілому світу. Найдавніший життєпис святого Миколая походить з IX сторіччя.
На Заході папа Миколай (858-867) — перший папа з цим іменем — близько 860 року збудував у Римі церкву святого Миколая. До Німеччини його культ принесла візантійська княжна Теофано, жінка цісаря Оттона II (973-983). Латинська Церква також святкує празник Миколая 6 грудня. У Франції і Німеччині є понад дві тисячі, а в Англії близько 400 церков, які названо в честь Миколая.
На наші українські землі культ святого Миколая приходить разом із християнською вірою. У другій половині XI сторіччя в Києві, на могилі Аскольда, було збудовано церкву святого Миколая. У Києві під покровом святого Миколая був жіночий монастир, який фондувала жінка князя Ізяслава Святославича († 1078). У цьому монастирі прийняла чернечий постриг мати святого Теодосія Печерського. На рідних землях в нас було багато церков на честь святого Миколая. До найдавніших з них належить церква святого Миколая у Львові, що походить з кінця XIII ст. Енциклопедія
Українознавства про почитання святого Миколая в нашому народі каже: „У численних народних переказах Миколай боронить людей від стихійного лиха; найбільше він опікується тими, хто перебуває у плаванні, тому чорноморські рибалки, виходячи на промисел, брали з собою образ Миколая… У давнину — святий Миколай також заступник перед небезпеками із степів. Пісні про святого Миколая належать до найдавніших зразків української поезії, серед них такі популярні, як „О хто, хто Миколая любить” (Т. 4, с. 1533).
- КУЛЬТ МОЩЕЙ СВЯТОГО МИКОЛАЯ
Дуже важливим чинником у поширенні культу святого Миколая, передусім в Італії і на Заході, а також і в нашого народу, було перенесення мощей святого Миколая у кінці XI ст. з Мир Лікійських до міста Барі в південній Італії.
У другій половині XI століття магометани зайняли Малу Азію, а при тому й місцевість, де спочивали мощі святого Миколая. Італійські купці з Барі вважали Миколая за великого святого й опікуна мореплавців. Ведучи торгівлю з Малою Азією, вони вирішили викрасти мощі святого Миколая і перевезти їх до Італії. Викрадені мощі святого Миколая прибули до Барі 9 травня 1087 року. Біля мощей відразу почали діятися великі чуда, тому папа Урбан II в 1089 році установив свято перенесення мощей святого Миколая на 9 травня. Три роки пізніше там побудовано величну церкву, у якій покладено його мощі. Місто Барі стало великим і славним місцем відпустів.
Після того, як мощі святого Миколая перенесли до Барі, і у нас на Русі-Україні установили празник перенесення мощей на 9 травня. Через це у нас є зимний і теплий Миколай. Запровадження цього празника в нас приписують переяславському митрополитові Єфремові. Йому також приписують опис події перенесення мощей, укладення служби перенесення та акафисту на честь святого Миколая.
Про встановлення цього свята на українських землях історик М. Чубатий пише: „Та найбільш дивне, що це свято, встановлене папою, свято радісне для Заходу, а сполучене із смутком для Сходу, зокрема для Візантійської Церкви, майже безпосередньо, бо близько 1090-1091 років було введене в митрополичій провінції Руської Церкви. Того свята нема в ніякій иншій частині Східної Церкви, тільки на території давньої київської митрополії — донині не тільки в Україні, але також в Московщині й Білорусі” (Історія Християнства на Руси-Україні, Т. 1, с. 416).
- КУЛЬТ ІКОН СВЯТОГО МИКОЛАЯ
З культом святого Миколая на Русі-Україні тісно пов’язане і почитання його ікон. Вони в нашого народу щодо кількости посідають перше місце після ікон Божої Матері. Деякі з тих ікон прославилися чудами. Тут варто згадати кілька чудотворних ікон святого Миколая з княжих часів нашої держави.
У соборі святої Софії в Києві знаходиться ікона святого Миколая, т. зв. Мокрого. Ця ікона стала відомою близько 1090-1100 років через особливе чудо. Чоловік і жінка з малим сином поверталися з празника у Вишгороді і плили до Києва човном по Дніпрі. Несподівано зірвалася буря, хлопчик випав з човна у Дніпро. Через кілька днів його знайшли живим, здоровим, але тільки мокрим біля згаданої ікони святого Миколая, звідси й вона отримала свою назву.
У соборі святого Миколая в Новгороді є копія вищезгаданої ікони. Передання говорить, що її знайшли в Ільменському озері тоді, коли хворий новгородський князь Мстислав Володимирович у сні побачив видіння і вислав посланців до Києва за тамтешньою іконою святого Миколая Мокрого. Він хотів мати копію тієї ікони для собору, який збудував на честь святого Миколая 1113 року.
Іпатіївський літопис 1227 року говорить про чудотворну ікону святого Миколая в містечку Жидичині на Волині, до якої приходили молитися наші князі. Румунська Католицька Церква вирішила, щоб у кожній церкві була ікона святого Миколая.
КУЛЬТ СВЯТОГО МИКОЛАЯ В НАШИХ БОГОСЛУЖЕННЯХ
Святий Миколай має в нашій Церкві не тільки два окремі празники, йому ще присвячений кожний четвер у нашому богослуженні. Як богослуження обидвох празників, так і щотижнева служба його є справжнім віддзеркаленням культу святого Миколая у Східній Церкві та нашому народі. Тут оспівується його глибока віра, чесноти, його діла милосердя, різні чуда та його заступництво перед Богом. Він величається як „вселенський світильник”, „співчутливий і добролюбовий”, „ревний рятівник і справжній заступник”, „окраса Церкви”, „доброта архиєреїв”, „монахів похвала”, „великий заступник”, „дуже милосердний, „всіх опікун і заступник і всіх терплячих потішитель”, „сиріт і вдовиць опікун”.
Він допомагає завжди. На хвалитних стихирах утрені 6 грудня співаємо: „Зійшовшися звеличаймо: хворі — лікаря; ті, що в бідах — рятівника, грішні — заступника, бідні — скарб, терплячі — потішителя, подорожні — супутника, плаваючі — керівника, і всіх всюди радо випереджаючого… ” У п’ятій пісні канону утрені на перенесення мощей сказано: „Усіх християн надіє, покривджених великий оборонче, хворих лікарю, зажурених потішителю, і від людей до Бога заступнику, випроси нам мир і спасай нас від находу поган”.
Він своїм заступництвом могутній перед Богом. На вечірні перенесення мощей співаємо: „Зібравшися, любителі празника, молебними піснями радісно звеличаймо святе перенесення нашого заступника, він бо всі краї просвічує чудами, терплячих божественно потішає, покривджених визволяє, він милостинею Бога собі задовжив і тому приняв стократну нагороду. До нього всі кличемо: помолися, святителю Миколаю, Спасителеві всіх, дати мир світові і спасти душі наші”. У восьмій пісні канону утрені перенесення мощей читаємо: „Тобі дана велика влада від Бога, Миколаю, море тобі повинується, повітря слухає, народи покоряються, бачучи твої преславні чуда”.
Святий Отець Миколай дає нам гарний приклад живої, діяльної та жертвенної любови до Бога і ближнього. Його любов до ближнього загальна, усіх обіймає, повна милосердя і готова допомогти кожній потребі душі й тіла.
Про значення милостині у святого Йоана Золотоустого читаємо: „Милостиня — цариця чеснот. Вона дуже скоро підносить людей у небесні двори. Вона найкраща заступниця. Велике діло милостиня… Вона пробиває повітря, минає місяць, зноситься понад промені сонця і досягає самих небес. Але й там вона не зупиняється, а щобільше, проходить небо, обходить збори ангелів і хори архангелів, і всі вищі сили, і стає перед самим царським престолом… Дай хліб і візьми рай, дай мале і візьми велике, дай смертне і візьми безсмертне, дай тлінне і візьми нетлінне” (Бесіда про покаяння).
Святий Миколай у кожному ближньому бачив самого Ісуса Христа, тому так скоро й жертвенно в кожній потребі спішив йому на поміч. Святе Євангеліє каже, що на страшному суді Господь Бог судитиме нас за діла любови й милосердя. Про це запевняє нас сам Ісус Христос, кажучи: „Істинно, кажу вам: усе, що ви зробили одному з моїх братів найменших — ви мені зробили” (Мт. 25, 40).
Катрій Юліян, о, ЧСВВ, Пізнай свій обряд.
Стихири на „Господи, взиваю я”
У Мирах проживаючи тілесно,* ти, помазаний духовним миром, святителю Христовий, святий Миколаю,* з’явився, як справжнє миро, що духовними пахощами сповняє тих,* які з вірою й любов’ю завжди святкують славну твою пам’ять, Отче,* спасаючи їх твоїми молитвами до Господа* від біди, напастей і скорбот.
Носивши почесне ім’я переможця, святителю Миколаю,* ти дійсно став для вірних людей успішною допомогою в напастях,* бо всюди, де з любов’ю прибігають до твого захисту,* негайно спішиш із поміччю,* бо ти, вдень і вночі з’являючись вірним,* спасаєш від біди й напасти.
Святий Миколаю, славний Христовий священнопроповіднику!* Ти являєшся великим і надійним заступником,* милостивим і могутнім молільником за тих,* що в бідах на морі, на суші й в повітрі;* і тим, що близько й далеко перебувають.* Тому спільно благаємо тебе: Молися до Господа,* щоб нам визволитись від усякої напасти.
Якими похвальними вінками увінчаємо Святителя?* Хоч тілом далекий, але всім доступний духом,* як усіх начальник і заступник, утішитель зажурених,* пристановище всіх, що в бідах,* стовп благочестя і вірних оборонець.* За його посередництвом Христос перемагає чванливість ворогів,* з великої своєї милости.
Якими пророчими піснями звеличимо Святителя?* Він дбав про тих, які далеко,* і заступався за неприсутніх, немов за близьких;* прорікав правдиво майбутність, старався про всю вселенну* і визволяв усіх скривджених.* Він у сні явився і богомудрому цареві* і здавна ув’язнених визволив від неправедної смерти,* даючи велику милість.
Якими піснями похвалимо Святителя?* Він завойовник нечестя і захисник благочестя,* первопрестольник Мирлікійської Церкви,* великий заступник й учитель, що засоромлює злославних.* Він переможець Арія і його поплічників,* бо через нього Христос переміг їхні зазіхання,* маючи велику милість.
Зійшовшись разом, вірні,* оспівуймо окрасу святителів і отців славу,* джерело чудес і великого заступника вірних,* промовляючи: Радуйся, Мирян охоронче* і славний первопрестольнику та стовпе непорушний!* Радуйся, всесвітлий світильнику, що освітлив кінці світу чудами!* Радуйся, пригноблених божественна радосте й теплий охоронче покривджених!* І нині, всеблаженний Миколаю,* не переставай молитися Христу Богові за тих, що вірою і любов’ю тебе вшановують* і завжди радісно святкують твою світлу пам’ять.
Вертепе, гарно прикрасися,* бо приходить Агничка, що носить Христа.* Ясла, підійміть того,* хто словом звільнив нас, землян, від нерозумних учинків!* Пастирі, на сопілках приграваючи, свідчіть предивне чудо!* А ви, мудреці перські, принесіть Цареві золото, ладан і смирну,* бо появився Бог із Діви Матері.* Тому припадь, Мати, як рабиня, і, поклонившись,* промов до того, кого ти в обіймах тримаєш:* Як то ти зачався і як зріс у мені,* Спасителю мій і Боже?
„Молитвослов” м. Жовква, Видавництво «Місіонер», 2011
Тропар, глас 4:
Правилом віри і образом лагідности,* учителем повздержности явила Тебе Твоєму стаду всіх речей істина.* Ради цього придбав Ти смиренням високе, убогістю – багате,* отче, священноначальнику Миколаю.* Моли Христа Бога, щоб спаслися душі наші.
Слава: Кондак, глас 3:
В Мирах святий, священнослужителем показався Ти,* бо Христове Євангеліє, преподобний, сповнивши,* положив Ти душу твою за людей твоїх* і спас неповинних від смерти.* Ради цього освятив Ти себе як великий таїнник Божої благодаті.
I нині: Богородичний, глас 3:
Діва днесь предстоїть у церкві* і з ликами святих невидимо за нас молиться Богу.* Ангели з архиєреями поклоняються,* апостоли з пророками ликують,* бо ради нас молить Богородиця предвічного Бога.
Фото – https://www.facebook.com/opetro.fostyk/posts/1326719131106613
о. Петро Фостик
