Житіє святого великомученика Теодора Тирона
Діялося це за часів імператора Юліяна Відступника. Той, аби допекти християнам, наказав перед першою суботою Великого посту, коли християни найбільше постили, потай скропити на торжищах усі припаси їжі кров’ю звірів, принесених у жертву поганським божкам. Однак Царгородському архиєпископові Євдоксію явився воїн в сяючих обладунках і так сказав йому:“Заборони правовірним купувати хліб та інші харчові припаси, які в суботу виставлять на торг, бо вони осквернені кров’ю поганських жертв!”
Євдоксій тяжко задумався і не знав, що робити, бо ж люди не мали вдома припасів, а кормилися тим, що купували на торговищі.
Тоді воїн порадив йому:
“Накажи приготувати коливо, варену пшеницю з медом, як це роблять в Євхаїтах, і нехай вірні споживають це в суботу”.
А на запитання, хто він, відповів:
“Я – Теодор Тирон, воїн і мученик Христовий, посланий Ним, щоб вас остерегти!”
Після цих слів видіння зникло. Архиєпископ застеріг народ, і ніхто не купував осквернених хлібів, усі їли коливо – а поганин Юліян був осоромлений. Пам’ять цієї події свята Церква вшановує в першу суботу Великого посту.
І хто ж то такий – святий великомученик Теодор Тирон? Згідно з описом святого Григорія Ниського, він походив зі Сходу. Молодим воїном разом зі своїм полком він прибув в Амасію, в Понті. За імператора Максиміяна, коли християнська кров текла струмками, святий Теодор перед начальством цілого війська став голосно величати Христа Спасителя. Полковник Вринк не хотів передавати його зразу на муки і дав йому час, щоб той передумав. Та за той час святий Теодор спалив поганську божницю, як доказ безсилля поганських ідолів. Тепер його поставили перед суддею Публієм. Той наказав святого бити, шматувати тіло гаками, а потім кинути в розтоплену піч. Теодор осінив себе знаком святого хреста і з молитвою на устах увійшов у вогонь і тут-таки, перш ніж полум’я його поглинуло, віддав Богу свого духа. Тіло святого упокоїлося в місті Євхаїтському, а його мощі прославилися численними чудами. Мученицьку смерть святий Теодор прийняв близько 306 р.
Тропар (г. 2):
Великі віри сповнення, в джерелі вогню, як на водах упокоєння, святий мученик Теодор радувався. Обпалившись бо вогнем, як хліб солодкий Тройці принісся. Його молитвами, Христе Боже, спаси душі наші.
Кондак (г. 8):
Віру Христову, наче щит,* прийнявши до глибин свого серця,* переміг ти супротивні сили, Теодоре багатостраждальний,* і, як непереможний, увінчався єси навіки вінком небесним.
У той самий день
Житіє святої Маріямни, сестри святого апостола Филипа
Свята Маріямна, сестра апостола Филипа (його пам’ять вшановуємо 14 листопада), своє дівицтво посвятила Богові і стала сподвижницею трудів і подвигів свого брата. Коли у Фриґії, в місті Єраполі, де погани серед інших почитали і в божниці кормили плюгаву змію, святий Филип разом зі святим Варнавою (його пам’ять вшановуємо 25 серпня і 11 червня) голосили слово Боже, то і свята Маріямна була з ними. Єрапольські погани повісили святого Филипа за п’яти, а святого Варнаву прибили до хреста. Однак Господь став карати безбожників і вони зняли з хреста святого Варнаву. Він пішов далі проповідувати Христову науку. А святий Филип там закінчив свій мученицький подвиг. Сестра його зняла тіло і поховала. Потім свята Маріямна пішла в Ликаонію, де багатьох поган навернула до Христової віри. Року смерти святої Маріямни не знаємо.
І. Я. Луцик, „Житія святих, пам’ять яких Українська Греко-Католицька Церква кожного дня впродовж року поминає”. Львів, Видавництво «Свічадо», 2013
Фото – https://www.facebook.com/opetro.fostyk/posts/1132798943831967
о. Петро Фостик
