VIII НЕДІЛЯ ПІСЛЯ ЗІСЛАННЯ СВЯТОГО ДУХА. † СВ. СЛАВНОГО ПРОРОКА ІЛЛІ.
Дорогі! Кожного разу, коли ми слухаємо у храмі або читаємо вдома Слово Боже – Євангеліє, то маємо справу не тільки з релігійним текстом, а зі зверненням Бога до нас. Бог промовляє до нас через слова Євангелія, і через нього пропонує нам свою поміч. В попередні неділі ми чули в Євангелії події, де розповідалося про різні види оздоровлень хворих Ісусом, а тим самим Божої опіки над людьми. Сьогодні ще одна така нагода. Ісус навчав людей, оздоровив хворих, котрих принесли до Нього, а потім чудесно нагодував п’ять тисяч народу хлібом і рибою.
Чудесне розмноження Ісусом Христом п’яти хлібів і двох риб – це ще одне потвердження того, що Бог справді дбає про духовні і тілесні потреби людей, опікується ними. Коли апостоли запропонували Ісусові відпустити людей, щоб самі знайшли собі харчі, Спаситель не згодився з їх пропозицією і запропонував їм знайти поживу для людей. Цим Христос хотів сказати, що Йому не байдужа доля людини, що Бог ніколи не залишає людину один на один з її проблемами, а завжди готовий переживати труднощі разом з нею.
Чудо п’яти хлібів має подвійне значення. Найперше, це черговий образ і заповідь установлення Христом майбутнього таїнства Євхаристії, цього невичерпного джерела духовної поживи і помочі для християн. По-друге, це запрошення людей до співпраці з Богом через молитву і святі таїнства для ощасливлення свого щоденного життя.
Ісус, оздоровивши хворих, захотів сам нагодувати їх, чудесно розмноживши п’ять хлібів і дві риби. І це сталося не випадково. Бо хліб, це плід праці людських рук, символ людського життя. Розмноживши чудесно хліб, плід людської праці, цим жестом Христос хотів сказати, що Божа поміч людям потребує певної участі людини, щоб вона вийшла назустріч Богу. Бог завжди готовий і хоче помагати людям у житті, але людина повинна зі своєї сторони зробити крок до Бога: просити Його про поміч і бути готовою цю поміч від Бога прийняти. Він хоче, щоб ми приносили Йому в молитві хліб нашого щоденного життя: наші труднощі, клопоти, переживання, а Він прийме і перемінить їх у духовну поживу для нас у вигляді різних ласк і дарів Святого Духа. Які ж умови повинна сповнити людина, щоб впевнено отримати поміч від Бога? Це співпраця з Богом через дотримання заповідей, добрі вчинки, побожне життя, тобто надія душі на Бога, це молитва і святі таїнства. Вони свідчать про відкритість людської душі на Бога. Часта молитва християнина і прийняття Святих Тайн є знаком його готовності прийняти Божу поміч. Це також віра і любов до Бога.
Чому так важлива віра і любов? Ісус Христос зробив чудо п’яти хлібів, щоб ним пробудити і зміцнити віру апостолів і людей у себе як правдивого Месію. Світло віри допомагає людині розпізнавати знаки Божої любові – помочі, а любов дозволяє приймати їх і з них користати. Бажаю всім щедро наповнитися світлом віри і любові, щоб могти Божу поміч щодня відчувати і щедро користати з неї.
о. Михайло Чижович, редемпторист
Ряд.: Апостол: 1 Кор. 124 зач.
ПЕРШЕ ПОСЛАННЯ АПОСТОЛА ПАВЛА ДО КОРІНТЯН 1, 10-18.
Браття, благаю вас ім’ям Господа нашого Ісуса Христа, щоб ви веі те саме говорили; о не було розколів між вами, але щоб ви були з’єднані в однім дусі і в одній думці. Бо довідався про вас, мої брати, від Хлоїних, що між вами є суперечки. Кажу ж про те, що кожен з вас говорить: я Павлів, а я Аполлосів, а я Кифин, а я Христів. Хіба Христос розділився? Хіа Павло був розп’ятий за вас? Або хіба в Павлове ім’я ви христилися? Дякую Богові, що я нікого з вас не христив, крім Крисла та Ґая, щоб не сказав хто, що ви були хрищені в моє ім’я. Христив я теж дім Стефани; і більш не знаю, чи христив я кого іншого.
Христос бо послав мене не христити, а благовістити, і то не мудрістю слова, щоб хрест Христа не став безуспішним. Бо слово про хрест – глупота тим, що погибають, а для нас, що спасаємося, сила Божа.
Прор.: Апостол: Як. 57 зач.
ПОСЛАННЯ АПОСТОЛА ЯКОВА 5, 10-20.
Браття, візьміть за приклад страждання й довготерпіння пророків, що говорили іменем Господнім. Глядіть: ми називаємо блаженними тих, що зносять страждання. Ви чули про страждання Іова і знаєте, який кінець мав він від Господа: Господь бо повний жалю і милосердя.
А перш за все, брати мої, не кляніться ні небом, ні землею, ні якою іншою клятвою. Хай ваше «так» буде «так» і ваше «ні» – «ні», щоб вам під суд не впасти.
Страждає хто між вами? Хай молиться. Радіє хто? Хай псалми співає. Нездужає хто між вами? Хай прикличе пресвітерів церковних і хай вони моляться над ним, помазавши його єлеєм в ім’я Господнє. Молитва віри спасе недужого, і Господь його підійме; і як він вчинив гріхи, вони йому простяться. Сповідайте, отже, один одному гріхи ваші і моліться один за одного, щоб вам видужати. Ревна молитва праведника має велику силу. Ілля був чоловік такий самий, як ми; він став молитися, щоб дощу не було, і не було на землі дощу три роки та шість місяців. Потім він знову став молитися, і небо дало дощ, і земля вродила плід свій.
Мої брати, коли хто з вас відступить від правди і коли хто його наверне, хай знає, що той, хто навернув грішника з хибної його дороги, спасе його дущу від смерти і силу гріхів покриє.
Ряд.: Євангеліє: Мт. 58 зач.
ЄВАНГЕЛІЄ ВІД МАТЕЯ 14, 14-22.
Того часу, побачив Ісус силу народу і змилосердився над ними та вигоїв їхніх недужих. Як же настав вечір, підійшли до нього його учні й кажуть: – Пустинне це місце та й час минув уже. Відпусти людей, нехай ідуть по селах та куплять собі поживи.
Ісус сказав їм: – Не треба їм відходити: дайте ви їм їсти.
Вони ж мовлять до нього: – Ми маємо тут тільки п’ять хлібів і дві риби.
Тоді він каже: – Принесіть мені їх сюди.
І велівши народові сісти на траві, взяв п’ять хлібів і дві риби, підвів очі до неба, поблагословив і розламав хліби і дав учням, а учні – людям. Всі їли до наситу й назбирали куснів, що зосталися, дванадцять кошів повних. Тих же, що їли, було яких п’ять тисяч чоловік, окрім жінок та дітей.
І зараз же заставив учнів увійти до човна й переплисти на той бік раніше від нього, тим часом як відпускав народ.
Прор.: Євангеліє: Лк. 14 зач.
ЄВАНГЕЛІЄ ВІД ЛУКИ 4, 22-30.
Того часу дивувалися люди словам ласки, що виходили з уст Ісусових, і говорили: – Чи він не син Йосифа?
Він сказав їм: – Ви, певно, скажете мені цю приповідку: лікарю, вилікуй себе самого. Про що ми чули, що сталося в Капернаумі, зроби те й тут у твоїй батьківщині.
І він додав: – Істинно кажу вам: ніякого пророка не приймають у його батьківщині. Та я вам кажу по правді: багато вдів було в Ізраїлі за днів Іллі, як зачинилось було небо на три роки й шість місяців, і великий голод лютував по всьому краю; однак ні до однієї з них не був посланий Ілля, тільки в Сарепту, що в Сидон-краю, до вдови жінки. Та й прокажених теж в Ізраїлі було чимало за пророка Єлисея; однак ніхто з них не очистився, крім сирійця Наамана.
Почувши це, всі в синагозі сповнилися люттю і, вставши, вигнали його геть за місто і вивели на край гори, на якій було збудоване їхнє місто, щоб скинути його додолу. Та він, пройшовши серед них, пішов далі.
1 Кр. 1, 10-18 «Бо слово про хрест – глупота тим, що погибають, а для нас, що спасаємося, сила Божа»
Щоб зрозуміти ці слова, мусимо кілька слів сказати про те, чим для тогочасних людей було розп’яття на хресті. Бути покараним на хресті – найбільша ганьба для тогочасної людини, а ще більше – для єврея. Тому проповідь про хрест теж була ганьбою для тогочасних людей, бо це було місце ганебної смерті.
А чим для нас є хрест? Це місце, де нам подарована вічність. Усі ми прагнемо щастя, довгих років життя, але на хресті людина отримала вічність, безсмертне життя. Тому він для нас такий важливий і цінний.
На хресті Господь виявив свою найбільшу любов до людини й обдарував її вічним життям.
Мт. 14, 14-22. «Не треба їм відходити: дайте ви їм їсти».
Люди були так захоплені проповіддю Спасителя, що зовсім не думали про земні потреби, – незчулися, як опинилися в пустельному місці, де не було поживи. Тоді апостоли, учні Ісуса Христа, просять Його якось зарадити цій ситуації, щоб можна було нагодувати людей. Апостоли навіть не допускають думки, що Христос може дати людям їжу. А ще більше не сподіваються, що вони самі можуть щось дати цим людям. Саме в цій ситуації Ісус Христос каже ці знамениті слова: «Дайте ви їм їсти». Тобто: спробуйте зробити щось, що можете у цій ситуації.
З одного боку, ми бачимо чудо – Ісус Христос помножує хліби. А з іншого – перед нами постає ситуація ділення, бо люди мали п’ять хлібів і дві риби й почали ділитися, давати одні одним. Як це важливо в нашому житті – вміти поділитися, дати щось комусь іншому. Господь не тільки робить чудо помноження хлібів, а й вчить ділитися, давати те, що в наших силах і змозі, – а Бог доповнить.
Тож робімо все, що можемо, а Бог завжди це помножить!
Владика Венедикт (Алексійчук)
Неділя 8-ма після Зіслання Святого Духа. Біблійний коментар
У той самий день
† СВ. СЛАВНОГО ПРОРОКА ІЛЛІ
“І з’явивсь Ілля, пророк вогненний, і слово його смолоскипом палало. Він навів на них голод і в ревності своїй їх поменшив. Словом Господнім небо замкнув, а й тричі вогонь із нього звів. Як ти прославивсь, Іллє, чудесами! Хто б похвалився рівністю з тобою? Збудив єси мертвого з смерти і з аду – Всевишнього словом. Ти скинув царів на загибель, прославлених – з їхнього ложа. Ти чув на Синаї докори, на Хориві – вирок відплати. Ти помазав царів на відплату, а й пророків, – своїх наступників. Полум’яний вихор вхопив тебе – колісниця з вогненними кіньми” (Сир. 48, 1-9). Так коротко, в кількох словах, зібрані головні події з життя пророка Іллі. Коли ангел Господній Гавриїл благовістив Захарії народження сина, Йоана Хрестителя, то сказав, що той, хто народиться, багатьох наверне до Господа Бога й “ітиме перед ним з духом та силою Іллі” (Лк. 1, 17). А коли Йоан Предтеча над Йорданом став закликати до покути, і багато наверталося і, каючися у своїх гріхах, роздирали на собі одежі й попелом посипали голови, тоді жиди послали до нього спитали:“Що ж – Ілля ти?” (Йо. 1, 21). Подібно й Ісуса Христа одні приймали за Йоана Хрестителя, а “інші за Іллю” (Мт. 16, 14). У хвилю, коли на горі Таворі Христос Спаситель переобразився на очах Петра, Якова та Йоана, коли лице Його стало як сонце, а ризи білі як сніг, “з’явилися їм Мойсей та Ілля і з ним розмовляли” (Мт. 17, 3;а також див. Мр. 9, 4;Лк. 9, 30). І що ж то був за Ілля, який мав таку велику пошану в усіх? Був це, як співає Церква:“У тілі ангел, пророків основа, другий предтеча пришестя Христового”.
Ось як описує житіє пророка Іллі святий Епіфаній Кипрський.
Ще до народження Іллі його батькові приснилося, що якісь мужі благообразні розмовляють з маленькою дитиною, сповиваючи її вогняними пеленами і годуючи вогнем.
Батько розповів свій сон одному мудрому та побожному священикові, а той так розтлумачив його:та дитини стягне на себе особливу Божу ласку, її слово буде сильне і діяльне, як вогонь;життя її буде миле Богу і вона судитиме Ізраїль мечем і вогнем. Те провіщення сповнилося. Батько святого Іллі називався Савах. Ілля, що означає “Бог – це сила”, народився в місті Тішбе, в Гілеаді, що за Йорданом. Походив він з роду Аарона, вихований був у середовищі священиків, часто ходив у пустелю на молитву, а понад усе полюбив чистоту душі і тіла.
Ізраїльським народом тоді правив Ахав, безбожний чоловік безбожної жінки Єзавелі, дочки сидонського короля. Вони обоє змусили народ покланятися божкові Ваалові – і завелася всяка нечесть серед народу. Тоді то в Сихем, головне місто Самарії, де жив цар зі своїм двором, прийшов пророк. “Ілля тішбій, з Тішбе у Гілеаді, сказав до Ахава:«Так певно, як живе Господь, Бог Ізраїля, якому я служу, цими роками не буде ні роси, ні дощу, хіба на моє слово»” (1 Цар. 17, 1). І справді, Господь закрив небеса і жодна крапля дощу не впала на ниви народу, що забув про свого Бога. А пророку Іллі Господь велів сховатися від помсти Ахава в скелястих ущелинах коло Керіт-потоку, над Йорданом, і кожного ранку та вечора ворон приносив йому хліб і м’ясо, а спрагу гамував водою з потоку.
Потоки і ріки стали пересихати, і тоді Господь послав Іллю до Сарепти Сидонської, що поблизу Тиру. Прийшов пророк у той край і побачив, як народ там вимирає від голоду, бо суха земля не родила хліба. Перед воротами міста зустрів він бідну вдову, що збирала хмиз, і попросив винесла йому води і шматок хліба. А вдовиця сказала:“Так певно, як живе Господь, Бог твій, нема в мене нічого печеного, тільки пригорща муки в посудині та трошки олії у глечику. Оце назбираю трохи дров та повернувшись, приготую, що маю, собі та синові, а там з’їмо й помремо” (1 Цар. 17, 12). Тоді пророк відповів їй на це:“Не журись, іди й зроби, як сказала;тільки наперед спечи мені коржика і принеси сюди, собі ж і синові приготуєш опісля. Так бо говорить Господь, Бог Ізраїля:Посуд з мукою не опорожниться, глечик з олією не опустіє аж до того дня, коли Господь пошле дощ на землю” (1 Цар. 17, 13-14).
Повірила жінка і послухала його слів. З того часу мука і олія помножувалася в чудесний спосіб. Пророк залишився мешкати в тої вдови і хліба їм не бракувало. Та невдовзі помер син удови, стала вона побиватися і голосити, що Бог покарав її за гріхи. Тоді святий Ілля став молитися, а потім тричі подув на лице померлого хлопця і воскресив його, й живого-здорового віддав матері, сказавши:“Дивися, син твій живий” (1 Цар. 17, 23). Жінка ж відповіла пророкові:“Тепер я знаю, що ти – чоловік Божий та що слово Господнє в устах твоїх – правда” (1 Цар. 17, 24).
Милосердя Бога глибоке, як море. Господь змилосердився над грішниками і послав Іллю до Ахава, який шукав пророка по всьому краю, бо народ гинув від голоду і спраги. Коли пророк став перед ним, цар запитав у нього:“То це ти той, що тривожиш Ізраїля?” (1 Цар. 18, 17). Святий Ілля сміливо відповів:“Не я тривожу Ізраїля, а ти й твоя родина, бо ви покинули заповіді Господні, і ти ходиш за Ваалами” (1 Цар. 18, 18). І велів цареві зібрати на горі Кармель народ Ізраїля та дев’ятсот п’ятдесят поганських жерців. На горі пророк Ілля став упоминати зібраних:“«Докіль кульгатимете на обидва боки? Коли Господь є Бог, ходіть за Ним;коли ж це Ваал – ходіть за ним». Не відповів йому народ нічого. Тож далі сказав Ілля до народу:«Я зостався один пророк Господній, а пророків Ваала 450 чоловік. Дайте нам двох бичків, і нехай вони виберуть собі одного бичка, розітнуть його на шматки й покладуть на дрова, але нехай не підпалюють;я ж приготую другого бичка й покладу його на дрова, але не підпалю. Ви взивайте Ім’я вашого бога, а я візву Ім’я Господнє. Котрий Бог відповість вогнем, той буде Богом»” (1 Цар. 18, 21-24). Весь народ пристав на це. Від ранку до обіду взивали жерці:“Вислухай нас, Ваале!” – та даремні були всі їхні старання. В обід Ілля сказав їм:“Голосніше кричіть, бо певно бог ваш спить, що не чує вас”. І до вечора голосили погани, ножами кололи своє тіло, та, мабуть, і справді їх ідол спав, бо жертва все ще лежала на жертовнику.
“Тоді Ілля сказав до народу:«Приступіть до мене!» І весь народ приступив до нього. І він знову поставив жертовник Господній, що був зруйнований. Узяв Ілля 12 каменів за числом колін синів Якова, до якого Господь сказав був:Ізраїль буде твоє ім’я, і склав з того каміння жертовник Імені Господньому, та й обвів його навкруги ровом, що міг вмістити в собі зо два сати зерна. Потім розклав дрова, розтяв бичка, поклав на дрова, і повелів:«Наберіть чотири відра води та й вилийте на всепалення й на дрова!» І зроблено так. І повелів:«Зробіть це вдруге». І зроблено вдруге. Далі повелів:«Зробіть це втретє». І зроблено втретє, так, що вода текла навкруги жертовника, і в рові було повно води. А коли вже був час приносити вечірню жертву, приступив пророк Ілля й сказав:«Господи, Боже Авраама, Ісаака та Ізраїля! Покажи сьогодні, що Ти – Бог в Ізраїлі, що я – Твій слуга і що я вчинив це все за Твоїм велінням. Почуй мене, Господи, почуй мене, щоб цей народ зрозумів, що Ти, Господи, – Бог, і що Ти навертаєш їхні серця». І впав вогонь Господній з неба й пожер усепалення, дрова, каміння, й порох, ба й воду висушив, що була в рові. І ввесь народ, побачивши це, припав обличчям до землі й промовив:«Господь є Бог! Господь є Бог!» Ілля ж повелів їм:«Хапайте Ваалових пророків! Не дайте ні одному з них утекти!» І похапали їх, і Ілля стягнув їх до Кішон-потоку й там повбивав їх” (1 Цар. 18, 30-40).
Ахав усе розповів своїй жінці і та вирішила помcтитися за смерть поганських жерців й убити святого пророка, але Бог об’явив Іллі цей задум цариці і велів покинути край. Через Версавію, що в Юдеї, пішов він у пустелю і там гірко оплакував відступництво свого народу. Тоді явився Іллі ангел Божий, утішив його й нагодував, і велів іти в далеку дорогу. Сорок днів мандрував пророк, аж доки не прийшов до гори Хорив, тут він і поселився у печері. Коли Ілля гірко розпачав над засліпленням Ізраїля, то враз надійшла чорна хмара, з вихром, громами і вогнем. Коли буря минулася, повіяв тихий вітерець, в якому Ілля побачив Господа. Це знак, що не в громі гніву, не у вогні кари, а в тихому вітрі милосердя та прощення ховається сила Божої всемогутности. На наказом Господа, пророк вирушив у Дамаську пустелю і покликав з собою Єлисея, помазавши його на пророка, а той “встав і пішов за Іллею й служив йому” (1 Цар. 19, 21). А Ахав з жінкою своєю Єзавеллю продовжував грішити, чинячи всяке зло. Жив-був чоловік на ім’я Навот, що мав виноградник поблизу палати Ахава і не хотів продати його цареві. Тоді Єзавель веліла звинуватити його в богохульстві, зневазі царського імени й каменувати. Коли Навота вбили, Ахав з жінкою пішли оглядати виноградник. Аж тут перед ними з’явився пророк Ілля і сказав:“Так говорить Господь:То ти убив та ще береш у посідання?.. На тому самому місці, де пси лизали кров Навота, лизатимуть вони твою кров” (1 Цар. 21, 19). А Єзавелі сказав, що її зжеруть пси на єзреельськім полі (див. 1 Цар. 21, 23).
Розкаявся Ахав, почувши це, роздер свою одежу – і Господь прийняв його жаль і сказав Іллі, що кара, яку призначив Ахавові, спіткає його аж після смерти. Але не довго тривав жаль і розкаяння Ахава, через три роки він загинув на війні. Коли везли його неживого, то пси і свині лизали його кров на тому самому місці, де колись було вбитий безневинного Навота. А згодом загинула і Єзавель, її виштовхнули з вікна, труп цариці викинули за мури міста і пси зжерли її.
На престолі сів Ахазія, син Ахава, безбожник та ідолопоклонник. Та не довго він царював, бо тяжко занедужав і послав до божниці Ваала в Екроні запитати жерців, буде жити чи ні. За промислом Божим, Ілля став перед його посланцями і грізно запитав їх:“Хіба в Ізраїлі нема Бога, що ти посилаєш питати Ваал-Зевува, екронського бога?” (2 Цар. 1, 6). Потім став перед самим царем і сказав йому:“Так говорить Господь:За те, що ти послав послів питати Ваал-Зевува, екронського бога, – наче б в Ізраїлі не було Бога, щоб про те питати, – не встанеш з ліжка, на яке ліг;ти мусиш умерти” (2 Цар. 1, 16). Невдовзі Ахазія помер, а оскільки він не мав сина, то царем став його брат Йорам.
І прийшов час, коли пророк Ілля мав закінчити свій земний подвиг. Учень Єлисей був свідком його останніх хвилин. З’явилася вогненна колісниця і коні вогненні “і Ілля знявся в вихрі на небо” (2 Цар. 2, 11). Згідно з переданням святих Отців, він повернеться на землю перед страшним судом і помре мученицькою смертю. Усе бо, що написано в одинадцятій главі книги Одкровення, святі Отці пов’язують з другим приходом Еноха та Іллі, які були живими вознесені на небо і які повернуться на землю, будуть навчати 1260 днів і творити чуда. Другий прихід Іллі підтверджує також Христос Спаситель:“І запитали його, промовивши:«А чого то книжники кажуть, мовляв, Ілля має прийти перше?» Він же відрік їм:«Ілля має прийти перше і знову все до ладу приведе»” (Мр. 9, 11-12).
У Палестині до сьогодні збереглися місця, пов’язані зі святим Іллею. Христова Церква з давніх-давен почитала його пам’ять. У Київській Русі також віддавна почитали святого пророка. В дохристиянські часи, ще перед хрещенням святої Ольги, перша церква в Києві була віддана під опіку пророка Іллі.
Стихири на „Господи, взиваю я”
Ти, щедрий Слове,* у вогненній колісниці переставив із землі Іллю Тесвітянина.* За його молитвами спаси нас,* що з вірою тебе прославляємо* і радісно вшановуємо* його божественну й спасенну пам’ять.
Не в землетрусі, а в легкім подиху вітру* побачив ти, боговгодний Іллє, прихід Бога,* що тебе колись просвітив.* Сівши на чотирикінну колісницю,* на небо чудесно вийшов ти,* Богом натхненний Пророче.
Запалавши Божою ревністю,* ти вигубив поганських безчесних жерців* і словом стримав небо, щоб дощу на землю не давало.* Премудрий Іллє, ти подав Єлисеєві свій плащ,* сповнивши його двічі більшою* божественною благодаттю.
Прийнявши чистим умом відблиск* богоначального сяйва* і ставши провісником та проповідником Божих слів* і божеським пророком,* ти був устами, якими ворушив Дух Божий,* і звістив те, що він тобі об’явив.* Ти проголосив усім народам майбутнє спасіння* і незнищиме царство Христа.* Його моли, всечесний Іллє,* щоб спас та просвітив душі наші.
Осяяний достойним боговидінням* та відзначений пророчою мовою* і благодаттю, богонатхненний Іллє!* Ти вдостоївся божественного блаженства* та здобув нині оце довір’я* і ласку в Преблагого,* щоб молитися за тих, які тебе з вірою почитають* і вихваляють як чесного і Богом посланого благовісника,* щоб визволити з бід* і спасти душі наші.
Твого пророка Іллю появив ти, Безсмертний,* немов духовну хмарину, що справді виточує воду життя вічного.* Ти послав його щедро і дарував пресвятого Духа,* єдиносущного тобі Отцю Вседержителеві* і твоєму Синові,* що засіяв з твого єства,* і через нього звістив спасенний прихід Христа Бога нашого.* Моли його, щоб спас* і просвітив душі наші.
Два світильники засяяли на ввесь світ − пресвітлий Ілля і Єлисей.* Один бо словом Божим дощ із неба стримав, цареві докоряв,* і на вогняній колісниці був піднесений до неба, а другий бездітну втішив,* подвійну благодать прийняв і розділив води Йордану.* Нині вони, разом з ангелами, моляться за нас,* щоб спаслися душі наші.
„Молитвослов” м. Жовква, Видавництво «Місіонер», 2011
Тропар воскресний, глас 7:
Розрушив Ти хрестом твоїм смерть,* створив Ти розбійникові рай,* мироносицям плач перемінив єси,* і апостолам проповідати повелів єси,* що воскрес Ти, Христе Боже,* даючи світові велику милість.
І пророка, глас 4:
У тілі ангел, пророків основа,* другий предтеча пришестя Христового – Ілля славний,* з висоти зіслав Єлисеєві благодать* недуги відганяти і прокажених очищати.* Тому й на тих, що почитають його, зливає зцілення.
Кондак воскресний, глас 7:
Вже більше влада смертна не зможе людей держати,* Христос бо зійшов, сокрушаючи й розоряючи сили її.* Зв’язується ад,* пророки согласно радуються,* представ Спас, мовлячи тим, що в вірі:* Вийдіть, вірні, у воскресення.
Слава: Кондак пророка, глас 2:
Пророче і провидче великих діл Бога нашого, Іллє великоіменитий,* вістуванням твоїм Ти встановив водоточні облаки.* Моли за нас єдиного Чоловіколюбця.
I нині: Богородичний, глас 2:
В молитвах невсипущу Богородицю* і в заступництвах незамінне уповання* гріб і умертвіння не втримали.* Бо як Матір Життя до життя переставив той,* хто вселився в утробу приснодівственну.
о. Петро Фостик
