“І з’явивсь Ілля, пророк вогненний, і слово його смолоскипом палало. Він навів на них голод і в ревності своїй їх поменшив. Словом Господнім небо замкнув, а й тричі вогонь із нього звів. Як ти прославивсь, Іллє, чудесами! Хто б похвалився рівністю з тобою? Збудив єси мертвого з смерти і з аду – Всевишнього словом. Ти скинув царів на загибель, прославлених – з їхнього ложа. Ти чув на Синаї докори, на Хориві – вирок відплати. Ти помазав царів на відплату, а й пророків, – своїх наступників. Полум’яний вихор вхопив тебе – колісниця з вогненними кіньми” (Сир. 48, 1-9). Так коротко, в кількох словах, зібрані головні події з життя пророка Іллі. Коли ангел Господній Гавриїл благовістив Захарії народження сина, Йоана Хрестителя, то сказав, що той, хто народиться, багатьох наверне до Господа Бога й “ітиме перед ним з духом та силою Іллі” (Лк. 1, 17). А коли Йоан Предтеча над Йорданом став закликати до покути, і багато наверталося і, каючися у своїх гріхах, роздирали на собі одежі й попелом посипали голови, тоді жиди послали до нього спитали:“Що ж – Ілля ти?” (Йо. 1, 21). Подібно й Ісуса Христа одні приймали за Йоана Хрестителя, а “інші за Іллю” (Мт. 16, 14). У хвилю, коли на горі Таворі Христос Спаситель переобразився на очах Петра, Якова та Йоана, коли лице Його стало як сонце, а ризи білі як сніг, “з’явилися їм Мойсей та Ілля і з ним розмовляли” (Мт. 17, 3;а також див. Мр. 9, 4;Лк. 9, 30). І що ж то був за Ілля, який мав таку велику пошану в усіх? Був це, як співає Церква:“У тілі ангел, пророків основа, другий предтеча пришестя Христового”.
Ось як описує житіє пророка Іллі святий Епіфаній Кипрський.
Ще до народження Іллі його батькові приснилося, що якісь мужі благообразні розмовляють з маленькою дитиною, сповиваючи її вогняними пеленами і годуючи вогнем.
Батько розповів свій сон одному мудрому та побожному священикові, а той так розтлумачив його:та дитини стягне на себе особливу Божу ласку, її слово буде сильне і діяльне, як вогонь;життя її буде миле Богу і вона судитиме Ізраїль мечем і вогнем. Те провіщення сповнилося. Батько святого Іллі називався Савах. Ілля, що означає “Бог – це сила”, народився в місті Тішбе, в Гілеаді, що за Йорданом. Походив він з роду Аарона, вихований був у середовищі священиків, часто ходив у пустелю на молитву, а понад усе полюбив чистоту душі і тіла.
Ізраїльським народом тоді правив Ахав, безбожний чоловік безбожної жінки Єзавелі, дочки сидонського короля. Вони обоє змусили народ покланятися божкові Ваалові – і завелася всяка нечесть серед народу. Тоді то в Сихем, головне місто Самарії, де жив цар зі своїм двором, прийшов пророк. “Ілля тішбій, з Тішбе у Гілеаді, сказав до Ахава:«Так певно, як живе Господь, Бог Ізраїля, якому я служу, цими роками не буде ні роси, ні дощу, хіба на моє слово»” (1 Цар. 17, 1). І справді, Господь закрив небеса і жодна крапля дощу не впала на ниви народу, що забув про свого Бога. А пророку Іллі Господь велів сховатися від помсти Ахава в скелястих ущелинах коло Керіт-потоку, над Йорданом, і кожного ранку та вечора ворон приносив йому хліб і м’ясо, а спрагу гамував водою з потоку.
Потоки і ріки стали пересихати, і тоді Господь послав Іллю до Сарепти Сидонської, що поблизу Тиру. Прийшов пророк у той край і побачив, як народ там вимирає від голоду, бо суха земля не родила хліба. Перед воротами міста зустрів він бідну вдову, що збирала хмиз, і попросив винесла йому води і шматок хліба. А вдовиця сказала:“Так певно, як живе Господь, Бог твій, нема в мене нічого печеного, тільки пригорща муки в посудині та трошки олії у глечику. Оце назбираю трохи дров та повернувшись, приготую, що маю, собі та синові, а там з’їмо й помремо” (1 Цар. 17, 12). Тоді пророк відповів їй на це:“Не журись, іди й зроби, як сказала;тільки наперед спечи мені коржика і принеси сюди, собі ж і синові приготуєш опісля. Так бо говорить Господь, Бог Ізраїля:Посуд з мукою не опорожниться, глечик з олією не опустіє аж до того дня, коли Господь пошле дощ на землю” (1 Цар. 17, 13-14).
Повірила жінка і послухала його слів. З того часу мука і олія помножувалася в чудесний спосіб. Пророк залишився мешкати в тої вдови і хліба їм не бракувало. Та невдовзі помер син удови, стала вона побиватися і голосити, що Бог покарав її за гріхи. Тоді святий Ілля став молитися, а потім тричі подув на лице померлого хлопця і воскресив його, й живого-здорового віддав матері, сказавши:“Дивися, син твій живий” (1 Цар. 17, 23). Жінка ж відповіла пророкові:“Тепер я знаю, що ти – чоловік Божий та що слово Господнє в устах твоїх – правда” (1 Цар. 17, 24).
Милосердя Бога глибоке, як море. Господь змилосердився над грішниками і послав Іллю до Ахава, який шукав пророка по всьому краю, бо народ гинув від голоду і спраги. Коли пророк став перед ним, цар запитав у нього:“То це ти той, що тривожиш Ізраїля?” (1 Цар. 18, 17). Святий Ілля сміливо відповів:“Не я тривожу Ізраїля, а ти й твоя родина, бо ви покинули заповіді Господні, і ти ходиш за Ваалами” (1 Цар. 18, 18). І велів цареві зібрати на горі Кармель народ Ізраїля та дев’ятсот п’ятдесят поганських жерців. На горі пророк Ілля став упоминати зібраних:“«Докіль кульгатимете на обидва боки? Коли Господь є Бог, ходіть за Ним;коли ж це Ваал – ходіть за ним». Не відповів йому народ нічого. Тож далі сказав Ілля до народу:«Я зостався один пророк Господній, а пророків Ваала 450 чоловік. Дайте нам двох бичків, і нехай вони виберуть собі одного бичка, розітнуть його на шматки й покладуть на дрова, але нехай не підпалюють;я ж приготую другого бичка й покладу його на дрова, але не підпалю. Ви взивайте Ім’я вашого бога, а я візву Ім’я Господнє. Котрий Бог відповість вогнем, той буде Богом»” (1 Цар. 18, 21-24). Весь народ пристав на це. Від ранку до обіду взивали жерці:“Вислухай нас, Ваале!” – та даремні були всі їхні старання. В обід Ілля сказав їм:“Голосніше кричіть, бо певно бог ваш спить, що не чує вас”. І до вечора голосили погани, ножами кололи своє тіло, та, мабуть, і справді їх ідол спав, бо жертва все ще лежала на жертовнику.
“Тоді Ілля сказав до народу:«Приступіть до мене!» І весь народ приступив до нього. І він знову поставив жертовник Господній, що був зруйнований. Узяв Ілля 12 каменів за числом колін синів Якова, до якого Господь сказав був:Ізраїль буде твоє ім’я, і склав з того каміння жертовник Імені Господньому, та й обвів його навкруги ровом, що міг вмістити в собі зо два сати зерна. Потім розклав дрова, розтяв бичка, поклав на дрова, і повелів:«Наберіть чотири відра води та й вилийте на всепалення й на дрова!» І зроблено так. І повелів:«Зробіть це вдруге». І зроблено вдруге. Далі повелів:«Зробіть це втретє». І зроблено втретє, так, що вода текла навкруги жертовника, і в рові було повно води. А коли вже був час приносити вечірню жертву, приступив пророк Ілля й сказав:«Господи, Боже Авраама, Ісаака та Ізраїля! Покажи сьогодні, що Ти – Бог в Ізраїлі, що я – Твій слуга і що я вчинив це все за Твоїм велінням. Почуй мене, Господи, почуй мене, щоб цей народ зрозумів, що Ти, Господи, – Бог, і що Ти навертаєш їхні серця». І впав вогонь Господній з неба й пожер усепалення, дрова, каміння, й порох, ба й воду висушив, що була в рові. І ввесь народ, побачивши це, припав обличчям до землі й промовив:«Господь є Бог! Господь є Бог!» Ілля ж повелів їм:«Хапайте Ваалових пророків! Не дайте ні одному з них утекти!» І похапали їх, і Ілля стягнув їх до Кішон-потоку й там повбивав їх” (1 Цар. 18, 30-40).
Ахав усе розповів своїй жінці і та вирішила помcтитися за смерть поганських жерців й убити святого пророка, але Бог об’явив Іллі цей задум цариці і велів покинути край. Через Версавію, що в Юдеї, пішов він у пустелю і там гірко оплакував відступництво свого народу. Тоді явився Іллі ангел Божий, утішив його й нагодував, і велів іти в далеку дорогу. Сорок днів мандрував пророк, аж доки не прийшов до гори Хорив, тут він і поселився у печері. Коли Ілля гірко розпачав над засліпленням Ізраїля, то враз надійшла чорна хмара, з вихром, громами і вогнем. Коли буря минулася, повіяв тихий вітерець, в якому Ілля побачив Господа. Це знак, що не в громі гніву, не у вогні кари, а в тихому вітрі милосердя та прощення ховається сила Божої всемогутности. На наказом Господа, пророк вирушив у Дамаську пустелю і покликав з собою Єлисея, помазавши його на пророка, а той “встав і пішов за Іллею й служив йому” (1 Цар. 19, 21). А Ахав з жінкою своєю Єзавеллю продовжував грішити, чинячи всяке зло. Жив-був чоловік на ім’я Навот, що мав виноградник поблизу палати Ахава і не хотів продати його цареві. Тоді Єзавель веліла звинуватити його в богохульстві, зневазі царського імени й каменувати. Коли Навота вбили, Ахав з жінкою пішли оглядати виноградник. Аж тут перед ними з’явився пророк Ілля і сказав:“Так говорить Господь:То ти убив та ще береш у посідання?.. На тому самому місці, де пси лизали кров Навота, лизатимуть вони твою кров” (1 Цар. 21, 19). А Єзавелі сказав, що її зжеруть пси на єзреельськім полі (див. 1 Цар. 21, 23).
Розкаявся Ахав, почувши це, роздер свою одежу – і Господь прийняв його жаль і сказав Іллі, що кара, яку призначив Ахавові, спіткає його аж після смерти. Але не довго тривав жаль і розкаяння Ахава, через три роки він загинув на війні. Коли везли його неживого, то пси і свині лизали його кров на тому самому місці, де колись було вбитий безневинного Навота. А згодом загинула і Єзавель, її виштовхнули з вікна, труп цариці викинули за мури міста і пси зжерли її.
На престолі сів Ахазія, син Ахава, безбожник та ідолопоклонник. Та не довго він царював, бо тяжко занедужав і послав до божниці Ваала в Екроні запитати жерців, буде жити чи ні. За промислом Божим, Ілля став перед його посланцями і грізно запитав їх:“Хіба в Ізраїлі нема Бога, що ти посилаєш питати Ваал-Зевува, екронського бога?” (2 Цар. 1, 6). Потім став перед самим царем і сказав йому:“Так говорить Господь:За те, що ти послав послів питати Ваал-Зевува, екронського бога, – наче б в Ізраїлі не було Бога, щоб про те питати, – не встанеш з ліжка, на яке ліг;ти мусиш умерти” (2 Цар. 1, 16). Невдовзі Ахазія помер, а оскільки він не мав сина, то царем став його брат Йорам.
І прийшов час, коли пророк Ілля мав закінчити свій земний подвиг. Учень Єлисей був свідком його останніх хвилин. З’явилася вогненна колісниця і коні вогненні “і Ілля знявся в вихрі на небо” (2 Цар. 2, 11). Згідно з переданням святих Отців, він повернеться на землю перед страшним судом і помре мученицькою смертю. Усе бо, що написано в одинадцятій главі книги Одкровення, святі Отці пов’язують з другим приходом Еноха та Іллі, які були живими вознесені на небо і які повернуться на землю, будуть навчати 1260 днів і творити чуда. Другий прихід Іллі підтверджує також Христос Спаситель:“І запитали його, промовивши:«А чого то книжники кажуть, мовляв, Ілля має прийти перше?» Він же відрік їм:«Ілля має прийти перше і знову все до ладу приведе»” (Мр. 9, 11-12).
У Палестині до сьогодні збереглися місця, пов’язані зі святим Іллею. Христова Церква з давніх-давен почитала його пам’ять. У Київській Русі також віддавна почитали святого пророка. В дохристиянські часи, ще перед хрещенням святої Ольги, перша церква в Києві була віддана під опіку пророка Іллі.
Стихири на „Господи, взиваю я”
Ти, щедрий Слове,* у вогненній колісниці переставив із землі Іллю Тесвітянина.* За його молитвами спаси нас,* що з вірою тебе прославляємо* і радісно вшановуємо* його божественну й спасенну пам’ять.
Ти, щедрий Слове,* у вогненній колісниці переставив із землі Іллю Тесвітянина.* За його молитвами спаси нас,* що з вірою тебе прославляємо* і радісно вшановуємо* його божественну й спасенну пам’ять.
Не в землетрусі, а в легкім подиху вітру* побачив ти, боговгодний Іллє, прихід Бога,* що тебе колись просвітив.* Сівши на чотирикінну колісницю,* на небо чудесно вийшов ти,* Богом натхненний Пророче.
Запалавши Божою ревністю,* ти вигубив поганських безчесних жерців* і словом стримав небо, щоб дощу на землю не давало.* Премудрий Іллє, ти подав Єлисеєві свій плащ,* сповнивши його двічі більшою* божественною благодаттю.
Прийнявши чистим умом відблиск* богоначального сяйва* і ставши провісником та проповідником Божих слів* і божеським пророком,* ти був устами, якими ворушив Дух Божий,* і звістив те, що він тобі об’явив.* Ти проголосив усім народам майбутнє спасіння* і незнищиме царство Христа.* Його моли, всечесний Іллє,* щоб спас та просвітив душі наші.
Прийнявши чистим умом відблиск* богоначального сяйва* і ставши провісником та проповідником Божих слів* і божеським пророком,* ти був устами, якими ворушив Дух Божий,* і звістив те, що він тобі об’явив.* Ти проголосив усім народам майбутнє спасіння* і незнищиме царство Христа.* Його моли, всечесний Іллє,* щоб спас та просвітив душі наші.
Осяяний достойним боговидінням* та відзначений пророчою мовою* і благодаттю, богонатхненний Іллє!* Ти вдостоївся божественного блаженства* та здобув нині оце довір’я* і ласку в Преблагого,* щоб молитися за тих, які тебе з вірою почитають* і вихваляють як чесного і Богом посланого благовісника,* щоб визволити з бід* і спасти душі наші.
Твого пророка Іллю появив ти, Безсмертний,* немов духовну хмарину, що справді виточує воду життя вічного.* Ти послав його щедро і дарував пресвятого Духа,* єдиносущного тобі Отцю Вседержителеві* і твоєму Синові,* що засіяв з твого єства,* і через нього звістив спасенний прихід Христа Бога нашого.* Моли його, щоб спас* і просвітив душі наші.
Два світильники засяяли на весь світ − пресвітлий Ілля і Єлисей.* Один бо словом Божим дощ із неба стримав, цареві докоряв,* і на вогняній колісниці був піднесений до неба, а другий бездітну втішив,* подвійну благодать прийняв і розділив води Йордану.* Нині вони, разом з ангелами, моляться за нас,* щоб спаслися душі наші.
„Молитвослов” м. Жовква, Видавництво «Місіонер», 2011
Стихири на Литії
Ти, щедрий Слове,* у вогненній колісниці переставив із землі Іллю Тесвітянина.* За його молитвами спаси нас,* що з вірою тебе прославляємо* і радісно вшановуємо* його божественну й спасенну пам’ять.
Ти, блаженний Пророче,* був учасником духовного з’єднання з Богом, Спасом моїм,* і молитвою розділив ти Йордан та перейшов по сухому.* На вогняній колісниці був ти взятий на небо,* залишивши Єлисеєві подвійну благодать.
Два світильники засяяли на весь світ − пресвітлий Ілля і Єлисей.* Один бо словом Божим дощ із неба стримав, цареві докоряв,* і на вогняній колісниці був піднесений до неба, а другий бездітну втішив,* подвійну благодать прийняв і розділив води Йордану.* Нині вони, разом з ангелами, моляться за нас,* щоб спаслися душі наші.
„Молитвослов” м. Жовква, Видавництво «Місіонер», 2011
Тропар:
У тілі ангел, пророків основа, * другий предтеча пришестя Христового – Ілля славний, * з висоти зіслав Єлисеєві благодать * недуги відганяти і прокажених очищати. * Тому й на тих, що почитають його, зливає зціління.
Кондак:
Пророче і провидче великих діл Бога нашого, Іллє великоіменитий, * вістуванням твоїм Ти встановив водоточні облаки. * Моли за нас єдиного Чоловіколюбця.
Я. Луцик, „ЖИТІЯ СВЯТИХ, пам’ять яких Українська Греко-Католицька Церква кожного дня впродовж року почитає”. Львів, Видавництво «Свічадо», 2011
Фото – https://www.facebook.com/opetro.fostyk/posts/1480437565734768
о. Петро Фостик
