Передпразденство Різдва Христового випереджає цей великий празник не на один день, як звичайно буває при інших празниках, а на п’ять.
Свята Церква хоче цим ретельніше приготувати нас до великого дня, в який будемо вітати Того, який спочив у яслах на сіні
“Наблизився час нашого спасіння; готуйся, вертепе, бо Діва надходить родити! Вифлеєме, земле юдейська, красуйся і веселися, бо з тебе засяє Господь наш! Почуйте гори й пагорби і близькі околиці юдейські, бо надходить Христос, щоб, як чоловіколюбець, спасти створеного чоловіка.”
Так співає Христова Церква, і пісні всього передріздвяного празничного часу сповнені радости.
Хто знає, чи не цього дня з Назарету пустилися в далеку дорогу Пречиста Діва і святий Йосиф. Вони ішли дуже поволі, минаючи скелясту місцевість. Ішли й молилися до Бога, ішли до Вифлеєму, а в тому місті над убогим вертепом мала засяяти нова зоря спасіння. І ми в думках наших спішімо до Вифлеєму, спішімо прискорити день нашої радости:
“Вифлеєме, готуйся зустрічати Діву й Богоматір Марію, що ось приходить до тебе й приносить дитинку – Христа, споконвіку співбезначального Отцеві й Духові. Його вона родить у вертепі та й після народження далі залишається Дівою”.
І ми готуймо наші серця до приходу Спасителя! Очистьмо їх від гріхів! Хіба ж ми не захочемо в день святого Різдва прийняти Христа Спасителя у таїнстві Євхаристії? Авжеж, Той, хто не погордив убогою яскинею і сіном, не погордить і нашим серцем, бо ж Він Чоловіколюбець. Очистьмо ум свій, очистьмо совість і тихим, безневинним серцем готуймося вітати Христа Спасителя!
А ви, матері і батьки, навчайте діточок своїх, розкажіть їм про сотворення світу, про перший. гріх Адама і Єви, покажіть їм, яким великим нещастям є гріх. Розкажіть про те, що тисячі років треба було чекати на Боже помилування і прощення, і про велике милосердя та невимовну любов Христа Спасителя, який прийняв на себе всі нужди й приниження і спочив на сіні в яслах, щоб нас спасти. А всі ми прославляймо Христа Бога і Пренепорочну й Пречисту Діву Марію, якій нехай буде вічна слава, честь і поклоніння.
Бо приходить година, в якій Вона стерла голову пекельного змія. І Вона не дасть нам, які Її почитають, потрапити в руки диявола, Вона заступиться за нас і помилує. Тому спішімо до Неї і молімо, щоб випросила нам у свого Сина щирий жаль за гріхи і розкаяння, щоб ми гідними устами могли вітати предвічного Бога, який задля нашого спасіння став чоловіком.
Основна думка всіх богослужінь цих днів передсвяття – про низходження Бога до людей. Ідеться не лише про несказану таємницю цього сприйняття, але висловлюється думка, що Син Божий, ставши людиною, з перших днів свого земного життя вступив у боротьбу з „князем цього світу”, який намагається протистояти справі спасіння людей та знищити її ще на початковому етапі.
Зовсім скоро після Різдва Христового будуть перші маленькі мученики за Христа – малюки Вифлеєму, віком до двох років… (Мт 2, 16). В богослужбових текстах розкривається саме цей образ нестримного в злобі Ірода та його єврейських радників. Причому складені вони за зразком канонів Великої середи і Великого четверга Страстного тижня, так що образ Ірода та його оточення займають тут місце, яке має Юда з його «синагогою єврейською». З’являються прямі порівнання ясел до гробу: „ось бо з мертвими зрівнюється той, хто у вишніх живе, і в малому гробі дивно покладається.” В дні предпразднества, знову ж таки, за аналогією зі Cтрастним тижнем, пост посилюється, досягаючи найбільшої строгості в останній день перед Різдвом Христовим. У останній день перед святом зростає увага до конкретних обставин Різдва Христового і учасників цього події, і, на відміну від тропаря «Готуйся, Вифлеєме…», що розкриває таємницю, богословський зміст очікуваного святкування звучить так: Записувалась колись у Вифлеємі Марія з праведним Йосифом,* була бо з роду Давида.* Вона носила в лоні своїм безсіменно Зачатого.* Коли настав їй час родити,* і не знайшлося жодного місця у заїзді,* тоді вертеп став Цариці пишною палатою.* Христос родиться,* щоб воскресити впалу колись людську природу.
ДО ГАЛАТІВ ПОСЛАННЯ СВЯТОГО АПОСТОЛА ПАВЛА ЧИТÁННЯ. Суботи перед Різдвом: Гал. 205 зач.; 3, 8-12.
Браття, Писання, передбачивши, що Бог оправдає поган вірою, дало Авраамові наперед цю благу вість: у тобі благословляться всі народи. Так, отже, ті, що мають віру, благословляться з вірним Авраамом.
Усі бо, які покликаються на діла закону – під прокляттям, бо написано: проклят кожен, хто не пильнує, щоб виконати все, що написано в книзі закону. А що ніхто законом не оправдується перед Богом, ясно, бо праведний вірою буде жити. Закон же не від віри, бо каже: хто чинитиме його приписи, той буде ними жити.
ВІД ЛУКИ СВЯТОГО ЄВАНГЕЛІЯ ЧИТÁННЯ. Суботи перед Різдвом: Лк. 72 зач. 13, 18-29.
Сказав Господь притчу оцю: На що схоже царство Боже?
До чого б мені його прирівняти? Воно схоже на гірчине зерно, що чоловік взяв і кинув у город свій, і воно вигналось і стало великим кущем, і птаство небесне гніздиться у його гілляках.
І знову промовив: До чого мені прирівняти царство Боже? Воно схоже на закваску, яку жінка взяла й поклала в три мірки борошна, аж поки все не скисне.
Ісус проходив через міста та через села, навчаючи й простуючи до Єрусалиму. Хтось сказав до нього: – Господи, чи мало буде тих, що спасуться?
Він відповів їм: – Намагайтеся ввійти через тісні двері, багато бо, кажу вам шукатимуть ввійти, але не зможуть. І як господар устане й замкне двері, ви ж зостанете надворі й почнете стукати у двері та казати: Господи, відчини нам! – він відповість вам: не знаю вас, звідкіль ви. Тоді ви почнете казати: ми їли й пили перед тобою, і ти навчав нас на майданах наших. Та він відповість: кажу вам – не знаю вас, звідкіль ви; геть від мене всі ви, що чините неправду!
Там буде плач і скрегіт зубів, коли побачите Авраама, Ісаака та Якова й усіх пророків у царстві Божім, самих же себе вигнаних геть. Прийдуть тоді зі сходу й зі заходу, з півночі й з півдня, і возсядуть на бенкеті в царстві Божім.
Гал. 3, 8–12. «Праведний з віри буде жити»
Що таке віра? Це уповання на Бога в будь-яких обставинах, довіра до Господа, що все Він допускає тільки для нашого добра. Наші життєві обставини завжди випробовують нашу віру, виявляють те, наскільки ми покладаємося на Бога в різноманітних обставинах.
Усе наше життя – випробування нашої віри. І що складніша ситуація, то легше виявити наскільки сильною є наша віра. Тому завжди розвиваймо нашу віру в Бога, пильнуймо свого серця, щоб повсякчас уповало та покладалося лише на Господа.
Пригляньмося до свого життя: скільки разів ця наша віра «спрацювала» і дала свої результати. Наше життя дає нам досвід того, що покладатися на Бога варто, однак цю довіру до Бога треба в собі розвивати.
Що більше будемо покладатися, вірити, наша віра щоразу зростатиме. Йдімо до цього крок за кроком, відтак цими нашими малими кроками дійдемо до великої віри!
Вл. Венедикт Алексійчук
Лк. 13, 18–29. «На що схоже Царство Боже? До чого б Мені його прирівняти? Воно схоже на зерно гірчичне»
Гірчичне зерно дуже мале, ще менше, ніж зерно маку, але з нього виростає велике дерево. З малого – велике. Дуже часто, ми носимо в собі відчуття своєї малости. Часто саме тому хочемо щось у житті здобути, чогось досягти, кимось стати, щоб ту свою малість подолати. Але ніхто й ніщо: ні матеріальні речі, ні посади, ні статус у суспільстві – не позбавлять нас того відчуття малости. Адже цю малість може заповнити лише Бог! Саме Великий Бог дає людині силу вирости великою. До прикладу, погляньмо на святих: вони були звичайними людьми, такими, як ми, мали свої пристрасті, недоліки, помилки. Але вони дозволяли Богові займати щораз більше місця в собі, і тоді щораз більше росла їхня велич. Ми так і співаємо: «Дивний Бог у святих своїх!» Великий Бог у святих своїх! Апостол Павло каже: «Бо вже не живу я, а живе в мені Христос!» Про це перебування Бога в собі Йоан Предтеча каже: «Мені треба маліти, а Йому рости!»
Дозволяймо Богові рости в нас! Не біймося, як писав наш Патріарх Йосиф, прагнути великих речей і мати великі бажання. Досягнути чогось великого можна лише прагнучи того!
Вл. Венедикт Алексійчук
Стихири на „Господи, взиваю я”
Справляймо, люди, передсвяття Христового Різдва,* і вознісши ум до Вифлеєму,* піднесімося думкою* і душевними очима погляньмо* як Діва іде народити у вертепі всіх Господа і Бога нашого.* А Йосиф, побачивши Його велике чудо,* думав, що бачить людину, як дитину сповиту пеленами* а з подій пізнав, що це Бог істинний,* Який подає душам нашим велику милість.
Справляймо, люди, передсвяття Христового Різдва,* і вознісши ум до Вифлеєму, піднесімся думкою* і погляньмо на велике таїнство в вертепі.* Відкрився бо Едем, як від чистої Діви вийшов Бог,* досконалий в божестві і в людскості.* Тому закличмо:* Святий Боже, Отче безначальний*; Святий Кріпкий, Сину, воплочений*; Святий Безсмертний, Душе утішителю*; Тройце святая, слава Тобі!
Слухай небо і сприйми земле:* ось бо Син і Слово Бога і Отця* приходить народитися від Діви, що не знала мужа,* благоволінням Того, хто родив Його позачасово* і співдією Святого Духа.* Вифлеєме, приготовися,* відкрий врата, Едеме,* бо Той, що є стає тим, чим не був,* і Сотворитель всього сотворіння твориться,* подаючи світові велику милість.
Ти гідно названий богоносцем,* блаженний Ігнатіє,* бо Владика, як милосердний, обняв тебе,* об’являючи догми горішнього любомудрія.* Тоді ти прийняв многосвітлий луч,* наче губка воду ти зачерпнув з безодні просвічення.* Тому ти і пішов за стопами Христа Бога нашого, що тебе покликав.* Благай Його, щоб Він спас і просвітив душі наші.
Зранений досконалою любов’ю, священний,* коли спасенна любов розпалила твою душу,* спонукуючи тебе іти до Владики, отче,* тоді промовив ти, славний, завжди оспівуване слово:* «Я пшениця Сотворителя,* і треба бути мені змеленим зубами звірів,* щоб став я чистим хлібом для Слова і Бога нашого».* Благай Його, щоб Він спас і просвітив душі наші.
Священний учителю,* ти розіп’явся з Христом,* коли ти висловив богонатхненне слово:* «Бажаю розіпястися і жадаю мати участь у Його терпінні».* Тому, блаженний Ігнатіє,* ти побіг наче сонце зі сходу ідучи на захід, просвічуючи* і, прикрашений царською діадемою, ти приніс себе Христові.* Благай Його, щоб Він спас і просвітив душі наші.
Богоносе Ігнатіє,* прийнявши до грудей твого бажаного Христа,* ти одержав як винагороду служіння Христового євангелія – смерть кров’ю.* Тому ставши пшеницею безсмертного Творця,* ти був змелений зубами звірів,* і став для нього солодким хлібом.* Молися за нас блаженний страдальче.
Прийми, Вифлеєме, Матірнє місто Боже,* Світло бо Незаходиме приходить до тебе, щоб народитися.* Ангели, чуду́йтеся на небі,* люди, прославте на землі,* волхви із Персії, преславний дар принесіть,* пастирі на сторожі заспівайте солодко трисвяту пісню:* Всяке дихання нехай хвалить Творця всього.
„Молитвослов” м. Жовква, Видавництво «Місіонер», 2011
Стихири на стиховні
Ось наблизився час спасіння нашого,* приготовися, вертепе, Діва приходить родити.* Вифлеєме, земле Юди, красуйся і веселися,* бо з тебе засяяв Господь наш.* Почуйте, гори і пагорби, і довколішні околиці юдейські,* ось бо приходить Христос,* щоб спасти створену Ним людину,* як чоловіколюбець.
Вифлеєме, земле Юди,* батьківщино життя в тілі,* світло приготуй божественний вертеп,* в якому Бог народжується тілесно* від святої Діви, що мужа не знала,* щоб спасти рід наш.
Прийдіть усі, справляймо вірно передсвяття Христового Різдва* і духовно принесімо пісню, наче звізду,* славослов’я мудреців із пастирями заспіваймо:* з дівичого лона прийшло спасіння людей,* що відновлює вірних.
О, яка тверда і діамантова твоя душа, хвалигідний Ігнатію!* Бо ти всеціло бажаючи тобою дійсно Улюбленого, говорив:* «Немає в мені вогню любови марнот, а радше є в мені вода жива і говірка,* яка говорить мені: «Іди до Отця».* Тому, розгорівшись Божественним Духом,* ти вибрав звірів, щоб тебе скоро розлучили з світом* і відіслали до бажаного Христа.* Благай Його, щоб спас душі наші.
Справляймо, люди, передсвяття Христового Різдва,* і підвівши ум до Вифлеєму, піднесімся думкою* і душевними очима погляньмо,* як Діва іде народити у вертепі всіх Господа і Бога нашого.* А Йосиф, побачивши Його велике чудо,* думав, що бачить людину, як дитину сповиту пеленами* а з подій пізнав, що це Бог істинний,* що подає нашим душам велику милість.
„Молитвослов” м. Жовква, Видавництво «Місіонер», 2011
Тропар передсвяття (г. 4):
Готу́йся, Вифлеє́ме, розкри́йся всім, Єде́ме,* красу́йся, Євфра́те,* бо де́рево життя́ в верте́пі розкві́тнуло від Ді́ви.* Її́ ло́но ра́єм ми́сленним яви́лось, в яко́му – боже́ственний сад.* 3 ньо́го ї́вши, бу́демо жи́ти – і не, як Ада́м, помре́мо.* Христо́с ражда́ється, щоб онови́ти упа́лий коли́сь о́браз.
Сла́ва, і ни́ні: Кондак передсвяття (г. 3):
Ді́ва днесь гряде́, щоб невимо́вно роди́ти у верте́пі предві́чне Сло́во.* Раді́й, вселе́нно, почу́вши це,* просла́в з а́нгелами й па́стирями* Того́, що хо́че яви́тися дитя́м мали́м – предві́чного Бо́га.
Прокімен (г. 8): Веселі́ться в Го́споді і ра́дуйтеся, пра́ведні (Пс. 31,11).
Стих: Блаже́нні, яким про́щено беззако́ння і яки́м гріхи́ покри́то (Пс. 31,1).
І за померлих (г. 6): Ду́ші ї́хні у блаже́нстві перебува́тимуть (Пс. 24,13).
Алилуя (г. 4): Візва́ли пра́ведні, і Госпо́дь почу́в їх, і від усі́х скорбо́т ї́хніх ви́зволив їх (Пс. 33,18).
Стих: Бага́то скорбо́т у пра́ведних, і від усі́х них ви́зволить їх Госпо́дь (Пс. 33,20).
Стих: Блаже́нні, яких ви́брав і прийня́в Ти, Го́споди, і па́м’ять їх з ро́ду в рід (Пс. 64,5).
Причасний: Ра́дуйтеся, пра́ведні, у Го́споді, пра́вим нале́жить по́хвала (Пс. 32,1).
Другий: Блаже́нні, яких ви́брав і прийня́в Ти, Го́споди, і па́м’ять їх з ро́ду в рід (Пс. 64,5). Алилу́я, алилу́я, алилу́я.
Священник: Христос, істинний Бог наш – молитвами пречистої Своєї Матері, силою чесного і животворчого Хреста, заступництвом чесних небесних сил безтілесних, чесного і славного пророка, предтечі і хрестителя Івана, святих славних і всехвальних апостолів, святого отця нашого Миколая, архиєпископа Мир Ликійських, чудотворця, святих славних і переможних мучеників, преподобних і богоносних отців наших, святого отця нашого Івана Золотоустого, архиєпископа Константинополя, святих і праведних богоотців Йоакима й Анни, і святого, якого є храм, і святого священномученика Ігнатія Богоносця, і всіх святих – помилує і спасе нас як благий і людинолюбний.
Я. Луцик, „ЖИТІЯ СВЯТИХ, пам’ять яких Українська Греко-Католицька Церква кожного дня впродовж року почитає”. Львів, Видавництво «Свічадо», 2011 – https://prayer-service.pp.ua/#20241220&vita
Фото і відео – Джерелo: https://www.facebook.com/olga.fostyk/posts/pfbid02pt8f3YuzPmTg1XicJJ8EnRbzeUwKQdiwbFp8umsGfuRMAjBVEuSE1HNKuHNtAcvAl
о. Петро Фостик
