† РІЗДВО ПРЕСВЯТОЇ БОГОРОДИЦІ. ОСНОВА ВСТАНОВЛЕННЯ ПРАЗНИКА — ДЕНЬ ВСЕСВІТНЬОЇ РАДОСТИ.
«Спадок Господній – діти: плід лона — нагорода.» (Пс. 127:3).
Бог наділив Адама і Єву чудовою здатністю – брати участь у зародженні життя в утробі жінки. Єва сказала: «Я придбала людину з Господньої ласки» (Бт.4:1). Дійсно, зачаття і народження дитини – це справжнє чудо.
Різдво Пресвятої Богородиці – це початок нової доби милосердя і любові Бога до людини.
Святі Богоотці Йоаким й Анна довший час не мали дітей. Вони були найбільш безпристрасною подружньою парою, яка коли-небудь існувала на землі. У них зовсім не було світського лукавства. Саме такою Бог сотворив у Раю чоловіка і жінку та хотів, щоби люди народжувалися так само безпристрасно. Однак, гріхопадіння породило цю пристрасть у подружжі. Господь довго чекав такої безпристрасної подружньої пари. Йоаким й Анна постійно молилися і зійшлися разом до спільного життя не за тілесною похіттю, а з послуху Богові. Господь зберіг їх від гріхів і тоді від них народилася Діва Марія, а від Неї рождається Ісус. Якраз тому, Діва Марія вихована своїми батьками у послусі виконувати Божу волю, і тому сказала ангелові Гавриїлові знамениті слова: «Ось я Господня слугиня: нехай зі мною станеться по твоєму слову» (Лк.1:38).
Кожна жінка має особливе призначення та вагому роль у народженні дитини.
Створення жінки – це глибоко продуманий Богом план. Кожна людина була зачата та народжена немовлям. Поява на світ нової людини – це найбільше чудо у світі. Союз двох люблячих сердець в шлюбі – це благословення Боже, а діти в шлюбі додають щастя, бо на світ з’являється нове життя.
Дитина – дар і вінець подружнього життя, справжнє диво та нагорода для люблячих чоловіка і дружини. «Діти спадщина Господня, плід утроби нагорода!» (Пс. 127:3). Саме так повинні сприймати вагітність майбутні мама й тато і дякувати Богу за цю велику милість. Батьки повинні готуватися до появи немовляти, щоб правильно виховувати та доглядати за дитиною і молитися про успішні та легкі пологи. Молитва, сповідь та Святе Причастя допоможуть майбутнім родичам підготуватися до найвідповідальнішого моменту життя – народження дитини.
Призначення жінки-матері християнстві.
З моменту створення шлюбу Бог дає наказ жінці народжувати дітей і наповнювати землю. Діти – це нагорода від Господа і Господь не позбавив цієї нагороди жінку навіть після гріхопадіння (пор.Бт.3:16). Згідно Божого плану, жінці дарована здатність приносити життя в цей світ (пор. Бт.3:20) і тому мама займає почесне місце в історії спасіння.
Материнство пов’язане з народженням дітей і батьки частково відчувають себе творцями і вихователями, хоча Бог дає життя дітям. Створення людини, народження людини і населення людьми всієї планети Землі – це найбільша таємниця. Бог сказав до чоловіка і жінки: «Плодіться й розмножуйтеся, і наповнюйте землю!» (Бт.1:27-28). Ставши матір’ю, жінка тріумфує і входить в історію життя та викликає у свого чоловіка міцнішу прихильність. Десять заповідей зобов’язують кожного шанувати свою матір.
З появою в родині немовляти і сам шлюб ніби народжується знову. Тоді перед подружжям з’являються нові важливі завдання, а їх спільне життя набуває більш глибокого сенсу. Дитина з’єднує люблячу пару ще більше, наповнюючи її життя світлом, любов’ю, ніжністю та турботою. Багато молодих сімей мріють про цей хвилюючий і важливий момент в їхньому житті! Вони з нетерпінням очікують появу на світ немовляти. Народження дітей залежить не тільки від людини і так само від Бога.
Вагітність жінки та народження дітей в шлюбі сприймається як нагорода і дар Божий.
У народженні людини беруть участь троє: чоловік, дружина і Господь (Пс.139:13), який вдихає в нову людину життя і робить душу живою. Бог активно і творчо залучений в розвиток людського життя, особисто піклується про дитину у момент її зачаття. Божа турбота про утробний плід перетворюється на план для життя цієї дитини. З цієї причини Бог розглядає аборт як вбивство людини.
Вигодувати дитину і виховати її в любові – ще одне покликання жінки, яке є невід’ємною частиною материнства. Це велика і не легка робота. Одна жінка, одна сім’я, але діти з цієї сім’ї можуть дивовижним чином вплинути на світові події. У руках кожної жінки є можливість змінити світ, прикрасити його або зруйнувати. Можна було б привести безліч прикладів, підтверджуючих справедливість виразу: «Рука, що гойдає колиску, може сколихнути весь світ …». Життя доводить справедливість цього виразу народженням Ісуса Христа, митрополита Андрія Шептицького, Сталіна і Гітлера і т.д.
Дуже болючим питанням є залишені напризволяще діти.
Ці маленькі люди стають сиротами вже не маючи ані мами, ані тата, ані родинного затишку і тепла, піклування найближчих і найдорожчих людей про них. Пандемія в Україні на початку 2020 року в одному з аеропортів Києва виявила продаж немовлят невідомо куди і невідому кому на промисловому рівні. Коли держава нехтує дарами Божими, нам не потрібні люди, тоді яке майбутнє нас чекає? І на це питання суспільство не дає відповіді!
Причини, за яких діти в Україні залишаються сиротами, різні – це і смерть батьків, примусове позбавлення батьківських прав і також є такі діти, котрі осиротіли при живих батьках за їх власним бажанням! Лише вдумайтеся – за останні п’ять років кількість відмов від дітей при народженні зросла майже вдвічі! Ось такий парадокс нашого часу – одні родини прагнуть мати дітей і вбачають у них сенс свого життя, але не отримують такого дарунку, інші – не цінують небесний дар, відмовляючись від власної дитини, прирікаючи її на страждання, отримуючи за це гроші.
Сучасне життя пропонує чимало прикладів появи дітей в родинах, яким лікарі винесли вирок: «безпліддя». Чимало і таких прикладів, коли подружжя, після невдалих спроб народити власну дитину, всиновлює прийомного малюка. Тоді прийомні батьки стають для покинутої сироти новою люблячою родиною. Згодом такі безплідні батьки народжують власну дитину, а інколи і не одну. Своєю молитвою, терпінням, смиренністю вони отримали безцінний і високий дар – народження дитини. Можливо, саме небайдужість подружжя, їх намір врятувати дитяче життя та подарувати чужій дитині свою турботу і любов, винагороджуються Творцем. Місія людини полягає в тому, щоб подарувати щастя родинного затишку й тепла чужій дитинці та продовжити людський рід.
Багатодітні сім’ї.
Бог дуже любить багатодітні сім’ї і піклується про них особливо. У великій сім’ї діти отримують багато сприятливих можливостей для нормального розвитку — за умови, що батьки виховують їх правильно. Одна дитина в багатодітній сім’ї допомагає іншій. Старша дочка допомагає матері, середній син доглядає молодших і так далі. Тобто такі діти віддають себе одне одному й живуть в атмосфері жертовності й любові. Молодший любить і поважає старшого. Ці любов і повага утверджуються в багатодітній сім’ї природно.
Тому якщо в сім’ї є тільки одне чи двоє дітей, то батькам необхідно бути дуже уважними до того, як вони їх виховують. У таких небагатодітних сім’ях батьки намагаються, щоб діти жили в своє задоволення. Такі діти мають усе, що забажають, і в такий спосіб виростають зовсім ні до чого не пристосованими. Візьмемо, за приклад дівчинку — єдину дитину багатих батьків. У неї є покоївка, котра у свій час накриє їй стіл, прибере в неї в кімнаті й зробить всю необхідну роботу в домі. Покоївка отримує за свою роботу гроші, але одночасно вона вдосконалюється у чесноті, тому що приносить користь іншим. Тоді як дівчина, котру вона обслуговує, не навчаючись ніякої жертовності, залишається недосконалою людиною. Краще юнакам одружуватися на дівчатах з багатодітних сімей, тому що діти, які зростають у нестатках, звикають жертвувати, завжди думають, як допомогти батькам. З дітьми, які ростуть, купаючись, як сир у маслі, таке трапляється рідко.
Проте не тільки діти, але й батьки в багатодітних сім’ях мають багате серце. Пам’ятаєте як в Перемишлянах отець Ковч, маючи багатодітну сім’ю під час окупації у Другій Світовій війні, забирав до своєї родини ще багатьох інших дітей-сиріт. Священик Омельян взяв сиріт у свій будинок і виростив їх разом зі своїми рідними дітьми. Людина, у якої багато дітей, може спочатку зустрітися з труднощами, але таку людину Бог не залишить без допомоги.
Одного разу батько у якого було шестеро дітей, попросив священика помолитися за те, щоб серця господарів змилосердилися над ним і не виганяли його на вулицю. Власники більш охоче здають будинки сім’ям із двох людей і п’яти собак чи кішок, а не хочуть здавати його багатодітним сім’ям, щоб діти що-небудь не поламали І ось цей нещасний багатодітний батько просто знесилився: один господар виганяв його з дому, інший взагалі відмовлявся здавати житло, і він був змушений поневірятися з дітьми й речами з одного будинку в інший. Цей чоловік працював, не покладаючи рук, щоб прогодувати сім’ю. Він не торгувався з господарями через квартплату. Йому було досить, щоб власники просто дозволили йому пожити в будинку кілька років і відпочити від постійних переїздів. Боляче стає за такого багатодітного батька. Бог опікується такою родиною. Творець дає дітям душу, тоді тато з мамою дають їм тіло. Бог піклується про ваших дітей більше, ніж ви самі. Одного разу цей чоловік сидів сумний і тоді до нього підійшов інший чоловік, котрий запропонував купити лотерею. Спочатку багатодітний батько відмовився, але подумав, що продавцеві зараз потрібні гроші більше, аніж йому. І трохи подумавши, все ж таки купив лотерею, хоча, як християнин, він ніколи цього не робив. І ось куплений ним лотерейний квиток, виявився щасливим. Він виграв велику суму грошей, купив будинок, залишилися гроші виростити дітей, частину грошей заніс до храму, а також певну суму віддав продавцеві лотереї. Дивно діє любов Божа в людях!
Висновок. «Спадок Господній – діти: плід лона — нагорода.» (Пс. 127:3).
За своєю сутністю жінка створена давати життя і від початку має здатність відтворювати свій рід. Материнство – це дар від Господа, який наближає жінку ближче до Творця. Радість материнства і любов до народженої дитини додає жінці особливу внутрішню красу. Кожна мати відповідальна за те, щоб підготувати і відпустити свою дитину у життя. Приходить час, коли «покине чоловік батька і матір» (Бут.2:24) і прилучиться до жінки і будуть двоє одним тілом.
Мати Божа Неустанної Помочі, допоможи батькам народити дітей і сприяти їхньому духовному відродженню.
Господь може розкрити або закрити утробу матері: тільки Він може перемогти безпліддя кожної жінки.
+Василь Івасюк, Правлячий Архиєрей Коломийської єпархії
Різдво твоє, Богородице Діво, радість звістило всій вселенній – Лк. 10, 38-42, 11, 27-28
Важливою подією у сім’ї, родині, яка приносить багато радості, є народження дитини. У ній батьки бачать знак Божого благословення для себе, здійснення мрій, задумів, планів, інтересів, а особливо допомогу, підтримку у житті і в старості.
У нашому житті є важливі дві події, які щороку збирають разом усю родину, це день народження і день іменин, день нашого тілесного і духовного народження, коли ми радіємо і дякуємо Богу за дар життя.
Різдво Пресвятої Богородиці є першим великим святом у церковному календарі на початку нового церковного року за візантійською традицією, бо все почалося з Різдва Марії, яка стала Матір’ю всіх християн.
Ми радіємо в житті не тільки конкретними успіхами, а навіть кожною найменшою нагодою для успіху, кожною думкою про якесь добро, про майбутній успіх. Таку саму радість приносить нам Різдво Богородиці. Наша радість від сьогоднішнього свята є подвійна.
Різдво Богородиці стало важливою, радісною подією в історії спасіння, бо воно заповідало найбільшу і найбільш радісну подію – швидкий прихід Месії, здійснення Старозавітних пророцтв. Різдво Марії називають променем надії для людства, який сповіщав прихід великого світла для світу – Ісуса Христа. Саме у Різдві Богородиці Бог почав здійснювати свій план відкуплення людського роду. Ось як розповідає про це тропар свята:
„Різдво твоє, Богородице Діво, радість звістило всій вселенній, з тебе бо засяяло Сонце правди — Христос Бог наш”.
„День Різдва Богородиці – каже святий Іван Дамаскин – є днем всесвітньої радості, бо через Богородицю обновився увесь людський рід: смуток праматері Єви перемінився у радість”.
Сьогоднішнє свято є для нас початком всіх свят, бо коли б не було Різдва Пресвятої Богородиці – не було б і Різдва Христового, не було би і світлого Христового Воскресіння, відкуплення людського роду.
Церква, відзначаючи урочисто свято Різдва Богородиці, цим шанує кожний дар, всіх, хто був причетний до діла спасіння людського роду, визволення з неволі гріха, а участь Пресвятої Богородиці у цьому ділі найбільша, бо вона народила нам Ісуса Христа – нашого Спасителя.
Ми радісно святкуємо Різдво Богородиці на знак нашої вдячності за її різноманітну поміч нам. Після Господа Бога, ніхто так не турбується про наше життя, освячення, спасіння, ніхто стільки уваги і допомоги не приділяє нам, як Пресвята Богородиця – наша духовна мати.
Ірина вийшла заміж за доброго, достойного хлопця. Жили щасливо, бо в родині панувала злагода і мир. Одно лише дратувало невістку вранці, а особливо ввечері – довго молилися всією родиною перед іконою Матері Божої Непорочної. А енергійній і роботящій невістці було шкода часу.
Якось взимку поверталася невістка з 5-річним сином з сусіднього села від батьків. Раптово почалася віхола. Вони заблудилися в снігах. „Мамо, я спати хочу”, – промовив замучений син, що вже не міг іти. Та за хвилю над’їхав лісничий. Коли лісничий помітив, що його кінь повернув на польову дорогу, здивувався – кінь добре знав дорогу. Хотів вже повернути назад, коли раптом помітив жінку, що сиділа на снігу з дитиною на руках, напівзасипані снігом.
Лісничий посадив їх на свої сани і завіз їх безпечно до дому. Коли Ірина з сином ввійшли опівночі в хату, перше, що вони побачили – перед іконою на колінах молилася вся родина. Тоді Ірина клякнула і піднесла руки до Тієї, що врятувала їй з сином життя. Більше ніколи Ірина не шкодувала часу на молитву.
Як показує досвід життя, Марія не чекає, коли ми прийдемо до Неї. Вона сама приходить до нашого українського народу у постаті чудотворних ікон в Уневі, Гошеві, Почаєві, в Зарваниці, лікує наші тілесні і душевні рани.
І нині, в День Різдва Пресвятої Богородиці, у своїх щирих молитвах поручаймо нашій Неньці самих себе, весь наш народ, всю Україну. Вона, „як добра мати розуміє наші терпіння, наші потреби” (А. Шептицький). Тому ми усі з довір’ям прибігаймо до Пресвятої Богородиці, з надією і любов’ю благаймо Її і просімо заступництва серцем і устами, відкриймо перед Нею свої зболілі серця і душі. Ідімо за Нею, бо як казав папа Павло VI: „Марія завжди є тією дорогою, що веде до Христа”. Амінь.
о. Михайло Чижович, редемпторист
ПОСЛАННЯ АПОСТОЛА ПАВЛА ДО ФИЛИП’ЯН 2, 5-11.
Браття, плекайте ті самі думки в собі, що були в Христі Ісусі. Він, бувши в Божій природі, не вважав за непорушний привілей свою рівність із Богом, але зовсім зменшив себе самого, прийнявши вигляд слуги і ставши подібним до людини. Подобою явившися як людина, він понизив себе, ставши слухняним аж до смерти, і то то смерти хресної. Тому його возніс високо дав йому ім’я, що над усяке ім’я, щоб перед іменем Ісуса всяке коліно приклонялося на небі, на землі й під землею, бщб усякий язик визнав, що Ісус Христос – Господь на славу Бога Отця.
ЄВАНГЕЛІЄ ВІД ЛУКИ 10, 38-42; 11, 27-28.
В той час увійшов Ісус в одне село, и якась жінка, Марта на ім’я, прийняла його в хату. Була у неї сестра, що звалася Марія; ця, сівши в ногах Господа, слухала його слова. Марта ж клопоталася, услуговуючи всіляко.
Підійшла вона й каже: – Господи, чи тобі байдуже, що сестра моя лишила мене саму служити? Скажи їй, щоб мені помогла.
Озвався Господь до неї і промовив: – Марто, Марто, ти побиваєшся і клопочешся про багато, одного ж потрібно. Марія вибрала кращу частку, що не відніметься від неї.
Коли він говорив це, якась жінка підняла голос з-між народу і сказала до нього: – Щасливе лоно, що тебе носило, і груди, що тебе кормили.
Він озвався: – Щасливі ті, що слухають слово Боже і зберігають його.
Різдво Пресвятої Богородиці
Народження Марії було дивом не лише з духовного погляду – вона була збережена від первородного гріха, а й з погляду фізичного. Знаємо, шо в такому віці, у якому свята Анна народила її, жінки не народжують, бо в старості настає період фізіологічної неплідності. Але бачимо, що неможливе для людей можливе для Бога. Наскільки це гарний приклад для життя кожного з нас!
Ми також, на наш погляд, по-людському, уже не здатні змінитися. Не можемо самі собі зарадити, часто переконані, що себе змінити неможливо. Але немає неможливих речей для Бога, для Нього – усе можливе.
Каже нам Господь, що все можливе для того, хто вірує. Тому наскільки багато всього, що по-людськи нас обмежує, настільки більше уповаймо на Бога.
І Бог за нашою вірою, без сумніву, дасть нам!
Владика Венедикт (Алексійчук)
Церква не має звичаю святкувати день народження святих на землі, але їхній день народження для неба — день смерти. Виняток становлять двоє найбільших святих у Церкві: Пречиста Діва Марія і святий Йоан Хреститель. Ми святкуємо не тільки їхнє небесне, але й земне різдво.
Один з великих празників, що стоїть на початку нашого церковного року це празник Різдва Пресвятої Богородиці. Як видно зі слів тропаря празника, то це свято особливо радісне і важливе. Радісне, бо це день народження Божої Матері і Владичиці неба й землі. Важливе, бо доводить велику правду святої віри у богоматеринство Пречистої Діви Марії, з якої „засіяло Сонце Правди, Христос Бог наш”. Вже зійшла рання зірка, тож і схід сонця недалекий. На велике значення цього празника вказує і його велична назва в наших богослужбових книгах: „Різдво Пресвятої Владичиці нашої Богородиці і Приснодіви Марії”.
На чому базується встановлення цього празника? Яка його історія та значення?
ОСНОВА ВСТАНОВЛЕННЯ ПРАЗНИКА
Святе Євангеліє записало нам дуже мало подій із життя Богородиці. Тут нічого не сказано про її різдво, про її молоді літа чи про її святе успення, ані навіть не подано імен її праведних батьків. Звідки ми про це все знаємо? Знаємо про це з традиції Церкви та апокрифів. Апокрифи — це такі книги, що розповідають нам про деякі події із життя Ісуса Христа чи Богородиці, про що не сказано у Євангелії. Хоча свята Церква не вважає апокрифів за автентичні книги ані за певне історичне джерело, але все-таки вони містять у собі багато чого з традиції та вірувань первісної Церкви.
Головне джерело вісток про життя Пресвятої Богородиці — це апокрифічна книга, написана близько 170-180 року, що її називають Протоєвангелієм Якова. Ця книга дала мотив для встановлення таких празників: Зачаття Богородиці святою Анною, Різдва Пресвятої Богородиці, Введення в храм та свята в честь Иоакима й Анни. Звідси довідуємося про обставини різдва Пречистої Діви Марії, хто були її батьки та що вони звалися Иоаким і Анна.
Апокрифічне Протоєвангеліє Якова було в давнину у великій пошані, його цитують або пояснюють багато святих Отців, між ними святий Епіфан, святий Андрій Критський, святий Софроній, патріярх Герман І, святий Йоан Дамаскин і патріярх Фотій.
У Протоєвангелії Якова читаємо, що Пречиста Діва Марія по лінії свого батька походила з царського роду Давида, а по матері — зі священичого роду Арона. Її батьки жили в Назареті і були маєтні, але відзначалися великою праведністю та жертвенною любов’ю до Бога і ближнього. Свої плоди Йоаким ділив на три частини: одну частину давав на жертву для Бога, другу для бідних, а третю залишав для себе. Великою журбою для Йоакима й Анни була їхня бездітність. У жидів бездітність уважалася не тільки за брак Божого благословення, але й за Божу кару. З тієї причини вони зазнавали багато прикростей. Тож нічого дивного, що вони безнастанно благали в Бога дитини. Це була головна мета їхніх молитов, постів і милостині. І вкінці Господь Бог на схилі літ дав їм дитину, що була призначена на Матір Божого Сина.
ІСТОРІЯ СВЯТКУВАННЯ ПРАЗНИКА
Празник Різдва Божої Матері у Східній Церкві належить до дуже давніх Богородичних празників, хоча не можна точно визначити часу, коли він з’явився. Про нього згадують святий Йоан Золотоустий, святий Прокл, святий Епіфан, святий Августин і святий Роман Сладкопівець. Палестинське передання каже, що свята Єлена († 330), мати цісаря Костянтина, збудувала в Єрусалимі храм у честь Різдва Пресвятої Богородиці. У V сторіччі про цей празник згадує Служебник папи Геласія (492-496).
Стихири і гимни на честь цього празника уклали патріярх Анатолій (449-458), Степан Єрусалимський (VI ст. ), святий Андрій Критський і патріярх Сергій (VII ст. ), святий Йоан Дамаскин і патріярх Герман (VIII ст. ), святий Йосиф Студит (IX ст. ). Офіційне введення цього празника у візантійському цісарстві приписують цісареві Маврикієві (582-602).
Зі Сходу празник Різдва Пресвятої Богородиці перейшов на Захід, спочатку в VII ст. до Риму, а звідси в пізніших віках поширився на цілу латинську Церкву. Восьмого вересня стало празником тому, що того дня сповнилося дев’ять місяців від зачаття Пречистої Діви Марії в лоні святої Анни, а також тому, що того дня мало бути посвячення храму на її честь в Єрусалимі. Наша Церква святкує цю подію 9 грудня. Празник належить до 12 великих свят нашого церковного року. Він має один день передпразденства і тільки чотири дні попразденства з огляду на празник Воздвиження Чесного Хреста.
РІЗДВО ПРЕСВЯТОЇ БОГОРОДИЦІ — ДЕНЬ ВСЕСВІТНЬОЇ РАДОСТИ
Прихід на світ тієї, що мала бути Божою Матір’ю, є особливим джерелом радости для її батьків, Йоакима й Анни, для неба, для землі і всього створіння. Цю духовну радість з Різдва Богородиці підкреслюють різні святі Отці. Святий Андрій Критський у своїй проповіді на цей празник величає Пресвяту Богоматір як ту, через яку сповнилися всі пророцтва і прообрази Старого Завіту. І гідно звеличивши її найкращими похвальними титулами, він взиває до участи в радості небо, землю, море і всяке створіння та закінчує словами: „Бо сьогодні родилася дитина, від якої спасення Христос Бог і Слово, який був і приходячи перебуває на віки”. А святий Йоан Дамаскин у проповіді цього дня каже: „День Різдва Богородиці є днем всесвітньої радости, бо через Богородицю увесь людський рід обновився і смуток праматері Єви перемінився у радість”.
Так і богослуження цього дня повні радісних тонів, наче б це було Христове Різдво або Його світле Воскресення. Головні мотиви цієї радости — це кінець бездітности праведних Йоакима й Анни, початок нашого спасення, предивна гідність богоматеринства, особлива роль і значення Богородиці в ділі спасення людського роду.
З Різдва Пречистої Діви Марії найперше радіють її батьки. На стихирах Стиховні малої вечірні Церква закликає їх: „Радійте, Йоакиме й Анно, радійте, бо від неплідної родиться Причина нашої радости і спасення”.
З Різдва Богородиці радіють ангели й люди: „Всечесне твоє Різдво, Пресвята Діво чиста, — співаємо на „Господи возвах” малої вечірні, — множество ангелів на небі і людський рід на землі славить, бо ти стала Матір’ю Творця всіх Христа Бога. Того благаючи, не переставай молитися за нас, що на тебе по Бозі надію покладаємо, Богородице Всехвальна і Непорочна”.
У цій радості беруть участь усі святі Старого й Нового Завітів:
„Обновися, Адаме, — каже світилен утрені, — веселися, Єво, радійте пророки з апостолами і праведними, бо сьогодні загальна радість ангелів і людей засіяла від праведних Йоакима й Анни: Богородиця Марія”.
Укінці Церква закликає всіх вірних на Стиховні вечірні, щоб віддали належну честь Божій Матері:
„Прийдіть усі вірні і прибіжімо до Дитини, бо родиться та, що ще перед зачаттям своїм вибрана на Матір Бога нашого. Вона це посуд дівства, розцвілий жезл Арона з кореня Єссея, проповідана пророками і плід праведних Йоакима й Анни. Вона родиться і з нею світ обновляється. Вона родиться і Церква у свою велич одягається. Вона — храм святий, що містить Божество, дівственний посуд, царська світлиця, в якій доконалося дивне таїнство невисказаної злуки природ об’єднаних у Христі. Віддаючи честь Йому, оспівуємо Різдво всенепорочної Діви”.
o. Катрій Юліян ЧСВВ, Пізнай свій обряд
Святий Андрей Критський у своєму слові на день Різдва Пресвятої Богородиці говорить так:
“Нинішне свято є для нас початком усіх свят. Воно є дверми до ласки і правди. Нині зведено для Творця всього одушевлений храм і створіння готується стати Божественним житлом свого Сотворителя”.
А святий Йоан Дамаскин каже, що “день Різдва Богородиці є днем всесвітньої радости, тому що через Богородицю весь людський рід обновився і печаль праматері Єви перемінилася в радість”. “Обновися, Адаме, веселися, Єво, радійте пророки з апостолами і праведними, бо сьогодні загальна радість ангелів і людей засіяла від праведних Йоакима і Анни: Богородиця Марія”. Так співає і славить Церква: “Всечесне Твоє Різдво, Пресвята Діво чиста, множество ангелів на небі і людський рід на землі славить, бо Ти стала Матір’ю Творця всіх Христа Бога. Того благаючи, не переставай молитися за нас, що на Тебе по Бозі надію покладаємо, Богородице Всехвальна і Непорочна”.
Тому з глибини душі своєї взиваймо нині:
Радуйся, вселенної похвало, Радуйся, храме Господній, Радуйся, горо, тінню сповита, Радуйся, всіх прибіжище, Радуйся, світильниче золотий, Радуйся, славо православних всечесна, Радуйся, Маріє, Мати Христа Бога, Радуйся, раю, Радуйся, божественна трапезо, Радуйся, тіне, Радуйся, посудино всезолота, Радуйся, всіх уповання.
Початок нашого спасіння починається, ось народжується на світ Та, що зітре голову диявола і спасіння принесе роду людському. Батьками Пречистої Діви були святі Йоаким і Анна. Йоаким походив з роду Давида, з покоління Юди, а Анна – з роду Арона.
І ось Господь благословить цих нащадків царського і священичого роду, у Назареті народилася Пречистая, дочка їх. Назарет, по-арабськи “ен-Назіра” – називають “цвіт Галилеї”. Лежить він в Галилеї, з усіх боків оточений горами. Містечко потопає у виноградниках і оливних деревах, всюди спокій, тиша і мир Божий.
Тут, серед того раю Галилеї, зацвів цвіт райський, тут народилася Пренепорочная, Пресвятая і Преблагословенная Діва Марія. І прийшла радість у хату праведних Йоакима і Анни, бо це на старості літ Господь поблагословив їх дитиною. А ще більша радість настала в небі. З утіхою дивився на Неї Бог Отець, бо бачив у Ній Матір свого єдинородного Сина, повний любови дивився на Неї Син Божий і Дух Святий, на ту найзнаменитішу скинію, яка мала стати храмом і святинею самого Бога. А хори ангелів ликували, бо ж народилася їх Цариця, бо на світ прийшло найдосконаліше, найсвятіше, найкраще сотворіння Божої могутности.
А нині, що нам лишається, як не припасти на коліна і тішитися разом з цілим небом; бо Вона і для нас народжується, щоб стати Матір’ю Спаса нашого і щоб бути Матір’ю нашою. Прославляймо і величаймо Пречисту Діву, бо така є воля Бога, який хоче, аби ми все, що просимо, отримували через Марію. Молімо й просімо Її нині про поміч і покров у стражданнях та спокусах, бо сміливо можемо надіятися на Її ласку нині, коли вся вселенна Їй честь і славу воздає. Але пам’ятаймо, аби ні нині, ні завтра – ніколи – з нашого боку не було нічого, що засмутило б Пречисту Діву. Чистими будьмо нашою душею, якщо хочемо служити Марії і чистими устами молитися до неї.
Стихири на „Господи, взиваю я”
Сьогодні Бог, що на духовних престолах перебуває * приготував собі святий престол на землі * Той, хто премудро утвердив небеса * з любові до людей живе небо сотворив * Бо з неплідного кореня зростив нам живоносний сад – свою Матір. * Господи Боже, що твориш чуда * і зневіреним подаєш надію, – слава тобі!
У цей Господній день радійте, люди! * Бо появилася світла палата і книга Слова життя * і народилася та, що є брамою до Сходу * яка чекає на вхід великого Святителя. * Вона єдина, що на спасіння душ наших * вводить єдиного Христа у вселенну.
Великий дар з Божої волі отримали неплідні жінки * які видали світлий плід * але Марія Божою красою заясніла понад усіх людей * Вона бо, преславно народившись з неплідної матері * з безсіменного лона надприродно породила в тілі всіх Бога * Вона – єдина брама єдинородного Божого Сина, * через яку він пройшов і її зберіг замкненою. * Він усе це мудро установив за своїм задумом * і подав усім людям спасіння.
Нині неплідна брама відчиняється * а дівичі двері випереджують божественне * Нині благодать починає приносити плід * появляючи світові Божу Матір * заради якої земля об’єднується з небом * – на спасіння душ наших.
Нинішнє народження – провісник спасіння. * -. Звіщає всесвітню радість * Розв’язується неплідність нашої природи * бо неплідна стає матір’ю тієї * яка залишається дівою й після того, як з неї народився Творець * З неї Бог приймає те, що чуже його природі, * і заблуканим вчиняє спасіння своїм тілом, * – Христос чоловіколюбець і визволитель душ наших.
Нині неплідна Анна народжує божественну Діву * що з усіх поколінь була наперед вибрана * на житло всіх Царя і Творця, Христа Бога * – на здійснення Божого задуму, яким ми, земляни, відродилися * і з тління обновилися для життя безконечного.
Нині, вірні, настав початок нашого спасіння. * Бо ось з неплідної родиться * сповіщена ще з прадавніх поколінь Мати Діва * Божа палата, з якої вийде паросток із пня Єссея * і вітка з його коріння. * хай радіє прабатько Адам, і Єва хай веселиться * Це ж бо створена з Адамового ребра, явно звеличує дочку і внуку:.!. * Народилось моє спасіння * Заради нього я визволюся від адових узів * Нехай радіє Давид, ударяючи в гуслі * і нехай благословить Бога, бо ось з неплідного лона народжується Діва * на спасіння душ наших.
„Молитвослов” м. Жовква, Видавництво «Місіонер», 2011
Тропар:
Різдво Твоє, Богородице Діво, * радість звістило всій вселенній, * з Тебе бо засяяло Сонце правди – Христос Бог наш. * Він, розрушивши клятву, дав благословення * і, ударемнивши смерть, * дарував нам життя вічне.
Кондак:
Йоаким і Анна з неслави бездітности * і Адам і Єва від тління смерти визволилися, Пречиста, * у святім різдві твоїм. * Його празнують люди твої, * з провини прогрішень ізбавлені, * як кличуть до Тебе: * Неплідна родить Богородицю * і кормительку життя нашого.
Замість Достойно, приспів:
Величай, душе моя, з неплідної народжену Діву Марію.
І ірмос, глас 8:
Чуже матерям дівство і чудне дівам дітородження. На Тобі, Богородице, обоє довершилося. Тому Тебе ми, всі племена землі, безустанно величаємо.
о. Петро Фостик
