Наступного дня після празника Різдва Пресвятої Богородиці наша Церква вшановує пам’ять: „Святих і праведних богоотців Йоакима й Анни”. Як батькам Марії і предкам Ісуса Христа, їм свята Церква віддає особливу честь. Тому й звуться вони в нашому богослуженні „богоотцями”. їхнього молитовного заступництва просимо кожного дня на відпусті церковних служб.
У богослуженнях в їхню честь Церква радіє їхнім празником, оспівує їхню роль відносно нашого спасення та величає їх як найбільш щасливих батьків. „Прийдіть сьогодні, любителі празника, — співаємо на стихирах вечірні 9 вересня, — радіймо співаючи й ревно почитаючи пам’ять Йоакима й Анни, чесної двійці, бо вони породили нам Богоматір, Діву чисту… О, блаженна двійце, ви всіх родителів перевищили, бо зродили найкращу з усього створіння! Істинно, ти блажен, Йоакиме, будучи батьком такої Дівиці! Блаженне твоє лоно, Анно, бо ти видала Матір нашого життя. Блаженні груди, що кормили молоком ту, що кормила Того, який кормить всяке створіння. Тож просимо вас, блаженні, моліть Його за спасення душ наших”.
Культ святих Йоакима й Анни почався досить швидко після установлення празника Різдва Богородиці. У VI ст. з’являються храми в честь святої Анни. Цісар Юстиніян І (527-565) 550 року посвятив в її честь церкву в Царгороді. У тому ж сторіччі побудовано в її честь храм в Єрусалимі, місці її народження. Ті церкви мали великий вплив на поширення культу батьків Пречистої Діви Марії, а передусім святої Анни. Їхню пам’ять Східна Церква починає вшановувати 9 вересня в кінці VI століття. В їхню честь написані давні грецькі гимни. У листах святих Отців, а особливо у святого Епіфана і святого Йоана Дамаскина знаходимо похвали в честь святої Анни.
Під впливом Сходу розвивається культ святої Анни в VIII віці і на Заході в Римі. Він стає загальним у цілій Європі щойно в XIV ст. Латинська Церква святкує пам’ять святої Анни 26 липня, а святого Йоакима 16 серпня.
У нашому церковному календарі, крім пам’яти святих Йоакима й Анни 9 вересня, маємо ще два святкові дні в честь святої Анни: 9 грудня — день зачаття Пречистої Діви Марії, і 25 липня — день її смерти.
Християнська іконографія присвятила багато уваги батькам Богоматері. Досить часто можна бачити ікону святої Анни з дитиною-Марією на колінах або, як обидвоє батьків приводять молоденьку Марію до храму, щоб віддати її на службу Богові.
o. Катрій Юліян ЧСВВ, Пізнай свій обряд. — Львів: Свічадо, 2004
Стихири на „Господи, взиваю я”
Прийдіть нині, всі вірні: * радіймо, співаймо і святкуймо * вірно вшановуючи пам’ять святих подругів * – Йоакима й Анни * бо вони породили нам Богоматір і Пречисту Діву. * Тому вони перейшли * з туземного життя до нетлінної * і завжди живої палати, * і моляться, щоб ми спаслися.
Весело красується * нині вся земля * всехвальна Богородице * звершуючи й однозгідно святкуючи щорічну пам’ять твоїх батьків * чудного Йоакима разом з Анною * Бо вони проти сподівання дочекалися радості * виростивши тебе. * Яснішу від світла * і кормительку життя нашого.
Радіє нині Анна * і духом веселиться, дочекавшись благословенної дитинки * що її вона так давно бажала * Бо ось народила вона * Божий плід свого обіту й благословення. * – Пренепорочну Марію * що зродила нашого Бога * і засвітила Сонце тим * що спали в тіні смерти.
О, блаженні подруги * Ви всіх батьків перевищили * бо зродили вищу від усього створіння * Воістину, блажен ти, Йоакиме * ставши батьком такої Дівиці * Блаженне лоно твоє, Анно * що видало ! матір нашого Життя * блаженні груди, якими ти кормила ту * що молоком годувала того * хто накормлює все створіння * Молимо вас, блаженні: * Моліть його, щоб він помилував душі наші!
„Молитвослов” м. Жовква, Видавництво «Місіонер», 2011
Тропар:
Йоаким і Анна, бувши праведними у законній благодаті, народили нам Богом дану Дитинку. Тому світло торжествує сьогодні божественна Церква, весело святкуючи вашу святу пам’ять і прославляючи Бога, що підніс нам знамено спасіння в домі Давида.
Кондак:
Радіє нині Анна, бо розв’язався вузол неплідности, і вона годує Пречисту, закликаючи всіх звеличити того, що дав людям з її лона єдину Матір і непорочну Діву.
о. Петро Фостик
