Його малюнок був показаний у видінні, яке св. Фаустина мала 22 лютого 1931 року в келії Плоцького монастиря. З щоденника сестри Фаустини Ковальської:
«Ввечері, коли я була в келії, побачила Господа Ісуса, зодягненого у біле. Одна рука була здійнята до благословення, а друга – торкалася грудей. З розрізу вбрання на грудях виходили два великі промені: один червоний, а другий блідий. Мовчки вдивлялась я в Господа. Душа моя була переповнена страхом і одночасно великою радістю. Трохи згодом сказав мені Ісус: “Намалюй ікону з того, що бачиш, і підпиши: “Ісусе, уповаю на Тебе”. Прагну, щоб цю ікону вшановували спершу у вашій каплиці, а потім – по всьому світу. Обіцяю, що душа, яка віддаватиме шану цій іконі, не занапаститься. Обіцяю їй також перемогу над ворогами ще тут, на землі, а особливо в годину смерті. Я сам боронитиму її, як своєї хвали”.
«Коли одного разу сповідник наказав мені запитати Господа Ісуса, що означають ті два промені, які є на тому образі, – я відповіла, що запитаю Господа. Під час молитви я почула такі слова: – Ті два промені означають Кров і Воду, – блідий промінь означає воду, яка усправедливлює душі, червоний промінь означає Кров, яка є життям душ…
Ті два промені вийшли з надр Мого Милосердя тоді, коли Моє конаюче на хресті Серце було пробите списом. Ті промені захищають душі від гніву Мого Отця. Щасливий, хто житиме в їх тіні, бо не досягне його справедлива рука Бога. Прагну, щоб перша неділя після Великодня була святом Милосердя». (Щоденник св.Фаустини Ковальської – Щ. 299)
«Обіцяю, що душа, яка почитатиме цей образ, не загине. Обіцяю їй перемогу над її ворогами вже тут на землі, а особливо в годині смерті. Я сам захищатиму її як Мою славу…»
Про Боже Милосердя – Культ та суть Божого Милосердя
Боже Милосердя — католицький культ служіння, започаткований святою монахинею Фаустиною Ковальською, відомою як апостол милосердя.
Суть культу Божого милосердя полягає у християнській довірі до Господа Бога і діяльній любові до ближніх. Господь Ісус вимагає “довір’я від усіх створінь” (Щ. 1059) і здійснення вчинків милосердя: дією, словом або молитвою. “Милосердя ти повинна виявляти завжди і всюди до ближніх, не можеш від цього ні усунутися, ні відмовитися, ні оправдатися” (Щ. 742). Христос прагне, щоб Його шанувальники виконали протягом дня хоча б один акт любові ближнього.
Фаустина Ковальська мала кілька видінь, в яких до неї зверталися Ісус Христос і Діва Марія, про що вона розповіла в книзі Щоденник: Боже милосердя в моїй душі.
Поширення культу Божого Милосердя вимагає не багатомовності, а насамперед християнської віри, довір’я Богові й прагнення до того, щоб ставати щораз більш милосердним. Прикладом такого апостольського служіння протягом усього свого життя була св. Фаустина Ковальська.
Свято Божого Милосердя
Найважливіше з усіх форм набожності до Божого Милосердя, які були об’явлені св. Фаустині. Вперше про встановлення цього свята Господь Ісус говорив в 1931 році, коли переказував свою волю щодо образу: “Я прагну, щоб було Милосердя святом. Хочу, і щоб цей образ, який намалюєш пензлем, був урочисто посвячений у першу неділю після Великодня; ця неділя повинна бути святом Милосердя” (Щ. 49)…
Це свято є не лише днем особливого величання Бога в таємниці милосердя, але і часом ласки для усіх людей. “Прагну, – сказав Господь Ісус, – щоб свято Милосердя було притулком і захистком для усіх душ, а особливо для бідних грішників (Щ. 699). Душі гинуть, незважаючи на Мою гірку муку. Даю їм останню надію на порятунок, тобто свято Мого милосердя. Якщо не величатимуть Мого Милосердя, згинуть навіки” (Щ. 965).
Знаменність цього свята визначається мірою незвичайних обітниць, які Господь Ісус пов’язав із цим святом. “Хто в цей день приступить до Джерела Життя, — сказав Христос, – той отримає цілковите відпущення (Щ. 300). У цей день відкрита глибина Мого Милосердя, виливаю ціле море милостей на душі, які наблизяться до джерела Мого Милосердя; (…) хай не боїться наблизитися до Мене жодна душа, навіть якщо її гріхи були як пурпур” (Щ. 699).
Щоб скористатися цими великими дарами, треба виконувати умови:
– набожність до Божого Милосердя (довіра Божій доброті й дієва любов ближнього),
– бути в стані освячуючої ласки (після святої Сповіді)
– гідно прийняти святе Причастя.
“Не знайде жодна душа виправдання, – пояснив Ісус, – доки не звернеться з довірою до Мого Милосердя, і тому перша неділя після Великодня повинна бути святом милосердя, а священики повинні у цей день говорити душам про це велике і незглибиме Моє Милосердя” (Щ. 570).
Католицька Церква офіційно відзначає свято Божого Милосердя у першу неділю після Великодня. Це свято 2000 року установив святий Йоан Павло ІІ з нагоди канонізації, тобто проголошення святою, сестри Фаустини Ковальської, апостолки Божого Милосердя.
Година Милосердя
У жовтні 1937 року Господь Ісус доручив ушановувати годину своєї смерті.
З щоденника сестри Фаустини: «Скільки разів почуєш, що годинник б’є третю годину, потопай уся у Моєму милосерді, величаючи і прославляючи його, взивай його всемогутність для цілого світу, в особливо для бідних грішників, бо у цю хвилину було навстіж відчинене для кожної душі. У цей час випросиш усе для себе і для інших, у ту годину звершилася ласка для усього світу – милосердя перемогло справедливість. Дочко Моя, старайся у ту годину відправляти Хресну дорогу, наскільки це тобі дозволять обов’язки, а якщо не можеш відправити Хресної дороги, то принаймні зайди на хвилину до каплиці і вшануй Моє Серце, яке, повне милосердя, є в Пресвятих Тайнах, а якщо не можеш зайти у каплицю, заглибся у молитву там, де ти знаходишся, хоч на коротку хвилину. Бажаю шани для Мого милосердя від всякого створіння, але від тебе першої, бо Я дав тобі найглибше пізнати цю таємницю.
О третій годині благай Мого милосердя особливо для грішників і хоч на коротку мить заглиблюйся у Моїх Страстях, особливо у хвилю конання. Це година великого милосердя для усього світу. Дозволю тобі вникнути у Мій смертний смуток, у цю хвилину не відмовлю душі ні в чому, яка просить Мене заради Моїх Страстей.» (Щ. 1572, 1320)
Коронка (вервиця) до Божого Милосердя
Цю вервицю продиктував Господь Ісус св. Фаустині 13-14 вересня 1935 року як молитву щоб перепросити та й угамувати Божий гнів (Щ. 474-476).
Ті, хто промовляють цю вервицю, жертвують Богу Отцю “Тіло і Кров, Душу і Божество” Ісуса Христа, щоб перепросити за гріхи власні, своїх близьких і усього світу, а, єднаючись із жертвою Ісуса, звертаються до тієї любові, якою небесний Отець обдаровує свого Сина, а у Ньому всіх людей. У цій молитві просять і про “милосердя для нас і цілого світу і цим самим здійснюють вчинок милосердя.
Додаючи до цього своє довір’я і виконуючи умови кожної доброї молитви (покора, витривалість, зміст, що відповідає волі Божій), вірні можуть надіятися на сповнення Христових обітниць, які стосуються, зокрема, години смерті: ласки навернення і спокійної смерті. Отримають її не тільки особи, які відмовляють цю вервицю, але і вмираючий, біля якого інші молитимуться її словами. “Коли біля вмираючого промовляють цю вервицю, – сказав Ісус, – вгамовується Божий гнів, і милосердя огортає душу” (Щ. 811). Обітниця в загальному звучить так: “Через відмовляння цієї вервиці подобається Мені дати все, “Через промовляння цієї вервиці, – сказав в іншому місці Господь Ісус, – наближаєш людство до Мене (Щ. 929). Душі, які промовлятимуть цю вервицю, Милосердя Моє огорне (…) В житті, а особливо у годину смерті” (Щ. 754).
Порятунок для вмираючих й найзакаменіліших грішників
Ісус сказав св. Фаустині: «Заохочуй душі молитися цю вервицю… хто буде її молитися, той отримає велике милосердя в годину смерті… Коли вони проказуватимуть цю вервицю в присутності вмираючої людини, Я стану між Моїм Отцем і вмираючим, не як справедливий Суддя, але як милосердний Спаситель… Священики будуть радити її грішникам як останню надію спасіння. Навіть якщо б був найзакаменіліший грішник, коли б він помолився цю вервицю тільки один раз… він отримав би ласки від Мого Безконечного Милосердя… Я бажаю дарувати неймовірні ласки для тих, що уповають на Моє Милосердя… Через цю вервицю ви отримаєте все, якщо те, що ви просите є згідне з Моєю Волею.»( Щ. 474)
Молитви до Божого Милосердя – Коронка до Божого Милосердя
Початок:
Отче наш…
Богородице Діво…
Вірую в Бога…
На великих зернятках:
Предвічний Отче, жертвую Тобі Тіло і Кров, душу і божество улюбленого Сина Твого, Господа нашого, Ісуса Христа.
На ублагання за гріхи наші та цілого світу.
На малих зернятках:
Заради Його тяжких страждань будь милосердний до нас і усього світу.
Закінчення:
Святий Боже, Святий Кріпкий, Святий Безсмертний! Помилуй нас і весь світ (тричі).
О Крове і водо, що витекли із Серця Ісусового як джерело милосердя для нас, довіряємо Тобі.
Ісусе, довіряю Тобі (тричі).
Джерело: – http://pallotti.org.ua/oficial_prayer/
Санктуарій Божого Милосердя
Лагевники – район міста Кракова в Польщі, де розташований монастир Конгрегації сестер Божої Матері Милосердя. Саме в цьому монастирі провадила своє подвижницьке життя один із найбільших містиків Католицької Церкви сестра Фаустина Ковальська (1905 – 1938), яка в особистому одкровенні, даному їй від Бога, досвідчила глибину Божого Милосердя і необхідність його особливого вшанування. Санктуарій Божого Милосердя, який виник на місці монастиря, став одним із найбільших паломницький центрів Європи. Сьогодні це великий архітектурний комплекс, до якого, крім давніх приміщень обителі, належать базиліка Божого Милосердя, каплиця Вічної Адорації та каплиця святого Йосифа.
Базиліка Божого Милосердя була збудована на початку ХХІ ст. 17 серпня 2002 року її освятив Святіший Отець Іван Павло ІІ і здійснив у ній акт посвяти цілого світу Божому Милосердю. Базиліка, автором проекту якої є Вітольд Ценцкевич, збудована у вигляді корабля і символізує ковчег, у якому спасеться всякий, хто уповає на Божу милість. У нижній частині базиліки розташовані п’ять каплиць: каплиця Communio sanctorum (Святого Причастя), каплиця св. сестри Фаустини з образом Посланниці Божого милосердя, каплиця св. апостола Андрія з іконостасом роботи українського художника Любомира Медвідя, каплиці Божої Матері семи Скорбот та Святого Хреста.
Поряд із базилікою розташована каплиця Вічної адорації (Поклоніння Святим Дарам), де постійно виставлена для вшанування Пресвята Євхаристія і безперервно горить лампада з вогнем Милосердя, яку запалив Папа Іван Павло ІІ.
У каплиці св. Йосифа, яка поєднує два крила монастирських будівель, зберігається найбільша реліквія санктуарію — образ Ісуса Милосердного (інші назви – образ Божого Милосердя, «Ісусе, довіряю Тобі») – копія ікони, яку відповідно до видінь св. Фаустини Ковальської за її ретельними вказівками в 1934 році у Вільні написав художник Євген Казимировський. Образ був створений на прохання Самого Господа Ісуса Христа під час об’явлення сестрі Фаустині, яке сталося в лютому 1931 року. Саме таким, як зображено на іконі, Христос і являв Себе монахині. На іконі з Христового серця пробиваються червоний та білий промені на спогад про кров і воду, які витекли пронизаного списом боку Спасителя. Ці промені є символом відкупительної жертви Ісуса Христа, вчиненої Ним через безмежне милосердя до людей. На іконі прикріплена табличка зі словами, якими Христос через с. Фаустину заповідав молитися до Його Милосердя: «Ісусе, довіряю Тобі». Копію в 1944 році написав польський художник Адольф Гила.
У 1965 році майбутній Папа Римський Іван Павло ІІ, а тоді владика Краківський Кароль Войтила, розпочав процес беатифікації с. Фаустини Ковальської. Із того часу культ Божого Милосердя, про який монахиня докладного написала у своєму «Щоденнику» та суть якого полягає в абсолютній довірі до Бога, поширився по цілій Польщі, а відтак і по цілому католицькому світу. Ікона Ісуса Милосердного стала такою популярною, що сьогодні навряд чи знайдеться католицький храм, де б вона не була виставлена для вшанування. Через численні чуда зцілення образ був визнаний чудотворним.
30 квітня 2000 року Папа Іван Павло ІІ причислив с. Фаустину Ковальську до лику святих. Її мощі були перенесені з цвинтаря, який знаходиться на території санктуарію, до каплиці св. Йосифа і виставлені для вшанування.
Святіший Отець Іван Павло ІІ, який двічі відвідав Санктуарій Божого Милосердя в Лагевниках, залишив таке свідчення про цю святиню: «Хоч будь-який час і цілий світ можна розглядати як Його храм, все ж існують часи та місця, які обирає Бог, щоб у них люди в особливий спосіб досвідчили Його присутність і Його благодать. Я певний, що це є те особливе місце, яке Бог вибрав для Себе, щоб тут виливати благодаті та уділяти Своє милосердя».
Джерело: https://pilgrimage.in.ua/sanktuarij-bozhoho-myloserdya-lahevnyky/
2016 © Pilgrimage.in.ua
о. Петро Фостик
