„Тому, відкинувши всякий бруд та останок злоби, прийміть з покірністю посаджене слово, що може спасти ваші душі.” (Як. 1;21).
Святий Яків був сином Марії Клеопової, родички Богородиці. Його рідні брати називалися Йосип, Симон і Юда.
Святий Яків був одним з сімдесяти учнів. Після Воскресення Христос йому явився окремо. Євангелія про це не згадують, та святий Павло у Першому посланні до коринтян пише, що Спаситель явився святому Петрові, потім одинадцятьом апостолам, потім понад п’ятистам учням, зібраним разом, “опісля з’явився Якову” (1 Кор. 15, 7). А коли апостол Павло через три роки після свого навернення прибув до Єрусалиму і гостював в апостола Петра п’ятнадцять днів, то пише: “А іншого з апостолів я не бачив, крім Якова, брата Господнього” (Гал. 1, 19).
Святий Яків був першим єпископом Єрусалиму. Тяжкий це був уряд, бо фарисеї робили все, що могли, аби переслідувати християн і видавати на суд римлян. Однак життя єпископа Якова було таке чисте, таке святе, що весь народ, окрім фарисейської громади, дуже шанував його і називав “праведним”, про це говорить також жидівський історик Йосиф Флавій. Святий Єронім розповідає, що “Яків, брат Господній, названий також «молодшим», був святий від народження; він не пив вина і не споживав жодного гарячого напою, не їв м’яса, його волосся не торкалися ножиці, він не знав, що таке тепла купіль або натирання тіла оливою (що на Сході це було загально прийнято). Він безнастанно молився клячучи, так, що шкіра на його колінах стала тверда, як шкіра верблюда. Лиш йому вільно було входити у святая святих, туди, куди входив лишень архиєрей”.
Коли апостоли зібралися в Єрусалимі на перший Собор, щоб вирішити, чи новонавернені до Христової віри погани мають прийняти обрізання, чи ні, тоді, після святого Петра, слово взяв Яків і за його радою Собор вирішив, щоб не накладати на новонавернених поган тяжких обов’язків, а навчати їх, щоб остерігалися ідолопоклонства, нечистоти і всякого гріха. Святий Павло називає Якова (як і Петра та Йоана) стовпами Церкви. Коли інші апостоли йшли проповідувати слово Боже, то святий Яків не залишав Єрусалиму, хоч душпастирювати тут було найважче і найнебезпечніше; “він, – як каже святий Вернард, – задовольнився Єрусалимом, залишаючи Петрові весь світ”. І тут став він гідний постраждати за Христа, прийнявши мученицьку смерть.
Сталося це на саму Пасху, коли до Єрусалиму зі всіх сторін прибуло багато жидів. Фарисеї і книжники давно вже задумували, як би вбити святого єпископа, бо своєю проповіддю і святим життям він притягав до себе весь народ. Фарисейська гордість не могла цього стерпіти, святе життя слуги Божого не давало їм спокою, і ті, що розіп’яли Спасителя, не злякалися нового злочину і нового вбивства. Вони приступили в храмі до святого Якова і попросили його вийти на високий балкон і виголосити проповідь до народу. Вивівши ж його на балкон, стали втихомирювати народ, мовляв, Яків навчить їх, щоб стереглися віри в Ісуса. Та святий Яків голосно, щоб усі чули, сказав: “Ісус Христос, Син Божий, сидить нині по правиці Отця свого небесного і Бога нашого і Він прийде судити всіх!”
Народ, почувши його слова, став голосно прославляти Христа Спасителя і голосити: “Осанна Сину Давидову!” Тоді фарисеї стали кричати, що навіть “праведний”, як усі називали Якова, дав себе звести і скинули його з балкону, а інші стали добивати його каміннями. “З поламаними членами, – пише святий Єронім, – святий Яків напівживий лежав на землі, однак підніс руки до неба і молився за вбивців своїх словами: «Отче, прости їм, вони не знають, що роблять!» Тоді один з священиків став кричати: “Що робите, ви ж убиваєте чоловіка, який молиться за вас!” – але підкуплені фарисеями вбивці не слухали його голосу, а один з них грубим дерев’яним ціпком добив святого. Святий Кипріян смерть святого Якова описує так: “Чи можна очікувати щасливішої і славнішої хвилини, як, за ласкою Божою, в руках катів визнавати Господа нашого? Щаслива і цінна та смерть, в якій ціною власної крови можна купити вічність, а за осягнення чесноти отримати вінець слави”. Святий Яків правив Єрусалимською Церквою двадцять вісім літ. Як стверджує Епіфаній, прожив він шістдесят шість літ, а мученицьку смерть прийняв 63 р. Тіло його поховано поруч з церквою, а коли Єрусалим було зруйновано, то всі вважали це карою за вбивство святого Якова. Історик Йосиф Флавій пише так: “Усе те впало на жидів як кара за смерть Якова праведного, брата, а радше родича Ісуса, якого звали Христом. Жиди забили його, хоч він був чоловік святий”.
Святому Якову приписують укладання першої Божественної літургії, яку згодом скоротили і значно змінили святі Василій великий і Йоан Золотоустий. Святий Яків написав також одне послання, яке входить до Святого Письма Нового Завіту. Мощі святого Якова було перенесено до Царгорода, а згодом до Риму, де спочивають і нині у церкві Дванадцяти апостолів.
Чин літургії Єрусалимського типу, за переданням складена ап. Яковом, братом Господнім і першим єпископом Єрусалиму. Служиться 5 листопада, в день пам’яті апостола Якова, брата Господнього
Деякі факти про Літургію:
Багато хто з літургістів вважають, що літургія Василія Великого і Івана Золотоустого є послідовним скороченням літургії апостола Якова.
Миряни, як і священнослужителі, причащаються Тіла і Крові Христової роздільно, по давньому чині, як було прийнято до VI – го Вселенського Собору: спочатку предстоятель (єпископ або священик) вкладає в уста причаснику частицю Тіла Христового з дискосу, потім інший священик (а іноді і диякон) подає причаснику з чаші Кров Христову.
Відмінність цієї літургії ще в тому, що більшість молитов читається вголос, а не про себе, як на літургії Івана Золотоустого, Василія Великого чи Напередосвячених Дарів.
Єктенії і Святе Письмо читається дияконом обличчям до народу, а не до престолу.
Крім Апостола і Євангелії читається також Старий Завіт.
– Замість „Херувимської пісні” на Великому Вході співається ” Нехай мовчить всяка плоть…”
Відео – Свята Літургія апостола Якова – в Чортківській Дяківсько-Катехитичній Академії ім. Священномученика Григорія Хомишина – (5.11.2014р.Б.) – https://www.youtube.com/watch?v=nibDl01nrbQ
Відео – Божественна Літургія Апостола Якова, – Українська Греко-Католицька Церква, Львівська Духовна Семінарія Святого Духа – (5.11.2012р.Б.) – https://www.youtube.com/watch?v=HUKXUtA5_rk&t=4s
Тропар:
Як Господній учень, прийняв ти праведне Євангеліє.* Як мученик, мав ти невимовну сміливість.* Як брат Господній, молився.* Як Ієрарх, моли Христа Бога, щоб спас душі наші.
Кондак:
Отче Єдинородне Бог Слово,* що прийшов до нас в останні дні,* показав тебе, Якове божественний,* жителів Єрусалиму пастиря й учителя,* і вірного будівничого таємниць духовних.* Тому тебе всі вшановуємо, Апостоле.
І. Я. Луцик, „Житія святих, пам’ять яких Українська Греко-Католицька Церква кожного дня впродовж року поминає”. Львів, Видавництво «Свічадо», 2013
Стихири на „Господи, взиваю я”
(г. 4, подібний: Дав ти як знамено): Прийді́те, па́м’ять Богобра́та* вшану́ймо свяще́нно,* о Богому́дрі;* ярмо́ бо Христа́ взя́вши горли́во,* він показа́вся пропові́дником Єва́нгелія* бла́гости Його́ і Ца́рства,* і невимо́вний Про́мисел Його́ засві́дчує.* Че́рез ньо́го, Всеси́льний,* очи́щення нам дару́й.
Всі кінці́ вселе́нної* огласи́ло віща́ння промо́в твої́х,* яки́ми ми просві́чуємося* до вся́кого ви́ду Боже́ственних чесно́т* і ві́рно наставля́ємося* до пізна́ння Свято́ї Тро́йці.* Тому́ мо́лимо тебе́ як ієра́рха:* блага́й Ісу́са Чоловіколю́бця* спасти́ ду́ші на́ші.
Зда́лека передбача́ючи* життя́ і дія́ння твої́, Я́кове,* Христо́с Чоловіколю́бець – му́дрий Передві́дець* прийня́в тебе́ бра́том* і поста́вив ві́рним верхо́вним свяще́ником єрусали́млян,* і пастиренача́льником і таї́нником,* священноді́ючим невимо́вні та́їнства.* Його́ і ни́ні блага́й,* щоб спасти́ся ду́шам на́шим.
(г. 1, подібний: Небесних хорів): Собо́ри благочести́вих,* ни́ні свяще́нне свя́то ра́дісно зве́ршуючи,* воскли́кнім усі́, ві́рно восхваля́ючи днесь* у псалма́х і о́дах Богобра́та* та у́чня Госпо́днього,* він бо за́вжди мо́лить, щоб спасли́ся ми.
Ти по пло́ті Госпо́днього жи́тельства,* му́дрий, яви́вся бра́том,* у́чнем і самови́дцем Боже́ственних та́йн,* бі́гаючи з Ним і в Єги́пті бу́дучи з Йо́сифом* та Ма́тір’ю Ісу́совою,* – з ни́ми моли́, щоб спасли́ся ми.
Апо́столів збір тебе́ обра́в* свяще́нствувати передусі́м у свято́му Сіо́ні* Христо́ві Доброчи́нцеві,* як су́щого по пло́ті Його́ ро́дича і бра́та,* супу́тника і насту́пника* сліді́в Його́, Я́кове.
Слава: (г. 6): Кро́в’ю му́чеництва свяще́нство прикраси́в ти, священному́ченику апо́столе:* на крилі́ бо святи́лища предста́вши,* ти пропові́дував Бо́га Сло́во – Будівни́чого все́світу.* Тим-то, ски́нутий зві́дти юде́ями,* небе́сних черто́гів ти удосто́ївся,* Богобра́те Я́кове;* Христа́ Бо́га моли́, щоб спасти́ся ду́шам на́шим.
І нині: (богородичний): Всю мою́ наді́ю* на Те́бе, Ді́во, поклада́ю,* не погорди́, але́ поспіши́, Блага́я,* ви́зволити мене́ ско́ро від при́страстей,* що обтя́жують і щора́зу звойо́вують мене́.
„Молитвослов” м. Жовква, Видавництво «Місіонер», 2011
Стихири на стиховні
(г. 3): Вечірню пісню приносимо тобі, Христе,* з кадилом і піснями духовними:* Помилуй і спаси душі наші.
Спаси мене, Господи, Боже мій,* бо ти для всіх спасіння.* Буря пристрастей хвилює мене* і тягар беззаконств моїх потопляє мене,* тож подай мені руку допомоги* і виведи мене до світла покаяння,* як єдиний милосердний і чоловіколюбний.
Велика, Господи, хреста твого сила!* Поставлений на одному місці, діє він у світі,* з рибалок зробивши апостолів, з поган – мучеників,* аби молилися за душі наші.
Слава і нині: Богородице, заступнице всіх, що до тебе моляться!* Тобою кріпимося і тобою хвалимося,* і в тобі все наше уповання!* Моли того, що з тебе народився,* за недостойних слуг твоїх.
„Молитвослов” м. Жовква, Видавництво «Місіонер», 2011
о. Петро Фостик
