24 лютого Церква вшановує пам’ять Перше і друге віднайдення чесної голови святого Йоана Предтечі.
З історії свята
Усікновення голови Івана Хрестителя, за переказами, відбулося 32 року після Різдва Христового, та точна дата цієї події невідома. За переказом, Іродіада закопала його голову в нечистому місці. Але Іоанна, дружина Іродового домоправителя Хузи, поховала голову Івана Хрестителя в глиняній посудині на горі Оливній, де в Ірода була власна ділянка землі. Тіло Івана Хрестителя взяли тої ж ночі його учні поховали в Севастії, там, де відбувся злочин. 362 року за наказом імператора Юліана Відступника язичники розкопали могилу Івана Хрестителя та намагалися спалити його останки, та християнам вдалося викупити частину та переправити в Олександрію [1].
З історично достовірних переказів довідуємось, що поблизу Єлеонської гори оселився один пустинножитель, і він, копаючи землю, знайшов голову Предтечі і з Божого об’явлення дізнався, який скарб тримає у своїх руках. А що поганство тоді лютувало в Єрусалимі, то він нікому не розповів про це, лиш гаряче молився у своїй келії перед головою святого Йоана, а перед смертю закопав її назад у землю [2].
У часі після виходу християнства з катакомб два монахи знайшли голову святого Йоана, і було це перше її віднайдення. Від тих монахів голова перейшла в руки одного вбогого гончаря з міста Емеси. Він чесно зберігав її у своєму домі і Бог поблагословив його так, що він став заможним чоловіком. Перед смертю він передав голову Предтечі, запечатану у скриньці, своїй сестрі і наказав зберігати її як найбільший скарб, але скриньки не відчиняти. І так з рук в руки, з покоління в покоління переходила голова святого Йоана, аж потрапила до рук монаха Євстахія, що жив у печері поблизу Емеси. Він був аріянином, однак вдавав із себе дуже побожного. Вже тоді у тій печері діялося багато чуд, але їх приписували монахові, бо ніхто не знав, яку знамениту реліквію він приховує. Але коли Євстахій став відкрито намовляти людей до єресі, то єпископ Емеси попросив начальника міста, щоб той вигнав єретика. Тоді Євстахій закопав голову Предтечі в землю, бо не міг її забрати з собою, але вирішив колись потай повернутися за нею. Коли він пішов, у тій печері поселилися інші монахи і єретик не міг виконати свого наміру. З часом на тому місці постала лавра, бо щораз більше монахів стало сюди приходити [2].
У 453 р. Господь Бог об’явив, що в одній з печер монастирської лаври в землі схована чесна голова святого Йоана Предтечі. Ігуменом і архимандритом монастиря був тоді Маркел, муж дуже побожний і праведний. Одного разу уві сні він побачив, як до монастирської загороди вливається ріка, а за нею йшло багато вірниx, співаючи: «Явився тут святий Йоан Хреститель!» І справді посеред церкви явився святий Предтеча і поблагословив вірних. Так снилося ігуменові. За кілька днів він удруге побачив видіння. Йому явився святий Йоан у білих одежах, він увійшов до монастиря, а попереду нього – вогненний стовп. Маркел нікому не говорив про свої сни, а за кілька днів прийшов до нього один монах і розповів, що біля печери, де колись жили перші монахи їх монастиря, біля самого входу до неї, він бачив дивний вогонь. По якомусь часі Маркела збудив дивний голос, який виразно сказав: «Бог дарує вам мене, ти іди за зорею, і вона приведе тебе туди, де є я». І в ту ж хвилю в його келії засвітилася зоря. Маркел із трепетом у серці встав і пішов, зоря палала перед ним, вказуючи дорогу. І так дійшов він до печери, і тут зоря зупинилася. Маркел упав на коліна і став молитися, він зрозумів, що тут сховано якийсь святий скарб, та не знав який. Наступного ранку він повернувся до печери і почав копати землю. Невдовзі він натрапив на мармурову плиту, під якою лежала посудина. У ній зберігалася чесна голова святого Йоана Хрестителя, вона була як жива, з волоссям. Печеру наповнив дуже приємний аромат. Маркел запалив лампадку, обкадив чесну голову і тоді зрозумів свій сон – у ньому йшлося про голову святого Предтечі. Про святу знахідку повідомили єпископа Емеси Уранія, і він, за великого здвигу народу, переніс голову Хрестителя до церкви в Едесі. Ця подія відбулася 24 лютого [2].
Близько 760 р. в Емесі на честь святого Йоана Хрестителя було побудовано величну церкву і в ній поклали голову святого, а згодом її перенесли до міста Комани в Понті. Та в часи іконоборства вірні боялися, щоб єретики не зневажали голову святого, тому потай закопали її у срібній посудині в землю. Минув час, і про те місце всі забули. Щойно за правління Михаїла і Теодори, близько 850 р., Бог об’явив святому
Ігнатієві де заховано голову Хрестителя. Усе місто зворохобилося, послали найпобожніших священиків, щоб відкопали в Команах голову святого. І справді, її знайшли там, де вказав святий Ігнатій. Коли її урочисто внесли до Царгорода, назустріч вийшов імператор зі своїм двором, а біля воріт міста, разом з усім клиром, чекав святий патріярх. Величезний натовп народу поклонився голові Предтечі, вдарили дзвони, почулася хвалебна пісня, хресним ходом голову святого внесли до міста і поклали в церкві, біля царської палати. Було це 25 травня, і тому в цей день Христова Церква святкує пам’ять третього віднайдення чесної голови святого Йоана Хрестителя [2].
На Русі віддавна багато церков було присвячено святому Йоанові Хрестителеві. Варто згадати тут про владичий собор у старовинному руському місті Перемишлі. 24 червня, коли святкуємо Різдво святого Йоана Хрестителя, народ сходиться сюди із найдальших околиць і молиться до Господа, щоб, за заступництвом святого Йоана Хрестителя, дав нам ласку покаятися з наших гріхів і щоб послав ліпшу долю українському народові, який на віки вічні воздає честь своєму Творцеві і величає пам’ять святого Предтечі і Хрестителя Йоана [2].
Що до нас мовить ікона свята?
У свято Першого і другого знайдення чесної голови святого і славного пророка предтечі і хрестителя Господнього Йоана молимося перед іконами іконографічного типу «Усікновення голови Івана Предтечі». Даний тип іконографії сягає ранньовізантійської епохи: мініатюра з Олександрійської хроніки і фрески церкви Івана Предтечі в Чавушино в Кападокії датують серединою – другою половиною VІІ століття. Ще у Середньовіччі виділили декілька різновидів зображення Усікновення, які відрізнялися за положенням постаті святого: на колінах, у повний зріст та зв’язані попереду руки. Інколи на образі зустрічалися Саломея і воїни, інколи страта відбувалася на тлі печери або на тлі архітектури. В ХІ-ХІV століттях виникають мініатюри, де Предтечу могли зображати двічі – до і після страти [3].
Іконографія усікновення отримала поширення у Візантії і країнах візантійського ареалу. Коли Івана зображають схиленим, це можна трактувати як його смирення перед уготовленою долею, як молитву та поклоніння. Цікаво зауважити, що молитовний уклін спрямований якраз у бік чаші з усікновенною головою. У східній традиції святого завжди зображали із головою, хоч поруч могла бути усікновенна. На Заході ж частіше зустрічають образ обезголовленого Предтечі [3].
Іконографія Івана Предтечі, як і його життя, допомагають усвідомити чи, бодай би, трішки замислитися над сенсом смиренномудрості в християнстві. Вміння зі смиренням перед Мудрістю Божою прийняти усе, що трапляється і стається у житті – це справді дар Святого Духа. Дар призначений для кожного, але не кожним прийнятий. Іван Хреститель – приклад смирення і служіння, гідності в приниженні та стійкості в крайньому обмеженні [3].
Джерела:
- https://risu.ua/usiknovennya-chesnoji-golovi-sv-ivana-hristitelya-vshanovuyut-11-veresnya-pravoslavni-ta-greko-katoliki_n31756
- І. Я. Луцик, „Житія святих, пам’ять яких Українська Греко-Католицька Церква кожного дня впродовж року поминає”. Львів, Видавництво «Свічадо», 2013 (https://prayer-service.online/)
- https://risu.ua/ikonografiya-ivana-predtechi-tayna-velichi-u-prinizhenni_n76176
Стаття: бр. Вадим Поліщук, IV курс
Джерелo: Ікона мовить. Перше і друге знайдення чесної голови Йоана Хрестителя – https://ktds.org.ua/news/our-publish/38156-empty/
Стихири на „Господи, взиваю я”
Величний і страшний буде твій прихід, Господи,* коли ти засядеш чинити справедливий суд.* Не засуди мене, що заслуговую на кару,* але, як Бог, пощади мене задля прихильних молитов твоїх апостолів.
Моліннями божественних апостолів твоїх, Господи,* дозволь нам час посту з розкаяним серцем належно звершити,* щоб усі ми, що спасаємося, прославляли тебе,* доброго й милосердного.
Апостоли Христові,* ви землянам – світильники,* багатющі скарби премудрого знання Бога нашого.* Вашими святими молитвами звільніть від спокус тих,* що вас оспівують,* і додайте нам сили ревно провести* час посту і жити в мирі,* щоб побожно оглядати Христові страсті,* сміливо приносячи пісні Богові нашому.
Ра́дуйся, свяще́нная главо́,* світлоно́сна і Ангелами шано́вана,* що ко́лись мече́м була́ відсічена,* і го́стрим ле́зом карта́нь* со́ром розпу́сти посікла́;* джерело́, яке́ чудеса́ми вірних напо́ює,* главо́, що Спа́са спасе́нне прише́стя провісти́ла* і злет Ду́ха коли́сь прозріла.* До Ньо́го пересели́вшись,* ти, посере́днице Ве́тхої і Ново́ї Благода́ті,* Христа́ умоли́,* щоб дарува́в ду́шам на́шим вели́ку ми́лість.
В посу́дині коли́сь захо́вана,* Предте́чі глава́ з’яви́лася,* на́драми землі віддана на світ,* чуде́с пото́ки вилива́ючи;* бо він у во́дах оми́в главу́ того́,* хто Небеса́ покрива́є водами,* і мов дощ, злива́є на люде́й боже́ственне відпу́щення.* Її ж бо ублажаймо,* як істинно пресла́вну,* і її зна́йдення ра́дісно святку́ймо,* Христа́ блага́ючи* дарува́ти світові вели́ку ми́лість.
Глава́, що возвісти́ла Агнця Бо́жого,* у пло́ті я́вленого,* і боже́ственними повча́ннями* всім прокла́ла спасе́нні стежки́ покая́ння;* глава́, що раніше ска́ртала беззако́ння Ірода* і че́рез те була́ від тіла відтя́та* і тимчасо́вого укриття́ зазна́ла,* зася́яла нам, як ясне́ со́нце, звіща́ючи:* «Пока́йтеся і в умилінні душе́вному до Го́спода прили́ньте,* що подає́ світові вели́ку ми́лість».
Скарбни́ця боже́ственних дарів,* Бо́гом бере́жена глава́ твоя́, Предте́че,* із надр земни́х зася́яла;* її ми вірно прийма́ючи* і їй поклоня́ючись, сла́вний,* отри́муємо че́рез те́бе, Хрести́телю Христо́вий,* чуде́с пресла́вних бага́тство і гріхів про́щення.
„Молитвослов” м. Жовква, Видавництво «Місіонер», 2011
Стихири на стиховні
Прийдіть, чесну главу Хрестителеву,* мечем відсічену, нині вшануймо,* і віднайдену її, піснями зустріньмо,* з любов’ю почитаючи її, що благодать зцілень нам виливає,* яку перелюбник Ірод колись був відтяв,* поєднаний з Іродіадою зв’язком безумним.
Як з-поміж руди золото,* так з-під землі глава Предтечі сяє, в гончарській посудині* світячись і явно звістуючи,* викриваючи Іродове чужолозтво і убивство,* просвічуючи сяйвом розум наш.* Її обцілувавши, вірні, вшануймо днесь піснями,* бо молиться за нас до Бога.
У давнину в посудині сокровенна,* як божественний скарб, глава Хрестителева днесь світові відкривається,* розливаючи як багатство потоки зцілень і душі просвітлюючи.* Тому отримавши благодать всілякої потіхи,* піснями її благоговійно возхвалімо.
Як многоцінна скарбниця божественних задумів,* що ясно провиділа таїнство Невимовного Єства,* глава твоя, наче з утроби материнської,* зі скарбниць підземних днесь возсіяла,* Йоане всехвальний,* і сповнила пахощами все під сонцем, проливаючи миро освячення,* і мисленно проповідуючи путь покаяння,* і Спасові всіх молячись за душі наші.
О, нове чудо, над усі старовинні чуда!* Хто ж бо знав коли матір, що родила без мужа* і носила на руках того, хто держить усі створіння?* Бо народжене − це Боже уподобання,* що його ти, Пречиста, як дитину, носила твоїми руками* і мала до нього матерню сміливість.* Тому не переставай молитись до нього за тих, що тебе почитають,* щоб змилувався і спас душі наші.
„Молитвослов” м. Жовква, Видавництво «Місіонер», 2011
Тропар:
Iз землі засяяла предтечі глава, * проміння випускає нетління, оздоровлення вірним; * з висот збирає множество ангелів, * на низах скликує людський рід, * щоб одноголосну славу возсилати Христу Богові.
Кондак:
Пророче Божий і предтече благодаті, * як рожу священну із землі знайшовши, оздоровлення завжди приймаємо, * бо знову, як і перше, у світі проповідуєш покаяння.
о. Петро Фостик
