Свята Церква приготовляє нас до великого празника Благовіщення.
“Днесь всесвітньої радости початки передпразденственне оспівати веліють. Ось бо Гавриїл приходить, несучи Діві благовість, і до Неї кличе: Радуйся, Благодатна, Господь з Тобою” (Тропар).
Завтра святкуватимемо той день, коли Син Божий воплотився. Зробімо іспит нашого сумління, чи воно чисте, чи може обтяжене гріхами – з чистим серцем належить зустрічати такий великий празник? І благаймо Пресвяту Богородицю, щоб дозволила нам гідно відсвяткувати завтрашній день, початок нашого спасіння, і з ангелом заспівати: “…радуйся, благодатна, Господь з Тобою!”
Служби празників i святим
Тропар, глас 4:
Днесь всесвітньої радости початки* передпразденственне оспівати веліють.* Ось бо Гавриїл приходить, несучи Діві благовість,* і до Неї кличе:* Радуйся, Благодатна, Господь з Тобою.
Кондак, глас 8:
Для всіх земних Ти єси начало спасення нашого,* Богородице Діво,* Божий бо служитель з неба посланий явитись перед Тобою* – великий чиноначальник Гавриїл,* радість обрадованну Тобі приніс.* Тому-то всі кличемо Тобі:* Радуйся, Невісто неневісная.
Молитовник „ПРИЙДІТЕ ПОКЛОНІМСЯ”. Дано в Римі у Сиропусну неділю, дня 17 лютого 1991 року Божого. Мирослав Іван Кардинал Любачівський
У той самий день
Житія преподобних отців наших Захарії та Якова Ісповідника
Святий Захарія, згідно з грецькими Мінеями, був затворником. Про життя його знаємо дуже мало; вірогідно, жив він у Царгороді. У старих Мінеях знаходимо при його службі такий стих: “Христу Богу по силі був єси подобний. – З нього ж бо життя наслідуй, отче преподобний”. Та честь, яку воздає йому свята Церква, є доказом того, що завдяки своєму святому життю став він святим і угодником Божим.
Святий Яків жив за імператора Лева Вірменина. Був він монахом у монастирі святого Теодора Студита (його пам’ять вшановуємо 11 листопада) в Царгороді. Уже з молодих літ Яків посвятився монашому життю, а з листа Теодора Студита, написаного до ігумена Іпатія, довідуємося, що святий Яків дійшов до великої досконалости і був явленням дивним ангелам і людям. Коли ж безбожник Лев почав мучити всіх християн, що почитали ікони, і прогнав святого Теодора, тоді святого Якова жорстоко побили, ув’язнили у в’язниці і засудили на вигнання, з якого повернувся лиш після смерти Лева. Та невдовзі Господь покликав до себе свого слугу Якова, через кілька днів після повернення до монастиря, у 820 р., святий помер.
У той самий день
Житіє святого отця нашого Артемія, єпископа Тесалонікійського
Святий Артемій (Артемон) був родом з міста Селевкії, що в Писидії. Був він учнем святого апостола Павла, який висвятив його на священика і поставив єпископом у Селевкії (а згідно з Часословом – у Тесалоніках). Святий Артемій прославився своїм святим життям; був прибіжищем для всіх, хто приходив до нього, утверджував віру Христову, допомагав бідним, зцілював хворих. Помер у глибокій старості близько 120 р.
Ікона мовить. Св. Артемона, єп. Селевкії Пісідійської – https://ktds.org.ua/news/publish/39117-ikona-movyt-sv-artemona-iep-selevkii-pisidiiskoi/
І. Я. Луцик, „Житія святих, пам’ять яких Українська Греко-Католицька Церква кожного дня впродовж року поминає”. Львів, Видавництво «Свічадо», 2013
Стихири на „Господи, взиваю я”
Сокрове́нне та́їнство* і для Ангелів незбагне́нне* запевнює Гавриїл Арха́нгел* і до те́бе ни́ні прихо́дить,* Єди́ної Неторка́нної* і До́брої Голуби́ці* – ро́ду на́шого Покли́кання,* і взива́є до те́бе, Всесвята́я: «Ра́дуйся!* Приготу́йся че́рез сло́во прийня́ти Бо́га Сло́во* у твоє́ ло́но!»
Світлоно́сна Пала́та* угото́вилася для те́бе, Влади́ко,* – утро́ба чи́стая Богоотрокови́ці;* гряди́ до не́ї і зійди́,* зжа́лься над творінням твоїм:* яке́ зломе́сник з за́здрости зага́рбав* і в ра́бстві утри́мує,* і яке́ красу́ ра́нню втра́тило,* і твого́ спаси́тельного очікує зіше́стя.
Гавриїл Арха́нгел* до те́бе, Всенепоро́чная, я́вно при́йде* і візве́ до те́бе:* «Ра́дуйся, Звільнення від прокля́ття,* па́дших Воста́ння;* ра́дуйся, Єди́на, що придба́ла Богоо́браність;* ра́дуйся, одушевле́нна Со́нця Хма́ро,* – прийми́ Безтіле́сного, що в утро́бі твоїй* хо́че осели́тися!»
Христова Церква прийняла, як прикрасу, чесні й святі ікони:* світле зображення Спаса Христа, Богоматері й святих.* Просвітившись ними, вона пишається благодаттю,* відкидаючи й проганяючи єретичне зборище,* і радісно славить чоловіколюбця Бога,* що ради неї добровільно витерпів страждання.
Прославмо Марію Діву:* Всесвітню славу, що вийшла від людей* і породила Господа,* небесні двері, ангельську пісню і вірних окрасу.* Вона бо стала небом і храмом Божества;* вона знищила перегороду ворожнечі,* установила мир і відкрила царство.* Тож, маючи в ній опору віри,* ми здобули оборонця − Господа, що народився з неї.* Отже кріпіться, Божі люди, кріпіться,* бо він переможе, як всемогутній.
„Молитвослов” м. Жовква, Видавництво «Місіонер», 2011
о. Петро Фостик
