Свята Церква приготовляє нас до великого празника Благовіщення. “Днесь всесвітньої радости початки передпразденственне оспівати веліють. Ось бо Гавриїл приходить, несучи Діві благовість, і до Неї кличе: Радуйся, Благодатна, Господь з Тобою” (Тропар). Завтра святкуватимемо той день, коли Син Божий воплотився. Зробімо іспит нашого сумління, чи воно чисте, чи може обтяжене гріхами – з чистим серцем належить зустрічати такий великий празник? І благаймо Пресвяту Богородицю, щоб дозволила нам гідно відсвяткувати завтрашній день, початок нашого спасіння, і з ангелом заспівати: “…радуйся, благодатна, Господь з Тобою!”
Тропар (г. 4):
Днесь всесвітньої радости початки* передпразденственне оспівати веліють.* Ось бо Гавриїл приходить, несучи Діві благовість,* і до Неї кличе:* Радуйся, Благодатна, Господь з Тобою.
Кондак (г. 8):
Для всіх земних Ти єси начало спасіння нашого,* Богородице Діво,* Божий бо служитель з неба посланий явитись перед Тобою* – великий чиноначальник Гавриїл,* радість обрадованну Тобі приніс.* Тому-то всі кличемо Тобі:* Радуйся, Невісто неневісная.
Інший кондак (г. 4):
Нашестям Духа Всесвятого,* співпрестольного Отцеві і єдиносущного,* на голос архангела зачала єси, Богородице,* воззвання Адамове.
Стихири на „Господи, взиваю я”
Сокрове́нне та́їнство* і для Ангелів незбагне́нне* запевнює Гавриїл Арха́нгел* і до те́бе ни́ні прихо́дить,* Єди́ної Неторка́нної* і До́брої Голуби́ці* – ро́ду на́шого Покли́кання,* і взива́є до те́бе, Всесвята́я: «Ра́дуйся!* Приготу́йся че́рез сло́во прийня́ти Бо́га Сло́во* у твоє́ ло́но!»
Світлоно́сна Пала́та* угото́вилася для те́бе, Влади́ко,* – утро́ба чи́стая Богоотрокови́ці;* гряди́ до не́ї і зійди́,* зжа́лься над творінням твоїм:* яке́ зломе́сник з за́здрости зага́рбав* і в ра́бстві утри́мує,* і яке́ красу́ ра́нню втра́тило,* і твого́ спаси́тельного очікує зіше́стя.
Гавриїл Арха́нгел* до те́бе, Всенепоро́чная, я́вно при́йде* і візве́ до те́бе:* «Ра́дуйся, Звільнення від прокля́ття,* па́дших Воста́ння;* ра́дуйся, Єди́на, що придба́ла Богоо́браність;* ра́дуйся, одушевле́нна Со́нця Хма́ро,* – прийми́ Безтіле́сного, що в утро́бі твоїй* хо́че осели́тися!»
Христова Церква прийняла, як прикрасу, чесні й святі ікони:* світле зображення Спаса Христа, Богоматері й святих.* Просвітившись ними, вона пишається благодаттю,* відкидаючи й проганяючи єретичне зборище,* і радісно славить чоловіколюбця Бога,* що ради неї добровільно витерпів страждання.
Прославмо Марію Діву:* Всесвітню славу, що вийшла від людей* і породила Господа,* небесні двері, ангельську пісню і вірних окрасу.* Вона бо стала небом і храмом Божества;* вона знищила перегороду ворожнечі,* установила мир і відкрила царство.* Тож, маючи в ній опору віри,* ми здобули оборонця − Господа, що народився з неї.* Отже кріпіться, Божі люди, кріпіться,* бо він переможе, як всемогутній.
„Молитвослов” м. Жовква, Видавництво «Місіонер», 2011
У той самий день
Житія преподобних отців наших Захарії та Якова Ісповідника
Святий Захарія, згідно з грецькими Мінеями, був затворником. Про життя його знаємо дуже мало; вірогідно, жив він у Царгороді. У старих Мінеях знаходимо при його службі такий стих: “Христу Богу по силі був єси подобний. – З нього ж бо життя наслідуй, отче преподобний”. Та честь, яку воздає йому свята Церква, є доказом того, що завдяки своєму святому життю став він святим і угодником Божим.
Святий Яків жив за імператора Лева Вірменина. Був він монахом у монастирі святого Теодора Студита (його пам’ять вшановуємо 11 листопада) в Царгороді. Уже з молодих літ Яків посвятився монашому життю, а з листа Теодора Студита, написаного до ігумена Іпатія, довідуємося, що святий Яків дійшов до великої досконалости і був явленням дивним ангелам і людям. Коли ж безбожник Лев почав мучити всіх християн, що почитали ікони, і прогнав святого Теодора, тоді святого Якова жорстоко побили, ув’язнили у в’язниці і засудили на вигнання, з якого повернувся лиш після смерти Лева. Та невдовзі Господь покликав до себе свого слугу Якова, через кілька днів після повернення до монастиря, у 820 р., святий помер.
У той самий день
Житіє святого отця нашого Артемія, єпископа Тесалонікійського
24 березня Церква вшановує пам’ять святого отця нашого Артомона, єпископа Селевкії Пісідійської.
Життя святого отця нашого Артомона, єпископа Селевкії Пісідійської
Святий Артемон (Артемій) був родом з міста Селевкії, що в Писидії. Був він учнем святого апостола Павла, який висвятив його на священника і поставив єпископом у Селевкії (а згідно з Часословом – у Тесалоніках). Святий Артемій прославився своїм святим життям; був захисником для всіх, хто приходив до нього, утверджував віру Христову, допомагав бідним, зцілював хворих. Помер у глибокій старості близько 120 р.
І. Я. Луцик, „Житія святих, пам’ять яких Українська Греко-Католицька Церква кожного дня впродовж року поминає”. Львів, Видавництво «Свічадо», 2013 – Джерелo: https://prayer-service.pp.ua/#20250324&vita
Ікона мовить. Св. Артемона, єп. Селевкії Пісідійської – Джерелo: https://ktds.edu.ua/news/publish/39117-ikona-movyt-sv-artemona-iep-selevkii-pisidiiskoi/
24 березня – Життя святого отця нашого Артомона, єпископа Селевкії Пісідійської – Джерелo: https://www.youtube.com/watch?v=x4PjXlinYbU&t=2s
Фото і відео – Джерелo: https://www.facebook.com/permalink.php?story_fbid=pfbid02toTw66x54EDUsA7W1PUwb9zjJ8eb3DvDKrPQnsqpDAkhRRsDoAM4XrRzWRnZQpkSl&id=61561600955421
о. Петро Фостик
