24 червня Церква святкує Різдво пророка, предтечі і Хрестителя Господнього Йоана.
З історії свята
Іван Предтеча – один з трьох, народження якого особливо вшановується Церквою. Іван був «перед Христом» і народився за півроку до Ісуса. І саме до його матері – Єлизавети – приходила Богородиця, що їй Єлизавета співала «Радуйся…» і що від її присутності в лоні здригнулося дитя – це і був Іван. Тому від початків формування сакрального мистецтва в християнстві зображення Предтечі було обов’язково присутнє в кожному храмі. Перші образи відомі у композиціях «Хрещення». Відтак, найбільш ранньою пам’яткою вважають «Хрещення Господнє» першої половини ІІІ ст. в римських катакомбах Калліста. А найдавнішою іконою вважають пам’ятку, що походить із Синайського монастиря великомучениці Катерини. 1 Свято Різдва Івана Хрестителя відоме ще з IV ст. Проповіді на цей празник знаходимо у святих Івана Золотоустого, Амвросія і Августина [3]. Святий Августин у своїй проповіді цього дня каже: «Сьогодні святкуємо день різдва святого Івана. Це честь, якої не має ні один святий. У всьому християнському світі є назначений і почитаний тільки день Різдва Господа і святого Івана». Святий Августин не згадує тут про празник Різдва Божої Матері, бо в тому часі цього празника ще не було. На Заході празник Різдва святого Івана Предтечі находиться в найдавнішому календарі африканської Церкви з V ст. [5].
Івана Предтечу особливо шанували у давньоруські часи. Свідченням цього є велика кількість храмів, які брали його покровительство, про це згадано у Києво-Печерському Патерику та у Літописі Руському. А у Іпатіївському літописі, до прикладу, сказано, що Володимир Великий, після свого хрещення, у Корсуні, в центрі міста поставив на горі церкву на честь цього святого. Наприкінці ХІ ст. біля північної сторони Києво-Печерського Успенського собору, коштом боярського сина Захарія, звели церкву святого Івана Предтечі, а пізніше, за ігумена Івана, біля північно-західного рогу Успенського собору збудували Іванівську хрещальню. У Керчі у Х-ХІ стт. був храм Івана Предтечі – одна з найдавніших пам’яток раннього середньовічного будівництва на півострові. У Новгороді у 1127 р. був закладений храм Івана Предтечі на Опоках. Та й найдавніший храм у Львові, який збережений ще з княжої доби, теж носить ім’я Івана Хрестителя. Кажуть, що й хресне ім’я короля Данила Романовича теж було Іван [1].
Різдво святого Йоана Хрестителя збіглося зі святом Купала, яке відзначалося в дохристиянський період. У різні часи Церква намагалася побороти язичницькі традиції у святкуванні Різдва Йоана Хрестителя, однак ці спроби ніколи не були вдалими. Чимало християнських свят зуміли поєднати в собі християнські й поганські традиції [4].
Що до нас мовить ікона свята?
Оскільки Хрестителя у нас шанували, храми зводили, то й іконографія повинна бути дуже багатою. У композиції «Різдво Івана Предтечі» ілюструється подія, описана в Євангелії від Луки (Лк. 1, 5-63). У дні царювання Ірода старому священику Захарії з роду Аарона, під час служіння в храмі з’явився архангел Гавриїл із звісткою про те, що його жінка Єлизавета народить сина і назве його Іваном. Захарія не повірив і був покараний німотою до того часу, поки не збулося пророцтво. На клеймі зображена Єлизавета, яка лежить, Захарія, який пише ім’я сина, та жінки-служниці. Картина дуже подібна до «Різдва Богородиці». Різниця у тому, що в «Різдві Івана» в ногах Єлизавети обов’язково присутній Захарія [1].
Сюжет Різдва Івана Хрестителя доволі рідкісний через те, що не входить у цикл Дванадцяти празників. В основному, зустрічається як храмовий образ церков Різдва Івана Хрестителя, або ж на іконах Івана Предтечі серед житійних сцен. На таких іконах зазвичай бачимо класичну для сцен народження композицію. Дія відбувається в інтер’єрі, хоч на задньому плані бачимо архітектуру. По центрі зображено ложе, на якому відпочиває Єлизавета. До неї прийшли радісні гості із подарунками. Під ложем, значно зменшені, зображені повитухи, що купають новонародженого. Композиція дуже нагадує більш поширений сюжет – РІздво Богородиці, що може викликати плутанину за відсутності підписів. Проте, є ряд відмінностей. До прикладу, коли ми бачимо чоловіка породіллі, який пише по папері – це Захарія, який називає свого сина Іваном. А коли він зображений із книгою, або виглядає із вікна – то це Яким і сюжет Різдва Богородиці. Крім того в сюжеті Різдва Івана Хрестителя, найчастіше (але не завжди) гостями, що прийшли привітати новоспечених батьків, є чоловіки, а не жінки, як у випадку Різдва Богородиці. Врешті-решт, слід звертати увагу на побічні сюжети, що можуть бути домальовані скраю ікони [2].
Іконографія Івана Предтечі, як і його життя, допомагають замислитися над сенсом смиренномудрія в християнстві. Вміння зі смиренням перед Мудрістю Божою прийняти усе, що трапляється і стається у твоєму житті – це справді дар Святого Духа. Дар призначений для кожного, але не кожним прийнятий. Іван Хреститель – приклад смирення і служіння, гідності в приниженні та стійкості в крайньому обмеженні [1].
Джерела:
- https://risu.ua/ikonografiya-i…
2. http://icon.org.ua/ikonografiy…
3.https://risu.ua/24-chervnya–r…
4. https://credo.pro/2023/07/2397…
5. http://sde.org.ua/zmi/zlus/ite…
Підготував: бр. Вадим Поліщук, IV курс
24 червня – Різдво пророка, Предтечі і Хрестителя Господнього Йоана – Джерелo: https://www.youtube.com/watch?v=YccCJX4rwJM&t=1s
Ікона мовить. Різдво прор., предтечі і хрестителя Господнього Йоана – Джерелo: https://ktds.edu.ua/news/our-publish/38406-ikona-movyt-rizdvo-pror-predtechi-i-xrestytelya-gospodnogo-ioana/
Святий Вернард пише: „Церква почитає смерть святих своїх, бо їхні життя і смерть були святі. Та щодо Йоана Хрестителя вона освячує і його різдво, бо різдво те було святе і воно було джерелом радости, і є власне тим винятком, що вирізняє Йоана серед інших, різдво яких не випереджували такі знаки, які випереджували різдво святого Йоана”. А святий Августин говорить так: „Пророки, патріярхи, апостоли, мученики не народилися пророками, патріярхами, апостолами і мучениками, а народилися, як і всі люди, благодать же Святого Духа вони отримали щойно після свого народження, натомість святий Йоан народився вже як Хреститель. Він ще навіть не народився, а вже пророкував, а оскільки не міг ще устами пророкувати, то знаком виказав свою радість. Він отримав скоріше Божого, як людського духа „. І тому „він більший від усіх, бо всіх він перевершив піднесеністю своїх чеснот” (св. Климентій Олександрійський) і «дивний є той, хто як чоловік перевищив святість ангелів»(св. Йоан Золотоустий). „Йоан перевищує всіх, стоїть над усіма, над патріярхами і пророками, і кожен, хто народився від жінки, нижчий від Йоана” (св. Амвросій) бо „він прийняв початок благодаті скоріше, як природу людську” (св. Амвросій) „Йоан гідний того, що сам Спаситель дає свідчення його величі” (св. Вернард).
І справді, великим мав бути той, кого так величають найбільші учителі Христової Церкви, про якого сам Ісус Христос сказав „Істинно кажу вам, що між народженими від жінок не було більшого від Йоана Хрестителя” (Мт 11, 11). А ось як оповідає нам Євангеліє від Луки про зачаття і різдво святого Йоана Хрестителя: „Був за часів Ірода, царя юдейського, один священик на ім’я Захарія, з черги Авії, та його жінка з дочок Арона на ім’я Єлисавета. Вони були обидвоє справедливі перед Богом і виконували всі заповіді та накази Господні бездоганно. Але були бездітні, бо Єлисавета була безплідна, і вони обидвоє були в літах похилі.
І ось одного разу, коли Захарія за порядком своєї черги служив перед Богом, згідно зі звичаєм священичої служби, випав на нього жереб увійти в святилище Господнє і покадити. А вся сила народу під час кадіння молилася знадвору. Тоді з’явивсь йому ангел Господній, ставши праворуч кадильного жертовника. Захарія, побачивши його, стривожився, і страх напав на нього. Ангел же сказав до нього: «Не бійся, Захаріє, бо твоя молитва вислухана; жінка твоя Єлисавета породить тобі сина, и ти даси йому ім’я Йоан. І буде тобі радість і веселість, і багато з його народження радітимуть; бо він буде великий в очах Господніх; не питиме ні вина, ні напою п’янкого, і сповниться Духом святим вже з лона матері своєї, і багато синів Ізраїля наверне до Господа, їхнього Бога. І сам він ітиме перед ним з духом та силою Іллі.
Захарія ж сказав до ангела: «По чому знатиму це? Я бо старий, і жінка моя на схилі свого віку». Ангел озвавсь до нього: «Я Гавриїл, що стою перед Богом, і мене послано з тобою говорити та принести тобі цю благовість. І ось замовкнеш и не зможеш говорити аж до дня, коли це здійсниться, за те, що ти не повірив словам моїм, які здійсняться свого часу».
Люди ж чекали Захарії і дивувались, що він так забарився у святині. Коли ж він вийшов, не міг до них говорити, і вони зрозуміли, що він видіння бачив у святині. Він же давав їм знаки й зоставсь німий.
А як скінчилися дні його служби, він повернувся до свого дому. Після тих днів зачала Єлисавета, його жінка, й таїлася п’ять місяців, кажучи: «Так учинив мені Господь у ці дні, коли зглянувся, щоб зняти мою ганьбу між людьми»” (Лк 1, 5-25.).
А потім здійснилася велика тайна святого Благовіщення. Той сам ангел Гавриїл звістив Пречистій Діві благу вість. „Тими днями Марія, зібравшися, пустилася швидко в дорогу в гірську околицю, в місто Юди. Увійшла вона в дім Захарії і привітала Єлисавету. І як почула Єлисавета привіт Марії, здригнулася дитина в її лоні, і илисавета сповнилася Святим Духом „(Лк. 1, 39-41). Тут відбулася зустріч Пречистої Діви з тіткою Її Єлизаветою, яка промовила пророчі слова (див. Лк. 1, 42-45). І відповідь Пресвятої Богородиці: „Величає душа моя Господа …” (див. Лк. 1, 46-55), що з Її серця і вуст піднеслися до неба.
„Тим часом настав Єлисаветі час родити, і вона вродила сина. Її сусіди та родина почули, що Господь виявив їй своє велике милосердя, і радувалися з нею. Восьмого дня прийшли обрізати хлоп’я и хотіли назвати його ім’ям його батька – Захарія; його ж мати заговорила, кажучи: «Ні, він зватись буде Йоан». Кажуть до неї: «Та у твоїй родині нема нікого, хто звався б таким ім’ям». І знаками спитали його батька, як би хотів, щоб той назвався. І попросивши табличку, він написав: «Йоан – його ім’я». Всі тому дивувались. Теєї ж хвилини відкрились його уста і язик розв’язався, і він почав говорити та благословити Бога. І страх напав на всіх їхніх сусідів; по всіх гірських околицях Юдеї про все це говорили. ,сі, що про те чули, берегли в своїм серці й казали муж собою: «Що воно з того хлоп’яти буде?» І справді рука Господня була з ним. А Захарія, його батько, сповнився Святим Духом і почав пророкувати: «Благословен Господь, Бог Ізраїля, що навідався і звільнив народ свій і що підняв нам спасенну потугу в домі Давида, слуги свого; як то Він сповістив був устами святих своїх від віку пророків, що нас спасе від наших ворогів та з рук всіх тих, що нас ненавидять, що вчинить милосердя з нашими батьками, що згадає на святий союз свій; клятву, якою Він був поклявся Авраамові, нашому батькові, що дасть нам, звільненим з рук ворогів, служити йому безстрашно у святості та справедливості, перед ним увесь вік наш. А ти, дитино, пророком Вишнього назвешся, бо ти ходитимеш перед Господом, щоб приготувати Йому дорогу, дати Його народові знання спасіння через відпущення гріхів їхніх, завдяки сердечній милості нашого Бога, з якою зглянулось на нас Світло з висоти, щоб освітити тих, що сидять у темряві та в тіні смертній, об спрямувати наші ноги на дорогу миру». Дитя ж росло й скріплялося на дусі та перебувало в пустині аж доя дня свого об’явлення Ізраїлеві „(Лк. 1, 57-80).
Про молодість святого пророка Святе Письмо подає дуже скупі відомості: дитя росло і кріпилося Духом і перебувало в пустелі аж до публічної появи перед Ізраїлем. Молодим “Йоан залишає світ, утікає від людей, забуває про все і свій погляд звертає лишень у висоту Божества” (св. Вернард), а “життя Йоана Хрестителя було нічим іншим, як одним безперервним постом” (св. Василій). Покутою він приготовляється до звершення свого великого посланництва, його життя своєю суворістю перевищує життя всіх пустельників, і “жодної плями не могло бути на тому, у кого була повнота благодаті” (св. Євсевій). Та послухаймо, що каже Святе Письмо: “Того часу з’явився Йоан Хреститель і проповідував у пустині Юдейській. Він говорив: «Покайтесь, бо наблизилося небесне царство». Це ж той, що про нього говорив пророк Ісая: «Голос вопіющого в пустині: Приготуйте Господню дорогу, вирівняйте стежки Його».
А той Йоан мав одежу з верблюжого волосу й пояс ремінний на крижах у себе; їжа ж його була – сарана й мед дикий. Тоді виходили диходили до нього Єрусалим і вся Юдея, і вся околиця йорданська 6. і продокительность подрожения производительности. Побачивши, що сила фарисеїв та садукеїв іде на хрещення до нього, він до них мовив: «Гадюче поріддя! Хто вас навчив тікати від наступаючого гніву? Принесіть же плід, гідний покаяння, і не гадайте, що можете самі собі казати: Маємо за батька Авраама. Кажу бо вам, що Бог з цього каміння може розбудити (до життя) дітей Авраама. Сокира вже при корінні дерев: кожне дерево, що не приносить доброго плоду, зрубають і в гогонь кинуть. Я вас хрещу водою на покаяння, ато, хто йде за мною, від мене потужніший, і я негідний носити Йому взуття. Він вас хреститиме Духом Святим і вогнем. Лопата вже в руці в Нього, і Він очистить тік свій тавеле свою пшеницю до засіків, а полову спалить вогнем невгасним»”
„Люди питали його: «Що ж нам робити?» Він відповів їм: « Хто має дві одежі, нехай дасть тому, що не має. А хто має харч, нехай так само зробить ». Прийшли також митарі хреститись і йому мовили: «Учителю, що маємо робити?» А він сказав їм: «Нічого більше понад те, що вам призначено, не робіть». Вояки теж його питали: «А ми що маємо робити?» Він відповів їм: «Нікому кривди не чиніть, фальшиво не доносьте і вдовольняйтесь вашою платнею»” (Лк 3, 10-14.). Так святий Йоан „звіщав народові Добру Новину” (Лк. 3, 18). Аж настав день, коли сам Спаситель прийшов прийняти хрещення від Йоана. Йоан спротивився цьому, кажучи „Мені самому треба хреститися в Тебе, а Ти приходиш до мене?” (Мт 3, 14)., Однак підкорився волі Спасителя, охрестив Його і став свідком Богоявлення – він почув голос Отця небесного „Це Син мій любий, що Його я вподобав „(Мт. 3, 17).
„Хрещення Йоана – це кінець Старого і початок Нового Завіту; Йоан Хоан Хреститель був початком Євангелія Ісуса Христа” (св. Кирило Єрусалимський). Він не припиняв проповідувати і після хрещення Ісуса, однак пло це резповімо з нагоди празника Усікновення Чесної Голови Йоана Хрестителя (28 серпня). Нині честь і поклін віддаймо Різдву святого Йоана, Предтечі і Хрестителя Христового, і просімо його, щоб своїми молитвами вимолив нам покаяння і вічну пам’ять про те, що „сокира вже при корінні дерев: кожне дерево, що не приносить доброго плоду, зрубають і вогонь кинуть „(М 3, 10).
Я. Луцик, „ЖИТІЯ СВЯТИХ, пам’ять яких Українська Греко-Католицька Церква кожного дня впродовж року почитає”. Львів, Видавництво «Свічадо», 2011 – Джерелo: https://prayer-service.online/m/#20240624&vita
ДО РИМЛЯН ПОСЛАННЯ СВЯТОГО АПОСТОЛА ПАВЛА ЧИТÁННЯ. Предтечі: Рим. 112 зач.; 13, 11 – 14, 4.
Браття, тепер ближче нас спасіння, ніж тоді, як ми увірували. Ніч проминула, день наблизився. Відкиньмо, отже, вчиники темряви й одягнімось у зброю світла. Як день, поводьмося чесно: не в ненажерстві та пияцтві, не в перелюбі та розпусті, не у сварні та заздрощах; але вдягніться у Господа Ісуса Христа і не дбайте про тіло в похотях.
Слабкого у вірі приймайте, не вступаючи з ним у суперечки. Один вірить, що можна все їсти, а слабкий їсть городину. Хто їсть, хай тим, що не їсть, не гордує; а хто не їсть, хай того, що їсть, не судить, бо Бог його прийняв. Ти хто, що чужого слугу судиш? Своєму господареві стоїть він або падає; але він стоятиме, бо Господь може підтримати його.
ВІД ЛУКИ СВЯТОГО ЄВАНГЕЛІЯ ЧИТÁННЯ. Предтечі: Лк. 1 зач. 1, 1-25; 57-68; 76; 80.
Тому що багато хто брався скласти оповідання про речі, які сталися між нами, як нам передали ті, що були від початку наочними свідками і слугами слова, рішив і я, розвідавшися про все докладно від початку, написати тобі за порядком, високодостойний Теофіле, щоб ти мав точне знання науки, яку ти прийняв.
Був за часів Ірода, царя юдейського, один священик, на ім’я Захарія, з черги Авії, та його жінка з дочок Аарона, на ім’я Єлисавета. Були вони обоє праведні перед Богом і виконували всі заповіді та накази Господні бездоганно. Але вони були бездітні, бо Єлисавета була неплідна, і обоє були похилі віком.
Ось одного разу, коли Захарія за порядком своєї черги служив перед Богом згідно зо звичаєм священичої служби, випав на нього жереб увійти у храм Господній і кадити. А вся сила народу під час кадіння молилася надворі. Тоді з’явивсь йому ангел Господній, стоячи праворуч кадильного жертовника. Захарія, побачивши його, стривожився, і страх напав на нього. Ангел сказав до нього:
– Не бійся, Захаріє, бо твоя молитва вислухана; жінка твоя Єлисавета породить тобі сина, і ти даси йому ім’я Іван. Він буде тобі радість і веселість, і багато радітимуть з його народження, бо він буде великий в очах Господніх; не питиме він вина, ні напою п’янкого, і сповниться Духом Святим вже з лона матері своєї, і багато синів Ізраїля наверне до Господа, їхнього Бога. Сам він ітиме перед ним з духом та силою Іллі, щоб навернути серця батьків до дітей і неслухняних до мудрости праведних, щоб приготувати Господеві народ достойний.
Захарія сказав до ангела: – По чому знатиму це? Я бо старий і жінка моя на схилі віку свого.
Ангел озвавсь до нього: – Я Гавриїл, що стою перед Богом; мене послано говорити з тобою та принести тобі цю благовість. Ось замовкнеш і не зможеш говорити аж до дня, коли це здійсниться, за те, що ти не повірив словам моїм, які збудуться свого часу.
Люди чекали Захарії і дивувались, що він так забарився у храмі. Коли він вийшов, не міг до них говорити, і вони зрозуміли, що він бачив видіння у храмі. Він же давав їм знаки й зоставсь німий.
Як кінчилися дні його служби, він вернувся до свого дому. Після тих днів зачала Єлисавета, його жінка, і таїлася п’ять місяців, кажучи: – Так учинив мені Господь у ці дні, коли зглянувся, щоб зняти мою ганьбу між людьми.
Тим часом настав Єлисаветі час родити, і вона родила сина. Її сусіди та родина почули, що Господь виявив їй своє велике милосердя, і радувалися з нею. Восьмого дня прийшли обрізати хлоп’я, і хотіли назвати його ім’ям його батька – Захарія; але його мати заговорила, кажучи: – Ні, він буде зватися Іван.
Кажуть до неї: у твоїй родині нема нікого, хто звався б тим ім’ям.
І спитали його батька знаками, як би хотів, щоб той назвався. Попросивши табличку, він написав: «Іван – його ім’я». Всі дивувались тому. Тієї ж хвилини відкрились його уста і язик розв’язався, і він почав говорити та благословити Бога. І страх напав на всіх їхніх сусідів; по всіх гірських околицях Юдеї про все це говорили. Усі, що те чули, берегли те в своїм серці й між собою казали: – Що з того хлоп’яти буде?
І справді, рука Господня була з ним.
Захарія, його батько, сповнився Святим Духом і почав пророкувати: Благословен Господь, Бог Ізраїля, що навідався і звільнив народ свій.
А ти, дитино, пророк Вишнього назвешся, бо перед Господом будеш ходити, щоб приготувати йому дорогу.
Дитя ж росло і скріплялося на дусі та пробувало в пустині аж до дня свого об’явлення Ізраїлеві.
Рим. 13, 11 – 14, 4. «Відкиньмо, отже, вчинки темряви й одягнімось у зброю світла»
Апостол Павло говорить категорично, щоб ми відкинули діла темряви. Якщо задуматись, то зрозуміємо, що кожен, навіть найменший вчинок темряви віддаляє нас від світла! А часто в житті ми дозволяємо собі двозначні вчинки, двозначні слова. Ми дозволяємо собі прогрішення, гріховні думки, слова. І це все нас підточує. Одна думка до іншої приходить – і складає велику проблему, один вчинок допасується до другого – і починаються великі труднощі в нашому житті.
Ніколи і в жодний спосіб не можемо погодитись на найменшийгріх. Маємо одягнутись у зброю світла і завжди чинити за голосом Божим, за своєю совістю. Тільки так зможемо бути справжніми Божими воїнами.
Вл. Венедикт Алексійчук
Стихири на „Господи, взиваю я”
Іван своїм народженням розв’язує Захаріїну німоту * бо не личило батькові мовчати * коли надійшов Голос * Бо як спочатку він занімів, не віривши * так розв’язався язик батька * якому був сповіщений, і народився Голос Слова * та Предтеча Світла, * що молиться за душі наші.
Сьогодні Голос Слова розв’язує язик батька * що занімів був задля невірства; *. Він проображає багатодітність Церкви * та й розриває узи материнської неплідности * Наближається світильник Світла * зоря сповіщає прихід Сонця правди * для збудування і спасіння душ наших.
Коли Боже Слово мало надприродно воплотитися * з Діви, що не знала мужа * від старих батьків народився його Предтеча * великий між народженими з жінок і перший між пророками; * бо личило, щоб речі божеські мали преславне начало: * Тобі, що твориш чудеса для нашого спасіння, – слава!
Пророком і Предтечею вже з лона * явився ти, Христовий Христителю Іване! * Ти кинувся з радости у матерньому лоні * коли бачив, що прийшла до слугині Цариця * яка носила Вічного, що походить від Отця, без Матері. * Вона прийшла і до тебе, * що за обітницею засяяв з неплідної і з похилого віком. * Моли Господа, щоб помилував душі наші.
О, преславне чудо * Захарія не повірив слову ангела * що звіщав Єлисаветі зачаття і народження сина, кажучи!?. * Як же вона породить, коли я постарівся * її ж лоно завмерло * Тому за невірство покарано його німотою * Сьогодні, побачивши, що народилось обіцяне * німота його розв’язалася, настала радість, і він славословить: * Благословенний Господь Бог Ізраїля, що навідався * і вчинив спасіння своєму народові * даючи світові велику милість!
Іване прехвальний і вселенський апостоле * Гавриїлове благовіщення, народжений з неплідної * найкращий сину пустині * і справжній друже жениха Христа! * Моли його, щоб були помилувані душі наші.
Сьогодні світильник Світла * немов ясна зірниця, споготовляє шлях для Бога Слова * Сьогодні розв’язується язик Захарії * що онімів був на веління ангела; * бо не годилося батькові мовчанням збувати народження того * хто вийшов з безплідного лона і мав з великою сміливістю * благовістити спасіння всьому світові.
„Молитвослов” м. Жовква, Видавництво «Місіонер», 2011
Тропар (г. 4):
Пророче і предтече пришестя Христового,* достойно звеличати Тебе не в силі ми, що любов’ю Тебе почитаємо,* бо неплідність матері і отча безгласність розрішилися славним і чесним твоїм Різдвом,* – і воплочення Сина Божого світові проповідується.
Слава: Кондак (г. 3):
Перше неплідна днесь Христового предтечу родить* і він є сповненням усякого пророцтва,* бо кого пророки проповідували,* на того він у Йордані руку поклав.* Явився Божого Слова пророк, проповідник, разом і предтеча.
І нині: Богородичний (г. 3):
Ді́ва днесь предстої́ть у це́ркві* і з ли́ками святи́х неви́димо за нас мо́литься Бо́гу.* А́нгели з архиєре́ями поклоня́ються,* апо́столи з проро́ками лику́ють,* бо ра́ди нас мо́лить Богоро́диця предві́чного Бо́га.
Прокімен (г. 7): Возвесели́ться пра́ведник у Го́споді і упова́є на Ньо́го (Пс. 63,11).
Стих: Ви́слухай, Бо́же, го́лос мій, коли́ моли́тимусь до Те́бе (Пс. 63,2).
Алилуя (г. 1): Благословен Господь, Бог Ізраїлів, що посітив і сотворив ізбавління людям Своїм (Лк. 1,68).
Стих: I Ти, дитя, пророком Вишнього наречешся (Лк. 1,72).
Замість Достойно, приспів:
Величай, душе моя, чесне Різдво Христового хрестителя і предтечі – Йоана.
I ірмос, глас 4:
Сокровенне Боже несказанне таїнство в Тобі явним стається, Діво Пречистая, Бог бо з Тебе воплотився з-за милосердя. Тому Тебе як Богородицю величаємо.
Причасний: В па́м’яті вíчній бу́де пра́ведник, по́голосів злих не убої́ться (Пс. 111,6–7). Алилуя, алилуя, алилуя.
Священик: Христос, істинний Бог наш – молитвами пречистої Своєї Матері, чесного і славного пророка, предтечі і христителя Господнього Івана, якого свято різдва сьогодні світло звершуємо, святого отця нашого Івана Золотоустого, архиєпископа Константинополя, і всіх святих – помилує і спасе нас як благий і людинолюбний.
о. Петро Фостик
