Святкуючи сьогодні Неділю перед Воздвиженням Чесного Хреста, ще раз усвідомлюємо, що хрест і воскресіння нероздільні. Так само є і в житті, де смуток переплетений з радістю.
Євангелист Іван пригадує нам про старозавітню подію в пустині, де Мойсей з Божого повеління зробив мідяного змія і повісив його на стовпі. Народ, дивлячись на нього, зцілювався від укусу зміїного (Чис. 21, 4-9). Але цього було замало, недостатньо було старозавітніх жертв. Потрібно було жертви Божого Сина, треба було великодньому світлу осіяти хрест. Це не лише перемога добра над злом, через це нам відкривається дорога до Царства Небесного, до вічної радості. Очевидно, ми є немічні й слабі люди, але багато, однак, залежить від нас самих. Найперше, чи ми це запрошення приймаємо. Якщо хтось каже або своїми вчинками доводить, що не хоче бути спасенний, тоді важко з такою людиною.
Ісус Христос прийшов нас не засудити, а спасти, бо як говорить далі наше сьогоднішнє Євангеліє: «Бог бо так полюбив світ, що Сина свого Єдинородного дав, щоб кожен, хто вірує в нього, не загинув, але жив життям вічним» (Ів. 3, 16). Боже, світ є гарний, це діло твоїх рук і плід великої твоєї любові. Але проблема є в людині, яка відвернулася від Тебе через гріх Адама і Єви, вона і сьогодні часто відвертається від Тебе через власні гріхи. Тому, Боже, дякуємо Тобі, що Ти не відвертаєшся від нас, від мене конкретно!
Бог християн є Богом любові, другом життя, а не смерті, бо у своєму Сині уподібнився до нас. Бог завжди шукає людину, Він на нас чекає, хоче нам товаришувати в дорозі до вічності. Але Він це робить лише за однієї умови, якщо ми Йому це дозволимо. Багато людей бояться Бога, але чи тут є логіка? Напевно, така людина ще не знає Бога, тому і має страх. З іншого боку, наша молитва може бути таким пригадуванням Богові, що Він ще для нас не зробив. Ми тоді не чуємо, що Він очікує від нас. Проблема може бути в тому, що нам часто дорога з Богом невигідна. Людина різними способами хоче обминути хрест, Голготу, терпіння, незручності, а тоді розминається і з Воскресінням. Роздумаймо глибше над подією великоднього ранку. Після розп’яття Ісуса Христа апостоли занепали духом, можливо і нарікали на свою долю. Тоді настав час дії для жінок. Вони рано-вранці пішли до гробу. Жінку, яка дуже сильно когось любить, нічого не злякає, не зупинить. Воскреслого першою побачила Марія Магдалина. Жінка випередила чоловіка, як серце випереджує розум, хоч і одне, і друге потрібне: серце, щоб служити і любити, а розум, щоб пізнавати і переконувати. Чому саме жінки стали першими свідками Воскресіння? Бо вони були під хрестом, пережили дуже особисто подію Страсної П’ятниці. Тоді вони несуть цю радісну вістку про Воскресіння до апостолів, але ті сумніваються і перевіряють. Бачимо, що Бога швидше знаходять ті, які хочуть Йому служити, а не розумово досліджувати.
Оскільки ми недавно святкували Різдво Богородиці, то хочемо в особливий спосіб подякувати Марії за її материнство, за дар Сина, за те, що погодилася віддати Його на хресну дорогу. Вона за всім слідкувала, зберігаючи це в своєму серці. Вона, десь, до цього готувалася, але цих аргументів було замало. Її серце розривалося з болю, але така була воля неба. Це непросто бачити смерть дитини у розквіті сил. Він помирав брутально, як злочинець, хоч був цілком невинний. Він помирав від втрати крові. Вона готова була зробити все, щоб бути на місці дитини. Напевно, її болить, коли люди надалі прибивають Ісуса гріхами до хреста. Розп’ятий Ісус не мав сили щось промовити до матері, лише віддав її в опіку Івану. А відразу після Воскресіння наповнив її радістю та присутністю. Так після смутку завжди приходить радість, хрест невід’ємний від Воскресіння, про що переконуємося цієї неділі.
о. Володимир Груца, ЧНІ
Неділя перед Воздвиженням (Йо 3:13-17) – Коментарі Отців Церкви на недільне Євангеліє – https://dyvensvit.org/blogs/1031130/
Неділя перед Воздвиженням (Йо 3:13-17) – https://zhyty-slovom.com/lectio-divina/nedilia-pered-vozdvyzhenniam-io-3-13-17/
Ряд.: ДО ГАЛАТІВ ПОСЛАННЯ СВЯТОГО АПОСТОЛА ПАВЛА ЧИТÁННЯ. 215 ЗАЧ.; 6, 11-18.
Браття, гляньте, якими буквами пишу вам власною рукою. Ті, що хочуть похвалятися, що вони гарні тілом, силують вас обрізатися, щоб тільки уникнути переслідування за хрест Христа. Бо навіть обрізані, не зберігають закону, але хочуть, щоб ви обрізувалися, щоб їм хвалитися вашим тілом. Мене ж не доведи, Боже, чимсь хвалитися, як тільки хрестом Господа нашого Ісуса Христа, яким для мене світ розп’ятий і я – світові; бо ні обрізання, ні необрізання є чимсь, але нове сотворіння. На всіх тих, що ходитимуть за цим правилом, мир і милосердя на них і на Ізраїля Божого.
А втім, віднині нехай ніхто мені не завдає клопоту, бо я ношу на моїм тілі рани Ісуса.
Благодать Господа нашого Ісуса Христа нехай буде з вашим духом, брати. Амінь.
Богородиці: ДО ФИЛИП’ЯН ПОСЛАННЯ СВЯТОГО АПОСТОЛА ПАВЛА ЧИТАННЯ. 240 ЗАЧ.; 2, 5-11.
Браття, плекайте ті самі думки в собі, що були в Христі Ісусі. Він, бувши в Божій природі, не вважав за непорушний привілей свою рівність із Богом, але зовсім зменшив себе самого, прийнявши вигляд слуги і ставши подібним до людини. Подобою явившися як людина, він понизив себе, ставши слухняним аж до смерти, і то смерти хресної. Тому його возніс високо і дав йому ім’я, що над усяке ім’я, щоб перед іменем Ісуса всяке коліно приклонялося на небі, на землі й під землею, і щоб усякий язик визнав, що Ісус Христос – Господь на славу Бога Отця.
Ряд.: ВІД ЙОАНА СВЯТОГО ЄВАНГЕЛІЯ ЧИТАННЯ. 9 ЗАЧ. 3, 13-17.
Сказав Господь: Ніхто не зійшов на небо, крім того, хто зійшов з неба: Син чоловічий. І як Мойсей підняв змія в пустині, так Син чоловічий має бути піднесений, щоб кожен, хто вірує у нього жив життям вічним.
Бог бо так полюбив світ, що дав Сина свого єдинородного, щоб кожен, хто вірує в нього, не загинув, але жив життям вічним. Бо Бог не послав у світ Сина, щоб світ засудити, але щоб ним спасти світ.
Богородиці: ВІД ЛУКИ СВЯТОГО ЄВАНГЕЛІЯ ЧИТАННЯ. 54 ЗАЧ. 10, 38-42; 11, 27-28.
В той час увійшов Ісус в одне село, і якась жінка, Марта на ім’я, прийняла його в хату. Була у неї сестра, що звалася Марія; ця, сівши в ногах Господа, слухала його слова. Марта ж клопоталася, услуговуючи всіляко. Підійшла вона й каже: – Господи, чи тобі байдуже, що сестра моя лишила мене саму служити? Скажи їй, щоб мені помогла.
Озвався Господь до неї і промовив: – Марто, Марто, ти побиваєшся і клопочешся про багато, одного ж потрібно. Марія вибрала кращу частку, що не відніметься від неї.
Коли він говорив це, якась жінка підняла голос з-між народу і сказала до нього:
– Щасливе лоно, що тебе носило, і груди, що тебе кормили. Він озвався: – Щасливі ті, що слухають слово Боже і зберігають його.
Гл. 6, 11-18. «Мене ж не доведи, Боже, чимось хвалитися, як тільки хрестом Господа нашого Ісуса Христа»
Коли дивитися на тогочасний світ, хрест – місце ганьби, місце смерті злочинців, до яких був зарахований також Ісус Христос. Ніколи в нашому житті ми не надаємо аж великої пошани місцю, де загинула наша близька, рідна, важлива для нас людина. Це місце для нас – місце втрати, смерті.
Хрест – це теж місце смерті. Але не тільки людської смерті, а й перемоги життя над смертю. Це місце, де Ісус Христос обдаровує нас життям вічним. Це місце смерті Ісуса Христа, і місце народження нас до життя вічного.
Саме тому апостол каже, що він буде хвалитися хрестом як місцем, де він стає учасником Царства Небесного.
Хай Господь дасть нам мудрість поцінувати хрест Господній як місце нашого освячення і спасення! (Вл. Венедикт Алексійчук)
Тропар (г. 6):
Ангельські сили на гробі твоїм* і ті, що стерегли, змертвіли* і стояла Марія у гробі,* шукаючи пречистого тіла твого.* Полонив Ти ада, та не спокусився ним,* зустрів єси Діву, даруючи життя.* Воскреслий з мертвих Господи, слава Тобі.
Тропар (г. 4):
Різдво Твоє, Богородице Діво,* радість звістило всій вселенній,* з Тебе бо засяяло Сонце правди – Христос Бог наш.* Він, розрушивши клятву, дав благословення* і, ударемнивши смерть,* дарував нам життя вічне.
Слава: Кондак (г. 6):
Життєначальною долонею* умерлих із мрячних долин* Життєдавець воскресив усіх – Христос Бог,* воскресіння подав людському родові.* Він бо всіх Спаситель, воскресіння і життя, і Бог усіх.
І нині: Кондак (г. 4):
Йоаким і Анна з неслави бездітности* і Адам і Єва від тління смерти визволилися, Пречиста,* у святім Різдві твоїм.* Його празнують люди твої,* з провини прогрішень ізбавлені,* як кличуть до Тебе:* Неплідна родить Богородицю* і кормительку життя нашого.
Прокімен (г. 6): Спаси, Господи людей твоїх і благослови насліддя Твоє (Пс, 27,9).
Стих: До Тебе, Господи, взиватиму, Боже мій, щоб не відвертався Ти мовчки від мене (Пс. 27,1).
Прокімен, пісня Богородиці (г. 3): Величає душа моя Господа і возрадувався дух мій у Бозі, Спасі моїм (Лк. 1,46-47).
Стих: Бо зглянувся на смирення раби своєї, ось бо віднині ублажать мене всі роди (Лк. 1,48).
Алилуя (г. 6): Хто живе в помочі Всевишнього, під покровом Бога небесного оселиться (Пс. 90,1).
Стих: Скаже Господеві, заступник мій єси і прибіжище моє, Бог мій, і надіюся на нього (Пс. 90,2).
Алилуя (г. 8): Слухай, дочко, і споглянь, і прихили вухо Твоє (Пс. 44,11).
Стих: Лицю Твоєму помоляться багаті народи (Пс. 44,13 ).
Замість Достойно, приспів: Величай, душе моя, з неплідної народжену Діву Марію.
І ірмос (г. 8): Чуже матерям дівство і чудне дівам дітородження. На Тобі, Богородице, обоє довершилося. Тому Тебе ми, всі племена землі, безустанно величаємо.
Причасний: Хваліте Господа з небес, хваліте його в вишніх (Пс. 148,1).
Другий: Чашу спасення прийму і ім’я Господнє призову (Пс. 115,4). Алилуя, тричі.
Священик: Христос, що воскрес із мертвих, істинний Бог наш, молитвами пречистої своєї Матері, якої Різдва торжественний празник звершуємо, святих, славних і всехвальних апостолів, святого отця нашого Йоана Золотоустого, архиєпископа Константинограда, святого якого є храм, святого свщмч. Автонома і всіх святих, помилує і спасе нас, як благий і чоловіколюбець.
Фото – https://www.facebook.com/opetro.fostyk/posts/1518518751926649
о. Петро Фостик
