VIІ НЕДІЛЯ ПІСЛЯ ЗІСЛАННЯ СВЯТОГО ДУХА. СВЯТИХ ОТЦІВ ШЕСТИ ВСЕЛЕНСЬКИХ СОБОРІВ. СОБОР СВЯТОГО АРХАНГЕЛА ГАВРИЇЛА.
На 7 Неділю по Зісланні Святого Духа читається уривок 9-ї глави Євангеліє Матея, що розповідає про два уздоровлення, здійснених Ісусом Христом, а саме двох сліпців та біснуватого чоловіка. Євангеліє минулої, 6-ї Неділі, про уздоровлення розслабленого чоловіка, розпочинало цю ж саму 9-ту главу. Крім цих трьох уздоровлень у цій же главі є ще кілька інших чуд, здійснених Христом. Всіх їх об’єднює одне: повна несхожість кожного з іншими. Складається враження, що євангелист Матей спеціально підібрав такі різні уздоровлення, щоб показати любов Бога до людини та різні шляхи для людини, якими можна ту любов віднайти.
Перше чудо, уздоровлення розслабленого, показує всепрощаючу та зцілюючу любов Господа до людини, яка сама не може підійти до Ісуса через неміч тіла, а може розраховувати на ініціативу самого Бога у відношенні до себе. Його чекання є виявом надії, а прощення гріхів, показує те, що Бог не лише зцілює наслідки хворлби, але і її першопричину.
Друге чудо, це навернення чоловіка, на ім’я Матей, що сидів на митниці. Навернення людини – також чудо, яке ми часто не вміємо, чи не хочемо усвідомити. Тут також відбулося духовне зцілення від сріблолюбства. Словами «Іди за мною», Христос не просто кличе нового учня, а запрошує розділити з ним його життя. У щоденному житті багато людей шукає надприродніх знаків чи об’явлень. А часом не помічає того чуда, що наш ближній, що жив одним життям, докорінно його міняє та привертається до Церкви. Ми можемо навіть осудити таку людину, не вірячи, що Бог навідався до життя того чоловіка та кличе його за собою. Треба лише вміти побачити тут чудо та духовне зцілення.
Третє чудо у 9-ій главі – уздоровлення кровоточивої. Це приклад того, наскільки віра самої людини може робити неможливі речі. Тут чудо зцілення відбувається з ініціативи самої людини і без видимої згоди Христа. Дотик до одежі Ісуса є тим знаком великої довіри жінки до Христа. Жінка говорила лише до себе: «Як тільки доторкнуся до краю його одежі, видужаю». Але Ісус почув і це та обернувся до неї.
Четверте чудо виходить за рамки звичайного зцілення. Воскресіння дочки начальника синагоги, показує, наскільки важливою є віра наших родичів. Саме дівча не могло просити за себе, але віра батька стається тим чинником, що уможливлює неможливе: повернення від смерті до життя.
П’ятим чудом є уздоровлення двох сліпих чоловіків. Тут, як ніде, видно ініціативу людину, помножену надвоє. Крик-прохання про уздоровлення свідчить не лише про їх віру, а й підкреслює велике бажання стати здоровими. Їх крик є прикладом постійної та ревної молитви до Господа Бога, яка інколи потребує витримки часом та перетворитися на «крик серця».
Останнім, шостим чудом, є уздоровлення біснуватого, якого привели до Ісуса його родичі чи друзі. Це приклад того, що ми, часом, потребуємо інших людей, які б нас привели до Бога. Серед нас є чимало людей, що не усвідомлюють, як той біснуватий, свого плачевного стану. Насильно приведений до Ісуса біснуватий звільняється біса і стає вільним завдяки небайдужості тих, хто його знав, а найперше, самого Ісуса.
Нещодавно я прочитав в мережі інтернет новину про те, в який дивний спосіб Бог дарує зцілення і сьогодні. У Великобританії, маленька дівчинка, захворіла на небезпечну форму менінгіту і впала в кому. Все сталося за кілька годин і лікарі не давали дитині жодного шансу. Мати погодилася на пропозицію дати дозвіл на донорське використання деяких органів дитинки, щоб помогти іншим, смертельно хворим дітям. Все вже було готове до операції. Мати попросила лікарів вийти на хвилю, щоб побути самій з дитиною і попрощатися. Коли вона поцілувала дичяче чоло, апарат, що підтримував життєдіяльність почав вказувати на те, що мозок почав відновлювати свою діяльність. До палати вбігли лікарі та констатували, що дитина оживає. Буквально за кілька місяців дівчинку виписали з лікарні абсолютно здоровою. Сьогодні їй 4 рочки.
Кожне чудо зцілення, яке робив і продовжує робити Ісус сьогодні є «поцілунком» Бога людини. Поцілунок є виявом прихильності, любові. І надприродні зцілення були і залишаються виявом того, що наш люблячий Батько пам’ятає за своїх дітей і бажає їм лише добра. Важливими, якщо не єдиними умовами віднайти ту любов божу, є наші віра, надія та любов. Якщо ми почнемо втрачати їх, не полінуймося відкрити 9-ту главу Євангелія від Матея та дозвольмо, щоб Отець поцілував своїм невидимим «поцілунком» і нас з вами.
http://paraskeva.org.ua/propovid-na-7-nedilyu-po-zislanni-svyatoho-duha-yak-boh-tsiluje-lyudynu/
ПОСЛАННЯ АПОСТОЛА ПАВЛА ДО РИМЛЯН 15, 1-7.
Браття, ми, сильні, мсимо нести немочі кволих, а не самим собі догоджати. Кожний з нас нехай намагається догодити ближньому на благо, для будування. Бо й Христос не сам собі догоджав, а як написано: зневаги тих, що тебе зневажають, упали на мене. Все бо, що було написане давніше, написане нам на науку, щоб ми мали надію через терпеливість й утіху, про які нас навчає Писання. Бог же терпеливости й утіхи нехай дасть вам, щоб ви між собою були однієї думки за Христом Ісусом, щоб ви однодушно, одними устами славили Бога й Отця Господа нашого Ісусуа Христа.
Тому будьте приязливі один до одного, як і Христос був до вас на Божу славу.
ЄВАНГЕЛІЄ ВІД МАТЕЯ 9, 27-35.
В той час, як Ісус відходив, слідом за ним пішли два сліпці, кричачи: – Помилуй нас, сину Давидів!
І коли він увійшов до хати, сліпці приступили до нього, і він спитав їх: – Чи віруєте, що я можу це зробити? – Так, Господи! – вони йому кажуть.
Тоді він доторкнувся до їхніх очей, кажучи: – Нехай вам станеться за вашою вірою!
І відкрились їхні очі. Ісус суворо наказав їм: – Глядіть, щоб ніхто не знав про це.
Та вони, вийшовши, розголосили про нього чутку по всій країні.
Як вони виходили, привели до нього німого, що був біснуватий. Коли ж він вигнав біса, німий почав говорити, і люди дивувалися, кажучи: – Ніколи чогось такого не видано в Ізраїлі.
Фарисеї ж говорили: – Він виганяє бісів князем бісівським!
Ісус обходив усі міста і села, навчаючи в їхніх синагогах, проповідуючи євангеліє царства та вигоюючи всяку хворобу й недугу.
Рм. 15, 1-7 «Ми, сильні, мусимо нести немочі безсильних»
Нам непросто сприймати свої слабкості та обмеження, а що вже казати про слабкості інших! Ми завжди хочемо й очікуємо, щоб інші чинили досконало. Але саме в цьому криється вся небезпека. Ми хочемо, щоб інші чинили досконало там, де ми самі досить часто не є досконалими.
Тому усвідомлюймо собі все більше, що тих немочей і слабкостей нікому з нас не бракує. Так, ми маємо свої сильні сторони, але маємо також і слабкості та обмеження.
Покірно ці слабкості інших приймаймо, і так само інші будуть приймати наші обмеження та слабкості.
Мт. 9, 27-35. «Слідом за Ним пустилися два сліпці й кричали: “Помилуй нас, сину Давидів!”»
Можемо уявити ситуацію, коли натовп так оточив Христа, що до Нього годі було доступитися. А тут бачимо двох сліпців, які голосно кричали, бо хотіли докричатися до Господа, просячи Його про зцілення та помилування. І саме через їхній крик Ісус зцілив їх.
Цей уривок дуже важливий для нас. Ми щось у Господа попросимо, помолимося, але коли не отримуємо одразу, то відступаємо. Маємо якусь проблему – сказали про неї Богові, промовили молитву, пішли до церкви, а далі, замість щоб бути витривалими у своєму проханні, навпаки, зупиняємося.
На прикладі цих сліпців можемо побачити настирливість, наполегливість, навіть впертість у своєму проханні. Часто Бог не дає нам чогось відразу лише тому, щоб ми самі для себе пересвідчилися, чи нам про це дійсно йдеться, чи ми наполегливі в цьому проханні.
Тому так само наполегливо, як ці сліпці, просімо та благаймо Господа, і Господь завжди нам дасть!
Владика Венедикт (Алексійчук)
У той самий день
СВЯТИХ ОТЦІВ ШЕСТИ ВСЕЛЕНСЬКИХ СОБОРІВ
У тяжкі для Христової Церкви часи, зокрема, коли ширилися єресі, Церква скликала Вселенські Собори;патріярхи, митрополити, єпископи та інші уповноважені ними духовні особи з’їжджалися на наради, за прикладом святих апостолів, які скликали в Єрусалимі нараду, звану також Собором. Якщо такий Собор, скликаний Римським папою, під його або його представників проводом, вирішував щось у справах віри, тоді те рішення називалося догматом, тобто непомильною правдою, що зобов’язує всіх вірних під тяжким гріхом. Це означає, що кожен, хто такий догмат відкидає або піддає сумніву його правдивість, тяжко грішить;а якщо при цьому свою хибну думку проголошує публічно, то підпадає під церковну анатему. Собори, на яких вирішувалися найважливіші церковні справи, називаються “вселенські”, тобто всесвітні. Згідно з навчання Христової Церкви, в нарадах Вселенських Соборів співдіє Святий Дух, як був Він і з апостолами, що зібралися на своєму Соборі. Оголошуючи рішення свого Собору, вони сказали:“Подобалось бо Святому Духові й нам…” (Ді. 15, 28), тобто Святому Духові й апостолам сподобалося саме так, а не інакше вирішити. Рішення Собору завжди мали бути затверджені папою Римським.
Соборами називаємо також і менші зібрання єпископів якогось краю для вирішення питань помісної Церкви;ці собори не мають такої ваги, як Вселенський Собор, і їх рішення не можуть бути догматом. Вони називаються помісні, а їх рішення також мають бути затверджені Римським папою.
Свята Церква нині святкує пам’ять перших шести Вселенських Соборів.
Перший з них був скликаний до Нікеї у 325 р. А оскільки Христова Церква почитає його пам’ять 28 травня окремою службою, то його перебіг ми описали у цей день. На ньому був прийнятий догмат, що Ісус Христос є істинним Богом, й усталено Символ віри аж до науки про походження Святого Духа.
Другий Собор був скликаний до Царгорода 381 р. проти єресі Македонія. Тут доповнено Символ віри. Докладний перебіг цього Собору ми подали 22 травня, бо Церква вшановує його окремою службою у цей день.
Третій Собор відбувся в Ефесі 431 р. проти єресі Несторія. Прийнято догмат про єдність двох природ в Христі – Божої і людської – та визнання Пресвятої Діви Богородицею.
Четвертий Собор (451 р.) в Халкедоні засудив Євтихія. Прийнято догмат, що Ісус Христос є істинний Бог та істинний чоловік;в Ісусі Христі треба визнавати дві природи, які співіснують “незмішано, нероздільно, невіддільно і незмінно”.
П’ятий Собор відбувся в Царгороді 553 р. Він затвердив рішення Халкедонського Собору і засудив монофізитів, прихильників єресі Євтихія, яких підтримували цісарі Зенон і Юстиніян, що хотіли погодити науку Христової Церкви з єретичними блудами і самі впали у великий блуд.
Шостий Вселенський Собор відбувся в Царгороді 680 р. проти єресі монотелитів, які навчали, що Ісус Христос мав лиш одну волю – Божественну – і одне ділання. На Соборі прийнято догмат, що “в Ісусі Христі були дві волі і дві дії (енергії) нероздільні і незмішані, так, що людська воля не противилася Божій волі, але завжди їй корилася”.
Пам’ять цих шести Вселенських Соборів Христова Церква вшановує сьогодні. У них брали участь великі святі і світила Церкви – люди, що багато терпіли за правду, нам і всім вікам на науку, що краще дати вирвати собі з грудей серце, але віру – ніколи.
У той самий день
СОБОР СВЯТОГО АРХАНГЕЛА ГАВРИЇЛА
Собор Архангела Гавриїла святкується наступного дня після Благовіщення, тобто 26 березня. 13 липня це свято святкується повторно. Приводом до його встановлення, імовірно, стало освячення в ХVII столітті у Константинополі храму, спорудженого на честь святого Архистратига.
Св. євангелист Іван написав в „Одкровенні”, що в небі перед Божим престолом стоять сім ангелів. Святі Отці подають нам їхні імена: Михаїл, Гавриїл, Рафаїл, Уріїл, Сеалтіїл, Єгудіїл та Варахіїл. Про архангела Гавриїла,’ ім’я якого означає „Божа мудрість” або „сильний у Бозі”, Святе Письмо згадує чотири рази.
У Старому Завіті архангел Гавриїл з’являвся двічі св. пророкові Даниїлові й звістив йому про прихід Месії та зруйнування єрусалимської святині. Потім він з’явився священикові Захарії, сповістивши його про народження сина – св. Івана Хрестителя.
У Новому Завіті архангел Гавриїл був посланий Богом до Назарету, щоб принести Пречистій Діві Марії благу вість від Господа про вибір її на Матір Месії.
Тропар:
Прийдіте, люди, світло оспіваймо* першого воєводу сил небесних,* він бо є другим світлом, посланим від Світла,* щоб просвічувати всіх, які з любов’ю кличуть:* радуйся зі всіма небесними силами,* великий архистритигу Гавриїле.
Кондак:
На небесах споглядаючи Божу славу,* і на землі з висоти подаючи благодать,* начальнику ангелів, мудрий Гавриїле,* служителю Божої слави, і божественний захиснику світу.* Спасай, оберігай тих, що співають тобі:* Будь нашим помічником, і ніхто не повстане на нас.
Всі небесні сили, святі ангели й архангели, моліть Бога за нас, грішних.
Стихири на „Господи, взиваю я”
Від тебе, Господи, присутнього в усьому творінні,* куди нам грішним утікати?* На небесах бо сам живеш, в аді ж переміг смерть.* У морські глибини? Та й там твоя рука, Владико!* Тож до тебе прибігаємо і, припадаючи, молимось:* Воскреслий із мертвих, помилуй нас!
Хрестом твоїм, Христе, хвалимось* і воскресіння твоє оспівуємо і славимо,* бо ти – Бог наш, крім тебе ж іншого не знаємо.
Немов зорі многосвітлі,* закріплені на небосхилі,* ви, Прехвальні і Всечесні, прикрасили світ,* і, немов промінням, просвітлюєте його* догматами благовір’я* та усуваєте темряву єресей.* Тому моліться, Святителі,* щоб визволились від тлінности й біди ті,* що з вірою святкують вашу всечесну пам’ять.
Немов зорі многосвітлі,* закріплені на небосхилі,* ви, Прехвальні і Всечесні, прикрасили світ,* і, немов промінням, просвітлюєте його* догматами благовір’я* та усуваєте темряву єресей.* Тому моліться, Святителі,* щоб визволились від тлінности й біди ті,* що з вірою святкують вашу всечесну пам’ять.
Преблаженні Богоносці!* Ви сяйвом духовним* просвітлили всю вселенну,* явившись світлодайними сонцями.* Ваші навчання мов проміння дійшли до всіх кінців,* і просвітили серця вірних,* проганяючи темряву єресей,* силою того,* хто засяяв з Діви.
Преблаженні Богоносці!* Ви сяйвом духовним* просвітлили всю вселенну,* явившись світлодайними сонцями.* Ваші навчання мов проміння дійшли до всіх кінців,* і просвітили серця вірних,* проганяючи темряву єресей,* силою того,* хто засяяв з Діви.
Жезлом ваших повчань, Преблаженні,* відігнали ви від Церкви Христової* духовних вовків* і звідусіль її обгородили* духовною твердинею,* представивши її Христові цілу й непошкоджену.* Тому моліть його,* щоб визволив від зіпсуття і лиха тих,* що шанують вашу всечесну пам’ять.
Жезлом ваших повчань, Преблаженні,* відігнали ви від Церкви Христової* духовних вовків* і звідусіль її обгородили* духовною твердинею,* представивши її Христові цілу й непошкоджену.* Тому моліть його,* щоб визволив від зіпсуття і лиха тих,* що шанують вашу всечесну пам’ять.
Прославмо нині богоносних Отців* – таїнственні сурми Духа,* що виконали в Церкві гармонійну богословську пісню:* про Тройцю єдину і незмінну природою і Божеством.* Вони – переможці Арія і захисники правовір’я* – моляться завжди до Господа,* щоб помилував душі наші.
„Молитвослов” м. Жовква, Видавництво «Місіонер», 2011
Тропар воскресний, глас 6:
Ангельські сили на гробі Твоїм* і ті, що стерегли, змертвіли* і стояла Марія у гробі,* шукаючи пречистого тіла Твого.* Полонив Ти ада, та не спокусився ним,* зустрів єси Діву, даруючи життя.* Воскреслий з мертвих Господи, слава Тобі.
I Отців, глас 8:
Препрославлений Ти, Христе Боже наш,* світила на землі – отців наших оснував Ти* і ними до істинної віри всіх нас направив Ти.* Багатомилосердний, слава Тобі.
Також кондак воскресний, глас 6:
Життєначальною долонею* умерлих із мрячних долин* Життєдавець воскресив усіх – Христос Бог,* воскресіння подав людському родові.* Він бо всіх Спаситель, воскресення і життя, і Бог усіх.
Слава: Кондак Отців, глас 6:
Ти – із Отця несказанно возсіявший Син* – з жени родився подвійний єством.* Його видячи, не відрікаємося виду зображення,* але Його, благочесно написавши, вірно почитаємо.* I ради того Церква, держачи істинну віру,* цілує ікону вочоловічення Христового.
I нині: Богородичний, глас 6:
Заступнице християн непостидна,* молитвенице до Творця незамінна,* не погорди голосами молінь грішників,* але випереди як благая з поміччю нам, що вірно співаємо Тобі:* Поспішись на молитву і скоро прийди на моління,* заступаючи повсякчас, Богородице, тих, що почитають Тебе.
о. Петро Фостик
