26 лютого – церква вшановує пам’ять блаженної Едігни.
Життя блаженної Едігни
Едігна (1055 — 26 лютого 1109) — блаженна римо-католицької та Української греко-католицької церков, дочка короля Франції Генріха І та Анни Ярославни, онучка Великого князя Київського Ярослава Мудрого.
Едігна отримала високу освіту при французькому дворі. За однією з версій, близько 1074 р. дев’ятнадцятирічна Едігна втекла з королівського двору, відмовившись від примусового шлюбу. За легендою, вона пішла з королівського палацу, забравши з собою дзвоник — подарунок матері. Мала намір дістатися Русі, Києва, про які так багато чула від Анни Ярославни. Інші припускають, що дівчина вирішила здійснити паломництво до Святої землі.
Проте дорогою Едігна побачила сон, який став для неї віщим: вона повинна залишитися назавжди там, де почує одночасно крик півня і звук дзвона.
Пророцтво збулося поблизу с. Пух у Баварії, що за 30 км від сучасного міста Мюнхен (Німеччина). Едігна оселилася у стовбурі старої липи і прожила в ньому, як черниця в келії, близько тридцяти п’яти років. Харчувалася тільки рослинною їжею, вела побожний спосіб життя. Навчала дітей читанню і письму, прилучаючи до християнських цінностей. Проповідниці віри Христової відкрився цілительський дар. Багато років поспіль вона лікувала не тільки місцеве населення, але й худобу; допомагала людям у подоланні хвороб і бід. Слава про цілительку Едігну ширилася по всій Баварії.
Найстаріше писемне свідоцтво про Едігну датується 1554 р. і належить німецькому історику Йоханнесу Авентину, автору «Баварської хроніки». Легенду про святу Едігну переповідає і німецький письменник Метью Радер у своїй праці «Баварські святі» (1624 р.). В церкві містечка Пух він особисто знайшов меморіальну дошку, присвячену Едігні. В кін. XVI ст. мощі Едігни були підняті із захоронення для поклоніння. Радер описує численні чудесні випадки зцілень біля них впродовж 1590‒1616 рр.
У 1600 р. римо-католицька церква проголосила Едігну блаженною. Пам’ять святої звершується 26 лютого.
У 1988 р. українська церковна громада з Баварії розмістила у церкві новітнє зображення Едігни з написом українською та німецькою мовами, який засвідчується походження блаженної Едігни з роду Володимира Великого.
Нині в м. Пух створено Товариство св. Едігни. З 1959 р. кожні десять років проводять великі святкування, присвячені блаженній, де силами громади готують театральні постановки її житія. Головним місцем поклоніння є церква св. Себастьяна в м. Пух (Баварія). Лівий приділ храму присвячено блаженній Едігні. Картини на стінах і стелі церкви зображають сцени з життя Едігни.
26 лютого звершується пам’ять БЛАЖЕННОЇ ЕДІГНИ — онуки Ярослава Мудрого, покровительки Баварії – Джерелo: https://st-sophia.org.ua/uk/no…
Джерелo: https://ktds.org.ua/news/publish/38951-ikona-movyt-blazhennoi-edigny/
Більше про життя і діяльність Блаженної Едігни можна дізнатися за посиланням:
Три покоління благовірності:Інгігерда Шведська, Анна Київська королева Франції, Св.Едігна Баварська – Джерелo: https://www.youtube.com/watch?v=cGmUVT6C-4Y
Блаженна Едіґна – свята, що об’єднує три народи | владика Богдан Дзюрах – Джерелo: https://www.youtube.com/watch?v=H251Teos0N0
БЛАЖЕННА ЕДІГНА
Блаженна Едігна — онука київського князя Ярослава Мудрого. Вона є спільною святою для України, Франції та Баварії. За легендою, не бажаючи вийти заміж за нелюба, у 1074 році Едігна вирішила втекти до Києва і, прямуючи на Схід, залишилась у баварському селі. Протягом 35 років вона жила в дуплі велетенської липи біля місцевої церкви, молилася, займалася цілительством, учила людей грамоті. Едігна відійшла у вічність у 1109 році, а у 1600 була беатифікована церквою як блаженна.
Після її смерті з липи текла цілюща олія, але вона висохла, коли її намагалися продати за гроші. Реліквії Едігни знаходяться в скляній вітрині на лівому вівтарі у храмі Святого Себастіана. Вперше вона письмово згадується в 1347 році у документі про смерть імператора Людвіга IV, який загинув біля Пуха. У 1624 році єзуїт Маттеус Радер написав історію її життя після огляду її тіла. Паломництвом опікувався монастир у Фюрстенфельдбруку.
Стара, 1000-літня липа біля церкви на цвинтарі в Пуху, як кажуть, належала Едігні. У 1970-х роках парафіяльну церкву було відремонтовано; кістки, знайдені у фундаменті вівтаря, були ідентифіковані як кістки Едігни. Кожні десять років в містечку ставиться п’єса «Edigna».
В іконографії блаженну Едігну зображають на возі з волом, або у липі. Також вона є покровителькою при захворюваннях худоби і оберігає відд злодійства.
Джерелo: https://ukrainische-kirche.eu/news/zaproshuemo-ukrayntsiv-na-proshchu-do-blazhennoy-edigny-379/
Преосвященний Владика Василій, Екзарх Харківський взяв участь у прощі до мощів Св. Едігни – Джерелo: http://ugcc.kharkiv.ua/preosvyashhennyj-vladyka-vasylij-ekzarh-harkivskyj-vzyav-uchast-u-proshhi-do-moshhiv-sv-edigny/
Як онучки Ярослава Мудрого стали в Європі християнськими святими: історії та легенди – Джерелo: https://www.rbc.ua/rus/styler/k-onuchki-roslava-mudrogo-stali-evropi-hristiyanskimi-1674704885.html
Онука Ярослава Мудрого – католицька свята
Свята Едігна (1055—26.02.1109) — блаженна римо-католицької церкви та Україської греко-католицької церкви. Дочка короля Франції Генріха І та Анни Ярославни, онука Великого князя Київського Ярослава Мудрого.
Едігна отримала високу освіту при французькому дворі. За однією з версій, близько 1074 р. дев’ятнадцятирічна Едігна втекла з королівського двору, відмовившись від примусового шлюбу. За легендою, вона пішла з королівського палацу, забравши з собою дзвоник – подарунок матері. Мала намір дістатися Русі, Києва, про які так багато чула від Анни Ярославни. Інші припускають, що дівчина вирішила здійснити паломництво до Святої землі.
Проте дорогою Едігна побачила сон, який став для неї розпорядженням: повинна залишитися назавжди там, де, їдучи возом, почує одночасно крик півня і звук дзвона.
Пророцтво збулося поблизу с. Пух у Баварії, що в 30 км від сучасного міста Мюнхен (Німеччина). Едігна оселилася у стовбурі старої липи і прожила в ньому, як черниця в келії, понад тридцять років. Харчувалася тільки рослинною їжею, вела побожний спосіб життя. Навчала дітей читанню і письму, прилучаючи до християнських цінностей. Проповідниці віри Христової відкрився цілительський дар. Багато років поспіль вона лікувала не тільки місцеве населення, але й худобу; допомагала людям у подоланні хвороб і бід. Слава про цілительку Едігну ширилася по всій Баварії.
Ще при житті Едігни біля липи збудували храм, в якому блаженна була потім похована. Померла 26 лютого 1109року. Вдячні селяни поховали її у вівтарі церкви.
Свого високого походження вона нікому не відкривала, воно стало відоме лише після її смерті. У 1600 р. римо-католицька церква проголосила Едігну блаженною.
Онука Ярослава Мудрого – католицька свята – Джерелo: https://history-ua.livejournal.com/248332.html
Вистава „Едігна .Донька Анни Київської і Генріха І”. Початок Славного Служіння – Джерелo: https://www.facebook.com/watch/?v=2715018995406170
о. Петро Фостик
