У суботу після празника Христа Чоловіколюбця у Католицькій Церкві відзначається свято Співстраждання Матері Божої. Діва Марія від самого моменту зачаття і до розп’яття Ісуса Христа завджи тихо була присутня та надавала Йому Cвою материнську підтримку і любов. Вона без нарікання, без розголосу брала участь у всіх подіях життя Свого Сина, підтримувала Його на нелегкій хресній дорозі. Тому вірні Христової Церкви виражають своє співчуття Пресвятій Богородиці та урочисто відзначають це свято в її честь.
У Львові в храмі св. Андрія розміщена чудотворна ікона Страждальної Матері Божої, яку 27 червня 2001 р. Святіший Отець Іван Павло II під час своєї Архиєрейської Святої Літургії у Львові 27 червня 2001 р. коронував. Сьогодні до образу горнуться тисячі побожних людей з молитвами-благаннями і молитвами-подяками за ласки Пресвятої Богородиці, які сходять на всіх, хто з вірою і надією приходить до Неї.
http://pilgrimage.in.ua/tserkva-svyatoho-andriya-u-lvovi/
http://pilgrimage.in.ua/tserkva-sv-andriya/
Образ: «Сострадання Пресвятої Богородиці» XVIII ст., Львівщина. – http://velychlviv.com/u-kaplytsi-lmr-zavershyly-eksponuvaty-vystavku-strasti-hrystovi/
Тропар:
З учеником дівственником Мати Діва стояла перед хрестом Того, що з неї родився, і, не мігши глядіти на Нього, як Його підносили на хрест, кликала, ворушена риданнями: Як страдаєш Ти, що єством безстрасний? Славлю Твою, Сину мій, несказанну добрість, що всякий ум перевищує.
Кондак:
Видячи, як Тебе на хрест пригвожджують, Ісусе, і як Ти добровільно страсті приймаєш, Владико, Діва і Мати Твоя кликала: Горе мені, Дитя солодке. Як несправедливо рани терпиш, Зцілителю людської немочі, * що від зотління ізбавив усіх милосердям своїм.
Вселенський Архиєрей Венедикт XVI у 2008 році на початку проповіді під святої літургії для хворих пригадав присутнім, що вчора Католицька Церква урочисто вшанувала хрест Господній: знаряддя смерті Ісуса та засіб нашого спасіння, який виявляє нам повноту Божого милосердя. Папа зазначив, що хрест є місцем, яке у досконалий спосіб показує нам співчуття Бога до нашого світу. А сьогодні Церква скеровує свій погляд на Пречисту Діву Марію, Яка співстраждала разом із Своїм Сином за усіх грішників. У свій час Святий Бернард ствердив, що Пресвята Богородиця увійшла у терпіння Ісуса Христа через Своє співстраждання. Під хрестом здійснилось пророцтво Симеона: «Тобі самій меч прошиє душу»(Лк.2,35). Терпіння Ісуса викликали також великий біль у материнському серці Марії, і можна ствердити, що саме це співстраждання Пресвятої Богородиці привело Її до досконалості, вчиняючи спроможною прийняти на Себе нове духовне завдання, яке Їй приготував Її Син: стати Матір’ю Ісуса у Його членах, (тобто у Церкві). В особі улюбленого учня Івана, Спаситель передає кожного із нас Своїй Матері, кажучи: «Жінко, ось син твій».
Проте, Папа наголосив, що сьогодні Марія перебуває у радості та славі Воскресіння Свого Сина, що Її сльози, які зросили Голготу, обернулись в усмішку, якої ніщо не здатне пригасити, незважаючи на те, що Вона й надалі співстраждає із нами, у чому переконуємось протягом усієї історії християнства. «Пречиста Діва Марія любить кожну свою дитину, особливо зосереджуючи Свою увагу на тих, які, так як і Її син у годині терпіння, є жертвою стражданння; Вона їх любить лишень за те, що вони є Її дітьми, згідно волі Ісуса на хресті», – підкреслив Вселенський Архиєрей.
Далі Папа зупинився на усмішці Пресвятої Богородиці, яку митці Середньовіччя зуміли належно оцінити та відтворити. Ця усмішка спрямована до кожного із нас, в особливий спосіб до тих, які страждають. Шукати цю усмішку не є побожним чи старомодним сентименталізмом, а є достойним виявом зв’язку між нами і Тією, яку нам подарував наш Спаситель як Матір. «Усмішка Пречистої Діви Марії є джерелом живої води. «Хто вірує в мене – сказав Ісус, – то ріки води живої з нутра його потечуть» (Ів.7,38). Марія є Тією, Яка повірила і з Її нутра потекли ріки живої води, що витікають для того, щоб зросити людську історію», – наголосив Папа, додаючи, що джерело у Люрді є скромним знаком цієї духовної дійсності. Із віруючого та материнського серця Марії випливає жива вода, яка спроможна очистити та оздоровити. Занурюючись у джерельні води Люрду, численні особи мають можливість відчути солодке материнство Пречистої Діви Марії, Її любов, а єднаючись із Нею, – краще з’єднатись із Її Сином Ісусом. З Її серця випливає любов, яка спонукує нас до синівської відповіді, кличе до того, щоб беззастережно Їй довіритись.
http://christusimperat.org/uk/node/2150
Стихири на „Господи, взиваю я”
Той, що з тебе, Богоневісто,* добросердно в людську природу зодягнувся,* що розп’яття і смерть заради нас прийняв,* появив тебе покровителькою людей, великим прибіжищем для всіх і заступницею християн.* Моли його, отже, безнастанно,* щоб усі ми прийняли очищення від гріхів.
Діва й Агниця, бачивши того, що народився з її лона,* повішеного на хресті між двома злочинцями,* голосила: Сину і Боже мій!* Яке ж це дивне видовище й дивне таїнство!* Але ніхто неспроможний зміряти безодню твоєї мудрости,* тому і я оспівую твоє довготерпіння.
Бачивши, Діво, як на дереві гасне Життя,* списом жорстоко пробите,* ти з плачем взивала: Сину і Боже мій!* Що ж тобі вчинило оце невдячне зборище?* Ох, не витерплю цієї муки, Господи!* Серце моє крається, як дивлюся на твоє страждання.
Коли Непорочна Діва Мати побачила* знятого з дерева свого Сина,* покладеного на землі, як мертвого чоловіка,* пригорнула його до серця свого* і, вкриваючи поцілунками його уста й очі, промовляла до нього:* Подив огортає мене, як дивлюсь на того, хто все оживляє* – німого тепер і непорушного.* Воістину велике це чудо!
Зазнавши надмір болів під час розп’яття твого Сина і Бога, Пречиста,* ти в сльозах зітхала і кликала:* Горе мені, солодка Дитино!* Як то ти, приймаючи несправедливі страждання,* бажаєш спасти нащадків Адама?* Тому з вірою молимо тебе, Пречиста Діво:* Виєднай нам Його милосердя.
„Молитвослов” м. Жовква, Видавництво «Місіонер», 2011
о. Петро Фостик
