Завтра ми воздаватимемо славу Успенню Пресвятої Богородиці. Ангели на небі ликують, бо це ж пам’ять тої хвилини, коли Пречиста, вознесена на небо, засіла на престолі нев’янучої слави. І ми також маємо поділяти цю радість. Адже наша Мати небесна, Вона чесніша від херувимів, Вона славніша від серафимів, Вона – заступниця християн; Вона – наш покров. Тож з чистим серцем маємо воздавати хвалу Її Успенню.
Не задля лишень звичаю поспішаймо до церкви. Будьмо дітьми, що біжать до найліпшої Матері, спішімо до Неї виплакати всі наші біди, все наше горе. І погляньмо у своє серце, чи воно чисте, невинне, чи не забруднене гріхом? А якщо забруднене, то хто вимолить нам ласку покаяння і прощення, як не Пречиста? Тому з плачем і сльозами поспішаймо до Неї, молімо Її і плачмо перед Нею.
Тропар передсвяття:
Люди, заздалегідь тіштеся * з вірою плещіть руками і в любові зберіться * днесь радуючися і світло воскликуючи всі з веселістю * Божа бо Мати має з земного до висот перейти славно * Її піснями повсякчасно як Богородицю славимо .
Кондак передсвяття:
У славній пам’яті Твоїй * вселенна, оздоблена безтілесним духом * розумно з веселістю взиває до Тебе: * Радуйся, Діво, християн похвало.
У той самий день
ПЕРЕНЕСЕННЯ ЧЕСНИХ МОЩІВ ПРП. ТЕОДСІЯ, ІГУМЕНА ПЕЧЕРСЬКОГО
Про перенесення мощей св. Теодосія, яке відбулося 1091 року, записано у літописі Нестора. На своєму зібранні ченці Києво-Печерського монастиря сказали: „Краще нам, брати, мати перед очима своїми чесну домовину отця нашого Теодосія і завжди віддавати йому гідний поклін, як справжньому отцю і вчителю, бо не личить перебувати святому отцю нашому Теодосію поза монастирем і своєю церквою, оскільки він їх заснував”.
Ченці, знайшовши святі мощі у печері, винесли їх і поклали перед печерою. Наступного дня за Божим Провидінням зібралися біля печери єпископи, ігумени всіх монастирів і внесли їх до храму Пресвятої Богородиці у Києво-Печерських лаврах напередодні празника Успіння Матері Божої. При мощах св. Теодосія, які були у великому почитанні, діялися численні чуда.
Тропар:
Піднісся Ти до чеснот, змолоду полюбивши монаше життя, * бажане сміливо осягнув, вселився Ти в печеру * і, прикрасивши життя Твоє постом і світлістю, * в молитвах як безплотний пробував Ти, * в руській землі, як світле світило, засіяв Ти, отче Теодосіє. * Моли Христа Бога, щоб спаслися душі наші.
Кондак:
Звізду руську – блаженного Теодосія днесь вшануймо, * що від сходу возсіяла і на захід прийшла, * бо всю цю країну чудесами й чеснотами, * а всіх нас діянням і благодаттю монашого уставу, збагатила.
о. Петро Фостик
