Поганський імператор Діоклетіан жорстоко переслідував християн за їхню святу віру в Ісуса Христа. Тисячі вірних у той час прославили Бога мученицькою смертю. Багато відважних християн загинули 303 року в місті Нікомидії в Малій Азії. Всіх замучених за Христову віру Церква прославляє як святих мучеників нікомидійських.
Сталося це 303 р., коли Диоклетіян, якого намовив його співправитель Максиміян Галерій, почав жорстоко переслідувати християн. Тоді було спалено церкву, що стояла навпроти царської палати. У церкві зібралося дуже багато народу, було це на празник Різдва Христового. Коли військо оточило церкву, тоді начальник наказав християнам, щоб вони йшли принести жертву божкам. Але ніхто з церкви не вийшов, тоді погани її підпалили і всі християни прийняли там мученицьку смерть.
У Мінеях подано, що число святих мучеників було двадцять тисяч осіб, однак це треба розуміти так, що стільки було всіх мучеників, які під час усього переслідування прийняли мученицьку смерть у Никомидії. А кожного дня гинуло сотні вірних, мечі тупилися, кати падали від утоми, стоси трупів лежали на судилищі, а кров християнська плила і плила, натомість на їх місце ставали новонавернені погани, які приймали святе хрещення. Тоді серед інших також постраждали і царські придворні: Індиса втопили в морі, Гарганія і Петра також втопили, воєвода Зинон був стятий мечем, Мардонія спалили живцем, Доротей загинув від меча, диякона Теофіла було каменовано, Мигдонія засипали в рові, священика Гликерія спалили живцем.
Мощі багатьох святих мучеників поховала християнська дівиця Домна. За це її після суду мучили у в’язниці, а під кінець стяли мечем.
Тропар:
Страстотерпці Господні, блаженна земля, яку напоїли ви кров’ю своєю і святі оселі, які прийняли тіла ваші. У бою бо ворога перемогли ви і Христа з дерзновенням проповідували, Його як благого моліть, щоб спаслися душі наші.
Кондак:
Міцні душею у вірі святі вогнем страждання прийняли дві тисячі страждальців кличучи Родженому від Діви: Прийми всепалення наше за Тебе як дари перських царів – золото, ливан і смирну – превічний Боже.
Я. Луцик, „ЖИТІЯ СВЯТИХ, пам’ять яких Українська Греко-Католицька Церква кожного дня впродовж року почитає”. Львів, Видавництво «Свічадо», 2011
о. Петро Фостик
