Преподобний Харитон був родом з Іконії, міста, що лежить в Ликаонській стороні. У часи Ліцинія його поставили перед судом, Де він сміливо визнав Христа Спасителя. За це його немилосердно побили, аж тіло відпадало від костей, а потім кинули до в’язниці, де преподобний страждав аж до хвилі, коли було оголошено свободу для християн. Тоді святий Харитон, зі знаками перенесених мук на тілі, вийшов із в’язниці. Щоб подякувати Господу за всі Його ласки, він вирушив на прощу до Єрусалиму. За кілька миль до міста на нього напали розбійники і зв’язаного залишили у своїй печері, а самі пішли шукати ще іншої здобичі. За переказом, до печери заповзла ядовита змія і почала пити з коновки вино. Коли розбійники вернулися до печери і напилися того вина, то в лютих муках усі померли, бо вино було отруєне зміїною отрутою. І так преподобний Харитон врятувався, а що знайшов він у розбійників величезні скарби, то все роздав убогим і церквам, а сам біля печери розбійників побудував лавру, що звалася Фаре, Була вона розміщена від Єрусалиму на шість миль, У самій печері облаштували церкву, яку близько 380 р. посвятив тодішній патріярх Єрусалиму святий Макарій.
У лаврі преподобного Харитона зібралося багато самітників, які проводили час у молитві і праці. Святий Харитон призначив їм ігумена, а сам перебрався до іншої печери, поблизу Єрихону. Однак і сюди дуже скоро стали горнутися монахи, і невдовзі тут постала нова лавра, яку згодом розширив Елпідій, учень преподобного. Тоді святий Харитон пішов глибоко в пустелю в бік міста Фекуї, але й там змушений був заснувати третю лавру, яку названо “Сукійською”, що в перекладі означає “стара лавра”. Не залишився і в ній жити преподобний Харитон, а перебрався на високу гору, де на самоті прожив аж до смерти. Господь Бог не випускав зі своєї опіки вірного слугу, а коли святий старець вже не мав сил ходити по воду, то, за волею Божою, поблизу його печери зі скали потекло джерело здорової води.
Перед смертю святий слуга Божий зібрав у монастирі Фаре монахів з трьох монастирів, які він заснував, дав їм останню науку, благословив і повний чесноти передав свою душу в руки Творця. Свята Церква зачислила до лику мучеників ще одного Харитона, який постраждав за віру Христову в часи імператора Аврелія. Він був убитий мечем.
Стихири на „Господи, взиваю я”
(г. 4, подібний: Дав ти як знамено): Пристрасті тілесні* поздержністю виснажив ти* і напруженим молінням;* змія облудного зливами сліз потопив єси, отче,* і Богові догодив єси безмірно,* Харитоне преподобний.* Тому прикрасив тебе небесними дарами* Ісус Чоловіколюбець* і Спаситель душ наших.
Подвигом аскези* згасив ти вугілля пристрастей, подивугідний,* з вогнем злучаючись* ранами і болями,* ісповідавши перед беззаконними мучителями* Воплоченого Слова умаління,* і став Його свідком,* рясно вкритий ранами численних мук,* богоносний Харитоне пребагатий.
В пустелі і гори* як вигнанець віддалився ти,* душу зберігши неоскверненою,* весь сяючи святістю,* і явився ти, Харитоне, домом Тройці,* силою якої доми священні заснував, блаженний,* та обителі для спасительного облаштування монахів,* що вшановують пам’ять твою святу,* приснопам’ятний.
(г. 1, подібний: Небесних хорів): Настала, Богоносний,* ясніша від сонця пам’ять твоя,* що опромінює тих, які з вірою до тебе приходять,* наповнює запахом безсмертя* і виточує душам ізцілення, Харитоне,* молільнику за душі наші.
Чудотворче Харитоне!* Вудилами стриманости переміг ти тілесні пристрасні почування* і появив на землі ревність безтілесних,* підкоривши духові всі тілесні прагнення.* Перебуваючи нині в небесних оселях,* молися за душі наші.
Блаженний Харитоне, ти поклав за основу чеснот* зречення з похітливости давнього чоловіка* і направду зодягнувся у Христа.* Тому й засоромив ти, Преподобний, багато ворожих наступів,* і ставши начальником ченців;* моли його, щоб спастися душам нашим.
Слава, (г. 4): Богоносцю Харитоне,* ти і по смерті на Небесах живеш у Христі,* ради якого ти для світу розіп’явся;* бо поза плоттю і світом перебуваючи,* ти понад тим, що видиме, прожив істинно,* бо не жив ти для самого себе,* а радше жив у тобі Христос Бог наш* – Його благай, щоб спастися душам нашим.
І нині (догмат, г. 4): Пророк Давид, що через тебе став богоотцем,* у пісні тому, хто величність тобі дарував,* таке звістив про тебе:* Стала цариця по твоїй правиці!* Він бо появив тебе як матір життя,* бо зволив Бог стати з тебе людиною без батька,* щоб оновити свій образ, знищений пристрастями,* і знайти заблукану в гірських пропастях овечку, взявши на рамена,* та й принести до Отця і за своєю волею приєднати до небесних сил* та й спасти, Богородице, світ у Христі,* що має велику й щедру милість.
„Молитвослов” м. Жовква, Видавництво «Місіонер», 2011
Стихири на стиховні
(г. 1, подібний: Преславні мученики): Харитоне прехвальний,* ти твоє життя присвятив плеканню чеснот;* тож пісень словами* та правою вірою* Христа похваляють ті,* хто твоїм повчанням підкорився.* Моли, щоб ті, за кого предстоїш ти,* утвердилися у мирі* Божественного Духа.
Харитоне богонатхненний,* твоє життя рівною мірою* і ангелам, і земним об’явилося;* небесним же твоє ісповідання принеслося* як благовонна жертва* і добре кадило.* І нині молися,* щоб даровано душам нашим* мир і велику милість.
Харитоне пребагатий,* ти був переможцем пристрастей,* і розбійників переміг;* ликуючи з вінценосцями, блаженний,* пам’ятай про всіх,* що звершують твою пам’ять.* Нині Христові молися,* щоб даровано душам нашим* мир і велику милість.
Слава (г. 8): Монахів собори, як наставника тебе вшановуємо, отче наш Харитоне: твоєю бо стезею воістину ходити в правді ми навчилися. Блажен єси, що для Христа трудився і ворожу викрив силу, Ангелів співбесіднику, преподобних сопричаснику і праведних – з ними ж і молися до Господа про помилування душ наших.
І нині (богородичний): Неневісная Діво, що Бога несказанно зачала плоттю, – Мати Бога Вишнього! Твоїх слуг просьби прийми, Всенепорочная, всім подаючи очищення прогрішень: Нині, наші благання приймаючи, моли про спасіння всіх нас.
„Молитвослов” м. Жовква, Видавництво «Місіонер», 2011
Тропар:
До джерела сліз твоїх потоки ісповідання злучив Ти * і купіль духовну вчинив Ти, Харитоне преподобний, * і в ній умиваєш прогрішення, * і чистими представляєш Владиці Богу всіх тих, що з вірою творять пам’ять твою. * Тому моли Христа Бога, * щоб спаслися душі наші.
Кондак:
Насолодившись, богомудрий, повздержністю * і плоті Твоєї пожадливість приборкавши, * явився Ти як той, що виростає вірою, * і, як дерево жизні посеред раю, процвів Ти, Харитоне всеблаженний, священніший.
Я. Луцик, „ЖИТІЯ СВЯТИХ, пам’ять яких Українська Греко-Католицька Церква кожного дня впродовж року почитає”. Львів, Видавництво «Свічадо», 2011
Житіє преподобного отця нашого Харитона-Ісповідника – Джерелo: https://www.truechristianity.info/ua/books/saints_ua_01/saints_ua_01_028.php
Прп. ісп. Харитона – Джерелo: https://ies.ucu.edu.ua/saints-life/prp-isp-harytona/
о. Петро Фостик
