28 жовтня Церква вшановує пам’ять святої мучениці Параскеви, що в Іконії, названої “П’ятниця”.
З історії святої
Параскева П’ятниця народилась в Іконії в III ст. за часів імператора Діоклетіана в сім’ї багатого сенатора. Її побожні батьки особливо шанували день Христових страстей – п’ятницю, тому і назвали дочку Параскевою (з грецької «п’ятниця»). По смерті батьків дівчина вела тихе аскетичне життя, всіляко допомагаючи нужденним, аж доки імператор не розпочав переслідувати християн. Параскеву кинули до в’язниці, а згодом – привели до нового намісника її рідного міста – Іконії [1]. На суді дівчина була просвітлена Святим Духом і зачарувала своєю красою та мудрістю імператорського чиновника. Він закликав її принести пожертву язичницьким божкам і тоді візьме її за дружину: «Будеш пані великого добра, і численні люди будуть тобі заздтрити на землі». Параскева йому відповіла: «Я маю Жениха на небесах, Ісуса Христа, іншого-бо чоловіка не потребую». За це Параскеву били, а правитель вмовляв її пожаліти свою юність і красу та зректися Христа, проте вона не відповіла. Тоді її підвісили на дереві та дерли їй шкіру і плоть аж до кісток. На ніч її ледве живу кинули до темниці, а вночі до неї прийшов Ангел і на ранок вона була не ушкоджена і ще світліша [1]. Кати продовжили свою справу і врешті відсікли їй голову [3]. Тіло святої похоронили в її домі, а над ним відбувалися чудесні зцілення. Наступного дня, правитель був на полюванні і кінь скинув його у прірву, де тіло його розсипалося [1].
Культ святої мучениці Параскеви в Україні походить від язичницької богині весни і процвітання. Їй присвячений п’ятий день тижня – П’ятниця [3]. На слов’янських землях Параскеву вважали заступницею жінок, покровителькою рукоділля, ринку. Тому п’ятий день тижня шанували і намагалися не робити у цей день важкої роботи [2].
Але, окрім різноманітних прикмет, на які багата слов’янська християнська традиція, історія про Параскеву-П’ятницю цікава тим, що має аж п’ять відомих у християнстві різних історії про жінок із таким ім’ям. Одна з п’ятьох – це сестра самарянки, з якою Ісус розмовляв при криниці; друга – свята ХІ ст. Єфросинія Полоцька, яка в постригу взяла ім’я Параскеви. Третя й четверта Параскеви – це преподобномучениця Римська та великомучениця Іконійська, пам’ять якої відзначаємо 28 жовтня. Агіографії цих двох жінок дуже схожі, особливо зважаючи на те, що про Римську, яка жила у ІІ ст., залишилося зовсім мало відомостей. Єдина відмінність, що саме Римську великомученицю вважають покровителькою сліпих. Римську та Іконійську мучениці вшановували найбільше в Центрі та на Сході України, і саме їхні образи ставили біля колодязів. Історики стверджують, що були навіть такі часи, коли святу П’ятницю в деяких місцевостях шанували навіть більше, ніж святу неділю. Тому священникам нерідко доводилося проводити «виховні роботи» з місцевими щодо забобонів і надмірного поклоніння Параскеві-П’ятниці [2]. П’ята Параскева з ХІ ст. – преподобна пустельниця Сербська або Тирновська – стала відомою пізніше від попередніх двох, у XIV ст., після перенесення мощей. Її найбільше вшановували на Балканах, у Греції, Сербії, на Заході України. У XIV ст., митрополит Київський і Литовський Григорій Цамблак, який був очевидцем перенесення нетлінних мощей преподобної та сам походив із болгарського Тирнова, де згодом у XVII ст. були мощі, проголосив її покровителькою Української Церкви. Історія Параскеви Сербської, або Тирновської, починається з її життя і подвижництва як християнської монахині в пустелі. Відомо, що навіть турки-загарбники з повагою ставилися до мощей Параскеви, які у XVII ст. були перенесені до Тирнова (Болгарії), а потім до Ясс – столиці Молдавського князівства. У Львові ж Параскева Тирновська була в пошані також завдяки молдавському князю Василю Лупулу. За його ж сприяння у XVII ст. відбудували після пожежі сучасну церкву Параскеви-П’ятниці. Найстарша церква Параскеви-П’ятниці в Україні знаходиться в Чернігові, її датують кінцем ХІІ – початком XIII ст. Натомість найдавніша на території сучасної України ікона цієї святої зберігається у Національному музеї ім. А. Шептицького у Львові й датується другою половиною XIV ст. [2].
Що до нас мовить
ікона святої?
Молитовно споглядаючи ікону святої Параскеви, можемо відчитати те, що ікона цієї святої до нас мовить.
Варто відзначити, що саме іконографія об’єднує усіх трьох відомих Параскев, адже нерідко в сюжеті одного образу можна побачити епізоди житія різних жінок. Зазвичай мистецтвознавці не беруться точно стверджувати, ікону якої саме Параскеви ми бачимо перед собою – Римської, Іконійської чи Тирновської (Сербської). Проблема іконографії всіх трьох Параскев полягає у їх ідентичності: зазвичай це висока жінка у чорному одязі та червоному плащі. Одну руку вона тримає відкритою, а іншою робить знак хреста. По суті, розрізнити їх між собою можна тільки тоді, коли є сцени з житія або підпис. Деякі дослідники стверджують, що відрізнити хоча б мученицю від пустельниці можна так: якщо покрита голова – пустельниця, якщо з короною – мучениця [2].
Пік популярності святих Параскев припадає на XV-XVI стт. У цей період святі Параскеви зображаються в синьому хітоні і червоному мафорії. В правій руці хрест як символ мучеництва, а лівою благословляє відкритою долонею. Також зустрічаються ікони, де в святої розпущене волосся, здебільшого коли на голові зображена корона велкомучеництва. Починаючи від XVII ст. у лівій руці Параскева П’ятниця тримає сувій. На ньому початок Нікейського Сивола Віри або текст 4 голосу Тропаря до Параскеви. Під впливом Західноєвропейської культури починаючи із XVIII ст. Параскеву стали зображати із пальмовою гілкою як символом мучеництва. Все частіше із розпущеним волоссям та інколи в костюмі тогочасних шляхетних дівчат (корсети, хутро горностая, характерні прикраси та візерунки на одязі та ін.). У XIX ст. найчастіше зображалась із розпущеним волоссям або в білій хустині як символ заміжжя з Христом. Зустрічаються поодинокі зображення, де свята тримає свою відрубану голову. Проте, такі зображення не поширені в українській традиції. Що цікаво, є ікони, де поруч одної Параскеви на тлі мініатюрно зображалась інша [3].
Джерела:
2. https://credo.pro/2020/11/278121
3. http://icon.org.ua/ikonografiya/paraskeva/
Підготував: бр. Вадим Поліщук, V курс КТДС
28 жовтня – Життя святої мучениці Параскеви, що в Іконії, названої “П’ятниця” – Джерелo: https://www.youtube.com/watch?v=VisTUueieMU
Ікона мовить. Св. мчц. Параскеви, названої П’ятниця – Джерелo: https://ktds.edu.ua/news/our-publish/38695-ikona-movyt-sv-mchc-paraskevy-nazvanoi-p
Свята Параскева народилася, жила і постраждала в місті Іконії, в Ликаонії. Батьки її були дуже побожні і дбали про спільну молитву, а кожної п’ятниці пильно розважали над страстями Ісуса Христа. Коли ж Господь Бог поблагословив їх донькою, то вони назвали її Параскева, що й означає “п’ятниця”.
Відома і певна річ, що в побожних батьків дитина піде доброю дорогою. Так було і зі святою Параскевою; вона з дитинства присвятила себе молитві, постам і добрим ділам. Коли ж батьки її померли, тоді вона збирала біля себе бідних і ділилася з ними усяким добром, і так її маєток перейшов у руки слуг Христових. Поганські жерці косо дивилися на те, бо милосердя святої діви навертало багатьох поган, які через її доброту, щедрість та скромність пізнавали правдиву віру. Бо ж у поган милосердя було річчю немислимою.
Коли Диоклетіян прислав до Іконії нового намісника, щоб той судив і мучив християн, то погани ще до його приїзду схопили і кинули Параскеву до в’язниці, де вона у безнастанній молитві чекала хвилі, коли Бог дозволить їй постраждати за Христову віру. Свята діва сміливо стала перед мучителем, якого вразила її незвичайна дівоча краса. Він запитав, як вона називається, а свята Параскева коротко відповіла: “Я – християнка!”
Не допомогли намови поганина підлесника; він обіцяв святій діві взяти її за жінку, але вона духом перебувала біля свого небесного Нареченого і навіть не чула підступної бесіди мучителя. Тоді почалися муки.
Ми, читаючи, вже звикли до цього слова. Але призадумаймося, що кожен мученик і кожна мучениця перенесли їх на собі, що кожна рана боліла, а було їх багато. На хвилю поставмо себе на місце мучеників; чи змогли б ми хоч тисячну часточку тих мук перенести? Тоді слово “муки” не було б уже для нас нейтральним, і в усій славі перед нами постало б геройство тих, хто муки ті переніс.
Кати били святу діву жилами, потім прив’язали її до дерева і залізом шматували її тіло аж до костей, а потім припікали свічками. Ледь живу її кинули до в’язниці, щоб наступного дня віддати на нові муки. А були вони ще страшніші, бо свята діва, коли її силоміць затягнули до поганської божниці, словом Божим стерла в порох поганських ідолів. І в тих тяжких муках, з молитвою на вустах, вона передала свою чисту душу в руки небесного Отця. Її тіло поховали вірні. Мучителя не оминула заслужена кара; вже наступного дня після смерти святої Параскеви він упав з коня і скрутив собі в’язи.
На Русі віддавна свята Параскева П’ятниця була, є і буде в дуже великому почитанні, багато церков уже зведено і будуються нові на її честь. У Львові є маленька, але прекрасна церква святої Параскеви, яку всі називають: “У святої П’ятниці”. Звертаємо вашу увагу на те, що святу Параскеву П’ятницю не слід плутати з іншою святою Параскевою, пам’ять якої обходимо 26 липня.
Тропар Параскеви, глас 4:
Премудра і всехвальна Христова мучениця Параскева,* маючи чоловічу сміливість* і відкинувши жіночу неміч,* диявола перемогла і мучителя засоромила,* взиваючи і кажучи:* Прийдіте, тіло моє мечем порубайте, і вогнем спаліть,* бо я в радості йду до Христа, жениха мого.* Її молитвами, Христе Боже, спаси душі наші. .
Кондак Параскеви, глас 3:
Всесвяте і непорочне мучеництво принесла, як вино пречесне,* безсмертному женихові Христу,* звеселила множество ангелів і перемогла демонські витівки.* Тому тебе почесно з вірою вшановуємо,* мученице Параскево багатостраждальна.
мчц. Параскеви, що в Іконії, названої П’ятниця – Джерелo: https://ies.ucu.edu.ua/saints-life/mchts-paraskevy-shho-v-ikoniyi-nazvanoyi-p-yatnytsya/
Святих мучеників Терентія і Неоніли
Святий Терентій жив у часи імператора Деція. За дружину він мав Неонілу; були вони побожні, праведні християни. Бог благословив їх сімома діточками, які називалися: Савил, Фот, Теодул, Вил, Єракс, Нит і Євникій (в інших джерелах замість імен Вил і Євникій знаходимо дівочі імена Вила і Євникія). Вічний ворог нашого спасіння позаздрив їх мирному життю, і тоді погани усіх їх поставили перед судом мучителя. Той наказав мучеників бити і шматувати їх тіла, а потім кинути диким звірам на пожирання. Але звірі не зробили їм жодної шкоди. Так само, за допустом Божим, вони не згоріли у киплячій смолі, в яку їх кинули. Бачивши все це, мучитель наказав усіх стяти мечем.
Тропар мучеників, глас 4:
Мученики Твої, Господи,* у стражданнях своїх прийняли вінець нетлінний від Тебе, Бога нашого,* мавши бо кріпость Твою, вони мучителів подолали,* сокрушили і демонів зухвальства безсильні.* Їх молитвами спаси душі наші.
Кондак мучеників, глас 4:
Сьогодні настала чесна пам’ять мучеників, звеселяючи всіх, Терентія премудрого і дружини його. Щиро сьогодні зберімося, щоб прийняти зцілення. Бо вони благодать прийняли від Духа Святого, щоб зціляти недуги і хвороби душ наших.
мчч. Терентія й Неоніли – Джерелo: https://ies.ucu.edu.ua/saints-life/mchch-terentiya-y-neonily/
У той самий день
Преподобного отця нашого Стефана Саваїта, творця канонів
Святий Стефан описав мученицьку смерть святих мучеників з обителі святого Сави, які загинули від рук сарацинів. Цей опис поміщено у день 20 березня. Преподобний Стефан був самовидцем цієї страшної події, і коли, за волею Божою, він врятувався, то на вічну пам’ять по загиблих усе описав. Посвятивши себе монашому життю, проживав він у молитвах і постах, а Бог дав йому великий талант укладати пісні, з яких поставали прекрасні канони. За іншими джерелами, святий Стефан став єпископом. Жив він у другій половині восьмого і на початку дев’ятого століття. Не слід плутати його зі святим Стефаном Саваїтом, пам’ять якого обходимо 13 липня, і зі святим Стефаном Новим, пам’ять якого вшановуємо 28 листопада.
Тропар Стефана, глас 8:
Православія наставнику, благочестя учителю і чистоти вселенної світильнику,* монахів богонатхненна прикрасо, Стефане премудрий,* ученням твоїм ти все просвітив, сопілко духовна.* Моли Христа Бога, щоб спаслися душі наші.
Кондак Стефана, глас 4:
Насадив ти добрими ділами рай,* і напоїв потоками сліз твоїх дерево життя, всеславний.* Спаси молитвами твоїми від тління стадо твоє,* визволи від напастей тих, які щиро вшановують тебе, Стефане.* Тебе бо маємо з вірою і любов’ю за великого заступника.
прп. Стефана Савваїта, творця канонів – Джерелo: https://ies.ucu.edu.ua/saints-life/prp-stefana-savvayita-tvortsya-kanoniv/
Я. Луцик, “ЖИТІЯ СВЯТИХ, пам’ять яких Українська Греко-Католицька Церква кожного дня впродовж року почитає”. Львів, Видавництво «Свічадо», 2011 – Джерелo: https://prayer-service.pp.ua/#20241028&vita
о. Петро Фостик
