Свята Церква почитає нині пам’ять тих невинних діточок, яких наказав убити у Вифлеємі лукавий Ірод, бо гадав, що разом з ними буде також убито і того Царя Юдейського, про якого його питали три царі зі Сходу. Як знаємо, ангел Божий перестеріг святого Йосифа, і той з Пречистою Дівою і Дитям Ісусом подався до Єгипту.
Не допоміг плач матерів, люті кати їм від грудей відривали немовлят і на очах убивали.
(св. Кипріян) “замість Христа і за Христа відібрано дітей у матерів і вбито”
(св. Петро Хрисолог) “матері хрестилися слізьми, а діти в крові”
(св. Кипріян). “кров має не меншу силу, ніж вода для обмиття душі”
І щасливі вони, бо є “першим цвітом мучеників, вони дістали нагороду життя вічного скоріше, ніж зрозуміли життя дочасне, і на початку свого життя через мученицьку смерть отримали початок вічного блаженства” (св. Августин).
Нині вони тішаться такою самою славою, як і всі інші мученики. “Якщо запитаєш про заслуги тих невинних дітей, за які вони є увінчані, то також запитай Ірода про злочин, за який вони постраждали. Хіба любов Христа є менша, як ненависть Ірода? Ірод міг невинних дітей убити, а Христос хіба не міг би їх увінчати?” (св. Вернард).
Христова Церква від перших літ свого існування почитає пам’ять цих святих мучеників. Перший, хто прославив їх похвальною проповіддю, був святий Іриней, потім святий Йоан Золотоустий, святий Кипріян Картагенський та інші.
Як свідчить передання, Ірод наказав влаштувати ту різню за порадою первосвященика Гиркана та інших фарисеїв, але і їх також Ірод велів убити. А через рік він і сам загинув страшною смертю, а з ним і всі, що хотіли вбити Дитя Ісуса, а ангел Божий об’явив святому Йосифові, що “вмерли ті, що чигали на життя дитятка” (Мт. 2, 20).
Тропар:
Болістями святих,* які за Тебе перетерпіли,* дайся ублагати, Господи,* і всі наші болісті зціли,* Чоловіколюбче, молимося.
Кондак:
Коли у Вифлеємі Цар народився, мудреці з Персії з дарами прийшли, проваджені зорею вишньою, а Ірод лютує і пожинає младенців, як пшеницю, ридаючи: влада моя скоро розориться.
Я. Луцик, „ЖИТІЯ СВЯТИХ, пам’ять яких Українська Греко-Католицька Церква кожного дня впродовж року почитає”. Львів, Видавництво «Свічадо», 2011
Стихири на „Господи, взиваю я”
Скарб прихо́ваний шука́ючи,* беззако́нний заколо́в сього́дні беззло́бних діте́й;* і Рахи́ль безуті́шною ста́ла,* спогляда́ючи непра́ведне зако́лення* та передча́сну смерть* тих, кого́ опла́кувала,* болі́ючи утро́бою.* Але́ ба́чачи їх ни́ні на ло́ні Авраа́ма* – весели́ться.
Царя́ позачасо́вого,* що підвла́дний ча́сові став,* цар беззако́нний шука́в, щоб уби́ти,* і, не знайшо́вши,* пожа́в сніп младе́нців,* які́ не спізна́ли зла;* з них він про́ти во́лі зроби́в му́чеників* та громадя́н ви́шнього Ца́рства,* що во ві́ки його́ безу́мство розві́нчують.
Коли́ від Ді́ви* народи́вся Ти, предві́чний Го́споди,* і по бла́гості младе́нцем став,* хор младе́нців був до Те́бе приве́дений у му́ченицькій кро́ві,* незапля-мо́вані ду́ші,* просві́чені всіє́ю пра́ведністю,* які́ осели́в Ти в оби́телях ві́чно-го життя́,* І́рода оска́ржуючи зло́бу* та жорсто́ке безу́мство.
І́род беззако́нний,* спогляда́ючи зорю́, по́над усе́ творі́ння світлі́шу, триво́-жився* і младе́нців, грудьми́ годо́ваних, з обі́ймів матери́нських вирива́в.* А Єлисаве́та, взя́вши Йоа́на,* ске́лю блага́ла:* «Прийми́ ма́тір з дити́ною!»* Гора́ прийняла́ Предте́чу;* я́сла ж берегли́ скарб,* яки́й зоря́ звісти́ла, яко́му волхви́ поклони́лися.* Го́споди, сла́ва Тобі́!
Преди́вне та́їнство вчиня́ється сього́дні!* Оно́влюється приро́да, і Бог люди́-ною стає́;* чим був – зостає́ться, а чим не був – те прийма́є,* ні зміша́ння не зазна́вши, ні розді́лення.
„Молитвослов” м. Жовква, Видавництво «Місіонер», 2011
Стихири на стиховні
Та́їнство страшне́ спогляда́ю:* адже́ Бог, що в при́горщі трима́є все творі́ння,* обійма́ється пло́ттю в я́слах безслове́сних твари́н,* і вере́тищем повива́ється* Той, Хто повива́є мло́ю мо́ре!
Безпло́тний вопло́чується Бог,* і почина́ється Безнача́льний,* і По́вний ни́ні спусто́шується в малі́й пече́рі від Ді́ви,* і як младе́нець молоко́м году́ється* Корми́тель вся́кого диха́ння!
Танцю́ють у Різдві́ Христо́вім па́стирі* і сла́влять з а́нгелами,* і звізда́ дароно́сить, і ма́ги поклоня́ються,* і лю́ди, спасі́ння отри́муючи,* Богоро́дицю велича́ють.
З Ісу́совим наро́дженням у Вифлеє́мі Юде́йськім* занепа́ла юде́йська держа́ва.* Неха́й раді́ють младе́нці, за Христа́ зако́лені,* Юде́я неха́й рида́є;* бо «го́лос чу́ти в Ра́мі, – як напи́сано,* – Рахи́ль пла́че за дітьми́ свої́ми».* Бо ви́нищивши младе́нців,* І́род беззако́нний спо́внив Писа́ння,* наси́чуючи Юде́ю непови́нною кро́в’ю,* і земля́ почервоні́ла від кро́ви младе́нців.* А від язи́чників Це́рква – таїнстве́нно очища́ється* і в кра́сну ша́ту зодяга́ється.* Прийшла́ І́стина,* Бог яви́вся тим, що в ті́ні сиді́ли,* від Ді́ви наро́джений,* щоб спасти́ нас!
Го́споди, до Вифлеє́му прийшо́вши,* в пече́ру ти всели́вся;* не́бо престо́лом ма́ючи – до я́сел схили́вся,* во́їнствами а́нгелів ото́чений – до пастухі́в зійшо́в,* щоб спасти́, як Благосе́рдний, рід наш.* Сла́ва Тобі́!
„Молитвослов” м. Жовква, Видавництво «Місіонер», 2011
Не плач Рахиле – коляда – Молодіжний хор Собору Св.Юра, м.Львів – https://www.youtube.com/watch?v=xNWL5UF0QcE
„Не плач Рахиле” – о. Вітольд Левицький. Львівський театр опери та балету – https://www.youtube.com/watch?v=3BAP7wadkw8
Не плач, Рахиле – https://www.youtube.com/watch?v=yp34oTr1EN0
Богдан Косопуд (B.Kosopud) – Не плач Рахиле (колядка) – https://www.youtube.com/watch?v=sGWxTrVnPF8
Джерелo: Фото – https://ies.ucu.edu.ua/saints-life/mladentsiv-za-hrysta-vbytyh-u-vyfleyemi/
о. Петро Фостик
