Так співає свята Церква в день передсвяття завтрашнього свята. Ми кожної хвилини, кожної години маємо згадувати Пресвяту Богородицю; як дитина до матері спрямовує всі свої думки, так і ми повинні їх звертати до Пречистої, бо хто про Марію думає, серця того не заплямує жодна грішна думка; хто словами величає Марію, слова того завжди будуть чисті; хто кожне діло посвятить на славу Марії, той напевно до свого діла не додасть гріха. І добре знаємо, хто побожно зверне очі свої до ікони Богородиці, душу того пройме новий струмінь ласки, втіхи і нової любови до Пренепорочної Матері нашої. І тому де лиш можемо, там поміщаємо Її ікону, щоб вона промовляла до нашого серця, щоб нагадувала нам вічно, що поряд з Нею ми не є сиротами, – вона наша Матір, сильна і могутня, яка про нас дбає, яка нас любить і заступається за нас і якій вічну славу і честь ми повинні воздавати.
Перед кожним Богородичним празником ми закликаємо всіх очистити свою душу. Чому так чинимо? Ідіть завтра до церкви і погляньте, скільки там народу молиться, слухає проповіді, а нераз і плаче. Та, однак, скільки серед того народу є такі, які прийшли до церкви обтяжені численними тяжкими гріхами? Ці люди або не розуміють і не знають, в якому стані їх душа, або їм це байдуже, вони мають віру, вони хочуть бути спасенні, та нічого не роблять для цього, хіба що ходять до церкви, але не переймаються тим, що днями, тижнями, місяцями, а нераз і роками живуть у тяжких гріхах, а життя може закінчитися навіть і завтра. Про таких людей можна сказати, що вустами вони почитають Марію, але серце їх далеко від Неї. Тому ми постійно пригадуємо, що добре є перед святом приглянутися до власної совісти. Бо насправді не любить, не славить і не почитає Пречистої Діви той, хто грішними вустами Її призиває і ранить Її душу, якщо в гріхах голосить Її славу.
Стихири на „Господи, взиваю я”
Визнаємо, Богородице,* що ти Богом насаджений рай* і місце дерева життя, зрошене Святим Духом.* Бо ти породила всіх Творця,* що кормить вірних живим хлібом.* Тому з Предтечею* моли його за нас,* захищаючи Церкву й вірних* від усякої напасти.
Освячується небо і земля* і храм освітлюється,* а всі вірні веселяться.* Ось бо з ангельськими хорами,* з Предтечею і Богословом,* з пророками й апостолами невидимо входить Мати Божа* і молиться до Христа за християн,* щоб він помилував місто й людей,* які звеличують свято її покрову.
Краса Якова* і небесна драбина,* по якій Господь зійшов на землю,* були колись, Богородице, прообразами твоєї чести та слави.* Тому тебе, що породила всіх Бога,* ублажають ангели на небі і люди на землі,* бо ти молишся за ввесь світ,* покриваючи ласкою тих,* які святкують твій світлий празник.
„Молитвослов” м. Жовква, Видавництво «Місіонер», 2011
Тропар передсвяття:
Радість усім передвіщає нині Анна,* родивши супротивний печалі плід – єдину приснодіву,* яку і приводить, як сущий храм Бога Слова і Матір чисту,* молитви діючи,* днесь із радістю у храм Господній.
Кондак передсвяття:
Днесь радістю сповнилася* вся вселенна* у славетному празнику Богородиці,* зовучи: Вона є тінь небесна. “Нині боговмістима святиня – Богородиця, приводиться до храму Господнього, і Захарія Її приймає; нині «святеє святих» радується, і ангельський хор таїнственно ликує. З ними і ми святково з Гавриїлом заспіваймо: Радуйся, благодатна! З Тобою Господь, що має велику милість”.
о. Петро Фостик
