Cвятого отця нашого пророка Малахії
Великий у милосерді своїм Бог посилав народові ізраїльському пророків, щоб вели непевних синів народу того до покаяння. Останнім з тих пророків був святий Малахія, родом з краю покоління Завулон. Він народився після повернення жидів з вавилонської неволі і проповідував за 400 літ до приходу Ісуса Христа. Слово “Малахія” означає Ангел Божий. Пророцтво св. Малахії, записане в трьох главах. У першій він картає жидівський народ за невдячність Богові і погрожує карами священикам, що приносили осквернені, огидні, згідно з законом Мойсея, жертви: “Син шанує батька, а слуга господаря, коли ж я батько, то де моя пошана? Коли я господар, де страх передо мною? – каже Господь сил до вас” (Мал. 1, 6). А про тодішніх священиків у пророцтві св. Малахії читаємо таке: “Не довподоби ви мені стали, – говорить Господь сил, – і не милі мені приноси з рук ваших. Бо від сходу сонця аж до його заходу між народами велике моє ім’я, і на кожнім місці моєму імені приноситься кадило й чиста жертва” (Мал. 1, 10-11).
У другий главі пророк Малахія виступає проти тих, що розводяться з жінками або беруть жінок серед поган. Третя глава передбачає прихід святого Йоана Предтечі і прихід самого Спасителя: “Оце я посилаю гінця мого, й він приготує дорогу передо мною, і Господь, що ви його шукаєте, прийде негайно у храм свій. Ангел союзу, що ви його бажаєте, – ось він іде, – говорить Господь сил” (Мал. 3, 1). Крім того, тут описано день останнього суду і дана обіцянка, що перед судом прийде на світ св. пророк Ілля, щоб навернути заблуканих до Господа. Опис страшного суду дуже вражаючий: “Бо ось надходить день, неначе піч палає. Тоді всі горді й усі злочинці будуть – солома, і спалить їх той день, що прийде, – говорить Господь сил, – і не зоставить їм ні кореня ні вітки” (Мал. 3, 19). Однак той день буде радісним для праведних, бо, як читаємо в пророцтві святого Малахії: “Для вас же, що боїтеся імени мого, зійде сонце правди, і в його промінні буде спасіння. Ви вийдете вистрибом, немов на випасі телята, і безбожників топтатимете, бо вони будуть, наче попіл, у вас під ногами того дня, що я готую, – говорить Господь сил” (Мал. 3, 20-21).
Тропар:
Провістив ти, пророче Малахіє богомудрий, страшний день пришестя Христового і усунення закону передрік єси, мовлячи: прийде воістину Господь, якого ми радісно шукали у храмі. Нині ж молися Йому, щоб спас душі наші.
Кондак:
Пророцтва даром багатіючи, пророче, ти провістив явно світу спасіння і пришестя Христове, сяянням якого просвітився світ.
Джерелo: Фото – https://ies.ucu.edu.ua/saints-life/pror-malahiyi/
У той самий день
Cвятого мученика Гордія
Житіє цього великого мученика описує нам святий Василій Великий. Було то за часів мучителя християн, жорстокого Ліцинія. Тяжко страждала тоді Церква Христова; лютий кровопивця, щоб знищити християнство, заборонив під карою смерти вірити в Ісуса Христа, а наказав поставити всюди кам’яні й дерев’яні боввани і віддавати їм божеську честь. Його посіпаки грабували християнські доми, забирали в невинних людей майно, вбивали жінок і дітей; не мали вони милосердя до молодих, ані встиду перед старшими. В’язниці були переповнені, доми покинуті, натомість ліси і пустелі повні нещасний людей, виною яких було лиш те, що вірили в Ісуса Христа. Зруйновані святині, перекинуті престоли, замордоване духовенство – пекло ликувало.
Жив тоді в місті Кесарії сотник царського війська, красивий, багатий і всіма люблений християнин Гордій. Той, бачачи страждання святої Церкви, сховався в пустелі. Читаючи Святе Письмо, запалав він незвичайною спрагою пролити свою кров за Христову віру. Одного разу, коли в Кесарії відбувалися кінні перегони, на котрі зібралася маса народу (бо було то свято поганського божка війни), серед натовпу посеред площі (арени) став зарослий чоловік, з розкуйовдженим волоссям, в подертій, майже гнилій, одежі і. сильним голосом закричав: “Ось я, що знайшовся для тих, котрі мене шукали!” Усі здивувалися, а святий мученик, доставлений до присутнього там управителя міста, сказав, хто він є і чому повернувся з пустелі: “Тепер байдуже мені до ваших засудів проти християн, я прилюдно визнаю Спасителя мого, Ісуса Христа. А коли почув я, що ти, управителю, найбільше мучиш християн, то навмисне прийшов сюди, щоб віддати душу свою за святу віру. Один є Бог, Сотворитель неба і землі, Бог християнський!” Розлючений мучитель віддав його на найтяжчі муки, а святий Гордій в тих стражданнях лиш голосно молився словами псалма: “Господь мені помічник і не боюся, що вчинить зі мною людина”. І сам ще говорив катам: “Рвіть моє тіло, січіть, як хочете, надії моєї не вирвете в мене. Чим більші будуть муки, тим більша буде нагорода небесна. Рани ті в день воскресіння будуть моєю прикрасою!” Коли ж мучитель став йому обіцяти всілякі почесті і достатки, аби лиш зрікся Христової віри, то святий Гордій спитав його: “Чи можеш мені дати щось ціннішого, як царство небесне?” Тоді суддя наказав стяти його мечем. Родичі і знайомі оточили святого мученика і просили, щоб спасав своє молоде життя і бодай про людське око зрікся Христа. А він відповів їм так: “Як може язик мій зректися того, хто мене сотворив? Та ж тоді сонце мені не світило б, а земля пожерла б мене! Ви помиляєтеся; трудно ошукати Господа Бога, бо той з уст наших судить нас, а хто зречеться Спасителя перед людьми, того Він зречеться перед Отцем своїм. Що радите ви мені? Бога зректися і задля нужденного життя дочасного стягнути на себе вічний осуд? Радше ви взивайте голосно, що Ісус наш і Господь во славі є у Бога Отця!”
З великою радістю, з молитвою на устах дав святий Гордій голову свою під меч і удостоївся мученицької смерти. Було то 319 р.
Тропар:
Мученик Твій, Господи, Гордій,* у стражданнях своїх прийняв вінець нетлінний від Тебе, Бога нашого,* мавши бо кріпость Твою, він мучителів подолав,* сокрушив і демонів зухвальства безсильні.* Його молитвами спаси душі наші.
Кондак:
У стражданнях непорушного воїна і в тортурах непереможного вінценосця, Гордія всі восхвалимо, зорю сходу велику воістину возсіявшу і божественну окрасу мучеників Христових.
Я. Луцик, „ЖИТІЯ СВЯТИХ, пам’ять яких Українська Греко-Католицька Церква кожного дня впродовж року почитає„. Львів, Видавництво «Свічадо», 2011
о. Петро Фостик
