Бога ніхто не бачив ніколи. Єдинородний Син, що в лоні Отця, – Той об’явив. – (Йо 1,18-28.)
Пасха Христова – це таємниця безмежної Божої любові. Ісус Христос відкрив нам цю таємницю і показав ким Бог є насправді та якою великою є його любов до людей.
Нам, християнам, годі до кінця усвідомити правду, як Бог наблизився до нас в особі свого Сина. Через народження Ісуса Христа Господь найкраще об’явив себе людям. І те прагнення, пошук Бога, який завжди був і є в кожній людині, може втамувати лише особиста зустріч із Христом.
В особі Ісуса, зокрема через Його смерть і воскресіння, небесний Отець найбільше наблизився до людини, дав нам можливість зустрітися з Ним. Тому особа Христа – це єдина дорога, яка провадить нас до Бога, показує Його нам. Прикладом такого пізнання та зустрічі з Господом є Іван Хреститель. Перебуваючи на пустині, Предтеча зустрів і пізнав Бога через молитву і читання книг Старого Завіту: закону Мойсея та писань пророків. Там він настільки духовно просвітився, що виразно побачив в Ісусі очікуваного Месію та Божого Сина, особисто зустрівся з Ним і впевнено об’явив Його людям.
Щоб пізнати Бога і його любов, бачити Його, потрібно з Ним зустрічатися. Коли переживати молитву, читання Святого Письма, Святі Тайни як зустріч з Ісусом, тоді зможемо глибоко пізнати Його та впевнено бачити присутність Ісуса у житті, на різних життєвих дорогах.
Божа допомога та любов не є дією якихось магічних, надприродних сил. Через події, обставини чи осіб до нас приходить сам Ісус і дарує свою допомогу та любов. Тому важливо постійно удосконалювати свою віру, щоб бачити присутність та дію Бога у подіях духовного та щоденного життя, безліч нагод у різний спосіб зустрічатися з Ним.
Коли усвідомимо собі важливість правильного розуміння віри, постійної праці над нею з допомогою різних середників духовного життя, отримаємо великі плоди духовного життя, як Іван Хреститель. Побачимо, як Ісус присутній, як часто зустрічаємося з Ним у житті, як маємо багато нагод отримати його допомогу та наповнитися любов’ю. Амінь.
о. Михайло Чижович, редемпторист
ДІЯННЯ АПОСТОЛІВ 1, 12-17; 21-26.
В той час вернулися апостоли в Єрусалим з гори, яка зветься Оливною, що близько Єрусалиму – день ходи в суботу. Увійшовши в місто, зійшли на горницю, де вони пробували: Петро і Іван, Яків і Андрій, Филип і Тома, Вартоломей і Матей, Яків Алфеїв і Симон Зилот та Юда, син Якова. Всі вони пильно й однодушно були на молитві разом з жінками і Марією, матір’ю Ісуса, та з його братами.
Тими днями Петро, вставши серед братів, яких зібралось було разом близько ста двадцяти, мовив: Мужі брати! Треба було, щоб збулося Писання, що Дух Святий прорік був устами Давида про Юду, який став проводирем тих, що схопили Ісуса. Він був зачислений до нас і прийняв частку служби цієї.
Треба, отже, щоб із цих мужів, що сходились з нами ввесь той час, коли Господь Ісус жив з нами, почавши від хрищення Івана аж до дня, коли він від нас вознісся, щоб один з них був разом з нами свідком його воскресіння.
І поставили двох: Йосифа, що зветься Варсавою, на прізвише Юст, і Матія. І, помолившись, сказали: – Ти, Господи, всіх серцезнавче, вкажи, кого з цих двох ти вибрав, щоб узяти місце тієї служби й апостольства, від якого відпав Юда, щоб іти на своє місце.
І кинули жереб, і жереб упав на Матія, і його зараховано до одинадцятьох апостолів.
ЄВАНГЕЛІЄ ВІД ЙОАНА 1, 18-28.
Бога ніхто не бачив ніколи: Єдинородний Син, що в лоні Отця, той об’явив.
Ось свідчення Івана, коли юдеї з Єрусалиму були до нього послали священиків і левітів спитати його: хто ти? І він признався, не заперечив, признався: – Я не Христос.
Вони спитали його: – Що ж – Ілля ти? – Ні, – мовив він.
– Пророк ти? – Ні, – відповів він.
Тоді вони сказали йому: – Хто, отже, ти ? – щоб відповісти тим, які нас вислали. Що про себе кажеш?
Він промовив: – Я – голос вопіющого в пустині: вирівняйте путь Господню, як сказав пророк Ісая.
Були ж посланці з фарисеїв. І спитали його, кажучи до нього: – Чого ж ти христиш, коли ти ні Христос, ні Ілля, ні пророк?
Іван їм відповів: – Я хрищу водою, але серед вас стоїть той, якого ви не знаєте; він – той, що йде після мене, і я не гідний розв’язати йому ремінь сандалів.
Сталося те у Витанії, по той бік Йордану, де Іван христив.
Ді. 1, 12-17, 21-26 «Всі вони пильно й однодушно перебували на молитві»
Читаючи Євангеліє і твори Отців, Катехизм, ми для себе відкрили багато про Господа і це дуже важливо для нас. Але ще важливіше не тільки знати про Бога, але самому пізнавати Бога. А це відбувається лише в нашій молитві.
Святе Євангеліє, твори Отців чи Катехизм – це розповідь когось про Господа, це їхній досвід Бога, який вони передають нам. Молитва – це місце, де ми самі з Ним зустрічаємось, де ми здобуваємо свій досвід Господа. Якщо молитва перебуває на гідному місці, цей досвід Бога ми будемо мати.
Якщо ж ми занедбуємо молитву, скільки книжок ми б не читали, скільки не чули б лекцій на богословські теми, але ми будемо лише знати про Бога, але не знатимемо Його.
Йо. 1, 18-28. «Ніхто й ніколи Бога не бачив. Єдинородний Син, що в Отцевому лоні, – Той об’явив».
Напевно, нам, християнам, до кінця годі усвідомити цю подію, яка сталася через народження Ісуса Христа. Бог являє себе людям. І те прагнення Бога, пошук Бога, який завжди був і є в кожній людині, може втамувати лише особиста зустріч з особою Христа.
В особі Христа Бог показує себе, являє себе. Показує, яким Він був відвічно і який Він тепер. Тому особа Христа – єдина, яка нас провадить до Бога, показує Його нам. Якщо зустрічаємося з Христом – зустрічаємося з нашим Господом.
І ми, як християни, мусимо усвідомлювати, що Бог нам подарував, що ми вже маємо, що ми отримали. Ми отримали самого Господа в людському тілі!
Владика Венедикт (Алексійчук)
Тропар:
Христос воскрес із мертвих, смертю смерть подолав,* і тим, що в гробах, життя дарував.
Слава, і нині: Кондак, глас 8:
Хоч і у гріб зійшов Ти, Безсмертний,* та адову зруйнував Ти силу,* і воскрес єси як переможець, Христе Боже,* жінкам-мироносицям звістивши: Радуйтеся,* і Твоїм апостолам* мир даруєш,* падшим подаєш воскресіння.
Замість Трисвятого:
Ви, що в Христа хрестилися, у Христа зодягнулися. Алилуя.
Замість Достойно, приспів:
Ангел сповіщав Благодатній: Чистая Діво, радуйся. I знову кажу: Радуйся. Твій Син воскрес тридневний із гробу, і мертвих воздвигнув Він. Люди, веселіться.
І ірмос, глас 1:
Світися, світися, новий Єрусалиме, слава бо Господня на Тобі возсіяла. Радій нині й веселися, Сіоне. А Ти, Чистая, красуйся, Богородице, востанням рождення Твого.
Коли ж священик мовить: Зі страхом Божим і вірою приступіть, ми, замість Благословен, хто йде в ім’я Господнє,
співаємо: Христос воскрес, один раз, цілий тропар.
Священик: Спаси, Боже, людей Твоїх:
Ми: Христос воскрес:
Священик: Завжди, нині і повсякчас:
Ми: Христос воскрес ( 3 ). Потім єктенія.
А замість Будь ім’я Господнє, співаємо: Христос воскрес ( 3 ).
Священик: Благословення Господнє на вас:
Хор: Амінь.
Священик: Слава Тобі, Христе Боже:
Хор: Христос воскрес із мертвих, смертю смерть подолав, і тим, що в гробах, життя дарував. Господи, помилуй ( 3 ). Благослови.
Священик мовить відпуст з хрестом.
Тоді співаємо кінцеве: Христос воскрес: тричі, цілий тропар.
А потім закінчуємо:
I нам дарував життя вічне, поклоняємось Його тридневному воскресінню.
Стихири на „Господи, взиваю я”
(г. 2): Прийдіте, поклонімось* народженому предвічно від Отця Божому Слову,* що тіло прийняв від Діви Марії.* Він на хресті добровільно витерпів страждання* і віддався на похорон, і воскреснувши з мертвих,* спас мене, грішну людину.
Христос, Спаситель наш,* скасував наш смертний засуд,* прибивши його до хреста,* і викорінив владу смерти.* Тому поклоняємось його на третій день воскресінню.
З архангелами прославмо воскресіння Христове,* бо він – наш визволитель і спаситель душ наших,* що з славою дивною і могутньою силою* знову прийде судити світ,* що його він створив.
Ангел сповістив про тебе,* розп’ятого й похороненого Владику,* і сказав жінкам: Прийдіть і погляньте, де лежав Господь;* він бо, Всесильний, воскрес, як і прорік був.* Тому поклоняємось тобі, єдиному безсмертному:* Життєдавче, Христе, помилуй нас.
Твоїм хрестом ти знищив прокляття райського дерева,* похороном твоїм ти здолав владу смерти,* а воскресінням твоїм ти просвітив людський рід.* Тому й кличемо до тебе:* Христе Боже наш, добротворче, – слава тобі!
Господи, зі страху перед тобою відкрилися брами смерти,* а дверники адові, побачивши тебе, настрахалися,* бо ти зломив мідні ворота і знищив залізні затвори,* та й вивів нас із темряви й смертної тіні,* і розірвав наші окови.
Слава: Співаючи визвольну пісню, промовмо устами:* Прийдім усі до Господнього храму й припадім, кажучи:* Ти, що був розп’ятий на дереві* і воскрес із мертвих, та існуєш в Отцевому лоні,* – очисти гріхи наші.
І нині (догмат, г. 2): Минулася тінь Закону,* коли прийшла Благодать;* бо як кущ охоплений полум’ям не згоряв,* так і ти, Діво, породила й дівою зосталась!* Замість вогняного стовпа, засяяло Сонце правди,* замість Мойсея – Христос,* спасіння душ наших.
„Молитвослов” м. Жовква, Видавництво «Місіонер», 2011
о. Петро Фостик
