Св. Андрій належав до тих двох Божих вибранців, що перші, з-поміж дванадцяти апостолів, мали щастя пізнати Спасителя і розмовляти з Ним. Цю зустріч підготовив своїми словами св. Іван Хреститель, що їх він висказав до своїх учнів, як побачив над Йорданом Ісуса Христа. Про це таку вістку подає нам св. євангелист Іван, що був тоді над Йорданом з Андрієм і чув Предтечеві слова. Він пише: „І свідчив Іван (Хреститель), кажучи: Я бачив Духа, що сходив як голуб з неба і перебував на Нім. І я не знав його, але Хто післав мене охристити водою, Той мені сказав: Над ким побачиш Духа, що сходить і перебуває на Нім, це Той, що христить Святим Духом. І я бачив і свідчив, що це Божий Син. Наступного дня знов стояв Іван (Хреститель) і два з його учнів. І побачивши ідучого Ісуса, сказав: Це Божий Агнець. І чули обидва його учні, як говорив, і пішли за Ісусом. А Ісус обернувшись та побачивши їх, що йдуть за Ним, сказав їм: Чого шукаєте? А вони сказали Йому: Равві, що значить у перекладі Учителю, де живеш? Сказав їм: Прийдіть і подивіться. Прийшли й побачили, де жив; і перебули в Нього той день; а було близько десятої години. А був Андрій, брат Симона Петра, один з двох, що почули від Івана і пішли за Ним. Він знайшов перш свого брата Симона і сказав йому: Ми знайшли Месію, що значить у перекладі Христос. І привів його до Ісуса.” (Ів. 1:32-41).
Христовий апостол Андрій походив з міста Бетсаїди. Він був братом св. апостола Петра і разом з ним займався риболовством. Виглядає, що він мав принаймні малу освіту, був думаючою людиною і поза щоденною працею на хліб, цікавився справою жидівського народу, тобто справою приходу обіцяного Месії. Пізнати це з того, що з хвилиною виступу св. Івана Предтечі з наукою над Йорданом, він став учнем цього великого й суворого проповідника покаяння. Коли ж св. Іван побачив Спасителя і з великою радістю, що міг виконати почесне завдання його Предтечі, проголосив своїм учням, що Ісус Христос, це обіцяний Месія, що прийшов узяти на себе людські гріхи, Андрій, захоплений словами ІІредтечі, відразу вирішив познайомитися особисто з самим Спасителем. Вони обидва зі св. Іваном Богословом пішли за Ісусом і мали те щастя, що Він запросив їх до Себе в відвідини. Ця надзвичайна зустріч з Ісусом Христом тривала кілька годин. Можемо бути певні, що під час розмови Христос потвердив Предтечеві слова, що Він справді обіцяний Месія, бо негайно по зустрічі прибіг Андрій до свого брата Симона і з великим захопленням заявив, що Ісус Христос з Назарету, це довго вижиданий Спаситель світу. З того часу осталася про апостола Андрія та похвальна згадка, що він перший привів до Христа свого брата Петра, майбутнього Христового Намісника й першого видимого голову Його Церкви. Андрій щиро радів, що вже прийшов обіцяний Месія, радів своєю зустріччю з Ним, а також і тим, що й його брат увійшов з Ним у тісні взаємини. Він радів і після того, як Спаситель призначив братові Симонові-Петрові біля Себе важливішу ролю, ніж йому самому.
При першій зустрічі Ісус Христос не покликав був ще Івана, Андрія й Петра, щоб вони відразу осталися при Нім як Його невідлучні учні. З урочистим і рішальним покликом Він звернеться до них трохи пізніше. Тепер вони зможуть ще вернутися до свого риболовства і тільки час-від-часу приходитимуть до Нього, щоб послухати його божественної науки.
Про дійсне покликання Петра й Андрія на Христових учнів так оповідає євангелист Іван: „А коли Ісус Христос ходив над морем Галилейським, побачив двох братів, Симона, називаного Петром, і Андрія, його брата, як закидали сіті в море, бо були рибалками. І каже їм: „Ідіть у слід за Мною, то зроблю вас рибалками людей.” Вони зараз оставили сіті і пішли за Ним.” (Ів. 4:18-20). З цього часу вони вже будуть завжди з Ісусом як його невідступні приятелі й учні, приглядатисьмуть його св. життю й чудам, а Він поучуватиме їх про правди християнської віри й моралі та виховуватиме на Своїх апостолів. Петро й Андрій належатимуть до апостольської дванадцятки.
Наступну згадку про апостола Андрія подає нам св. євангелист Іван з нагоди чудесного розмноження хліба. Про це ми читаємо: „Коли Ісус підніс очі і побачив, що дуже велике множество йде до Нього, сказав до Пилипа: Звідки купимо хліба, щоб вони їли? Це ж сказав, вивідуючи його, бо Сам знав, що має зробити. Відповів Пому Пилип: За двісті динарів хіба не вистане їм, щоб кожний мало що дістав. Сказав йому один з його учнів, Андрій, брат Симона Петра: Є тут один хлопець, що має п’ять ячмінних хлібів і дві риби, але що це на стільки? Ісус же сказав: Скажіть людям посідати.” (Ів. 6:5-9).
Було б для нас великою приємністю мати цю свідомість, що апостол Андрій тому згадав Христові про юнака з хлібом і рибою, бо живо вірив, що Христос може зробити чудо, та мав сильну надію, що Він це дійсно зробить, щоб нагодувати тисячі голодних людей. Ми цього певно не знаємо, але одне є певне, що тоді, коли інші апостоли стояли безрадні коло Христа, Андрій, зверненням Спасителеві уваги на хлопця з харчами, зробив відразу щасливий початок. Привівши юнака до Христа, так як колись свого брата Петра, апостол Андрій зробив перше приготування до великого чуда розмноження хліба та насичення поверх п’ять тисяч людей.
Останній раз згадує св. євангелист Іван апостола Андрія на кілька днів перед Христовими Муками. Він так пише: „Були деякі греки між ними (жидами), що поприходили, щоб поклонитися в празник. Ці отже приступили до Пилипа, що був з Бетсаїди Галилейської, і просили його, кажучи: Пане, хочемо бачити Ісуса. Прийшов Пилип і сказав Андрієві, Андрій знов і Пилип сказали Ісусові. Ісус же відповів їм, кажучи: Прийшла година, щоб прославився Син чоловічий.” (Ів. 12:20-23). Тут бачимо, що апостол Андрій знову привів людей до Христа. Апостол Пилип не був певний, що зробити з проханням греків. тому звернувся з цією справою до Андрія, а цей вирішив її відразу в користь прохачів.
По вознесінні Ісуса Христа й зісланні Святого Духа розійшлися Христові апостоли по різних країнах на проповідання Христової віри. Про те, де св. Андрій проповідував Христову віру, не маємо історичної певности. Однак з оповідань різних письменників про апостольські подорожі й смерть св. апостола Андрія виходить, що він проповідував Христову віру тим людям, що жили над Чорним морем. Свою апостольську працю закінчив св. Андрій мученицькою смертю в місті Патраї, па кавказькім боці, близько пізнішого Тмутороканя. Мав він умерти на дереві або хресті, що на ньому він висів прив’язаний два дні, поки віддав Богові духа. Про це так говорить св. Бернард: „А коли він побачив хрест, то не зблідло його лице і вігі не змінився, але повний радости молився: „О добрий, святий хресте, що за ним я тужу вже так довго! Спокійно і з радістю приходжу до тебе. Ти прийняв мого Спасителя, прийми й мене, його учня, щоб через тебе я дійшов до Нього!” Чи це є слова людини чи скоріше ангела? Це слова мужа, що був спосібний так само терпіти, як і ми, а котрий любив Бога з цілого серця, і та любов була сильніша, як сама смерть. О, якби ми мали таку любов, який солодкий був би наш увесь труд, яким легким усяке вмертвіння, яким милим усяке страждання! Тому шукаймо цієї любови, а як її маємо, то зберігаймо її в собі та пам’ятаймо слова Спасителя, що хто хоче за Ним іти і бути його учнем, той мусить нести свій хрест.”
Життя святих, Духовні читання для українського народу на кожний день Божого року. Четверта книжка Андрій Йосафат Григорій Трух, єромонах Чину Святого Василія Великого Видавництво ОО. Василіан, Торонто, Канада, 1958
Святого апостола Андрея Первозванного
Святий Андрей був перший серед апостолів, який пізнав Христа Спасителя і пішов за Ним, тому він називається “Первозванний”. Євангелист Йоан розповідає, що коли Йоан Предтеча охрестив Христа Спасителя, то своїм учням сказав, що Христос – Син Божий. “Другого дня знову стояв Йоан там, ще й двоє з його учнів. Угледівши ж Ісуса, який надходив, – мовив: «Ось Агнець Божий». Почули двоє учнів, як він оте сказав, та й пішли за Ісусом. Обернувшися Ісус і побачивши, що вони йдуть, мовив до них: «Чого шукаєте?» Ті ж Йому: «Равві, – що в перекладі означає: Учителю, – де перебуваєш?» Відрік він їм: «Ходіть та подивіться». Пішли, отже, і побачили, де перебуває, і того дня залишилися в Нього. Було ж близько десятої години. Андрій, брат Симона Петра, був одним із тих двох, що, почувши Йоана, пішли за Ним” (Йо. 1, 35-40).
“О щасливий день, – вигукує святий Августин, – той день, коли вони перебували у Христа Спасителя! Хто бо може оповісти те, що вони тоді чули з божественних уст Ісуса!” Андрей, сповнений віри, спішить до Петра і каже йому: “«Ми знайшли Месію»… І привів його до Ісуса (Йо. 1, 41-42). Після цього обидва брати кидають свої сіті і дім у Капернаумі (родом були вони з Витсаїди, в Галилеї) й ідуть за Христом Спасителем. Апостол Андрей є свідком усіх чудес Ісуса, чує кожне Його слово, ділить з Ним нужду та переслідування і йде слідом за Ним.
Після Зішестя Святого Духа, коли всі апостоли розійшлися проповідувати слово Боже, тоді і св. Андрей поніс серед поган світло правдивої науки. Святі Отці Церкви, зокрема Григорій Богослов, Григорій Великий, Йоан Золотоустий, Єронім, погоджуються з тим, що святий Андрей навчав у Греції, в Епирі, він просвітив Ахаю, і, згідно з переданням, він перший голосив слово Боже у Візантії, згодом названій Константиполем, де поставив єпископом Стахія, якого апостол Павло називає своїм возлюбленим (див. Рим. 16, 9). Найстаріші церковні письменники стверджують, що апостол Андрей проповідував науку Христову в Скитії, тобто на території Руси. Літописець Нестор та інші розповідають, на основі передання, що святий Андрей з учнями своїми йшов вгору по Дніпру, аж до пагорбів, де згодом постав Київ. Тут святий апостол переночував, а вранці, оглянувши оком той чудний розлогий Божий рай, сказав до учнів: “Бачите ті гори? Знайте, що на них засіяє благодать Божа і постане тут велике місто, і багато в ньому буде церков, і вся земля ця просвітиться святим хрещенням”. І, поставивши тут хрест, пішов далі.
Cвятий Андрей прийняв мученицьку смерть у Патрах, в Ахаї. На смерть його засудив намісник Егей (Єгеат), велів прив’язати святого апостола на скісному хресті. “А коли побачив він хрест, на котрім мав умерти, – каже святий Вернард, – то не зблід від його виду і не змінився на лиці, а повний радости молився: «О добрий, святий хресте, за яким я тужу вже так довго! Спокійно і радісно приходжу я до тебе. Ти прийняв мого Божественного Спасителя, прийми і мене, Його учня, щоб через тебе дійшов я до Нього!» Чи є це слова чоловіка, чи радше ангела? Це слова чоловіка, який був готовий так само страждати, як готові нині і ми, та який Бога любив з усього серця, і любов та була сильніша за смерть! О, якщо б ми мали таку любов, то яким солодким був би нам усякий труд, яким легким усяке умертвлення, яким милим усяке страждання! Тому шукаймо такої любови, а якщо її маємо, то зберігаймо її у собі і пам’ятаймо слова Спасителя, що той, хто хоче за Ним іти і бути Його учнем, хай несе свій хрест”. Так каже святий Вернард.
Святий апостол Андрей мучився на хресті три дні, а З0 листопада 62 р. його душа полетіла до неба, і “Первозванний” засів на престолі непроминаючої слави. Мощі святого апостола Андрея у 355 р. було перенесено до Царгорода і складено разом з мощами святого євангелиста Луки і святого Тимотея у церкві святих Апостолів. Імператор Аркадій на честь святого Андрея побудував у Царгороді величну церкву. Коли хрестоносці захопили Царгород, то кардинал Петро Капуанський у 1213 р. переніс мощі святого до Італії, до міста Амальфи. У 1418 р. голову святого Андрея перенесли до Риму, до храму святого Петра. На Київській горі, де колись, згідно з переданням, апостол Андрей провістив майбутнє Руси, смоленський князь Мстислав Романович у 1212 р. побудував церкву Воздвиження Чесного Хреста. Через шість років її перебудували і посвятили пам’яті святого Андрея.
Тропар, глас 4:
Як первозваний з апостолів і як верховного брат* Владиці всіх, Андрею, молися,* мир вселенній дарувати* і душам нашим велику милість.
Кондак, глас 2:
Мужности богогласника, якого ім’я святкуємо,* і верховного послідувателя Церкви,* Петрового родича возхвалім,* бо, як давно тому, так і нині до нас закликав:* Прийдіть – ми знайшли, кого бажали.
І. Я. Луцик, „Житія святих, пам’ять яких Українська Греко-Католицька Церква кожного дня впродовж року поминає”. Львів, Видавництво «Свічадо», 2013
фото – „Св. Андрій” Кость Маркович, Кафедра Сакрального мистецтва Львівської національної академії мистецтв ksm.lnam.ua
ДО ТИМОТЕЯ ПЕРШОГО ПОСЛАННЯ СВЯТОГО АПОСТОЛА ПАВЛА ЧИТÁННЯ. Ряд.: 1 Тим. 283 зач.; 3, 1-13.
Сину Тимотею, вірне слово: як хто прагне єпископства, бажає благородного діла. Отже, єпископ має бути бездоганним, однієї жінки чоловіком, тверезим, розважливим, чесним, гостинним, здібним навчати, не п’яницею, не розбишакою, але сумирним, не сварливим, не грошолюбом, щоб власним домом добре правив та щоб дітей тримав у послусі з усякою повагою. Бо хто не вміє рядити власним домом, як він буде дбати про Церкву Божу? Та не новонавернений, щоб, розгордівши, не був засуджений так, як диявол. Треба також, щоб він мав гарне свідчення і від тих, що зовні, щоб не попав у ганьбу та у диявольські тенета.
Диякони так само мають бути поважні, не двоязичні, вина багато щоб не вживали, не були жадні на брудний зиск; щоб тайну віри берегли в чистій совісті. Але й таких спочатку слід поставити на пробу, а потому нехай служать, якщо будуть бездоганні. Жінки також нехай будуть поважні, хай не обмовляють, хай будуть тверезі, вірні в усьому. Диякони нехай будуть кожен однієї жінки чоловіком, хай добре рядять дітьми і власним домом, бо ті, що виконують добре свої обов’язки, здобувають собі почесне становище і велику сміливість у вірі в Христа Ісуса.
ДО КОРІНТЯН ПЕРШОГО ПОСЛАННЯ СВЯТОГО АПОСТОЛА ПАВЛА ЧИТÁННЯ. Ап.: 1 Кор. 131 зач.; 4, 9-16.
Браття, Бог поставив нас, апостолів, останніх, немов призначених на страту; ми бо стали видовищем і світові, і ангелам, і людям. Ми нерозумні Христа ради, ви у Христі розумні, ми немічні, ви сильні; ви славні, ми без слави. До цього часу ми голодні і спраглі, і нагі, нас б’ють, ми скитаємось; ми трудимося, власними руками; нас ображають, і ми благословляємо; нас гонять, і ми терпимо; нас лають, і ми доброзичливі; ми стали сміттям світу, викидками всіх аж досі.
Пишу це не щоб осоромити вас, але щоб як дітей моїх улюблених навести на розум. Бо хоч би ви мали тисячі учителів у Христі, але батьків небагато, я бо вас породив через Євангеліє у Христі Ісусі. Благаю, отже, вас: Будьте моїми наслідувачами, як і я Христа.
ВІД ЛУКИ СВЯТОГО ЄВАНГЕЛІЯ ЧИТÁННЯ. Ряд.: Лк. 80 зач. 16, 1-9.
Сказав Господь притчу оцю: Був один багатий чоловік і мав управителя, якого обвинувачували, що марнує його добра.
Покликав він його і каже: – Що я про тебе чую ? Дай звіт про твоє управління, бо ти не можеш більше управляти.
І почав управитель міркувати: що мені робити? Пан мій відбирає в мене управління. Копати землю – сил не маю; просити – соромлюся. Знаю, що зроблю, щоб коли скине мене з управління, прийняли мене до себе.
Покликав він одного по однім довжників свого пана й мовив до першого: – Скільки ти винен панові моєму?
– Сто мір оливи, – відповів той.
Сказав до нього: – Візьми твою розписку, сядь і напиши швидко: п’ятдесят.
Потім до другого промовив: – Ти скільки винен ?
– Сто корців пшениці, – відповів той.
– Візьми твою розписку, напиши: вісімдесят.
І похвалив пан нечесного управителя, що той учинив мудро, бо діти цього світу мудріші, в їхньому роді, від дітей світла.
І я кажу вам: робіть собі друзів неправою мамоною, щоб коли її не стане, вас прийняли в намети вічні.
ВІД ЙОАНА СВЯТОГО ЄВАНГЕЛІЯ ЧИТÁННЯ. Ап.: Йо. 4 зач. 1, 35-51.
В той час стояв Іван і двоє з його учнів. Побачивши Ісуса, що надходив, мовив: – Ось Агнець Божий. Почули двоє учнів, як він сказав те, і пішли за Ісусом. Обернувшися й побачивши, що вони йдуть, Ісус сказав до них: – Чого шукаєте?
Вони сказали: – Равві (що в перекладі означає: учителю), де пробуваєш?
Він відповів їм: – Ходіть і подивіться. Пішли, отже, і побачили, де побуває, і того дня лишилися в нього. Було ж близько десятої години.
Андрій, брат Симона Петра, був одним із двох, що, почувши Івана, пішли за ним. Зустрів він спершу брата свого Симона і сказав до нього: – Ми найшли Месію (що у перекладі означає: Христос).
І привів його до Ісуса. Ісус, глянувши на нього, сказав: – Ти – Симон, син Йони, ти зватимешся Кифа (що у перекладі означає: Петро-скеля).
Другого дня вирішив піти в Галилею. І найшовши Филипа, мовив до нього: – Іди за мною.
А був Филип з Витсаїди, з міста Андрія та Петра. Зустрів Филип Натанаїла і сказав до нього: – Ми найшли того, про якого писав Мойсей у законі і пророки – Ісуса, сина Йосифа, з Назарету.
Натанаїл сказав йому: – Що доброго може бути з Назарету?
Мовив до нього Филип: – Прийди й подивися.
Ісус, побачивши, що до нього надходить Натанаїл, сказав про нього: – Ось справжній ізраїльтянин, в якому нема лукавства.
Натанаїл сказав: – Звідкіль ти мене знаєш?
Сказав Ісус і промовив до нього: – Перше ніж Филип тебе покликав, я тебе бачив, як був єси під смоковницею.
Натанаїл відповів йому: – Учителю, ти – Син Божий, ти – цар Ізраїля.
Ісус у відповідь сказав йому: – Тому що я мовив до тебе: я бачив тебе під смоковницею – віруєш. Побачиш більше, ніж те.
І сказав до нього: – Істинно, істинно кажу вам: побачите небеса відкриті і ангелів Божих, як вони возходять та сходять на Сина чоловічого.
1 Тим. 3, 1–13. «Ті, що виконують гаразд свої обов’язки, здобувають собі почесний ступінь і велику сміливість у вірі в Христа Ісуса»
Коли ми задумаємось над своєю святістю, то найчастіше переконані, що потрібно здійснити якісь особливі подвиги, поїхати на місії, загинути мученицькою смертю. Цілком не замислюємося, що саме наші обов’язки – це є місце нашого освячення, що саме через наші обов’язки Бог нас провадить до спасення.
Ті обов’язки, які я маю, Бог дав конкретно мені, щоб, виконуючи їх, я міг освятитись. Апостол згадує про єпископів, дияконів, кожний із яких був покликаний Богом до конкретних обов’язків. Немає покликань більших чи менших, важливих чи неважливих. Кожна особа й кожне наше служіння однаково вартісне для Бога, тому що саме Він покликав і поставив кожного з нас до чогось особливого.
Бог хоче, щоб ми були саме на цих місцях, які Він передбачив для нас, і саме там ми освятимось і спасемось!
1 Кор. 4, 9–16. «Бог поставив нас, апостолів, останніми, немов призначених на страту; бо стали видовищем і світові, й ангелам, і людям»
На перший погляд можуть здаватися сумними і драматичними слова апостола, але вони відповідають дійсності. Той, хто живе досконало, праведно, свято, по-християнському, дуже рідко забагато є шанований. Він не раз пригноблений і висміяний, бо є докором іншим, що вони чинять недосконало, що мають жити інакше.
Бачимо, що непросто було апостолам, не є просто і нам. Однак кожного з нас Господь покликав до досконалости.
Ми маємо ставати досконалими, попри те, що нас неодноразово не приймає світ. Щобільше, маємо показати кожній людині, що жити досконалим життям – реально!
Лк. 16, 1–9. «І похвалив пан нечесного управителя за те, що той вчинив мудро»
На перший погляд, може видатися незрозумілим: чоловік чинить нечесно, обманює свого господаря, але його вчинок заслуговує на таку похвалу від Господа? Звичайно, Бог ніколи не хвалить за неправду. Але Господь показує нам цього чоловіка, ставить його за приклад як того, хто вміє робити добро.
Нечесний управитель, хоч і наляканий тим, що на нього чекає, вміє зробити щось корисне для інших. Погляньмо на наше життя: скільки є обставин і ситуацій, де ми могли б зробити добро, вчинити чи сказати щось приємне, чи хоча б побажати у своєму серці комусь добра, чи хоч би добрим поглядом обдарувати іншу людину!
Ми завжди нарікаємо на обставини, ситуації, але погляньмо: скільки впродовж дня ми могли б робити доброго! А скільки впродовж місця, року?
У кожній життєвій ситуації можемо щось зробити доброго тими силами й можливостями, які маємо!
Йо. 1, 35–51. «Ходіть та подивіться!» і «Прийди та подивися!»
Двічі в цьому євангельському читанні Христос звертається подібно: «Прийди!» Це запрошення стосується кожного з нас, хто у своєму житті намагається боротися зі своїми недоліками, вадами, проблемами, пристрастями, прагне пізнати себе. У якийсь момент нам, може, видається, що ми побороли наші пристрасті, пізнали себе, та знову, немов хвиля, накочується щось нове. Нагору виходять інші проблеми.
Ми ніколи не зможемо самі себе повністю пізнати й не можемо бути певні за себе. Це спонукання Христа: «Ходіть та подивіться!» – означає запрошення прийти такими, як ми є, до Господа. Бо як Христос проходив через замкнені двері, так Він може пройти через замкнені двері нашої душі, через усі наші проблеми, кризи, труднощі, зранення… Прийти – й оздоровити нас!
Тому так важливо мати відвагу завжди приходити до Господа та бути певними того, що саме зустріч з Ним змінює кожного з нас!
Вл. Венедикт Алексійчук
Стихири на „Господи, взиваю я”
Світлом Предтечі освічений,* коли іпостасне сяяння Отчої слави явилося,* людський рід милосердям спасти бажаючи,* тоді першим ти, славний, до Нього прибіг єси,* осяяний у розумі* досконалішим блиском Його Божества;* з цієї причини і проповідником, і Апостолом став* Христа Бога нашого,* якого благай* спасти і просвітити душі наші.
Гласом Предтечі оглашенний,* коли всесвяте Слово воплотилося,* життя нам даючи і спасіння сущим на землі благовістуючи,* тоді за Ним, премудрий, ти послідував* і себе самого, як добірну і всесвяту* жертву первоплодів, Йому посвятив єси;* і Його пізнавши,* відкрив єси і родичеві твоєму Бога нашого,* якого благай* спасти і просвітити душі наші.
З неплідної розквітлого* послідовником бувши,* коли дівственне Зродження зазоріло* – благочестя Учитель і чистоти ціломудрія Явитель,* – тоді ти прегарячим чесноти ревнителем,* Андрею блаженний, став єси,* восходження в серці своєму покладаючи,* і піднявся від слави до невимовної слави Христа Бога нашого,* якого благай* спасти і просвітити душі наші.
Первозваний учень* і наслідувач страждання,* Андрей Апостол* співобразно з Тобою, Господи,* тих, що в глибині невідання піддавалися колись омані,* гачком Хреста Твого витягнувши, привів до Тебе;* молитвами його, Преблагий, життя наше втихомир* і спаси душі наші.
Оспіваймо, вірні, Петрового родича Андрея,* Христового учня:* він бо, море неводами колись обстеживши, риб наловив,* тепер же вселенну ловить вудкою Хреста і народи навертає від омани до хрещення,* і стоячи перед Христом, просить миру світові,* а душам нашим – великої милости.
Вогонь духовний, що просвітлює мислі і спопеляє гріхи,* вглиб серця прийнявши, Апостол Христовий і учень* сяє тайними променями вчень у непросвітлених серцях язичників,* а надто спалює хворост міфотворення нечестивих,* бо вогонь духа таку має дію.* О чудо, гідне подиву і трепету!* Язик із глини, єство з глею, тіло з пороху* – прийняли знання духовне і неземне.* Але, о таїннику невимовного і споглядальнику небесного,* моли про озорення душ наших.
Риб ловитву полишивши, Апостоле,* людей уловлюєш ти вудкою проповіді,* спускаючи, немов гачок, благочестя приманку* і витягаючи з глибини омани всі народи,* Андрею Апостоле,* верховного єдинокровний* і вселенної наставнику всюдичутний,* благати не припиняй за нас,* що з вірою і любов’ю восхваляємо, всехвальний,* завжди шановану пам’ять твою.
„Молитвослов” м. Жовква, Видавництво «Місіонер», 2011
Стихири на стиховні
Радуйся, словесне Небо,* що славу Божу* завжди повідає,* ти, що перший на Христа поклик відгукнувся гаряче* і безвідступно з Ним перебував;* від Нього просвічуваний,* узрів ти світло друге* і сущих у пітьмі блискавками твоїми просвітив,* благість Його наслідуючи.* Тому всесвяте твоє* звершуємо торжество* і радісно цілуємо мощей ковчег,* із якого ти виточуєш* тим, що просять, спасіння і велику милість.
Першим знайшовши жадані блага* того, хто з милосердя* оповився нашим єством,* Андрею Богомудрий,* ти злучився з Ним розпаленою любов’ю,* до єдинокровного взиваючи:* «Кого провістили Пророки в Дусі,* того знайшли ми!* Ходи до Його краси,* щоб приваблені були ми і душею, і думкою,* і так ведені світлом Його зоресяйности,* ніч омани і пітьму невідання відженемо,* благословляючи Христа,* що подає світові велику милість!»
Народи, що не знали Бога,* ти з невідання, наче з глибини, виловив неводом слів твоїх,* і явно збурюєш солоні моря;* конем прехоробрим Владики морів явився ти, в піснях уславлений,* і гнилість безбожжя висушив,* додавши цінну сіль – мудрість твою,* якій і вразилися, Апостоле славний,* ті, що сьому безумству мудрости зухвало опиралися,* не знаючи Христа,* що подає світові велику милість.
Єдинокровного брата Петрового* і Христового учня,* риб ловителя і ловця людей* – піснями вшануймо Андрея Апостола:* він бо всіх наставив догматами Ісусового вчення* і як приманку рибам – плоть беззаконникам віддав* і їх у невід уловив.* Його молитвами, Христе,* подай людям Твоїм мир і велику милість.
„Молитвослов” м. Жовква, Видавництво «Місіонер», 2011
Тропар (г. 4):
Як первозванний з апостолів і як верховного брат* Владиці всіх, Андрею, молися,* мир вселенній дарувати* і душам нашим велику милість.
Слава: Кондак (г. 2):
Мужности богогласника, якого ім’я святкуємо,* і верховного послідувателя Церкви,* Петрового родича возхвалім,* бо, як давно тому, так і нині до нас закликав:* прийдіть – ми знайшли, кого бажали.
I нині: Богородичний (г. 2):
В молитвах невсипущу Богородицю* і в заступництвах незамінне уповання* гріб і умертвіння не втримали.* Бо як Матір Життя до життя переставив той,* хто вселився в утробу приснодівственну.
Прокімен (г. 8): На всю землю вийшло вістування їх і до кінців вселенної глаголи їх (Пс. 18,5).
Стих: Небеса повідають славу Божу, творіння ж рук Його сповіщає твердь (Пс. 18,2).
Алилуя (г. 1): Ісповідять небеса чуда Твої, Господи, і істину Твою в церкві святих (Пс. 88,6).
Стих: Бог прославлюваний на раді святих (Пс. 88,8).
Причасний: На всю землю вийшло вістування їх і до кінців вселенної глаголи їх (Пс. 18,5). Алилуя, тричі.
Священик: Христос, істинний Бог наш, молитвами пречистої своєї Матері, святого отця нашого Миколая, архиєпископа, мирлікійського чудотворця, святих, славних і всехвальних апостолів, святого отця нашого Йоана Золотоустого, архиєпископа Константинограда, святого, якого є храм, святого всехвального апостола Андрея Первозванного, якого сьогодні пам’ять торжественно звершуємо, і всіх святих, помилує і спасе нас, як благий і чоловіколюбець.
о. Петро Фостик
