ХII НЕДІЛЯ ПО ЗІСЛАННІ СВЯТОГО ДУХА – Що доброго маю чинити, щоб мати життя вічне? Мт. 19, 16-26. СВЯТОГО МУЧЕНИКА МИРОНА.
Подібне запитання, яке поставив юнак Ісусові, часто турбує нас. Відчуваючи потребу Божої допомоги, люди деколи питають: Що робити, які молитви молитися, щоб отримати певну ласку, щоб Бог допоміг вирішити дану проблему?
Відповідаючи на це питання, треба мати на увазі, що успіх молитви залежить не від кількості молитов, виду молитви, яку будемо відмовляти, а від якості молитви: тобто від сили віри – чи твердо вірю, що Бог може це зробити, і від надії на Бога – наскільки сильно очікую цієї допомоги від Господа, від довір’я Божій любові, а не від надії на себе. Достатньо відмовляти з вірою щоденні молитви, або можна ще молитися молитви на різні потреби, щоб отримати бажану Божу поміч.
Запитання юнака „що доброго маю робити?” свідчить про велику його надію на себе, свої можливості, що було причиною його душевного неспокою відносно готовності до життя вічного.
Буває в житті так, що люди, звертаючись до Бога про поміч, більше надіються на Божі дари (напр. здоров’я) у вирішенні справ, ніж на Бога, більше люблять Божі дари, ніж самого Бога. Тому духовне життя таких християн часто зводиться до дотримання релігійних звичаїв, закону задля закону, а не з любові до Бога і довір’я Йому і його святій волі.
Відповідаючи юнакові, Ісус сказав, що „Богові все можливо” – все буде можливе тому, хто покладає надію на Бога, довіряє його волі, приймає Божі способи вирішення своїх проблем.
Одного разу покликали священика до родини, в якій була важко хвора молода дівчина. Але прийшовши в їх дім, він побачив, що дівчина не хвора, а одержима злим духом. Священик почав відмовляти молитви на вигнання злого духа. У кінці молитви злий вийшов з неї і сказав: „Давно би забрав тебе, грішнице, як твою подругу (яка повісилась), як би не монахиня з твого роду”.
Як бачимо, хто довіряє своє життя Богу, отримує щедре Боже благословення, що сходить через нього також на родину, діє і захищає їх.
Щоб наше духовне життя і молитовні старання були плідні, а зокрема запевнювали нам життя вічне, дбаймо найперше про любов Бога, довіряймо себе і наше життя Його любові і милосердю, а Він подбає про вирішення проблем нашого життя і спасіння душі.
о. Михайло Чижович, редемторист
ПЕРШЕ ПОСЛАННЯ АПОСТОЛА ПАВЛА ДО КОРІНТЯН 15, 1-11.
Браття, пригадую вам Євангеліє, яке вам проповідував, яке ви і прийняли, в якім і стоїте. Ним ви також спасаєтеся, коли держите його таким, як я вам проповідував; інакше ви увірували надармо.
Я бо вам передав найперше те, що й сам прийняв був: що Христос умер за наші гріхи згідно з Писанням, що був похований, що воскрес третього дня за Писанням, що явився Кифі, потім дванадцятьом; опісля ж явився більш як п’ятистам братів разом, більшість яких живе й досі, а деякі померли; опісля явився Якову, згодом усім апостолам; а наостанку всіх, немов якому недоноскові, явивсь і нені; бо я найменший з апостолів, я недостойний зватись апостолом, бо гонив Церкву Божу. Благодаттю Божою я є тим, чим я є і благодать його в мені не була марна; бож я працював більше всіх них, та не я, але благодать Божа, що зо мною. Чи то я, отже, чи то вони: так ми проповідуємо, і так ви увірували.
ЄВАНГЕЛІЄ ВІД МАТЕЯ 19, 16-26.
В той час один юнак приступив до Ісуса і сказав: – Учителю добрий! Що доброго маю чинити, щоб мати життя вічне?
Ісус сказав до нього: – Чому називаєш мене добрим? Ніхто не добрий, тільки один Бог. Як хочеш увійти в життя, додержуй заповідей.
– Яких? – питає його.
Ісус до нього: – Не вбивай, не чини перелюбу, не кради, не свідкуй криво, 19. поважай батька-матір і люби ближнього твого, як себе самого.
Каже юнак до нього: – Все це я зберіг ізмалку. Чого мені ще бракує?
– Якщо хочеш бути досконалий, – сказав Ісус до нього, – піди, продай, що маєш, дай бідним і будеш мати скарб на небі; потім приходь і йди за мною.
Почувши це слово, юнак відійшов смутний, мав бо велике майно. Тоді Ісус сказав до своїх учнів: – Істинно кажу вам: трудно багатому ввійти в царство небесне. Іще кажу вам: легше верблюдові пройти через вушко в голці, ніж багатому ввійти в царство Боже.
Почувши це, учні здивувались вельми і сказали: – Хто ж тоді може бути спасенний?
Ісус глянув на них пильно й мовив: – У людей це неможливо, Богові – все можливо.
1 Кр. 15, 1-11 «Благодаттю Божою я є те, що я є»
Коли ми уважніше придивимось до учнів, апостолів Христових, до святих та до всіх тих, хто оточує нас, ми побачимо, що всі вони були немічні. Вони не були «супергероями» чи «надлюдьми», вони – звичайні люди, які були сповнені своїми вадами, недоліками, пристрастями, слабкостями.
Але чим відрізняються апостоли, святі Христові від нас? Тим, що вони дозволили благодаті Божій діяти в них, те, що вони дозволяли Богові діяти через них.
Що заважає нам все більше уповати на Бога, все більше дозволяти Богові діяти через нас? І Бог, як Він діяв через учнів і апостолів, як діяв через святих, може діяти своєю благодаттю через кожного з нас.
Мт. 19, 16-26. «Якщо хочеш бути досконалим, піди, продай, що маєш, дай бідним, і будеш мати скарб на небі».
Кожний із нас від свого народження, відколи наші очі побачили цей світ, постійно щось нагромаджує. Спочатку знання, потім досвід, коли росте фізично, починає збирати різні матеріальні речі. Ми всі чимось володіємо, кожен із нас чогось досягнув у житті. З одного боку – віримо в Бога, живемо християнським життям, але з іншого – часто покладаємося на те, чого ми досягнули в житті, – на свої знання, досвід, статки…
У цьому Євангелії Господь каже піти й продати все, що маємо, і цілковито довіритися Йому, бути убогим, тобто бути «в Бозі», покладатися на Бога.
Як бачимо, той юнак не мав потрібної відваги, щоб цілковито покластися на Бога й пам’ятати, що Господь є Той, хто подбає про людину, навіть коли батько та матір її покинуть.
Вчімося, може, не відразу, не в одну мить, однак щораз більше покладатися на Бога; не на свої знання, досвід чи на своїх друзів, навіть не на свою віру.
Покладатися на Бога, вчитися довіряти Йому, які б ситуації не складалися в нашому житті.
Владика Венедикт (Алексійчук)
У той самий день
СВЯТОГО МУЧЕНИКА МИРОНА
Як і тисячі інших святих мучеників, святий Мирон власною кров’ю запечатав своє святе, боговгодне життя. Був він священиком в Ахаї, походив з багатої і славної родини. Та не так походження, як чисте, невинне життя, віддане на службу Богові і вірним, прославило його і вчинило гідним мученицької смерти.
Настали часи жорстокого переслідування християн за імператора Деція. На саме Різдво Христа Спасителя, коли святий Мирон навчав вірних, до церкви увірвався староста Антипатер з військом, багатьох вірних убив, а священика велів поставити перед своїм судом. І почалися жорстокі муки. Тіло святого слуги Божого шматували гаками і палили свічками, а потім мученика кинули в розпалену піч, та вогонь не завдав йому жодної шкоди. Побачивши це, староста наказав дерти шкіру з живого тіла. Святий Мирон усе це зносив дуже терпеливо й у найбільших стражданнях вголос молився до Бога. Це так розлютило Антипатера, що він геть втратив глузд і власним мечем себе убив. Святого Мирона відвели на суд до міста Кизика, в Мисії, і там його стяли мечем. Сталося це 251 р.
Тропар:
Мученик Твій, Господи, Мирон,* у стражданнях своїх прийняв вінець нетлінний від Тебе, Бога нашого,* мавши бо кріпость Твою, він мучителів подолав,* сокрушив і демонів зухвальства безсильні.* Його молитвами спаси душі наші.
Кондак:
Від юності Христа полюбивши, Преславний,* і зберігаючи Його божественні заповіді,* до Нього прийшов ти, Мироне всечесний.* І з ангелами усердно молишся,* просячи відпущення гріхів тим,* які вшановують пам’ять Твою.
Я. Луцик, „ЖИТІЯ СВЯТИХ, пам’ять яких Українська Греко-Католицька Церква кожного дня впродовж року почитає”. Львів, Видавництво «Свічадо», 2011
Тропар воскресний, глас 3:
Нехай веселиться небесні, нехай радуються земнії,* бо сотворив владу рукою своєю Господь,* подолав смертю смерть, первенцем мертвих став,* з безодні аду ізбавив нас і подав світові велику милість.
І свята, глас 1:
У Різдві дівство зберегла Ти,* в успенні світа не оставила Ти, Богородице.* Переставилася Ти до життя, бувши Матір’ю Життя.* I молитвами Твоїми* ізбавляєш від смерти душі наші.
Слава: Кондак воскресний, глас 3:
Воскрес Ти днесь із гробу, Щедрий,* і нас возвів Ти із врат смертних,* днесь Адам ликує і радується Єва,* а разом пророки з патріархами неперестанно оспівують* божественну могутність влади Твоєї.
І нині: Кондак свята, глас 2:
В молитвах невсипущу Богородицю* і в заступництвах незамінне уповання* гріб і умертвіння не втримали.* Бо як Матір Життя до життя переставив той,* хто вселився в утробу приснодівственну.
Замість Достойно, приспів:
Ангели, бачачи успення Пречистої, здивувалися, як Діва восходить із землі на небо.
І ірмос, глас 1:
Перемагаються закони природи у Тобі, Діво чиста: бо дівственне є Різдво, і смерть наперед заповідає життя; по Різдві діва, і по смерті жива. Спасаєш завжди, Богородице, насліддя Твоє.
о. Петро Фостик
