Святий Лука (івр. לוקא, грец. Λουκᾶς) – апостол і євангелист Лука походив з Антіохії Сирійської. Чоловіком він був дуже ученим, добре знав лікарську справу (про це згадує апостол Павло у Посланні до колосян (4, 14): “Вітає вас Лука, любий лікар”). Згідно з переданням, яке збереглося у греків і знайшло своє відображення у їхніх Мінеях, а звідти перейшло і до наших церковних книг, святий Лука був одним із сімдесяти учнів. Це йому і Клеопі дорогою до Емауса об’явився Христос Спаситель після свого Воскресення. Однак святий Лука у своєму Євангелії каже, що описує все так, “як то нам передали ті, що були від початку наочними свідками й слугами слова” (Лк. 1, 2), тобто інші апостоли. Якщо він писав Євангеліє на основі того, що передали йому інші, то сам, очевидно, не міг бути самовидцем життя, чуд, проповідей, страстей, смерти і Воскресення Христового.
Тому єдине вірне передання, що святий Лука пізнав Христову віру з проповідей апостолів, а найпевніше є те, що охрестив його святий Павло, якого він був невідступним товаришем, аж до кончини апостола. Вірогідним є і те, що святий Лука мав дуже добре знати Пресвяту Богородицю, бо у своєму Євангелії він якнайточніше описує такі великі і святі події, як Благовіщення, зустріч зі святою Єлисаветою, Різдво Ісуса Христа, Обрізання, Стрітення. Мимоволі приходить думка, що він почув усе це від самої Богородиці. Одне з найдавніших передань каже, що святий Лука також був малярем, і він на кипарисовій дошці намалював ікону Пречистої Діви та ікони Спасителя (певно, згідно з описом Пречистої), а також святих апостолів Петра і Павла.
Святий Лука був, як вже ми сказали, невідступним товаришем апостола Павла. А святий Йоан Золотоустий пише, що був він поставлений священиком і єпископом, сам бо апостол Павло у Другому посланні до коринтян про святого Луку говорить так: “Ми з ним послали брата, якого за Євангелію усі Церкви хвалять і який, крім того, був вибраний Церквами як наш супутник у цій добродійній справі, якій ми служимо на славу самого Господа й на відраду нашу” (2 Кор. 8, 18-19). Так ділили вони всі труди і переслідування, голод і холод – усе порівну. А незадовго до смерти, у Другому посланні до Тимотея, апостол Павло каже: “Один Лука зі мною” (2 Тим. 4, 11). Близько 58 р. святий Лука написав своє Євангеліє, яке є доповненням Євангелій святих Матея і Марка. У своєму Євангелії він особливо звертає увагу на все, що свідчить про велике Боже милосердя. Так, мов для розради грішникам, що каються, переповідає притчі про блудного сина, про доброго пастиря, про митаря і фарисея, про самарянина, про навернення розбійника на хресті та інші. Святий Лука написав також і книгу Діянь апостолів, де, як каже святий Йоан Золотоустий, “в особливий спосіб описано події з життя апостола Павла, який потрудився найбільше від усіх, а описано їх так широко, бо ж автор цієї книги був учнем святого Павла, і то таким добрим і чесним учнем, що до кінця не залишав свого учителя”. Діяння апостолів закінчуються другим роком першого побуту апостола Павла у Римі. “А якщо спитає хто, чому святий Лука не описав подальші події, – каже святий Йоан Золотоустий, – то я скажу, що й того досить є для кожного, хто розуміє, що апостоли завжди були зайняті важливими ділами, а головним їх завданням було голосити слово Боже, а не писати книги, тим більше, що вони так багато залишили нам через усне передання”. А про книгу Діянь апостолів святий Йоан Золотоустий пише так: “У цій книзі святий Лука описує сповнення багатьох важливих провіщень Христа, як Зішестя Святого Духа і ту дивну зміну, яка в тій хвилі відбулася в серцях апостолів. З цієї книги ми пізнаємо, яке досконале було життя перших вірних, що, з’єднані Христовою любов’ю, мали в собі наче б одне серце і одну душу, подібно, як мали одну віру і в однакові зодягалися чесноти. З цієї книги дізнаємося про чудесні навернення поган і про заснування святої Церкви, яка є сильною і тривкою опорою правди, проти якої жоден блуд ніколи нічого не вдіє. І в книзі тій ми не мусимо шукати чуд, які творили апостоли, а маємо пізнавати їх діла, пізнавати і наслідувати”.
Діяння апостолів написані, вірогідно, близько 63 р. Вони є неоціненні і з того огляду, що розбивають усякі фальшиві казки про життя і діла святих Апостолів, які стали поширюватися вже у перші роки їх душпастирської праці. І Євангеліє, і Діяння апостолів було написано прекрасною грецькою мовою і присвячені одному знаменитому християнинові на ім’я Теофіл, згідно з переданням, тодішньому начальнику Ахаї. Після смерти святого апостола Павла святий Лука, як свідчить святий Епіфаній, проповідував у Далматії, Італії і Македонії. Де помер євангелист Лука – достеменно не знаємо. Згідно з одними джерелами, він помер природною смертю у вісімдесят років у Тивах Виотійських. Святий Григорій Богослов наполягає, що євангелист Лука закінчив свій подвиг мученицькою смертю в Патрах Ахайських. Ще одне передання стверджує, що його повішено на оливнім дереві.
Мощі святого євангелиста Луки за правління Констанція, сина святого Костянтина Великого, було перенесено до Царгорода і поховано в церкві святих Апостолів, згідно з одними джерелами у 357 р, а згідно з іншими – у 360 р. Під час їх перенесення сталося багато чудес, серед інших зцілився один тяжко хворий на ім’я Анатолій. На іконах біля святого Луки зображають сидячого вола. Причина цього сюжету криється у початку Bід святого Луки. Воно починається подією, коли архангел благовістить святому Захарії у храмі Єрусалиму про різдво Йоана Предтечі. А оскільки святий Захарія був священиком, тому, щоб увіковічнити початок Євангелія, біля святого Луки зображають жертвенного вола.
Стихири на стиховні
Апостоле Луко!* Ти прийняв непереможну владу* і силу над демонами:* в ім’я Христове* проганяти їх темну силу.* Всю землю обійшов ти,* освітлюючи її, як сонце,* і всі країни навчив ти,* благовістивши перший славний і спасенний Христовий прихід.
Уподібнивши себе* до справді божественного життя* у первісній благодаті,* ти, Луко, дійсно став добрим мужем* і назвався сином* божественної благодаті.* Добрими своїми звичаями* та чистотою ума* ти став близьким учнем Христовим.
Як дзвінкий, Богом настроєний орган,* ти, апостоле Луко,* присвятив себе* просвіті народів,* словами й ділами* навчаючи їх віри Христової,* і всіх навчив ти визнавати* Ісуса як Бога* й Спаса душ наших.
Сповнившись божественного духа, чудний апостоле Луко,* вельми ревнивий був ти за Бога вседержителя,* який показав тебе повним божественних чудес,* бо маючи чудну ревнивість, ти життям своїм осягнув досконалість.* Тому, бувши на висотах і вселившися з небесними хорами,* молися, Боговидче, Слову, Христові Богові нашому,* щоб нас обдарував великою милістю.
Діво Пречиста, що невимовно зачала тілом Бога!* Мати Бога вишнього!* Прийми мольби твоїх слуг, Всенепорочна,* даючи всім прощення гріхів.* Прийнявши нині наші благання,* моли,* щоб усі ми спаслися.
„Молитвослов” м. Жовква, Видавництво «Місіонер», 2011
Тропар:
Апостольських діянь оповісника і євангелія Христового світлого списателя, * Луку преславного, неописанного в Христовій Церкві, * піснями священними святого апостола похвалім як лікаря, * що зціляє людські немочі, природні недуги і душевні язі, * і того, що молиться неперестанно за душі наші.
Кондак:
Правдивого благочестя проповідника і несказанних таїн провісника, * звізду церковну, Луку божественного, звеличаймо, * бо Слово вибрало його з мудрим Павлом, учителем народів, * – єдин, що знає тайни серця.
Я. Луцик, „ЖИТІЯ СВЯТИХ, пам’ять яких Українська Греко-Католицька Церква кожного дня впродовж року почитає”. Львів, Видавництво «Свічадо», 2011
о. Петро Фостик
