II НЕДІЛЯ ПІСЛЯ ЗІСЛАННЯ СВЯТОГО ДУХА. ПРАЗНИК МАТЕРІ БОЖОЇ НЕУСТАННОЇ ПОМОЧІ. ЧУДОТВОРНА ІКОНА МАТЕРІ БОЖОЇ НЕУСТАННОЇ ПОМОЧІ. ІСТОРІЯ ІКОНИ – ( ВІДЕО ). ГЛИБИННИЙ СМИСЛ ІКОНИ МАТЕРІ БОЖОЇ НЕУСТАННОЇ ПОМОЧІ. ІКОНА МАТЕРІ БОЖОЇ НЕУСТАННОЇ ПОМОЧІ (ПРОСТРІЛЕНА). АРХИБРАТСТВО МАТЕРІ БОЖОЇ НЕУСТАННОЇ ПОМОЧІ. АКАФІСТ ДО МАТЕРІ БОЖОЇ НЕУСТАННОЇ ПОМОЧІ.
Сьогоднішня свята Євангелія представляє нам Христа Господа як Вiн кличе своїх учнів й апостолів, щоб вони віддалися цілковито Йому на службу. Ця служба мав два головні обов’язки, а саме: першим обов’язком с служити Богові Творцеві, що є обов’язком кожного сотворіння. А другий обов’язок – це служба людям або, як свята Євангелія каже — ближнім. Цю подвійну службу виконував Христос ціле своє життя на землі. Про свою службу небесному Отцеві розказує Господь устами свого слуги Давида:
„Ти не хотів нi жертв, ані приносу, але приготовив менi тiло. Ти не вподобав собi нi всепалень, нi жертви за гріхи. Тоді я сказав: Ось іду… щоб учинити полю твою” (Пс 40,6cс; Євр 10,5сс).
I справді Ісус Христос узявши на себе цей обов’язок « учинити волю Бог-Отця , ціле своє життя залишився вірним тому зобов’язанню, як про це згадув св. Павло, словами:
„Він існуючи в Божій природі, не вважав за здобич свою рівність з Богом, але применшив себе, прийнявши вигляд слуги, ставши подібним до людини. Подобою, явившись як людина, вiн понизив себе, ставши слухняним аж до смерти смерти ж хресної” (Флп 2,6с).
Друга служба, яку взяв на себе Христос була служити людям, як про це він сам говорить:
„Син Чоловічий прийшов не нате, щоб йому служили, але щоб послужити й дати життя своє на викуп за багатьох” (Mт 20,28).
Подібно й кожний з нас є покликаний до такої самої, подвійної служби, і то в першій мірі – служби Богові, до якої кожне сотворіння покликане. І вона в першим і найважливішим обов’язком кожної, навіть найменшої речі, а передусім людини. Каже бо найперша й найважливіша заповідь:
„Любитимеш Господа Бога твого, всім серцем твоїм i всiєю душею твоєю й всією силою твоєю” (Втор 6,5; див. Mт 22,37; Mр 12,30; Лк 10,27).
Тому що кожне сотворіння має вiд Бога Творця свій початок; тому що він усе при житті й існуванні удержує, з кожним проявом життя живих сотворінь співдіє та про прожиток усякого живого кожної миті дбає, то це річ самозрозуміла, що взаміну за цю всесторонню опіку й підтримку кожне сотворіння повинно до Нього тяготіти. З ці і причини теж розумне сотворіння, тобто людина, зазнав найбільше тієї Божої опіки й тому що вона може і зрозуміти, повинна тим більше Господа любити. Крім того людина в одиноким розумним представником усього видимого світу, вона повинна в особливший спосіб цю любов до Бога висказувати й назовні виявляти. Біда в тому, що людина того Бога свого Творця не бачить. Щоб цьому запобігти та щоб допомогти людині в якийсь спосіб на ділі виявити свою любов до Нього, Господь Бог ототожноє себе з нашим ближнім. І нам велить Вiн, щоб того ближнього любити й йому виявляти вдячність, яка від нас належить Богові. Очевидно, Йому, нашому Творцеві виявляємо нашу любов тим, що сповняємо Його Божі заповіді, в яких він об’явив нам свою святу волю. Якже так поглянемо на тi Його заповіді, то зауважимо, що сім а них нормують якраз наше від ношення до ближніх. А те відношення Господь зібрав в одній коротенькiй заповiдi любови, яка іде безпосередньо після тієї найпершої й най важливішої любови Бога, як це коротенько з’ясовує Божий Син словами
„А друга подiбна до неї: Люби ближнього твого, як себе самого” (Мт 22,39)
Цей ота подвійна служба, до якої Спаситель покликає нас, щоб ми її виконували і таким чином спасали наші душі.
Подiбнi гасла зустрічаємо всюди серед людей. Багато різних дер жав, партій, організацій, товариств проголошують те саме, кажучи, що вони мають єдину мету, одиноке завдання, а саме поліпшувати долю людей, допомагати їм в осягненнi як уже не повного щастя, то принаймні якнайбільшого щастя у сповненні їхніх бажань. Однак не завжди їхні гасла ототожнюються з дійсністю. Бо в ім’я отих високих ідей та й ідеалів, тобто добробуту народу та звільнення його з-під капіталістичної кормити, комуністи досі вбили на Україні майже 21 і 1/2 мільйона людей: деяких голодом, інших важкими працями на Сибірі, де життя 6 багато гірше ніж сама смерть; інших розстрілами масовими чи багатьма iншими вишуканими способами усунули з цього світу. В ім’я загального добра ще й досі по цілому світі ведуться війни, революції й повстання, в яких тисячі, а то й мільйони жертв гинуть і то тих самих людей, задля яких тi вiйни ведуться, тобто, щоб поліпшити їхню долю й визволити від того лиха, в якому вони животіють. Задля тiєї самої свободи й задля добра народу багато партій і організацій улаштовують протестні походи, демонстрації й вони в наслідку мають знову жертви з тих самих людей, задля яких вони демонструють. Дальшим результатом в знищення людського майна, щоб його набути, тi прості, нещасні, важко працюючі люди горювали вiдранку до ночі, а зараз вони це все втратили з причини тих нібито мирних демонстрацій і походів улаштованих, щоб їх захищати й добути їм кращу долю. В обороні людських прав і кращої долі визвольники и бойовики підкладають бомби, палять будинки разом з людьми, спричинюють повстання й революції, які не до водять до нічого, тільки поширюють знищення людського майна й ненависть серед людей. І все це робиться в ім’я свободи, оборони людських прав і покращання умов життя. З результатів тiєї боротьби приходимо до висновку, що тi всi пiднеслі гасла й чини не можуть спасти людства, але, навпаки, замість овободи приносять ще гіршу недолю; замість по кращання долі, ще гірший гніт, замість спасіння – знищення людського життя і майна. Тому – то Господь наш Ісус Христос, дійсний Володар вселенної й Спаситель людського роду, кличе нас усіх іти за Ним у його намаганнi спасти людство.
Однак він кличе нас не опасати тіла, але душі людей. Тіла людські не є такі дуже цінні, вони бо природно знищимі й мають служити нам тут певний час протягом нашої земної мандрівки. Нашим головним завданням е спасати наші душі й душі наших ближніх. Про наші тіла подбав вже сам Господь Бог, як у цьому запевняє нас Ісус Христос словами:
„Отож не турбуйтесь, кажучи: Що будемо їсти, що пити й у що зодягнемося? Про те все побиваються погани. Отець же ваш небесний знаю, що вам усе це потрібне. Шукайте перше царство Боже і його справедливість, а своє те вам докладеться” (Мт 6,31сс).
З цього виходить, що не с нашим обов’язком подбати про те, щоб усі люди мали все те, що їм до земного життя потрібне. Про це все дбав сам Божий Творець, який будучи всемогутнім може легко подбати про ті всі речі, якi їм до утримання земного життя потрібні. Не журiмось як ті матері тут, Сполучених Штатах, які вбивають своïх ще ненароджених дітей, боячись, що їм не стане їжі з причини перелюднення землі. Пам’ятаймо про те, що Господь, який дав дітей, подбав також і про харчі, про що також говорить наш Спаситель:
„Не турбуйтесь вашим життям, що вам їсти; ні тілом вашим, у що одягнутись. Хіба життя не більш їжі, а тіло – не більш одежi?” (Мт 6,25).
Це значить, що Господь Бог, який дає нам щось багато вартіснішого, тобто наше життя й наше тіло; подбав також про те, що в менше вартісним, тобто про їжу й про одежу. Так воно й 6. Господь Бог, це всемогутня Істота; для нього немав нічого неможливого й тому він може робити все, що тільки захоче! Цього навчає нас виразно Ісус словами:
„У людей це неможливо, але не в Бога; y Бога бо все можливо” (Мр 10,27; Мт 19,26; Лк 18,27).
Або як це висловлю псальмопiвець:
„Наш Бог на небi, усе що захотів, те сотворив” (Пс 115,3).
Тому не журімось так дуже земними справами, але
„шукаймо перше Царство Боже й його справедливість…” (Mт 6,33).
А Господь Бог вже сам подбав про решту!
Намагаймось служити Богові а цілого нашого серця, душi й з усiх наших сил, бо це метою нашого туземного життя. Стараймось сповняти Його святу волю, як про те молимось у Господній Молитві:
„Нехай буде воля твоя як на небi, так і на землі” (Мт 6,10).
Виконуймо заповiдi Божі, бо ними наш небесний Отець об’являє нам свою волю. Заохочуймо й членів нашої родини, наших приятелів, сусідів і всіх людей, щоб усi дотримувалися тих правил життя, які дав нам наш Творець, бо додержуючи їх, ми спасаємо наші душі й помагаємо собі взаємно у осягненні нашої мети, Бога й вічного щастя у злуці з Ним. До цього часто завзиває нас Ісус Христос, кажучи:
„Як хочеш увійти в життя, додержуй заповіді” (Mт 19,47).
А Господь запевняє нас у цьому словами:
„Якщо ти додержуєш заповіді й виконаєш вірно справедливість, вони спасуть тебе» (Сирах 15,16).
Тому коли ми слухатимемо голосу Христа, виконуючи Його святі заповіді й помагаючи нашим ближнім у їхньому виконуванні, тоді спасемось самі й поможемо нашим ближнім осягнути їхнє спасіння. За таку вірну службу Христові ми удостоїмось такого запрошення на страшному суді:
„Прийдіть, благословенні Отця мого, візьміть у спадщину Царство, що було приготоване вам від сотворення світу” (Мт 25,34).
о. д-р М.І. Любачівський
ПОСЛАННЯ АПОСТОЛА ПАВЛА ДО РИМЛЯН 2, 10-16.
Браття, слава і честь, і мир усякому, хто добро чинить: юдеєві перше, потім грекові, бо Бог не дивиться на особу.
Бо ті, що згрішили, не маючи закону, без закону і згинуть; а ті, що згрішили під законом, будуть суджені законом. Бо не слухачі закону справедливі перед Богом, а виконавці закону оправдаються. Бо коли погани, що не мають закону, з природи виконують те, що законне, вони, не маючи закону, самі собі закон; вони виявляють діло закону, написане в їхніх серцях, як свідчить їм їхня совість і думки, то засуджуючи їх, то оправдуючи, в день, коли Бог, згідно з моїм євангелієм, судитиме тайні вчинки людей через Ісуса Христа.
ЄВАНГЕЛІЄ ВІД МАТЕЯ 4, 18-23.
В той час, коли Ісус проходив попри Галилейське море, він побачив двох братів: Симона, що звався Петро, і Андрія, його брата, що кидали сіті у море, бо були рибалки, і мовив до них: – Ідіть за мною, я вас зроблю рибалками людей.
І ті негайно кинули сіті й пішли за ним.
Пройшовши звідтіль далі, побачив інших двох братів: Якова, сина Заведея, та Івана, його брата, що в човні з батьком Заведеєм лагодили сіті, і їх покликав. Вони зараз же, кинувши човна і свого батька, пішли слідом за ним.
І ходив Ісус по всій Галилеї, навчаючи по їхніх синагогах, звіщаючи добру новину про царство і зціляючи всяку хворобу та всяку недугу в народі.
Рм. 2, 10-16 «Бо не слухачі закону справедливі перед Богом, а виконавці закону оправдаються»
Напевно, одна із проблем сучасного суспільства та, що часто ми плутаємо поняття «знати щось» з іншим поняттям – «жити цим». Дуже часто кажемо: «Я знаю про це». Однак запитання, чи ми живемо так, чи ми чинимо так, чи показуємо це своїм життям. Попередні покоління менше знали, ніж ми. Вони не мали такої можливості доступу до різних джерел інформації. Але чи наші можливості та знання нам справді допомагають? Чи ми живемо тим, що знаємо?
Апостол вказує нам, що Бог виправдає не тих, які знали, а тих, які виконували! Тобто тих, які може і мали найменше знання, однак, втілювали його в життя. Отож, добре, коли ми знаємо щораз більше, але ще важливіше, щоб те, що знаємо, втілювати у життя!
Мт. 4, 18-23. «Ідіть за мною, я вас зроблю рибалками людей».
Часто думаємо, що ці слова стосуються лише апостолів, а в особах апостолів – священнослужителів – єпископів, священиків, дияконів. Але річ у тім, що Господь покликав кожного з нас іти за собою, щоб кожен був рибалкою, це значить «ловити» людей для Бога.
Часто нам тяжко проповідувати про Христа, нести Добру Звістку ще й тому, що ми самі до кінця не усвідомили, наскільки євангельські події – Благовіщеня, Христове Народження, Його Воскресіння – є для нас радістю, Доброю Новиною. Доки не усвідомимо, наскільки це стосується нас особисто, доти не зможемо вповні ділитися цією радістю з іншими.
Добрим рибалкою для Христа зможе стати лише той, хто сам пізнав Христа і має глибокі стосунки з Ним. Лише так можна мати щире бажання провадити кожну людину до Христа, ділитися радістю зустрічі з Ним, звіщати про те, що Він зробив для нашого спасення.
Владика Венедикт (Алексійчук)
ПЕРША НЕДІЛЯ ЛИПНЯ – ПРАЗНИК МАТЕРІ БОЖОЇ НЕУСТАННОЇ ПОМОЧІ.
Зважаючи на поширення серед наших вірних культу Матері Божої Неустанної Помочі, з урахуванням норми кан. 40, § 1 Кодексу канонів Східних Церков (ККСЦ), Синод Єпископів УГКЦ, що відбувся в престольному граді Львові 3–12 вересня 2017 року Божого, відповідно до припису кан. 880, § 2 ККСЦ, установив свято Матері Божої Неустанної Помочі (н. 7).
Ми, владою нам даною, нашим декретом вих. ВА 17/454 від 11 грудня 20017 року Божого, подали це до відома Божого люду, постановляючи також його святкування в першу неділю липня.
ЧУДОТВОРНА ІКОНА МАТЕРІ БОЖОЇ НЕУСТАННОЇ ПОМОЧІ
Хто з вас не бачив ікони Матері Божої Неустанної Помочі з маленьким Ісусом на руках? Ось вона тут, перед нами. На її честь і славу написана не одна прегарна пісня.
Історія чудотворної ікони Матері Божої така. Вона походить з XIII століття, довжиною 55 см, а шириною 45 см. Мальована в грецькому стилі. Існують певні докази, що вона була на острові Кріт до 1500 року і була там у великому почитанні. Хто вивчав всесвітню історію, той знає, що сельджуки (турки), які поселилися в Азії, часто нападали на грецьке цісарство і, здобуваючи щораз нові території, посувалися в глибину краю, а в 1453 р. напали на саму столицю Царгород, і після завзятих боїв зайняли його. Греки не мали сили опертися лютому ворогові; вони або переховувалися по лісах, або втікали на захід, в чужі краї. Поміж утікачами був також побожний купець із острова Кріт, який утік до Італії і там повинен був замешкати. Він не хотів, щоб турки-мусульмани загарбали й образ Пресвятої Божої Матері, або ще й може збезчестили його, тому взяв цю ікону з собою до Італії. Це подобалося Пресвятій Богородиці, бо зараз-таки, ще в тій подорожі, виявила йому свою ласку.
Постала на морі страшна буря і, здавалося, що корабель потоне. Подорожні вже втратили надію на рятунок. В тому нещасті виносить побожний купець ікону Божої Матері і заохочує подорожніх у щирій молитві просити її про поміч. І ось чудо! Буря втихає, а небо так гарно випогоджується, що аж мило було дивитись в голубу синяву. Корабель безпечно причалив до італійського берега і купець рушив у дорогу до Риму, але тільки на короткий час, не на постійно, бо він планував шукати собі місця в іншій околиці, а не у Римі. Але Пречиста Божа Мати мала інший намір.
Побожний купець захворів у домі свого приятеля і помер. А ікона Богоматері залишилася в святому місті і славилася багатьма чудами. Це було коло 1498 року за Папи Олександра VI. Саме перед смертю цю ікону Богоматері купець подарував своєму приятелеві з виразною просьбою особливо її почитати і старатися якнайскоріше примістити в котрійсь римській церкві, щоб і народ міг прилюдно почитати цю чудотворну ікону Матері Божої. Приятель пообіцяв виконати останню волю вмираючого, але обітниці не дотримав. Сам він хотів кожної хвилини віднести цю святу ікону до якої-небудь церкви, але його жінка, якій дуже гарна ікона припала до вподоби, не хотіла за жодну ціну випустити її зі своїх рук. Пресвята Божа Мати не була з того вдоволена. Мабуть не хотіла, щоб ця її ікона служила тільки одній родині. Вона як Мати всього світу, має бути поміччю для всіх народів.
Три рази пригадувала Мати Божа чоловікові у сні й нагадувала йому, щоб він дотримав обітницю, а коли це не помогло, то загрозила тяжкою карою, якщо не виповнить обітниці, яку дав він померлому купцеві. Страшні сни і привиди мучили його, він старався обов’язково віднести ікону до церкви, але жінка кожен раз вміла його умовити й ікону затримати в своєму домі.
Раптом її чоловік захворів і помер. Можна було б припускати, що хоч тепер уже вперта жінка не опиратиметься і не буде відкладати виповнення обітниці свого чоловіка. Але сталося інакше. Вона, нещасна, думала собі, що ніде не буде ця ікона краще вміщена, ніж в її домі і надалі тримала цю святу ікону. Одного дня прибігає її маленька донька і каже: „Мамо! Я бачила в хаті якусь Пані, така гарна, ясна… і вона заговорила до мене таким милим голосом, кажучи: „Іди дитинко негайно до мами і до дідуся та скажи їм оці мої слова: наша дорога Пані Неустанної Помочі бажає собі, щоб її ікона була поставлена до прилюдного почитання в одній якійсь церкві в Римі”. Ця несподіванка зворушила серце мами і вона вирішила сповнити волю Матері Божої. Але і тим разом настала затримка. Одна лукава жінка, сусідка, коли довідалася про всю пригоду з дівчинкою, прийшла до вдови і почала її переконувати не вірити в сни. В той час, коли вона підмовляла вдову не виповняти прийнятого наміру, відчула в плечах біль. Приглядається на рамена і бачить величезний боляк, який таки на її очах росте, а біль такий страшний, що думала вже смерть її не мине. Відразу зрозуміла свою провину, почала гаряче молитися до Матері Божої і просити прощення й помочі; приложила до того болючого місця святу ікону і в тій же хвилині стала оздоровленою. Це подвійне чудо скріпило вперту й закам’янілу вдову в її постанові і вже рішилася в любому випадку перенести цю ікону до церкви. Та новий клопіт! У Римі є триста церков, в якій із них умістити ікону? В тому клопоті сама Пречиста Мати помагає прийняти відповідне рішення. Мати Божа являється вдруге маленькій доньці цієї вдови і каже: „Я хочу замешкати між церквою Марія Маджоре і Церквою св. Івана Лятеранського”. Поміж тими двома Церквами була саме церква св. Матея, в обителі монастиря отців Августинів. Вдова попросила о. пароха Цієї церкви до себе, розповіла йому волю Матері Божої і дня 27-го березня 1499 р., торжественно, при участі великої кількості вірників, перенесено цю ікону до Церкви св. Матея.
Триста літ втішалися монахи дорогоцінним скарбом, а мешканці Риму були свідками не одного чуда цієї ікони Божої Матері. Але в 1789 році вибухає у Франції велика революція. Повних п’ять літ французи мордували себе взаємно, доки Наполеон Бонапарте не поклав кінець переворотові. Коли зорганізував сильну армію, став пострахом всієї Європи. Королі, цісарі упокорялися перед його могутністю, а він, у своїй гордості, рушив зі своїми військами на Італію. Зайняв Рим. Святішого Отця Папу Римського заарештував ї як в’язня привіз до Франції, а церкву св. Матея зруйнував і зрівняв із землею. В 1814 р. Папа Пій VII повернувся назад до Риму; наново прийняв кермо християнського світу, а скривдженим августинам як відшкодування за зруйновану церкву віддав іншу, під покровом Пречистої Діви Марії Пустерульської. Августини перенеслися до нового монастиря, забрали з собою врятовану ікону Матері Божої Неустанної Помочі і поставили її не в церкві, але у монастирській каплиці.
Літа минали і чудотворна ікона Божої Матері Неустанної Помочі опинилася в забутті. Щойно пізніше, коли один монах зі згромадження отців редемптористів, шукаючи за чимось у монастирських літописних записках, наткнувся на згадку про чудотворну ікону Пресвятої Матері Божої Неустанної Помочі. Тоді всі римські монахи почали розшукувати цю ікону і віднайшли дорогоцінну пам’ятку на превелику радість усього християнського світу. На сердечну просьбу монахів отців редемптористів, Папа Пій IX, передав віднайдену ікону в їхні руки, а в 1865 р. монахи, в присутності 20000 чоловік, торжественно внесли її до своєї церкви св. Альфонса, де ця чудотворна ікона знаходиться до нинішнього дня. Багато-пребагато ласк уділяє Пречиста Божа Мати всім тим, хто перед цією іконою її почитає, у своїх потребах про поміч благає. І то не тільки мешканці Риму зазнають цих ласк, але і приїжджі прочани з різних країн всього світу, що туди рік-річно прибувають і просять Божу Матір про різні помочі в своїх скорботах. І вона, Мати Неустанної Помочі, Мати Милосердя, щедрою рукою обдаровує своїх дітей різними чудотворними ділами. Так моляться християни до своєї Небесної Неньки, дуже люблять її і кожний хоче мати у себе хоч маленьку копію (відбитку) тієї чудотворної ікони. І не дивно, що нема сьогодні, мабуть, такої хатини в світі, де не було б хоч маленького образка або медальйончика Матері Божої Неустанної Помочі.
В самому Римі розпродано кілька мільйонів медальйончиків Матері Божої Неустанної Помочі, а крім цього, в різних країнах і великих містах розійшлися не тисячі, але мільйони різних ікон і медальйончиків, що навіть неможливо почислити. А Ви, милі браття і сестри, чи причислюєте себе до особливіших шанувальників Матері Божої Неустанної Помочі? Чи можна десь у світі знайти такого українця, що нічого не знав би про чудесне ім’я Матері Божої?..
Коли смуток закрадається у ваше серце, наче хмари закривають нашу радість, до кого ж іти нам, як не до Божої Матері, та ж Вона є „скорбящих радість…” Незгоди в родині. Чоловік і жінка не вміють знайти між собою спільної мови, а діти плачуть, бо бояться, бо серцем відчувають грозу сирітського життя, хоч родичі живуть. Де ж їм за поміччю йти, кого благати?.. Тільки у стіп ікони Матері Божої Неустанної Помочі.
Недуга в родині, на ложі болісті лежить у тяжких болях хтось із найдорожчих ваших осіб — піднесіть свої руки до Божої Матері Неустанної Помочі, бо Вона є „болізнем зціленіє”. Тяжкий гріх, наче камінь гнітить твоє серце, бра-те-сестро! Не маєш хвилини спокійної — „ність міра в костех твоїх”, — іди до Божої Неньки Неустанної Помочі, бо вона — „грішників прибіжище!” Так. Пречиста Божа Мати Неустанної Помочі є „всім для всіх”, бо вона — Мати Милосердя, бо вона весь світ рятує своїми молитвами, стримує караючу Божу руку, випрошує нам час на поправу!
Важкі часи переживаємо, але віримо, що Мати Божа, Покров усіх народів, не дасть нам марно пропасти! Тому чим скоріше спішімо з довір’ям, з повною надією до Пресвятої Небесної Неньки Неустанної Помочі. Вона збереже нас і опікуватись буде, бо: „Всі чують, всі пізнали що то Чудотворна Мати, хто приходить — не відходить без святої благодатні”
Чудотворна ікона Матері Божої Неустанної Помочі – http://www.ihtis.com.ua/2014/02/ikona-materi-bozhoi-neustannoi-pomochi.html
Глава УГКЦ видав Декрет про проголошення Служби свята Матері Божої Неустанної Помочі і затвердив текст Служби свята Матері Божої Неустанної Помочі, який був укладений Патріаршою літургійною комісією та переданий Предстоятелю для ознайомлення та проголошення.
МАТИ БОЖА НЕУСТАННОЇ ПОМОЧІ. ІСТОРІЯ ІКОНИ – ( ВІДЕО ) – http://www.cssr.org.ua/holy-virgin-icon/holy-virgin/
ГЛИБИННИЙ СМИСЛ ІКОНИ МАТЕРІ БОЖОЇ НЕУСТАННОЇ ПОМОЧІ – http://www.cssr.org.ua/holy-virgin-icon/icon-explanation/
ІКОНА МАТЕРІ БОЖОЇ НЕУСТАННОЇ ПОМОЧІ (ПРОСТРІЛЕНА) – http://www.cssr.org.ua/holy-virgin-icon/shoot-through-icon/
АРХИБРАТСТВО МАТЕРІ БОЖОЇ НЕУСТАННОЇ ПОМОЧІ – http://www.cssr.org.ua/holy-virgin-icon/brotherhood/<br>
АКАФІСТ ДО МАТЕРІ БОЖОЇ НЕУСТАННОЇ ПОМОЧІ – http://www.cssr.org.ua/prayers/Akafist_do_MBNP/
Декрет проголошення служби Свята Матері Божої Неустанної Помочі – http://ugcc.ua/official/official-documents/zvernennya/doc2018/dekret_progoloshennya_sluzhbi_svyata_mater%D1%96_bozhoi_neustannoi_pomoch%D1%96_83157.html
Служба Свята Матері Божої Неустанної Помочі – http://ugcc.ua/official/official-documents/instruktsiya/sluzhba_svyata_mater%D1%96_bozhoi_neustannoi_pomoch%D1%96_83158.html
Стихири на „Господи, взиваю я”
Вибрана Владичице і Джерело Божої ласки!* Ось ми, зібравшись, прославляємо Тебе,* Матір Божу Неустанної Помочі*. Бережи ж неустанним Твоїм покровом дітей Твоїх,* що віддали у руки Твої все життя своє * та співають Тобі: Радуйся, благодатна, все Уповання наше.
Знав колись про Твою ікону якийсь купець на Криті,* мов про ту дорогоцінну перлину,* бо була гарна і славилась чудами.* Насмілився викрасти її з храму* та сховати як оберіг у своєму судні.* Але збагнув свій проступок і покаявся,* забажав повернути ікону, бо Ти – Мати усіх.* То ж ми, маючи Тебе у своєму серці, мов дорогоцінний скарб,* перепливаємо глибінь життя до вічного небесного Єрусалиму, співаючи:* Радуйся, Благодатна, все Уповання наше.
Бачимо ту незбагненну мудрість Господнього Провидіння:* бажаючи заховати від поган пречистий Твій образ, Пренепорочна Діво,* Бог переніс його грабіжницькими руками до Рима,* щоб його піднести і прославити серед усіх народів,* уділяючи через нього багатство ласк і милосердя,* ради молитов Твоїх, Богородице,* бо, доторкаючись цього кивоту, знаходимо не смерть, а життя.* Ти ж єси, Богородице, правдивим одуховненим Кивотом,* що не закон, розквітлий жезл чи золоту посудину,* а Хліб Життя, Нев’янучий Цвіт і Законодавця носиш на Своїх руках.* Моли ж Його за тих, що визнають Тебе як Неустанну Поміч.
Усі кінці землі виділи співстраждання Твоє,* о, многостраждальна Мати,* зображене на цій іконі.* Гляділи та дивувались, коли Ти віддала як викуп Неоціненного,* щоб визволити дітей Твоїх із ворожої неволі.* Якими славними піснями оспіваємо Твою любов?* Як похвалимо велич Твою у стражданні?* Яких духовних квітів доберемо, щоб сипати на тернові стежини життя Твого?* Та, прибігаючи до Тебе, Скарбнице Милосердя,* звіщатимемо до кінця світу про Твою велич,* навчаючи всіх славити Тебе, як Посередницю ласк,* і через Тебе величати Бога.
Шукаючи порятунку в душевних і тілесних недугах,* прибігаємо до Тебе* Мати Божа Неустанної Помочі, співаючи:* Ще не чувано ніколи, щоби Ти не помогла.* Бо у Тебе, Мати, знайдемо ласки, потрібні у нашому житті* – силу для сповнення обов’язків, поборення спокус, несення хрестів.* Знають бо усі – вбогі, стражде́нні й самотні,* що Ти, Вселаскава, не забудеш про нас ніколи.
Дивне й незбагненне таїнство, Господи Боже наш,* як Ти, будучи Богом, завжди вислуховуєш прохання Твоєї Матері,* бо Вона просить лише того*, що згідне з волею Твоєю,* та роздає дари, відповідно до Твого Провидіння,* і хоче, щоб усі ми спаслися.
Невимовним Божим Промислом, всепітая Володарко,* вибрана єси між жінками для спасіння всього світу,* бо Тебе Божа Мудрість зробила невичерпним Джерелом Своїх благодатей* і першим проблиском спасенного Сяйва* і потоком милосердя для грішників.* Тому приходимо до Тебе, всіх Божих дарів причино* і, припадаючи до Тебе, молимось:* Мати Неустанної Помочі, не відкидай прохань наших,* але визволь нас ласкаво від усякого лиха.
„Молитвослов” м. Жовква, Видавництво «Місіонер», 2011
на Божественній Літургії
Тропар:
Хоч камінь запечатали юдеї* і воїни стерегли пречисте тіло Твоє,* воскрес Ти, тридневний Спасе,* даруючи світові життя.* Ради цього сили небесні взивали до Тебе, Життєдавче:* Слава воскресінню Твоєму, Христе,* слава царству Твоєму,* слава промислові Твоєму,* єдиний Чоловіколюбець.
Тропар, глас 7:
Богомати і Діво,* твою славу величаємо,* твоєї помочі благаємо,* твою чудотворну ікону почитаємо.* Ти – Мати благодати,* ти – надія світу,* нашими молитвами не погорди в наших нуждах,* і від усіх бід ти нас звільни.
Слава Кондак:
Воскрес Ти як Бог із гробу у славі* і світ із собою воскресив,* і людське єство як Бога оспівує Тебе,* і смерть щезла.* Адам же ликує, Владико,* і Єва нині, від узів ізбавляючись, радується, взиваючи:* Ти, Христе, той, хто всім подає воскресіння.
І нині: Кондак, глас 6:
Мати наша, Неустанна Помоче,* дай нам в турботах довір’я, в болях – полегшу,* в скорботах – потіху, в боротьбі – поміч.* Подай християнам з’єднання, церковним служителям – ревність,* грішникам – прощення, праведним – витривалість,* вмираючим – спасіння,* душам в чистилищі очищення і вічну славу випроси.
Прокімен: Будь, Господи, милість твоя на нас, бо уповали ми на Тебе (Пс. 32,22).
Стих: Радуйтеся, праведні, у Господі, правим належить похвала (Пс. 32,1).
Прокімен, глас 3, пісня Богородиці: Величає душа моя Господа і возрадувався дух мій у Бозі, Спасі моїм (Лк 1, 46-47)
Замість Достойно, приспів:
Величай, душе моя, Матір Божу Неустанної Помочі.
Ірмос, глас 8: Під Хрестом почули ми слова розради,* що ти є мати наша, а ми діти твої.* Тому, зібравшись нині, просимо всі щиро:* візьми під неустанний свій покров Церкву і народ наш,* ми ж бо з вірою і любов’ю* тебе як Матір Неустанної Помочі величаємо.
фото – https://www.facebook.com/opetro.fostyk/posts/1213610695750791
о. Петро Фостик
