Тоді відкрилися в них очі і вони його пізнали. – (Лк 24,12-35)
Кожна неділя після Великодня і Євангеліє того дня допомагають нам відкрити глибше значення Пасхи Христової – якою великою є любов Бога до людини. Євангельські події цих неділь показують нам якісь окремі аспекти таїнства Христового Воскресіння.
Пасха – це таємниця Божої любові.
Вона має користь для нас, коли розуміємо її значення – важливість міцного зв’язку любові людини з Богом. А для цього особи мають глибше пізнавати один одного.
Про важливість пізнання Бога як основи щастя і спасіння людини знаходимо багато висловів у Святому Письмі. Найперше про це говорив сам Ісус: „Справжнє світло було то, що просвітлює кожну людину. Воно прийшло у цей світ. Було у світі, і світ ним виник, і світ не впізнав його. Прийшло до своїх, а свої його не прийняли. Котрі ж прийняли його, тим дало право дітьми Божими стати, які вірують в ім’я його ” (Йо 1,9-12). У дискусії з фарисеями Христос відповів їм: „Свідоцтво моє правдиве, бо я знаю, звідкіля прийшов я і куди йду. Ви ж не знаєте, звідкіля приходжу і куди відходжу” (Йо 8,14,15), „Ані мене не знаєте, ані Отця мого. Якби знали ви мене, то й Отця мого теж знали б” (Йо 8,19), „Коли вгору Сина Чоловічого піднесете, тоді взнаєте, що Сущий я і що від себе не чиню нічого, але як навчав мене Отець мій, говорю” (Йо 8,28), „Чого ж не розумієте, що я кажу? Бо слова мого ви слухати неспроможні” (Йо 8,43), „Коли ви перебуватимете в моїм слові, ви дійсно будете учнями моїми і спізнаєте правду, і правда визволить вас” (Йо 8,31,32), „Проте, кажу вам, що Ілля вже прийшов, та вони його не пізнали, а вчинили з ним, що хотіли. Так і Син Чоловічий має від них постраждати” (Мт 17,12), „Пізнали його люди цього місця і розголосили по всій тій околиці вістку про нього. І принесли до нього всіх недужих” (Мт 14,35).
Апостол Павло у своїх посланнях ділиться таким досвідом свого духовного життя: „…я вважаю за втрату все задля найвищого спізнання Христа Ісуса, Господа мого, заради якого я все втратив і вважаю все за сміття, аби Христа придбати” (Фл 3,8), „але говоримо про мудрість Божу в тайні, закриту, що її Бог призначив перед віками нам на славу; її ніхто з князів цього віку не спізнав, бо коли б спізнали, то не розп’яли б Господа Слави” (1Кр 2,7-8).
А євангелист Іван описує важливість пізнання Бога так:
„З того знаємо, що ми його спізнали, коли ми заповіді його бережемо” (1Йо 2,3), „Ми пізнали й увірували в ту любов, яку Бог до нас має” (1Йо 4,16), „З цього ми спізнали любов, бо він за нас поклав свою душу; і ми також повинні за братів душі класти” (1Йо 3,16).
Першим кроком у пізнанні значення Пасхи є Світлий понеділок і вівторок. У другий день після воскресіння Христа читаємо розповідь про подорож Ісуса з Лукою та Клеопою до Емаусу. Цих два апостоли були якийсь час разом зі Спасителем до Його смерті, слухали науки і бачили чуда, які Він робив, але ще замало знали Його самого. Коли зустрілися з Ісусом у дорозі до Емаусу, не пізнали Його зразу. Господь допоміг їм у цьому, пояснюючи писання Старого Завіту про Месію. А вкінці подорожі дав пізнати себе вповні під час ламання хліба, звершуючи Тайну Євхаристії. Це знак найтіснішого з’єднання людини з Богом.
Коли добре знаємо людину, то розуміємо її вчинки та поведінку. Тоді нам легше будувати з нею стосунки, знаходити спільну мову, порозуміння, виконувати різні завдання та досягти успіху.
Подія в Емаусі нагадує нам про один із важливих способів пізнання Бога, яким є Святі Тайни. Вони приносять нам користь, зближають нас до Христа, коли розуміємо їхнє значення та спосіб користання з них. Це допомагає нам переживати їх як живу, реальну, хоч і невидиму, зустріч з Богом. Третій момент – плоди Святих Тайн. Хто шукає в них Ісуса, а не лише тимчасову користь, той по плодах Тайн пізнає всемогутність, опіку, любов і милосердя Бога, з яким зустрівся у них, а зокрема Його Самого.
Знаючи добре Христа, розуміємо Його волю, бачимо присутність у житті, віримо та довіряємо, в усьому покладаємо надію на Нього.
Успіх духовного життя християнина залежить у великій мірі від того, наскільки молитва і Святі Тайни, читання Святого Письма наповнені пізнанням Христа, а не лише духовними та матеріальними потребами. Лука і Клеопа, пізнавши Ісуса при ламанні хліба в Емаусі, з піднесеним духом повернулися в Єрусалим і утверджували інших апостолів у вірі, що Господь воскрес. Так і ми, знаючи добре Христа, будемо молитися, приймати Святі Тайни з великою вірою і отримуємо багато дарів: радість, душевний спокій, благополуччя, глибоке почуття власної гідності. Амінь.
о. Михайло Чижович, редемпторист
ДІЯННЯ АПОСТОЛІВ 2, 14-21.
В ті дні став Петро з одинадцятьма, підняв свій голос і так до них промовив: – Мужі юдейські та всі ви, мешканці Єрусалиму! Нехай це буде вам відомим, і вислухайте моє слово: люди ці не п’яні, як ви гадаєте, бо тільки третя година дня. Але це те, що був сказав пророк Йоіл: І станеться останніми днями, каже Бог, я виллю мого Духа на всяке тіло.
Ваші сини й ваші дочки будуть пророкувати, і ваші юнаки будуть бачити видіння, і старшим вашим сни будуть снитись.
І на слуг моїх і на слугинь моїх я цими днями виллю мого Духа, і вони будуть пророкувати.
І я дам чуда вгорі на небі, і знаки внизу на землі: кров, вогонь і кіптяву диму.
Сонце переміниться у темряву, місяць у кров, перш ніж настане день Господній, великий і славний.
І кожний, хто призве ім’я Господнє, спасеться.
ЄВАНГЕЛІЄ ВІД ЛУКИ 24, 12-35.
В той час Петро встав, побіг до гробу і, нахилившись, побачив лиш пов’язки; і вернувсь назад додому, дивуючися тому, що сталося.
Аж ось того самого дня двоє з них ішли в село, що звалось Емаус, шістдесят стадій від Єрусалиму, і розмовляли між собою про те, що сталось. Як вони розмовляли та сперечалися між собою, Ісус наблизився й ішов разом з ними, але очі їм заступило і вони його не пізнали. Він їх спитав: – Що то за розмова, що ви, ідучи, ведете між собою, повні смутку?
Озвавсь тоді один з них, на ім’я Клеопа, і йому каже: – Ти один, що мешкаєш у Єрусалимі, і не знаєш, що цими днями в ньому сталося ?
І він спитав їх: – Що?
Вони йому сказали: – Те, що сталося з Ісусом Назарянином, мужем, що був пророк, могутній ділом та словом перед Богом і всім народом, та як наші первосвященики і князі видали його на засуд смертний і розп’яли. А ми сподівались, що він той, хто має визволити Ізраїля. До того ж усього, ось третій день сьогодні, як це сталось. Деякі з наших жінок, щоправда, нас здивували: вони пішли були ранесенько до гробу, та, не найшовши його тіла, вернулись і нам оповіли, що бачили ангелів, які їм з’явились і сказали, що він живий. Деякі ж з наших пішли до гробу й найшли так, як жінки сказали; але його вони не бачили.
Тоді він до них промовив: – О нерозумні й заскорузлі серцем, щоб повірити всьому, що пророки були сповістили! Хіба не треба було Христові таке страждати і так увійти у свою славу?
І почавши від Мойсея та від всіх пророків, він вияснював їм те, що в усім Писанні стояло про нього.
Коли вони наблизилися до села, куди йшли, Ісус удав, що хоче простувати далі. Вони ж наполягали, кажучи: – Зостанься з нами, бо вже вечоріє і день уже похилився.
Він увійшов, щоб зостатись. І от як він був за столом з ними, взяв хліб, благословив і, розламавши його, дав їм. Тоді відкрилися в них очі і вони його пізнали. Та він зник від них. І казали вони один до одного: – Чи не палало наше серце в нас у грудях, коли він промовляв до нас у дорозі та вияснював нам Писання?
І негайно вони рушили й вернулися в Єрусалим, де найшли зібраних одинадцятьох і тих, що були з ними, які їм сказали: – Христос справді воскрес і з’явився Симонові.
І вони розповіли те, що сталося в дорозі і як вони його пізнали при ламанні хліба.
Ді. 2, 14-21 «Я виллю мого Духа на всяке тіло»
Життєві обставини показують, що ми в одних ситуаціях можемо дати собі раду, в інших – не можемо. В одних ситуаціях тримаємося заповідей Божих, а в інших безпомічно падаємо. Скільки разів ми робили різні постанови, наміри щось змінити, досягнути, але бачимо, як нам це не є легко. А все тому, що часто ми уповаємо лише на себе, на свої сили й ще собі не усвідомили, що «без Бога – ні до порога».
Без Божої помочі, без сповнення силою Духа Святого не можемо творити чогось доброго, чогось божественного. Тому завжди звертаймось до Господа, щоб давав нам Духа Святого, молімося, щоб сповняв нас Ним. І тоді в Бозі нічого не є неможливим.
Бо ж Дух Святий сповнює людину силою і міццю до великих речей, які, на перший погляд, здавалися б неможливими.
Лк. 24, 12-35. «Чи не палало наше серце в нас у грудях, коли Він промовляв до нас..?»
Бачимо, що подія воскресення так вплинула на всіх, що вони були приголомшені й повністю перейнялися тим, що сталося. Двоє учнів, які йшли до Емаусу, саме так емоційно це обговорювали. Що ж відбулося? Їхні емоції настільки «затуляли» їм очі, що вони не зуміли впізнати Христа, який прийшов до них.
Як це подібно на кожного з нас! Коли стається якась подія в нашому житті, якась ситуація в Церкві, в суспільстві, тоді ми починаємо говорити: «Чи ти бачив, як то було, як це сталося, як він сказав, як він повівся?» Як емоційно ми це переживаємо! Саме тому ми не готові побачити Господа, який стоїть за тим. Дуже важливо придивитися й запитати себе: «Що цією подією, цією ситуацією Бог хотів сказати мені, Церкві?»
Адже Бог промовляє до нас кожною ситуацією і кожною подією в нашому житті. Спробуймо вгамовувати наші емоції і вслухатися, що Бог говорить нам через це.
Владика Венедикт (Алексійчук)
Тропар:
Христос воскрес із мертвих, смертю смерть подолав,* і тим, що в гробах, життя дарував.
Слава, і нині: Кондак, глас 8:
Хоч і у гріб зійшов Ти, Безсмертний,* та адову зруйнував Ти силу,* і воскрес єси як переможець, Христе Боже,* жінкам-мироносицям звістивши: Радуйтеся,* і Твоїм апостолам* мир даруєш,* падшим подаєш воскресіння.
Замість Трисвятого:
Ви, що в Христа хрестилися, у Христа зодягнулися. Алилуя.
Замість Достойно, приспів:
Ангел сповіщав Благодатній: Чистая Діво, радуйся. I знову кажу: Радуйся. Твій Син воскрес тридневний із гробу, і мертвих воздвигнув Він. Люди, веселіться.
І ірмос, глас 1:
Світися, світися, новий Єрусалиме, слава бо Господня на Тобі возсіяла. Радій нині й веселися, Сіоне. А Ти, Чистая, красуйся, Богородице, востанням рождення Твого.
Коли ж священик мовить: Зі страхом Божим і вірою приступіть, ми, замість Благословен, хто йде в ім’я Господнє,
співаємо: Христос воскрес, один раз, цілий тропар.
Священик: Спаси, Боже, людей Твоїх:
Ми: Христос воскрес:
Священик: Завжди, нині і повсякчас:
Ми: Христос воскрес ( 3 ). Потім єктенія.
А замість Будь ім’я Господнє, співаємо: Христос воскрес ( 3 ).
Священик: Благословення Господнє на вас:
Хор: Амінь.
Священик: Слава Тобі, Христе Боже:
Хор: Христос воскрес із мертвих, смертю смерть подолав, і тим, що в гробах, життя дарував. Господи, помилуй ( 3 ). Благослови.
Священик мовить відпуст з хрестом.
Тоді співаємо кінцеве: Христос воскрес: тричі, цілий тропар.
А потім закінчуємо:
I нам дарував життя вічне, поклоняємось Його тридневному воскресінню.
Стихири на „Господи, взиваю я”
(г. 3): Твоїм хрестом, Христе Спасе,* смертну владу зруйновано й диявольські підступи знищено,* а рід людський, спасаючись вірою,* повсякчасно тебе прославляє.
Воскресінням твоїм, Господи,* все просвітилось, і рай знову відчинився,* а все творіння, вихваляючи тебе,* завжди пісню тобі приносить.
Славлю Отця, і Сина силу,* і владу Святого Духа вихваляю:* неподільне Божество, Тройцю єдиносущну,* яка царює повіки.
Хресту твоєму чесному поклоняємось, Христе,* і воскресіння твоє оспівуємо і славимо,* бо твоєю раною ми всі зцілилися.
Оспівуємо Спаса воплоченого з Діви,* бо заради нас він розп’явся* і на третій день воскрес,* виявляючи нам велику милість.
Зійшовши, Христос благовістив тим, що були в аді, кажучи:* Кріпіться, сьогодні я переміг!* Я – воскресіння. Я виведу вас,* розломивши брами смерти.
Слава: Ми, що недостойно стоїмо в пречистім твоїм храмі, Христе Боже,* заносимо до тебе вечірню пісню,* з глибин душі взиваючи:* Ти, що просвітив світ твоїм після трьох днів воскресінням,* визволь, Чоловіколюбче, твоїх людей з рук ворогів твоїх.
І нині (догмат, г. 3): Як нам не дивуватися, Всечесна, твоєму богочоловічому родженню?* Бо ти, Всенепорочна, не знавши мужа,* породила тілесно без батька сина,* зродженого в вічності від Отця без матері,* що не зазнав ніякої зміни чи змішання, чи розділу,* але в цілості зберіг прикмети обох природ.* Тому Мати-Діво, Владичице, моли його,* щоб спас душі тих, що правовірно визнають тебе, як Богородицю.
„Молитвослов” м. Жовква, Видавництво «Місіонер», 2011
фото – https://www.facebook.com/opetro.fostyk/posts/1173777603067434
о. Петро Фостик
