СТАРОЗАВІТНЯ П’ЯТДЕСЯТНИЦЯ. ХРИСТИЯНСЬКА П’ЯТДЕСЯТНИЦЯ. ЗНАЧЕННЯ ЗІСЛАННЯ СВЯТОГО ДУХА.
Празник Зіслання Святого Духа належить до найторжественніших свят церковного року. Цей Празник с днем народження Христової Церкви, бо в день Зіслання Святого Духа Церква Христова почала жити. У декреті Ватиканського Собору про Церкву читаємо: „Звершивши ж діло, яке Отець доручив Синові звершити на землі, в дні П’ятидесятниці посланий був Святий Дух, щоб постійно освячував Церкву й так щоб віруючі через Христа в одному Дусі мали доступ до Отця. Він є Духом життя…. через нього Отець оживлює людей мертвих гріхом, аж поки їх смертні тіла не воскресить у Христі. Дух мешкає в церкві і в серцях вірних немов у храмі” (Про Церкву, 4).
Святий Дух видимим способом зійшов на землю п’ятдесятого дня після Пасхи, після Воскресіння, тому Церква називає цей празник П’ятидесятницею.
Святий Дух зійшов на апостолів в Єрусалимі, у тій самій залі, в якій Христос із апостолами споживав останню вечерю, в якій Христос з’явився апостолам після Воскресіння із мертвих і, в якій апостоли перебували спільно на молитві враз з Пречистою Дівою Марією (ДІ. 1, 14). Святий Лука описав цю подію в Діяннях апостолів. „Аж ось шугнув зненацька з неба шум, неначе подув буйного вітру, і сповнив увесь дім, де вони сиділи. І з’явились їм поділені язики, мов вогонь, і осів на кожному з них” (Ді. 2, 2-3).
Святий Дух з’явився у виді огненних язиків. Чому? В Старому Завіті Господь Бог об’являвся і промовляв до пророків у виді вогню. Святе Письмо каже, що „Бог є вогонь” (Втр. 4, 24). Вогонь очищує метал і вогонь палить, вогонь огріває, вогонь світить, і саме ці прикмети вогню є символом ділання Святого Духа. Бо Дух Святий очищає душі від гріхів, огріває душі і серця любов’ю і просвічує уми.
Святий Дух з’явився у виді язиків на знак, що апостоли мають уже проповідувати Христову благовість. Перед Вознесінням на небо Ісус Христос повчав апостолів словами: „Ви приймете силу Святого Духа, що на вас зійде, і будете моїми свідками в Єрусалимі, у всій Юдеї та Самарії й аж до краю землі” (Ді. 1, 8). Святий Дух просвітив простеньких і невчених апостолів таким могутнім небесним світ лом, що вони зрозуміли глибокі тайни святої віри і стали найславнішими провідниками і богословами. Ласка Святого Духа була така могутня, що після першої проповіді апостолів в Єрусалимі три тисячі слухачів повірили в Христа і прийняли тайну святого хрещення. (Ді. 2, 41).
У день Зіслання Святого Духа Єрусалим був свідком дивного чуда. Апостоли промовляли до народу одною арамійською мовою, а кожен паломник з різних країн чув свою мову. На засіданнях Об’єднаних Націй у Нью-Йорку представник кожної держави промовляє своєю мовою, а ті, що не розуміють тієї мови, через телефон слухають переклад тієї промови. Святий Дух чудесним способом „перекладав” слухачам проповідь святого Петра і інших апостолів.
У книзі Буття сказано, що після потопу „уся земля мала одну мову й одні слова” (Бт. 11, 1). Але горді і зарозумілі люди почали будувати вежу верхом до неба. Господь мовив: „Зійдімо на низ і помішаймо їх мову, щоб не розуміли одне одного” (Бт. 11, 7). І розсіяв їх Господь по всій землі і те місце названо Бабел (Вавилон). Господь покарав людську гордість, помішавши людям мову. В день Зіслання Святого Духа різномовні паломники в Єрусалимі почули кожен свою мову. Святий Дух – Дух любови і єдності вчинив це чудо для об’єднання всіх народів. Це підкреслює наша Літургія словами: „Коли ти, Всевишній, зійшов і мови змішав, то поділив між собою народи. Коли ж вогненні язики ти роздавав, то до з’єднання всіх призвав; тому однодушне славимо Пресвятого Духа” (Кондак Празника). Ще точні ще це підкреслене на Вечірні у стихирі на стиховні.
Святий Дух постійно діє у Христовій Церкві. Він є душею Церкви, Він освячує її й опікується всіма членами Церкви. В тайні святого хрещення ми народилися для Бога водою і Духом Святим. У тайні миропомазання ми одержали „печать Святого, Всесильного і Поклоняємого Духа”. Святий Дух „під час Божественної Літургії перемінює хліб у тіло Христове і вино в кров Христа Богочоловіка. Силою Святого Духа ми одержуємо прощення провин у святій майні сповіді, як це сказав Христос-Спаситель своїм апостолам: „Прийміть Святого Духа! Кому відпустите гріхи відпустяться їм, а кому затримаєте затримаються” (Ів. 20, 22). – Всі добрі натхнення, всі просвічення душі, всі добрі постано ви походять від Святого Духа. Святий Дух дає силу мученикам та ісповідникам віри мужньо переносити всі переслідування ради Царства Небесного. У посланні до корінтян читаємо слова: „Ніхто не може сказати: „Господь Ісус”, як лиш під впливом Святого Духа” (1 Кр. 12, 3).
На Утрені Празника Зіслання Святого Духа наша Церква співає: „Дух Святий життя і життя творець, він світло і світла податель, сама доброта і джерело доброти…” (На похвальному псалмі). „Дух Святий – світло і життя, живе джерело духовне: Дух премудрости. Дух розу му: добрий, правий, мудрий, що володіє і очищує гріхи. Він – Бог і той, що обожнює. Він вогонь, що від вогню походить. Він промовляє, діє й розділяє дари. Ним прославилися всі пророки і божественні апостоли з мучениками”. Чудові і радісні слова на Утрені шостого голосу: „Причина всякого спасіння належить Святому Духові. Коли він на когось по заслузі дихне, то негайно піднесе його від земного, окрилить, зростить і направить вгору”. „Кожна душа живить ся Святим Духом”, – співаємо на утрені 4-го голосу.
Апостол Павло в посланні до корінтян пригадує радісну правду: „Хіба ви не знаєте, що ви храм Божий, і що Дух Божий у вас перебуває?” (1 Кр. 3, 16), а в посланні до римлян він пише: „Дух Божий живе у вас” (Рм. 8, 9). Ми, християни, є мешканням, храмом, живою церквою, бо Святий Дух мешкає в нас. Це наше щастя, наша велич, наш привілей, наша найвища гідність. Тому апостол закликає: „Не засмучуйте Святого Духа, що ним ви назнаменовані на день відкуплення” (Еф. 4, 30). Кожна наша невдяка, кожна провина і кожна невірність засмучує Святого Духа, нашого царя Небесного і нашого утішителя. Тож стараймося, щоб наша душа, наше серце було завжди приємним мешканням Святого Духа. Не забуваймо кожного дня набожно проказувати чудову молитву до Святого Духа: „Царю Небесний, утішителю, Душе істини, що всюди єси і все наповняєш. Скарбе дібр і життя подателю, прийди і вселися в нас і очисти нас від усякої скверни, і спаси, благий, душі наші”. Амінь.
Вл. Інокентій Лотоцький, ЧСВВ
Дорогі брати і сестри! Найбільшою і найважливішою подією, яка мала наступити в Церкві після Вознесіння Христового на небо, стало Зішестя Святого Духа. Христос-Спаситель вже від довшого часу приготовляв своїх апостолів на сприйняття Того таємного і виняткового гостя. Христос головно під кінець свого навчання багато говорив про прихід св. Духа і діяння його на землі. У своїй зворушливій прощальній промові в Вечірнику, після попереджень, повчань, і обітниць запевняв апостолів: „ Це мовив я до вас, коли в вами перебував. А Утішитель, Святий Дух, якого Отець в ім’я мов зішле, той навчить вас усього і все вам нагадає, що я сказав вам” (Ів. 14,25-26). А коли по воскресінні Ісус мав відійти до неба, наказав апостолам, щоби перед Зісланням св. Духа не розходилися з Єрусалиму, кажучи: „ Сидіть у місті, аж поки не одягнетеся силою з висоти „ (Лук. 24,49), і аж тоді відійдете, „коли приймете силу Святого Духа, що на вас зійде, і будете моїми свідками в Єрусалимі, і всій Юдеї і Самарії й аж до краю землі” (Діян. 1,8).
Апостоли послухали Христа. Протягом десяти днів перебували на молитві, зачинені в Вечірнику, очікуючи обіцяного Утішителя. І не завелись! Бо ось десятого дня „шугнув зненацька з неба шум, неначе подув буйного вітру, і сповнив увесь дім, де вони сиділи. І з’явились їм поділені язики, мов вогонь, і осів на кожному 8 них. Усі вони сповнились Святим Духом і почали говорити іншими мовами, як Дух давав ім промовляти „ (Діян. 2,2-4).
Зішестя Святого Духа супроводили й символічні знаки: як наглий вітер, полум’яний вогонь. Саме ці знаки узмисловили і унагляднили характер діяння святого Духа. Вони бо означають міць, наснагу, світло й енергію. Обітниця сповнилася. Апостоли у Святім Дусі віднайшли самі себе: пізнали докладно, хто вони є і які їхні завдання. Святий Дух, наче могутня блискавка, просвітлив їхні розуми, пригадав їм у:се, що коли небудь Христос їм говорив; міцнив у них віру, в серцях запалив палку любов до Бога, надихнув над земською відвагою, обдарував надприродними дарами й силою, дав їм нову наснагу до дії та побудив до чину. Вони стали правдивими апостолами, вірними свідками Христа його життя, вчення, чудес, смерти і воскресіння. Вони більш не боятимуться і не завагаються проповідувати та свідчити про Христа, спочатку перед ізраїльтянами у Палестині, а згодом перед поганами всього світу. Коли на шум буйного вітру, який супроводив Зішестя Святого Духа, надбігли прочани й відвідувачі Єрусалиму, що знаходилися недалеко Вечірника, Петро апостол негайно використовує цю нагоду і зачинає проповідувати Благовість Євангелії. Говорить він про життя, про смерть, воскресіння і вознесіння Христа Ісуса. Він кличе відважно: „ Мужі ізраїльські! Послухайте оці слова: Ісуса Назарянина, якого Бог засвідчив серед вас силою, чудами і знаками, що їх Бог вробив між вами черев нього, як ви самі знаєте, отого (Ісуса), згідно з визначеною постановою і передбаченням Божим, ви видали і вбили руками беззаконних, прибивши до хреста;… той же Христос воскрес „ми всі цьому свідки”. „ Він, отже, вознесений Божою правицею, одержав від Отця обіцяного Святого Духа й вилив його „ на нас, „ що ви бачите й чуєте „, у виді вогненних язиків, шуму буйного вітру та щедрих дарів його. Тому ввиває апостол Петро: „ Покайтеся, і нехай кожний з вас охреститься в ім’я Ісуса Христа на відпущення гріхів ваших, і ви приймете дар Святого Духа” (Діян. 2,22-40). Ї цього ж дня охрестилось до трьох тисяч людей, які стали першим зародком Церкви Христової.
Дорогі брати і сестри! День Зішестя Святого Духа тому й є подвійним святом: світом Зіслання святого Духа на Апостолів і святом народження першої християнської громади. Дух Святий зійшов на апостолів у виді вогня, бож вогонь найкращий символ усіх наслідків діяння Святого Духа. Вогонь бо проганяє темряву, очищує металі, запалює і перемінює речовини. Він проникає всі речі й уподібнює їх до себе, його могутнє полум’я знімається високо в гору. Дух Святий, зійшовши на апостолів, очистив, зміцнив і скріпив їхню віру, спалив у їхніх душах рештки злих схильностей і навиків, наповнив запалом, любов’ю, а й силою невтомної ревности про спасіння людських душ. Вони ще так недавно відрікалися Христа, під час Його розп’яття, сумнівалися про його воскресіння. Але тепер сміло і певно боронять пізнану істину перед найвищою радою жидівського народу, кидають у вічі гірку правду тим, які розпоряджалися владою, грішми, військом, які видали на смерть і замучили їх Учителя і Господа, і які спроможні те саме зробити й з ними. Після прийняття Святого Духа, апостоли Христові не уступають уже перед натиском брутальних сил; не уступають і їхні послідовники аж до кінця віків. Не одна потуга розсиплеться в порох, а Царство Боже, яким є Церква триватиме на віки. Апостоли цього свідомі, тому всім ворогам Христовим дають постійно коротку й рішучу відповідь: „ Більше треба слухати Бога, ніж людей!” „ Хто нас відлучить від Христової любови, кличе Апостол горе чи утиск, чи переслідування, чи голод, чи нагота, чи небезпека, чи меч?… я певний, що ні смерть, ані життя!… „ (Рим. 8,35.38). Вогненні язики над головами апостолів Христових це смолоскип, який кидатиме вогонь світла Божої правди у темряву цього світу безперервно, аж до кінця віків!
Дорогі в Христі! Той самий Дух Святий в особливший спосіб прийшов і до всіх нас у хвилині нашого Хрещення, Миропомазання, так що ми стали, як каже Апостол „храмом Святого Духа”. Він і сьогодні, хоч на окремий лад, готовий прийти до наших втомлених душ і сердець, щоб прогнати темряву нашого духа, очистити забруднення наших пожадливостей, зміцнити нашу віру та по береги виповнити наші серця несхитною надією. „ Утішитель Святий Дух дасть вам у всьому повчання і все вам нагадає, що я сказав вам „ каже Христос-Спаситель. Він нагадає нам вчення Євангелії про вічні Божі правди, про велич і красу Бога-Творця, про остаточну ціль нашого туземного життя. Він навчить і переконає нас про те, що є один Бог, що все створив і всім управляє; що той Бог є справедливий суддя, який за добре нагороджує, а ва зле карає; що друга особа Божа, Син Божий, стався чоловіком і вмер на хресті задля нашого спасіння. Дух Святий навчить нас зосібна, що душа людська 6 безсмертна і що ласка Божа до спасіння в конечно потрібна. Саме тоді здійсняться на нас слова Господні: „ Я окроплю вас чистою водою, і ви очиститесь. Я дам вам нове серце, і новий дух вкладу в ваше нутро. Я вийму кам’яне серце з вашого тіла й дам вам серце тілесне. Я вкладу в ваше нутро дух мій і вчиню так, що ви будете ходити в моїх заповідях та берегти й виконувати мої установи „ (Ез. 36,25-27). Відроджені Духом Святим, ми інакше дивитисьмемо на світ, на своїх ближніх, на себе самих. Тож слушно попереджає нас святий апостол Павло: „ Духа не гасіте!” (Сол. 5,19); згідно в „ Духом ходіте, і тіла пожадливостей не будете чинити” (Гал. 5,16); тоді на нас спочине „ Дух Господній, дух мудрости й розуму, дух ради і кріпости, дух знання і страху Господнього „ каже пророк Ісая (11,2). Ці ж дари Святого Духа вчасно видадуть щедрі плоди цього ж Духа у нашій душі, а саме: „любов, радість, мир, довготерпіння, лагідність, доброту, вірність, тихість, здержливість” (Гал. 5,22). Цей Святий Дух стане правдивим обновителем подоби Божої у нас. Він стане світлом нашого розуму, надією нашого втомленого серця, вузлом тісної злуки з Ісусом. Він буде радістю наших душ, щастям усієї нашої істоти. Він бо жевріючий вогонь любови Божої та вода життя. Він потішає тих, що плачуть, утихомирює розбурхані пожадливості, додає розсудности. Він відганяє зневіру й подолує силу покус, вливає мир і спокій у людські душі. Тож, коли живемо за Духом, то духом ходімо… Не будьмо марнотратні, задиркуваті між собою, завидующі одні одним повчає Апостол „бо коли живете ва тілом, то помрете. Якже ви духом умертвляєте тілесні вчинки, будете жити! Усі бо ті, що їх водить Дух Божий, вони сини Божі… Сам цей Дух свідчить разом із нашим духом, що ми діти Божі „ (Рим 8,13-16). Тому й остерігає Апостол народів: „ Не засмучуймо Духа Божого, що ним ви назнаменовані на день відкуплення!” Не засмучуймо Духа Святого нашим грішним життям і земськими прив’язаннями! А з щирої груді взиваймо словами народної пісні: „Душе Святий, прийди із небес, люд просвіти, молим всі тя днесь! Боязнь гріха у нас вкоріни, добро вчини, нам допоможи!” Нехай ясність твого вогню прожене темряву сьогоднішніх скорботних днів гріха і беззаконня в наших рідних земель! Нехай просвітить наш розум світлом Божої правди і науки, нехай зміцнить нашу віру, збільшить надію, розпалить любов! Тож ще раз взиваймо: „Царю Небесний, Утішителю, Душе істини, що всюди єси і все наповняєш, Скарбе дібр і життя Подателю, прийди і вселися в нас і очисти нас від усякої скверні, і спаси, Благий, душі наші”. Амінь.
о. Софрон Мудрий ЧСВВ
ДІЯНЬ СВЯТИХ АПОСТОЛІВ ЧИТÁННЯ. Ді. 3 зач.; 2, 1-11.
В той час, коли настав день П’ятдесятниці, всі вони були вкупі на тім самім місці. Аж ось роздався зненацька з неба шум, неначе подув буйного вітру, і сповнив увесь дім, де вони сиділи. І з’явились їм поділені, мов вогонь, язики, і сіли на кожному з них. Усі вони сповнились Святим Духом і почали говорити іншими мовами, як Дух давав їм говорити.
Були ж у Єрусалимі між юдеями побожні люди з усіх народів, що під небом. І як зчинився той шум, зійшлась сила народу і хвилювалася, бо кожний чув, що вони говорили його мовою. Всі, остовпілі, дивувались і один до одного казали:
– Хіба ось всі це не галилеяни, що говорять? Як же воно, що кожний з нас чує нашу рідну мову: партяни, мідяни, еламії і мешканці Месопотамії, Юдеї й Кападокії, Понту й Азії, Фригії й Памфілії, Єгипту й околиць Лівії, що біля Кирени, римляни, що прибули, юдеї і прозеліти, критяни й араби – як ми їх чуємо, як вони нашими мовами возвіщають величні діла Божі?
ВІД ЙОАНА СВЯТОГО ЄВАНГЕЛІЯ ЧИТÁННЯ. Йо. 27 зач. 7, 37-52; 8, 12.
Останнього великого дня свята стояв Ісус і скликнув на ввесь голос: – Коли хто спраглий, нехай прийде до мене й п’є!
Хто вірує в мене, як каже Писання: ріки води живої потечуть із нутра його.
Так він говорив про Духа, що мали прийняти ті, які увірували в нього. Не прийшов бо був ще Дух Святий, тому що. Ісус не був ще прославлений.
Деякі з народу, чуючи ті слова, казали: – Він справді пророк. Інші говорили: – Він – Христос.
Ще інші мовили: – Чи Христос прийде з Галилеї? Хіба не сказано в Писанні, що Христос має прийти з роду Давида, з села Вифлеєму, звідки був Давид?
І виник роздор через нього серед народу. Деякі хотіли його схопити, та ніхто не наклав рук на нього.
Вернулись слуги до первосвящеників та фарисеїв, і ті їх питають: – Чому ви його не привели? Слуги відповіли: – Ніколи чоловік не говорив так, як цей чоловік говорить.
Фарисеї казали: – Чи й ви дали себе звести? Невже хто зі старшини або фарисеїв увірував у нього? Та проклятий цей народ, що не знає закону!
Озвавсь до них Никодим, що приходив до нього вночі, один з них: – Хіба закон наш судить чоловіка, не вислухавши його спершу й не довідавшися, що він робить?
Ті йому у відповідь сказали: – Чи й ти з Галилеї? Розсліди й побачиш: з Галилеї пророк не приходить.
І знову говорив до них Ісус кажучи: – Я – світло світу. Хто йде за мною, не буде в темряві блукати, а буде мати світло життя.
ДІ. 2, 1–11. „Зійшлась велика юрба і хвилювалася, бо кожен чув, що вони говорили його мовою”
Через сходження Святого Духа апостоли стали здатними промовляти людям, кожному народові, і кожній конкретній людині так, щоб вона почула Євангеліє. Апостоли стали здатні нести Євангеліє до кожної особи, яку їм Господь посилає. І це важливий приклад для нас, християн, які через хрещення споріднились з Ісусом Христом, через миропомазання сповнилися Дарами Святого Духа. Важливо щоб ми могли зрозуміти, що коли Бог ставить нас у ситуацію з якоюсь людиною, то робить нас спроможними цій людині допомогти і промовити.
Потрібно завжди мати переконаність і віру, що Бог нас не залишить без підтримки. Так, може, ми не завжди готові почути голос Божий, може, ми не завжди готові промовити кожній людині, але ми цю здатність завжди у собі посідаємо.
Її потрібно розвивати через молитву, через наше вслухання в Господа, бо дари Святого Духа ми вже отримали в таїнстві миропомазання, але маємо ці дари в собі розвивати й ними жити.
Йo. 7, 37-52; 8, 12. „Хто вірує в мене, як Писання каже, то ріки води живої з нутра його потечуть!”
Наша віра дає нам сопричастя з Богом. І все те, чим володіє Господь, починаємо мати й ми – як діти свого Батька. Незважаючи на те, що кожен з нас у певних обставинах життя стикається зі своєю обмеженістю і слабкістю, може навіть впадати у відчай чи сумніви, Бог залишається незмінним і завжди переймається нашими проблемами.
Коли наближаємося до Господа, то багато неможливих для здійснення речей, стають можливими. І тоді відчуваємо щодо себе знамениті слова апостола Павла: «Все можу в Тому, хто укріплює мене». Головне – не переставати уповати на Нього, мати за свою кріпость і опору тільки Його.
Святкуємо Зіслання Святого Духа, бо апостоли почали діяли не своєю силою, а Божою, оскільки Дух Святий сповнив їх. Діяти Божою силою може кожен, хто отримав таїнства Хрещення і Миропомазання, через які ми, смертні люди, стаємо здатними до великих речей. Це свято пригадує нам і наголошує, що людина здатна здійснювати величні вчинки, коли дозволяє Господеві, Святому Духові діяти в собі.
Це свято торжества, перемоги великої сили Божої, яка може виявитися лише тоді, коли ми цього забажаємо, коли ми цього спраглі; і Дух Святий, так само, як зійшов тоді на апостолів, сходить і скріплює кожного з нас у кожній миті нашого життя.
Владика Венедикт (Алексійчук)
Світлий празник Пасхи завершується не менш світлим і великим празником Святої П’ятдесятниці. Після Христового Різдва і Воскресення цей празник належить до найбільших празників нашого церковного року. Зіслання Святого Духа — це наче вінець і печать на справі спасення людського роду, що здійснив Божий Син. У дні святої П’ятдесятниці сам Святий Дух помазує апостолів на проповідників Христового Благовістя. У дні Зіслання Святого Духа зароджується і починає діяти Христова Церква. Святий Дух її провадить, просвічує, освячує і зберігає на дорозі правди.
„Звершивши діло, — каже Другий Ватиканський Собор, — що його Отець доручив Синові звершити на землі, в дні П’ятдесятниці післаний був Святий Дух, щоб постійно освячував Церкву й так, щоб віруючі через Христа в одному Дусі мали доступ до Отця… Дух перебуває в Церкві і в серцях вірних, немов у храмі, в них молиться та дає свідчення усиновлення дітей… Силою Євангелія омолоджує Церкву та постійно її оновлює і провадить до повної злуки з Обручником” (Догматична Конституція про Церкву, § 4).
Празник святої П’ятдесятниці заслуговує на особливу увагу з огляду на свою історію, свої богослуження та своє значення.
СТАРОЗАВІТНЯ П’ЯТДЕСЯТНИЦЯ
Жидівський народ ще здавна щорічно святкував три великі празники: празник Пасхи, празник П’ятдесятниці і празник Кучок. У книзі Виходу сказано: „Тричі на рік святкуватимете празники на мою честь. Ти пильнуватимеш свята опрісноків… Ти пильнуватимеш також свята жнив, перших плодів праці твоєї, того, що сієш у полі, і свята зборів, під кінець року, коли збиратимеш з поля працю твою” (23, 14-16).
Свою назву має празник від того, що це був 50 день після празника Пасхи, а також 50 день від початку жнив. Первісно П’ятдесятниця — це було свято жнив і подяки. Того дня за приписом закону приходила до Єрусалима велика кількість жидів з усіх-усюд, навіть з далеких країв, щоб подякувати Богові за земні плоди та скласти з них у храмі свою жертву. Пізніше до празника П’ятдесятниці, як свята жнив, долучився ще й історичний мотив: річниця надання Божого Закону на горі Синай 50-го дня після виходу з Єгипту.
ХРИСТИЯНСЬКА П’ЯТДЕСЯТНИЦЯ
Апостоли й перші християни як празник Пасхи, так і празник П’ятдесятниці перейняли від Старого Завіту й залишили його назву, але надали йому цілком иншого змісту і значення, бо і для них це був 50 день після Пасхи.
Головний мотив святкування П’ятдесятниці для новозавітньої Церкви — це подія зіслання Святого Духа на апостолів. Звідси цей празник має ще инші назви. День Зіслання Святого Духа, або День Святої Тройці.
Зіслання Святого Духа для первісної християнської Церкви було такою радісною, урочистою й важливою подією, що цей празник прирівнювався до празника Пасхи і Христового Різдва. Святкування цього празника, подібно як і празника Пасхи, з часом продовжується на цілий тиждень, який також набуває привілей загальниці. У третьому столітті цей празник стає загальновизнаним. Службу в його честь уклали у VIII столітті святий Йоан Дамаскин і святий Косма Маюмський.
Зміст богослужень цього дня повний радости і прослави Святого Духа і Святої Тройці. „Прийдіте, люди, триіпостасному Божеству поклонімся, Синові в Отці зі Святим Духом; бо Отець безлітньо родить Сина, співвічного і співпрестольного, і Дух Святий був в Отці, що прославляється з Сином, єдина сила, єдине єство, єдине Божество. Йому поклоняючися, всі говоримо: Святий Боже, що все вчинив через Сина, за співдіянням Святого Духа; святий кріпкий, через якого ми Отця пізнали, і Дух Святий прийшов на світ; святий безсмертний, утішальний Душе, що ізходиш від Отця і в Сині пробуваєш, Тройце свята, слава Тобі”. На хвалитних стихирах утрені славимо Святого Духа: „Дух Святий завжди був, є і буде. Він без початку і без кінця, рівносущний з Отцем і Сином. Він життя й оживляє, світло й давець світла, предобрий і джерело добра… „.
З богослужби П’ятдесятниці прийшла до наших щоденних молитов добре знана молитва до Святого Духа: „Царю небесний… „. Ця молитва починає кожне наше богослуження.
Старозавітня Церква мала звичай у дні П’ятдесятниці долівку своїх домів і божниць вкривати свіжою травою, а доми й божниці замаювати гілками дерев і квітами на знак, що в той час, коли був наданий Божий Закон, уся природа стояла в зелені. Треба сказати, що й апостоли, зберігаючи цей звичай, і свою горницю замаїли зеленню і квітами. Цей звичай перейшов і до новозавітньої Церкви. Звідси ще одна назва П’ятдесятниці: Зелені свята. Квіти й зелень дерев є ознакою життя, тож стали символом життєдайного Святого Духа. Як природа навесні оновляються зеленню і квітами, так і свята Церква та її вірні оновлюються силою Святого Духа.
У понеділок після празника П’ятдесятниці наша Церква святкує празник Святого Духа. Це через те, що Східна Церква з давніх-давен мала звичай наступного дня після великого празника віддавати честь тим особам, які відігравали головну роль у дні празника. День Святої П’ятдесятниці святкує саму подію зіслання Святого Духа на апостолів, а понеділок призначений на віддання особливої чести Святому Духові як третій Божій Особі. Про це Синаксар понеділка так каже: „У цей день, в понеділок П’ятдесятниці, празнуємо того всесвятого й животворного і всесильного Духа, єдиного з Тройці Бога, єдиногідного, єдиносущного і єдинославного Отцю і Синові… Задля почести для всесвятого Духа порішили божественні Отці, щоб осібно і в цій П’ятдесятниці мати празник для Того, хто все добро спричинив”.
Замойський і Львівський Синоди, згадуючи наші празники, називають цей день празником Святої Тройці. Устав о. Дольницького називає цей день тільки понеділком Святого Духа та каже, що в понеділок береться уся служба празника (тобто Зіслання Святого Духа), а на Літургії якщо долучається і служба Святої Тройці… як вважаємо. Він зауважує, що цієї служби не мають ані грецькі, ані слов’янські устави, крім наших служебників, і її треба правити в храмах Святої Тройці. Латинська Церква від середньовіччя святкує празник Святої Тройці восьмого дня після Зіслання Святого Духа, тобто в нашу неділю Всіх святих. Князь Максиміліян у своїх Викладах про східні Літургії каже, що „українці-католики (русини), наслідуючи римську Церкву, святкують свято Святої Тройці в понеділок П’ятдесятниці” (с. 99). Насправді, сам день П’ятдесятниці є справжнім празником Святої Тройці, як це видно з назви та змісту богослужень того дня.
На окрему увагу заслуговує вечірня понеділка, яка звичайно правиться не в неділю увечері, але відразу після святої Літургії близько полудня в сам день П’ятдесятниці. Вечірню поєднують з Літургією для того, — пояснює о. Дольницький, — щоб усі присутні на Літургії могли взяти участь у коліноприклонних молитвах. Ця вечірня відзначається тим, що, крім инших молитов, має три довші покутного змісту молитви, які уклав святий Василій Великий († 379). Візантійський каноніст Матей Властар (XIV ст. ) у своєму Номоканоні покликується на святого Василія Великого, який вимагав, щоб ті молитви проказувати на колінах задля великої пошани до Святого Духа.
ЗНАЧЕННЯ ЗІСЛАННЯ СВЯТОГО ДУХА
Подія Зіслання Святого Духа мала дуже велике значення для апостолів і перших християн. Вона і зараз має те саме значення і для усієї Христової Церкви. Святий Йоан Золотоустий у проповіді на празник П’ятдесятниці каже: „Преласкавий Бог сьогодні наділив нас великими дарами, що їх тяжко словами висказати. Тому всі разом радіймо й, радіючи, славімо нашого Бога… Бо що з того, питаюся, що належить до нашого спасення, не було нам дане через Святого Духа? Він нас звільнив з неволі, покликав до свободи, нас всиновив. З цього джерела (тобто Святого Духа) випливають пророцтва, благодать зцілення і все те від нього, чим Церква звикла прикрашуватися”. На стихирах великої вечірні П’ятдесятниці читаємо: „Все подає Святий Дух. Він виливає пророцтва, вдосконалює священиків, невчених навчив мудрости, рибаків явив богословами, об’єднує увесь збір церковний. Утішителю, єдиносущний і співпрестольний Отцю і Синові, слава Тобі”.
„Через Святого Духа, — каже святий Василій Великий, — відбувається повернення до раю, піднесення до небесного царства, привернення синівства. Через Нього можемо Бога звати Вітцем, можемо стати учасниками благодаті Ісуса Христа, зватися дітьми світла, брати участь у вічній прославі… ” (Про Святого Духа, гл. 15).
Святий Дух надав апостолам дар мови, дар розуміння святого Писання і дар мужности у проповідуванні і визнаванні святої віри. „У день П’ятдесятниці, — каже Другий Ватиканський Собор, — зійшов [Святий Дух] на учнів, щоб перебувати з ними повіки. Тоді Церква об’явила себе привселюдно серед народу, проповідь і поширення Євангелія взяли початок між народами, і на кінець Церква Нового Завіту стала прообразом об’єднання всіх народів у вселенськості віри, яка промовляє всіма мовами… ” (Декрет про місійну діяльність Церкви, § 4).
Дари Святого Духа справді великі й щедрі. Про них святий апостол Павло каже: „Плід Духа: любов, радість, мир, довготерпіння, лагідність, доброта, вірність, тихість, здержливість” (Гал. 5, 22-23). Святий Дух зійшов і на нас у таїнстві миропомазання зі своїми дарами й помазав нас на Христових борців, а наше тіло зробив своїм храмом. Про цю велику правду пригадує нам святий апостол Павло й наставляє нас, щоб ми так жили: „Хіба ж не знаєте, — каже він, — що ваше тіло — храм Святого Духа, який живе у вас? Його ж маєте від Бога, тож уже не належите до себе самих. Ви бо куплені високою ціною! Тож прославляйте Бога у вашому тілі!” (1 Кор. 6, 19-20).
о. Юліян Катрій, ЧСВВ. „Пізнай свій обряд”
Стихири на „Господи, взиваю я”
(г. 1): П’ятидесятницю святкуємо і прихід Духа,* здійснення обітниці і сповнення надії.* Яке ж це велике і святе таїнство!* Тому й кличемо до тебе:* Творче всіх, Господи, – слава тобі!
Мовами чужими наділив ти, Христе, своїх учнів,* щоб ними проповідували тебе – безсмертне Слово і Бога,* який дає нам велику милість.
Усе подає Дух Святий:* пророків посилає, священиків удосконалює,* неграмотних мудрости навчає,* рибалок богословами появляє,* і єднає всю церковну спільноту.* Єдиносущний і співпрестольний Отцеві й Синові,* Утішителю, – слава тобі!
(г. 2): Ми бачили світло істинне,* ми прийняли Духа небесного,* ми знайшли віру істинну,* нероздільній Тройці поклоняємось,* вона бо спасла нас.
Тройцю єдиносущну піснями звеличуємо:* Отця і Сина зі Святим Духом,* бо так проповідували всі пророки* й апостоли з мучениками.
Пославши твого Святого Духа,* сповнив ти, Христе, обітницю,* дану своїм учням,* – послати силу з висоти,* і доказав ти нам, що ти – Істина.* Тому ті, що покладаються на тебе, Добрий,* воістину не засоромляться.
Слава і нині (г. 6): Царю небесний, утішителю, Душе істини,* що всюди єси і все наповняєш,* скарбе дібр і життя подателю!* Прийди і вселися в нас* і очисти нас від усякої скверни* і спаси, Благий, душі наші.
„Молитвослов” м. Жовква, Видавництво «Місіонер», 2011
Перший антифон
Стих 1: Небеса повідають славу Божу,* творіння ж рук Його сповіщає твердь (Пс. 18,2).
Приспів: Молитвами Богородиці,* Спасе, спаси нас.
Стих 2: День дневі передає слово* і ніч ночі об’являє розуміння (Пс. 18,3).
Приспів: Молитвами Богородиці,* Спасе, спаси нас.
Стих 3: На всю землю вийшло вістування їх* і до кінців вселенної глаголи їх (Пс. 18,5).
Приспів: Молитвами Богородиці,* Спасе, спаси нас.
Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові,* і нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.
Приспів: Молитвами Богородиці,* Спасе, спаси нас.
(Якщо скорочується Літургію, перейди до Єдинородний Сину).
Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові, і нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.
Приспів: Молитвами Богородиці, Спасе, спаси нас.
Другий антифон
Стих 1: Вислухає тебе Господь у день печалі,* захистить тебе ім’я Бога Якова (Пс. 19,2).
Приспів: Спаси нас, Утішителю благий,* співаємо Тобі: Алилуя.
Стих 2: Пошле тобі поміч зо святині* і з Сіону заступить тебе (Пс. 19,3).
Приспів: Спаси нас, Утішителю благий,* співаємо Тобі: Алилуя.
Стих 3: Дасть тобі Господь по серцю твоєму* і ввесь задум твій сповнить (Пс. 19,2).
Приспів: Спаси нас, Утішителю благий,* співаємо Тобі: Алилуя.
Третій антифон
Стих 1: Господи, силою Твоєю возвеселиться цар* і спасенням Твоїм возрадується вельми (Пс. 20,2).
Тропар (г. 8): Благословен єси, Христе Боже наш,* що премудрими рибаків явив,* зіславши їм Духа Святого,* і ними уловив вселенну.* Чоловіколюбче, слава Тобі.
Стих 2: Бажання серця його дав Ти йому* і хотіння уст його Ти не відмовив йому (Пс. 20,3).
Тропар (г. 8): Благословен єси, Христе Боже наш,* що премудрими рибаків явив,* зіславши їм Духа Святого,* і ними уловив вселенну.* Чоловіколюбче, слава Тобі.
Стих 3: Бо попередив Ти його благословенням благостинним,* поклав Ти на голові його вінець із каменя цінного (Пс. 20,4).
Тропар (г. 8): Благословен єси, Христе Боже наш,* що премудрими рибаків явив,* зіславши їм Духа Святого,* і ними уловив вселенну.* Чоловіколюбче, слава Тобі.
Вхідне: Вознесися, Господи, силою Твоєю,* оспівуватимемо і співатимемо сили Твої (Пс. 20,14).
Тропар, глас 8:
Благословен єси, Христе Боже наш,* що премудрими рибаків явив,* зіславши їм Духа Святого,* і ними уловив вселенну.* Чоловіколюбче, слава Тобі.
Слава, і нині: Кондак, глас 8:
Коли Ти, зійшовши, язики змішав,* розділив Ти народи, Всевишній.* Коли ж вогненні язики Ти роздавав,* у з’єднання всіх Ти призвав.* I одноголосно славимо Пресвятого Духа.
Замість Трисвятого:
Ви, що в Христа хрестилися, у Христа зодягнулися. Алилуя.
Прокімен (г. 7): Вознесися на небеса, Боже, і по всій землі слава Твоя (Пс. 56,6).
Стих: Готове серце моє, Боже, готове серце моє, оспівуватиму і співатиму у славі моїй (Пс. 56,8).
Алилуя (г. 2): Зійшов Бог під оклики веселі, Господь – під голос сурми (Пс. 46,6).
Стих: Всі народи, заплещіте руками, воскликніть Богові голосом радости (Пс. 46,2).
Замість Достойно, приспів:
Величай, душе моя, в трьох особах суще єдине божество.
І ірмос, глас 4:
Радуйся, царице, матеродівственна славо, всякі бо легкомовні благоговірливі уста промовити не можуть, щоб Тебе оспівувати достойно, і безсильний ум усякий, щоб Твоє рождество розуміти. Тому Тебе одноголосно славимо.
Причасний: Зійшов Бог під оклики веселі, Господь – під голос сурми (Пс. 46,6). Алилуя, тричі.
Замість Ми виділи світло істинне, співаємо до віддання: Вознесися на небеса, Боже, і по всій землі слава Твоя (Пс. 56,6). I замість Нехай сповняться, те саме.
Священик: Христос істинний Бог наш, що в славі вознісся від нас на небо і сів праворуч Бога й Отця спасіння нашого ради, молитвами пречистої Своєї Матері, святих, славних і всехвальних апостолів, святого отця нашого Йоана Золотоустого, архиєпископа Константинограда, св. мч. Талалея і всіх святих, помилує і спасе нас, як благий і чоловіколюбець.
Фото – „Зіслання Св. Духа” Кость Маркович, Кафедра Сакрального мистецтва Львівської національної академії мистецтв
Фото –https://www.facebook.com/opetro.fostyk/posts/1691388971306292
о. Петро Фостик
