Хрест – наставник сліпих, лікар хворих, усім померлим воскресення, хрест – наша надія на життя і нагороду, хрест – наша дорога, у хресті прощення, у хресті джерело ласки. Хто нині припаде до підніжжя хреста, той не загине, бо з хреста спливає на нас поміч і втіха. Хрест спас і навернув світ, переміг беззаконня, правду запровадив, землю в небо і людей в ангелів перемінив” (св. Йоан Золотоустий). “Хрест Христовий від сходу сонця і до заходу, від полудня і до півночі зібрав народ в одну Церкву, в одну віру” (св. Єфрем). Хто не візьме хреста на плече своє і не піде за Ісусом, тобто, хто не піде дорогою заповідей Христових і хто не приб є на хресті всіх своїх пристрастей, той не буде мати частки з Христом Спасителем.
І тому завжди знаменуймо себе знаком святого хреста, бо “вже сама згадка про хрест Христовий проганяє диявола і дає нам силу проти його напастей”, і “чого боїшся, коли чоло твоє знаком^святого хреста є озброєне?” (св. Августин). Послухаймо святого Сфрема, який пише: Малюймо на дверях і знаменуймо своє чоло і груди знаком животворящим святого хреста, бо хрест – переможець смерти, вірних надія, світло світу, дверник раю, покоритель єресі. Цю зброю християнинові слід носити і вдень, і вночі, на всякий час і на всяку годину, на кожному місці, без нього нічого не починай, хрестися перед їдою, перед працею, перед спочинком. Знаком хреста огороди члени свого тіла, і зло не приступить до тебе. Коли диявол бачить хрест, то дрижить і втікає. Замість щита огороди себе дорогоцінним знаменем святого хреста; чини це не тільки Рукою, але й думкою у всіх ділах своїх”. Через хресне знамення ми визнаємо дві найважливіші тайни Христової віри: Пресвяту Тройцю і Воплочення Сина Божого. І разом зі святим апостолом Павлом повторюймо: “Мене ж не доведи, Боже, чимсь хвалитися, як тільки хрестом Господа нашого Ісуса Христа, яким для мене світ розп’ятий, а я – світові” (Гал. 6, 14). Всюди прилюдно знаменуймо себе знаком святого хреста, і напевно “тоді на небі з’явиться знак Сина Чоловічого” (Мт. 24, ЗО), і в час суду, коли “заридають усі племена землі” (там само), тоді хрест святий буде нам на славу і на життя вічне.
Торжественне свято Воздвиження Чесного Хреста. В той спосіб вона пригадує нам той факт, що цариця Олена, мати цісаря Костянтина Великого, віднайшла хрест, на якому був розп’ятий наш Спаситель Ісус Христос. його знайдено на горі Голготі, близько того місця, де Христа розіп’ято, а його автентичність підтвердило чудо. здається, що викопавши три хрести, цариця й клир хотіли пізнати, котрий в них є хрест Христовий, і коли вони доторкнулись ним тіла померлої людини, вона негайно ожила. Так. ото Господь чудом вказав на дерево хресне, на якому повисло його Боже тіло. Одержавши такий доказ із неба, цариця Олена, разом з духовенством, піднесли священний хрест, а маси народу падали на коліна й голосно повторяли ту молитву, яку ми так часто чуємо під час Божественної Літургії: „Господи помилуй!”. Отже, не від речі буде розважити над тим, чому католицька Церква почитає Хрест Господній та й чому він став символом перемоги Спасителя над дияволом і над його жалом – гріхом.
Чому Хрест Христовий є в такому великому почитанні серед християн, вказує св. апостол Павло у своїй проповіді такими словами:
„Ми проповідуємо Христа розіп’ятого, ганьбу для юдеїв і глупоту для поган, але для тих, що покликані, чи юдеїв чи греків – Христа Божу силу й Божу мудрість” (1 Кор 1,23с).
У той самий день
СВЯТИХ І ПРАВЕДНИХ БОГООТЦІВ ЙОАКИМА І АННИ.
Наступного дня після празника Різдва Пресвятої Богородиці наша Церква вшановує пам’ять: “Святих і праведних богоотців Йоакима й Анни”. Як батькам Марії і предкам Ісуса Христа, їм свята Церква віддає особливу честь. Тому й звуться вони в нашому богослуженні “богоотцями”. їхнього молитовного заступництва просимо кожного дня на відпусті церковних служб.
У богослуженнях в їхню честь Церква радіє їхнім празником, оспівує їхню роль відносно нашого спасення та величає їх як найбільш щасливих батьків. “Прийдіть сьогодні, любителі празника, — співаємо на стихирах вечірні 9 вересня, — радіймо співаючи й ревно почитаючи пам’ять Йоакима й Анни, чесної двійці, бо вони породили нам Богоматір, Діву чисту… О, блаженна двійце, ви всіх родителів перевищили, бо зродили найкращу з усього створіння! Істинно, ти блажен, Йоакиме, будучи батьком такої Дівиці! Блаженне твоє лоно, Анно, бо ти видала Матір нашого життя. Блаженні груди, що кормили молоком ту, що кормила Того, який кормить всяке створіння. Тож просимо вас, блаженні, моліть Його за спасення душ наших”.
Культ святих Йоакима й Анни почався досить швидко після установлення празника Різдва Богородиці. У VI ст. з’являються храми в честь святої Анни. Цісар Юстиніян І (527-565) 550 року посвятив в її честь церкву в Царгороді. У тому ж сторіччі побудовано в її честь храм в Єрусалимі, місці її народження. Ті церкви мали великий вплив на поширення культу батьків Пречистої Діви Марії, а передусім святої Анни. Їхню пам’ять Східна Церква починає вшановувати 9 вересня в кінці VI століття. В їхню честь написані давні грецькі гимни. У листах святих Отців, а особливо у святого Епіфана і святого Йоана Дамаскина знаходимо похвали в честь святої Анни.
Під впливом Сходу розвивається культ святої Анни в VIII віці і на Заході в Римі. Він стає загальним у цілій Європі щойно в XIV ст. Латинська Церква святкує пам’ять святої Анни 26 липня, а святого Йоакима 16 серпня.
У нашому церковному календарі, крім пам’яти святих Йоакима й Анни 9 вересня, маємо ще два святкові дні в честь святої Анни: 9 грудня — день зачаття Пречистої Діви Марії, і 25 липня — день її смерти.
Християнська іконографія присвятила багато уваги батькам Богоматері. Досить часто можна бачити ікону святої Анни з дитиною-Марією на колінах або, як обидвоє батьків приводять молоденьку Марію до храму, щоб віддати її на службу Богові.
- Катрій Юліян ЧСВВ, Пізнай свій обряд. — Львів: Свічадо, 2004
фото – „Йоакима і Аннa”Надія Ямнич, Кафедра Сакрального мистецтва Львівської національної академії мистецтв ksm.lnam.ua
Тропар:
Йоаким і Анна, бувши праведними у законній благодаті, народили нам Богом дану Дитинку. Тому світло торжествує сьогодні божественна Церква, весело святкуючи вашу святу пам’ять і прославляючи Бога, що підніс нам знамено спасіння в домі Давида.
Кондак:
Радіє нині Анна, бо розв’язався вузол неплідности, і вона годує Пречисту, закликаючи всіх звеличити того, що дав людям з її лона єдину Матір і непорочну Діву.
У той самий день
Святого мученика Северіяна
Святий Северіян був воїном, він жив у селі поблизу вірменського міста Севастія. Увесь свій великий маєток святий роздав бідним, а сам не тільки явно визнавав Христа Спасителя, але й утішав і скріплював тих, що йшли за Христову віру на тяжкі муки. Це він заохотив святих сорок мучеників, що сміливо стали в обороні святої віри. Через пів року після їх мученицького подвигу прийшов до Севастії лютий звір, мучитель Лисій, і наказав ув’язнити всіх знатних християн. Тоді Северіян сам став перед мучителем і упоминав його, щоб не мучив слуг Христа Спасителя, якщо хоче уникнути тяжкої Божої кари і вічної муки. Мучитель велів спочатку його жорстоко побити, потім піддати тортурам, і врешті-решт кинути у в’язницю, де слуга Божий просидів п’ять днів.
Коли Северіяна вдруге привели на муки, він у нестерпних болях вголос дякував Господеві і співав, скільки було сил у вмираючому тілі, псалми, – аж поки Господь не покликав його душу до себе. Постраждав він 248 р. Мощі святого мученика Северіяна поховано в селі, де він жив, під час похорону Господь прославив їх чудом. Згідно з переданням, один покійний, його слуга, був воскрешений із мертвих і ще п’ятнадцять літ прожив побожно і праведно при гробі святого мученика.
Тропар мученика, глас 4:
Мученик Твій, Господи, Северіян, * у стражданнях своїх прийняв вінець нетлінний від Тебе, Бога нашого, * мавши бо кріпость Твою, він мучителів подолав, * сокрушив і демонів зухвальства безсильні. * Його молитвами спаси душі наші.
Кондак мученика, глас 1:
Сміливістю душі озброєний, богомудрий,* видав ти себе на різноманітні муки,* бувши запаленим любов’ю Владики, о найщасливіший.* Тому й викрив ти безумство мучителів, Северіяне,* і прийняв від Бога нетлінний вінець перемоги.
І. Я. Луцик, „Житія святих, пам’ять яких Українська Греко-Католицька Церква кожного дня впродовж року поминає”. Львів, Видавництво «Свічадо», 2013
ДО КОРІНТЯН ПЕРШОГО ПОСЛАННЯ СВЯТОГО АПОСТОЛА ПАВЛА ЧИТÁННЯ. Суботи: 1 Кор. 126 зач.; 2, 6-9.
Браття, ми говоримо про мудрість між досконалими, не про мудрість цього віку, ні про мудрість князів цього віку, що зникають; але говоримо про мудрість Божу тайну, закриту, що Бог призначив перед віками нам на славу; її ніхто з князів цього віку не пізнав, бо якби були пізнали, Господа Слави б не розп’яли, але, як написано:
Чого око не бачило й вухо не чуло, що на думку людині не спало, те приготовив Бог тим, що його люблять.
ВІД МАТЕЯ СВЯТОГО ЄВАНГЕЛІЯ ЧИТÁННЯ. Суботи: Мт. 39 зач. 10, 37 – 11, 1.
Сказав Господь: Хто любить батька або матір більше, ніж мене, той мене недостойний. І хто любить сина або дочку більше, ніж мене, той мене недостойний.
Хто не бере свого хреста й не йде слідом за мною, той мене недостойний. Хто своє життя зберігав, той його погубить; а хто своє життя погубить задля мене, той його найде.
Хто вас приймав, той мене приймає; хто ж мене приймає, той приймає того, хто мене послав.
Хто приймає пророка, тому що він пророк, той одержить пророчу нагороду, і хто приймає праведного, тому що він праведний, той одержить праведничу нагороду. Хто напоїть, як учня, одного з цих малих тільки кухликом холодної води, істинно кажу вам, той не втратить своєї нагороди.
Коли Ісус скінчив навчати дванадцятьох своїх учнів, пішов звідти навчати і проповідувати по їхніх містах.
1 Кор. 2, 6–9. «Те, чого око не бачило й вухо не чуло, що на думку людині не спадало, те приготував Бог тим, що його люблять»
Нам, як християнам, подобається жити у цьому світі з його певними вигодами та принадами. Але Господь каже, що Він приготував нам щось більше, ніж краса цього світу. Тому завжди, цінуючи і дякуючи Богові за ті добра, які він дає у цьому світі, пам’ятаймо, що на нас чекає щось більше. Тож стараймось не зупиняти нашого погляду на тому, що маємо, будьмо свідомими, що головне нас чекає у Вічності.
Лиш тоді, коли не будемо «приліплюватись» до вигод цього світу, коли не будемо перейматися проблемами й турботами цього світу, а розумітимемо, що нас чекає щось більше, станемо свобідними від радостей цього світу. Так як людина часто готова понести різні подвиги, труди, щоби осягнути щось, готова понести всякі незручності, щоби осягнути собі земне щастя, ще більше потрібно нам прагнути осягнути спасення.
Тож завжди пам’ятаймо, що Господь приготував нам у Вічності, що нас чекає в майбутньому.
Мт. 10, 37 – 11, 1. «Хто любить батька або матір більше, ніж Мене, той недостойний Мене»
Ці слова можуть видаватися дуже різкими. Чи Господь заздрить нашій любові до когось, а тим більше до батьків? Звичайно, йдеться про щось інше – про те, що все, що маємо, дає нам Господь.
Дуже важливо за нашими батьками, братами, сестрами, як також турботами і хрестами, побачити Господа. Саме Бог дав нам наших батьків. Кого б ми могли любити, якби Він нам не дав їх, кого б могли шанувати, цінувати, якби Господь не послав їх нам? Тому пам’ятаймо, що вони від Бога.
Важливо побачити Бога за нашими батьками, друзями чи будь-якими іншими цінностями, скарбами; за тими чи іншими прикрощами, хрестами також варто побачити Господа. Так, як для приготування страв є спеції солодкі та гіркі, але одні й інші важливі, як для лікування хвороби є ліки солодкі та гіркі, але ті й інші потрібні, так само в нашому житті.
Усе, що дає Господь, Він посилає зі своєї любови для нашого освячення та спасення!
Вл. Венедикт Алексійчук
Стихири на „Господи, взиваю я”
Прийдіть нині, всі вірні: * радіймо, співаймо і святкуймо * вірно вшановуючи пам’ять святих подругів * – Йоакима й Анни * бо вони породили нам Богоматір і Пречисту Діву. * Тому вони перейшли * з туземного життя до нетлінної * і завжди живої палати, * і моляться, щоб ми спаслися.
Весело красується * нині вся земля * всехвальна Богородице * звершуючи й однозгідно святкуючи щорічну пам’ять твоїх батьків * чудного Йоакима разом з Анною * Бо вони проти сподівання дочекалися радості * виростивши тебе. * Яснішу від світла * і кормительку життя нашого.
Радіє нині Анна * і духом веселиться, дочекавшись благословенної дитинки * що її вона так давно бажала * Бо ось народила вона * Божий плід свого обіту й благословення. * – Пренепорочну Марію * що зродила нашого Бога * і засвітила Сонце тим * що спали в тіні смерти.
О, блаженні подруги * Ви всіх батьків перевищили * бо зродили вищу від усього створіння * Воістину, блажен ти, Йоакиме * ставши батьком такої Дівиці * Блаженне лоно твоє, Анно * що видало ! матір нашого Життя * блаженні груди, якими ти кормила ту * що молоком годувала того * хто накормлює все створіння * Молимо вас, блаженні: * Моліть його, щоб він помилував душі наші!
„Молитвослов” м. Жовква, Видавництво «Місіонер», 2011
Тропар (г. 4):
Різдво Твоє, Богородице Діво,* радість звістило всій вселенній,* з Тебе бо засяяло Сонце правди – Христос Бог наш.* Він, розрушивши клятву, дав благословення* і, ударемнивши смерть,* дарував нам життя вічне.
Слава, і нині: Кондак (г. 4):
Йоаким і Анна з неслави бездітности* і Адам і Єва від тління смерти визволилися, Пречиста,* у святім Різдві твоїм.* Його празнують люди твої,* з провини прогрішень ізбавлені,* як кличуть до Тебе:* Неплідна родить Богородицю* і кормительку життя нашого.
Прокімен, пісня Богородиці (г. 3): Величає душа моя Господа і возрадувався дух мій у Бозі, Спасі моїм (Лк. 1,46-47).
Стих: Бо зглянувся на смирення раби своєї, ось бо віднині ублажать мене всі роди (Лк. 1,48).
Алилуя (г. 8): Слухай, дочко, і споглянь, і прихили вухо Твоє (Пс. 44,11).
Стих: Лицю Твоєму помоляться багаті народи (Пс. 44,13 ).
Замість Достойно, приспів:
Величай, душе моя, з неплідної народжену Діву Марію.
І ірмос (г. 8):
Чуже матерям дівство і чудне дівам дітородження. На Тобі, Богородице, обоє довершилося. Тому Тебе ми, всі племена землі, безустанно величаємо.
Причасний: Чашу спасення прийму і ім’я Господнє призову (Пс. 115,4). Алилуя, тричі.
Священик: Христос, істинний Бог наш, молитвами пречистої своєї Матері, якої Різдво торжественний празник звершуємо, заступництвом чесних небесних сил безтілесних, чесного, славного пророка, предтечі і христителя Йоана, святих, славних і всехвальних апостолів, святого отця нашого Миколая, архиєпископа мирлікійського, чудотворця, святих славних і переможних мучеників, преподобних і богоносних отців наших, святого отця нашого Йоана Золотоустого, архиєпископа Константинограда, святих і праведних богоотців Йоакима й Анни, святого, якого є храм, св. мчч. Северіяна і всіх святих, помилує і спасе нас, як благий і чоловіколюбець.
о. Петро Фостик
