Усі ці мученики були мешканцями острова Крит, хоча походили з різних міст. Вони називалися: Теодул, Саторник, Єнпор, Геласій, Євникіян, Помпій, Зотик, Агатопус, Василид, Євалест. Тридцять днів їх мучили якнайжорстокіше, а коли мучителі виявилися безсилими і не змогли змусити святих мучеників зректися Христової віри, тоді їх усіх було стято мечем. Сталося це за гонителя Деція.
Мощі святих мучеників згодом було перенесено до Риму. В Царгороді їх пам’ять звершували у церкві святого Стефана. Отці місцевого собору, який відбувся на Криті 458 р., у своєму листі до імператора Лева І Великого (457-474) стверджують, що їх острів з тих часів убезпечений від усякої напасти завдяки цих святим мученикам.
Тропар:
Багатогранний Крит просвіту, бо процвів він квітами дорогоцінними, бісером Христовим, мучеників сув’яззю. Десять їх блаженних, весь народ ідольський засороміли, тому і вінці приймають, хоробродушні.
Кондак:
Відновлення зірки – мучениці страждань дорогоцінні, яке пройшло нам у вертепі Рожденного, Якого Діва породила безсіменно.
І. Я. Луцик, „Житія святих, пам’ять яких Українська Греко-Католицька Церква кожного дня впродовж року поминає”. Львів, Видавництво «Свічадо», 2013
о. Петро Фостик
