Святий Вернард пише: “Церква почитає смерть святих своїх, бо їхні життя і смерть були святі. Та щодо Йоана Хрестителя вона освячує і його різдво, бо різдво те було святе і воно було джерелом радости, і є власне тим винятком, що вирізняє Йоана серед інших, різдво яких не випереджували такі знаки, які випереджували різдво святого Йоана”. А святий Августин говорить так: “Пророки, патріярхи, апостоли, мученики не народилися пророками, патріярхами, апостолами і мучениками, а народилися, як і всі люди, благодать же Святого Духа вони отримали щойно після свого народження, натомість святий Йоан народився вже як Хреститель. Він ще навіть не народився, а вже пророкував, а оскільки не міг ще устами пророкувати, то знаком виказав свою радість. Він отримав скоріше Божого, як людського духа”. І тому “він більший від усіх, бо всіх він перевершив піднесеністю своїх чеснот” (св. Климентій Олександрійський), і “дивний є той, хто як чоловік перевищив святість ангелів” (св. Йоан Золотоустий). “Йоан перевищує всіх, стоїть над усіма, над патріярхами і пророками, і кожен, хто народився від жінки, нижчий від Йоана” (св. Амвросій), бо “він прийняв початок благодаті скоріше, як природу людську” (св. Амвросій), і “Йоан гідний того, що сам Спаситель дає свідчення його величі” (св. Вернард).
І справді, великим мав бути той, кого так величають найбільші учителі Христової Церкви, про якого сам Ісус Христос сказав: “Істинно кажу вам, що між народженими від жінок не було більшого від Йоана Хрестителя” (Мт. 11, 11). А ось як оповідає нам Євангеліє від Луки про зачаття і різдво святого Йоана Хрестителя: “Був за часів Ірода, царя юдейського, один священик на ім’я Захарія, з черги Авії, та його жінка з дочок Арона на ім’я Єлисавета. Вони були обидвоє справедливі перед Богом і виконували всі заповіді та накази Господні бездоганно. Але були бездітні, бо Єлисавета була безплідна, і вони обидвоє були в літах похилі.
І ось одного разу, коли Захарія за порядком своєї черги служив перед Богом, згідно зі звичаєм священичої служби, випав на нього жереб увійти в святилище Господнє і покадити. А вся сила народу під час кадіння молилася знадвору. Тоді з’явивсь йому ангел Господній, ставши праворуч кадильного жертовника. Захарія, побачивши його, стривожився, і страх напав на нього. Ангел же сказав до нього: «Не бійся, Захаріє, бо твоя молитва вислухана; жінка твоя Єлисавета породить тобі сина, і ти даси йому ім’я Йоан. І буде тобі радість і веселість, і багато з його народження радітимуть; бо він буде великий в очах Господніх; не питиме ні вина, ні напою п’янкого, і сповниться Духом святим вже з лона матері своєї, і багато синів Ізраїля наверне до Господа, їхнього Бога. І сам він ітиме перед ним з духом та силою Іллі, щоб навернути серця батьків до дітей і неслухняних до мудрости праведних, щоб приготувати Господеві народ прихильний».
Захарія ж сказав до ангела: «По чому знатиму це? Я бо старий, і жінка моя на схилі свого віку». Ангел озвавсь до нього: «Я Гавриїл, що стою перед Богом, і мене послано з тобою говорити та принести тобі цю благовість. І ось замовкнеш і не зможеш говорити аж до дня, коли це здійсниться, за те, що ти не повірив словам моїм, які здійсняться свого часу».
Люди ж чекали Захарії і дивувались, що він так забарився у святині. Коли ж він вийшов, не міг до них говорити, і вони зрозуміли, що він видіння бачив у святині. Він же давав їм знаки й зоставсь німий.
А як скінчилися дні його служби, він повернувся до свого дому. Після тих днів зачала Єлисавета, його жінка, й таїлася п’ять місяців, кажучи: «Так учинив мені Господь у ці дні, коли зглянувся, щоб зняти мою ганьбу між людьми»” (Лк. 1, 5-25).
А потім здійснилася велика тайна святого Благовіщення. Той сам ангел Гавриїл звістив Пречистій Діві благу вість. “Тими днями Марія, зібравшися, пустилася швидко в дорогу в гірську околицю, в місто Юди. Увійшла вона в дім Захарії і привітала Єлисавету. І як почула Єлисавета привіт Марії, здригнулася дитина в її лоні, і Єлисавета сповнилася Святим Духом” (Лк. 1, 39-41). Тут відбулася зустріч Пречистої Діви з тіткою Її Єлизаветою, яка промовила пророчі слова (див. Лк. 1, 42-45). І відповідь Пресвятої Богородиці: “Величає душа моя Господа…” (див. Лк. 1, 46-55), що з Її серця і вуст піднеслися до неба.
“Тим часом настав Єлисаветі час родити, і вона вродила сина. Її сусіди та родина почули, що Господь виявив їй своє велике милосердя, і радувалися з нею. Восьмого дня прийшли обрізати хлоп’я і хотіли назвати його ім’ям його батька – Захарія; його ж мати заговорила, кажучи: «Ні, він зватись буде Йоан». Кажуть до неї: «Та у твоїй родині нема нікого, хто звався б таким ім’ям». І знаками спитали його батька, як би хотів, щоб той назвався. І попросивши табличку, він написав: «Йоан – його ім’я». Всі тому дивувались. Тієї ж хвилини відкрились його уста і язик розв’язався, і він почав говорити та благословити Бога. І страх напав на всіх їхніх сусідів; по всіх гірських околицях Юдеї про все це говорили. Усі, що про те чули, берегли в своїм серці й казали між собою: «Що воно з того хлоп’яти буде?» І справді рука Господня була з ним. А Захарія, його батько, сповнився Святим Духом і почав пророкувати: «Благословен Господь, Бог Ізраїля, що навідався і звільнив народ свій і що підняв нам спасенну потугу в домі Давида, слуги свого; як то Він сповістив був устами святих своїх від віку пророків, що нас спасе від наших ворогів та з рук всіх тих, що нас ненавидять, що вчинить милосердя з нашими батьками, що згадає на святий союз свій; клятву, якою Він був поклявся Авраамові, нашому батькові, що дасть нам, звільненим з рук ворогів, служити йому безстрашно у святості та справедливості, перед ним увесь вік наш. А ти, дитино, пророком Вишнього назвешся, бо ти ходитимеш перед Господом, щоб приготувати Йому дорогу, дати Його народові знання спасіння через відпущення гріхів їхніх, завдяки сердечній милості нашого Бога, з якою зглянулось на нас Світло з висоти, щоб освітити тих, що сидять у темряві та в тіні смертній, щоб спрямувати наші ноги на дорогу миру». Дитя ж росло й скріплялося на дусі та перебувало в пустині аж до дня свого об’явлення Ізраїлеві” (Лк. 1, 57-80).
Про молодість святого пророка Святе Письмо подає дуже скупі відомості: дитя росло і кріпилося Духом і перебувало в пустелі аж до публічної появи перед Ізраїлем. Молодим “Йоан залишає світ, утікає від людей, забуває про все і свій погляд звертає лишень у висоту Божества” (св. Вернард), а “життя Йоана Хрестителя було нічим іншим, як одним безперервним постом” (св. Василій). Покутою він приготовляється до звершення свого великого посланництва, його життя своєю суворістю перевищує життя всіх пустельників, і “жодної плями не могло бути на тому, у кого була повнота благодаті” (св. Євсевій). Та послухаймо, що каже Святе Письмо: “Того часу з’явився Йоан Хреститель і проповідував у пустині Юдейській. Він говорив: «Покайтесь, бо наблизилося небесне царство». Це ж той, що про нього говорив пророк Ісая: «Голос вопіющого в пустині: Приготуйте Господню дорогу, вирівняйте стежки Його».
А той Йоан мав одежу з верблюжого волосу й пояс ремінний на крижах у себе; їжа ж його була – сарана й мед дикий. Тоді виходили до нього Єрусалим і вся Юдея, і вся околиця йорданська 6. і приймали хрещення від нього в річці Йордані, сповідаючись у своїх гріхах. Побачивши, що сила фарисеїв та садукеїв іде на хрещення до нього, він до них мовив: «Гадюче поріддя! Хто вас навчив тікати від наступаючого гніву? Принесіть же плід, гідний покаяння, і не гадайте, що можете самі собі казати: Маємо за батька Авраама. Кажу бо вам, що Бог з цього каміння може розбудити (до життя) дітей Авраама. Сокира вже при корінні дерев: кожне дерево, що не приносить доброго плоду, зрубають і в вогонь кинуть. Я вас хрещу водою на покаяння, а той, хто йде за мною, від мене потужніший, і я негідний носити Йому взуття. Він вас хреститиме Духом Святим і вогнем. Лопата вже в руці в Нього, і Він очистить тік свій та збере свою пшеницю до засіків, а полову спалить вогнем невгасним»” (Мт. 3, 1-12).
“Люди питали його: «Що ж нам робити?» Він відповів їм: «Хто має дві одежі, нехай дасть тому, що не має. А хто має харч, нехай так само зробить». Прийшли також митарі хреститись і йому мовили: «Учителю, що маємо робити?» А він сказав їм: «Нічого більше понад те, що вам призначено, не робіть». Вояки теж його питали: «А ми що маємо робити?» Він відповів їм: «Нікому кривди не чиніть, фальшиво не доносьте і вдовольняйтесь вашою платнею»” (Лк. 3, 10-14). Так святий Йоан “звіщав народові Добру Новину” (Лк. 3, 18). Аж настав день, коли сам Спаситель прийшов прийняти хрещення від Йоана. Йоан спротивився цьому, кажучи: “Мені самому треба хреститися в Тебе, а Ти приходиш до мене?” (Мт. 3, 14), однак підкорився волі Спасителя, охрестив Його і став свідком Богоявлення – він почув голос Отця небесного: “Це Син мій любий, що Його я вподобав” (Мт. 3, 17).
“Хрещення Йоана – це кінець Старого і початок Нового Завіту; Йоан Хреститель був початком Євангелія Ісуса Христа” (св. Кирило Єрусалимський). Він не припиняв проповідувати і після хрещення Ісуса, однак про це вже розповімо з нагоди празника Усікновення Чесної Голови Йоана Хрестителя (28 серпня). Нині честь і поклін віддаймо Різдву святого Йоана, Предтечі і Хрестителя Христового, і просімо його, щоб своїми молитвами вимолив нам покаяння і вічну пам’ять про те, що “сокира вже при корінні дерев: кожне дерево, що не приносить доброго плоду, зрубають і в вогонь кинуть” (Мт. 3, 10).
Стихири на „Господи, взиваю я”
Пророче чудний,* Христовий христителю і предтече!* Серце наше висохло в гріхах,* тож молимо тебе:* Вчини твоїми молитвами, щоб ми проливали сльози покаяння,* і, визволені тобою з багатьох наших болів,* прославляли того, що тебе звеличив.
Блаженний Пророче!* На тебе покладаємо всю нашу надію* і сподівання життя нашого,* бо ти христив Христа Ісуса,* що взяв на себе безодню гріхів світу.* Тож моли його, Іване, молимо тебе,* щоб очистив серце наше і спас нас.
Проповідниче мудрий благодаті!* Ти, божественний Предтече,* що звістив усім народам покаяння,* зволь нашій окаянній і сліпій душі перебувати в покаянні* і завжди чинити волю Господню,* щоб ми вірою і любов’ю прославляли тебе.
Святий Захарія священнодіяв* усередині Божого храму,* приносячи людські прохання всещедрому Доброчинцеві,* і побачив божественного ангела, який до нього мовив:* Бадьорися, старче, і повір мені!* Твоя молитва й твої благання вислухані.* Ти матимеш сина – божественного Предтечу,* найбільшого між народженими від жінок,* який силою Іллі йтиме перед Христом.
На те Захарія відповів:* Дивними являються мені твій вигляд і голос* та чудними твої слова й провіщення.* Я бо прийшов просити спасіння людям,* а не одержати дитину, як ти звіщаєш.* Ти противний моїм проханням* і тому лякаюсь неправди в тобі.* Якже ж справдиться те, що ти кажеш,* коли Єлисавета неплідна,* а я, як знаєш, уже старий?
Чому не віриш моїм словам, Захаріє?* Чому кажеш, що я приношу неправдиву благовість?* Божий я архангел,* і що мені наказано, те й кажу тобі,* стоячи перед тобою.* Тому, що ти не повірив* і не йняв віри,* станеш глухим і німим,* аж поки не побачиш божественного здійснення моїх слів.* Коли ж народить тобі Єлисавета Голос Слова* – великого Предтечу,* тоді розв’яжеться тобі язик,* і ти славословитимеш Бога Ізраїля.
Сьогодні з неплідної утроби проріс овоч молитви* – Іван Предтеча.* Веселися пустине і ликуйте люди!* Ось бо йде проповідник покаяння,* щоб воплотитися в матерньому лоні.* Прийдіть і радійте, вірні, зі славного його зачаття, кличучи:* Ти, що як найбільший з-поміж народжених від жінок,* не переставай молитися за нас,* що з вірою спогадуємо твоє божественне зачаття,* – щоб ми знайшли очищення гріхів і велику милість.
Стихири на стиховні
Проповіднику Христовий і христителю,* ангеле, апостоле, мученику, пророче й предтече,* світильнику і близький друже,* пророків печате й найвизначніший з народжених,* посереднику ветхої і нової благодаті, світлий Голосе Слова!* Твоїм священним заступництвом* зверни наші моління до предоброго Бога.
Це агнець Божий, що бере гріхи світу,* – закликав ти, блаженний Предтече,* коли побачив Христа, що проходив землею.* Моли його, щоб дав прощення гріхів тим, що тебе почитають,* бо ти, Христителю, маєш до нього справді велику сміливість,* як посередник закону і благодаті.
Поспішись і визволь нас від спокус, молимось і тобі,* славний пророче Господній,* бо зухвало виступили проти нас страшні ворожі біси,* що силкуються схопити окаянні душі слуг твоїх,* немов безборонну пташку.* Тож не залишай нас ніколи,* щоб вони насправді збагнули, Всеблаженний,* що ти є нашим пристановищем.
Природним спорідненням і молитовною суголосністю,* ви заодно – Мати всіх Царя і божественний Предтече.* Тож моліться і спільно за слуг ваших* що дуже прогнівили свого Доброчинця,* щоб за вашим заступництвом* ущедрив і спас нас,* та визволив від вогненного товариства.
„Молитвослов” м. Жовква, Видавництво «Місіонер», 2011
Тропар:
Зрадій Неплідна, що переділе не родила! Бо ось явно зачала ти Світильник Сонця, що має просвітити всю вселенну, яка хворіє на сліпоту. Радій, Захарію, і сміливо заклич: Той, що приходить родитися, – це пророк Всевишнього!
Кондак:
Світло радіє Захарія разом з усехвальною подругою Єлисаветою, достойно зачинаючи Івана Предтечу. Ангел звістив його радіючи, а ми люди належно вшануймо його,як тайника благодаті.
Я. Луцик, “ЖИТІЯ СВЯТИХ, пам’ять яких Українська Греко-Католицька Церква кожного дня впродовж року почитає”. Львів, Видавництво «Свічадо», 2011
Фото – https://www.facebook.com/opetro.fostyk/posts/1528274114284446
о. Петро Фостик
