НАЗВА ПРАЗНИКА. ІСТОРІЯ РОЗВОЮ ПРАЗНИКА. ПРАЗНИК БОГОЯВЛЕННЯ І ТАЇНСТВО СВЯТОЇ ТРОЙЦІ. ЙОРДАНСЬКЕ ВОДОСВЯТТЯ. ІСТОРІЯ ВЕЛИКОГО ВОДОСВЯТТЯ. ОБРЯДИ ВЕЛИКОГО ВОДОСВЯТТЯ. ЙОРДАНСЬКА ВОДА — ВЕЛИКА СВЯТІСТЬ
При хрещенні Ісуса Христа в ріці Йордані об’явилася Пресвята Трійця: Небесний Отець промовляв з неба, Син Божий був у ріці Йордані, а Святий Дух з’явився над головою Сина Божого у виді голуба. Незбагненне таїнство навіть для небесних ангелів! Один Бог, а три Божі особи — предвічні, всемогутні й безконечні! Як це пояснити?
У четвертому столітті перед народженням Ісуса Христа грецький філософ Платон доходив до пізнання одного Бога.
Платон ставив собі питання: „Якщо є один вічний Бог, то про що він думає від віків? Він же ж розумне єство, тож мусить думати. Якщо є один Бог, то кого він любить від віків? Він мусить когось любити, бо любов конечна до щастя”.
На це запитання поганського філософа ніхто з людей не міг дати відповіді. Предвічний Син Божий – Ісус Христос прийшов на землю й об’явив людям цю незбагненну тайну. Ми, люди, сотворені „на образ і на подобу Божу”, — записано в книзі Буття (Бт. 1, 26-27), то ж звернімо увагу на те, як ми думаємо. Кожна розумна людина щось думає. Людська думка — ніщо інше як слово, зроджене в умі. Бо поки ми вискажемо якесь слово устами або напишемо його, воно мусить зродитися в нашому умі. Проказане слово – це вияв назовні внутрішнього слова, зродженого в нашому умі.
Слова відкривають нам настрій душі: радість, смуток, біль і. т. п. Наприклад, ми говоримо про дух Шевченка, Шекспіра, Данте, про дух того чи іншого письменника, поета. Їхні письма зродилися в їхніх умах, а вони передали їх на папір. Читаючи твір, повість, поезію або драму письменника, ми пізнаємо його дух. Читаючи лист своїх родичів, приятелів, знайомих, ви пізнаєте стан і настрій їх душі.
Предвічний і Всемогутній Бог безконечно мудрий. Він — сама мудрість. Господь Бог від віків думає і ця Божа думка — ніщо інше, як Боже Слово, зроджене від віків. Євангеліст Іван починає своє Євангеліє: „Споконвіку було Слово, і з Богом було Слово, і Слово було — Бог. Воно було споконвіку з Богом” (I6. 1, 1-2).
Ми — сотворіння обмежені, недосконалі і мінливі, тому ми не можемо одним словом висловити всі наші почування, наші бажання, наші численні думки, наші ідеї, тому наш розум протягом короткого часу „родить” багато різних слів. Господь Бог — незмінний, совершенний і вічний, у Господа Бога немає часу, нема в нього „було, є і буде”, тому в Господа Бога може бути тільки одне, досконале, незмінне і вічне Слово. Те Слово, роджене в Бозі, ми називаємо „Сином Божим”, а того, хто родить, називаємо „Отцем”.
Те Боже Слово є вірним відбитком Бога Отця, воно містить у собі всю велич Божої могутності, воно має ту саму нестворену вічну природу, яку має Бог Отець. Ісус Христос виразно каже: „Усе, що має Отець — моє” (Ів. 16, 15).
В іншому місці Ісус Христос говорить: „Хто бачить Сина, той бачить Отця” (Ів. 14, 9). Небесний Отець бачить в Синові свій образ і в захопленні мовить: „Ти мій Син, я сьогодні зродив тебе” (Пс. 2. 7).
Господь Бог має також волю, то ж він від віків любить, бо „Бог є любов”, – каже апостол Іван (1 Ів. 4,16). Бог Отець від віків любить Сина, а Син Божий від віків любить Отця безконечною любовʼю. Ця безмежна і вічна Божа любов переходить „від Отця через Сина” на третю особу Божу, Святого Духа.
Таїнство Пресвятої Трійці обʼявив людям Ісус Христос. Ось що говорить Ісус Христос: „Ніхто не знає Сина, тільки Отець; ані Отця ніхто не знає, тільки Син, та кому Син схоче відкрити” (Mт. 11, 27). Спаситель навчав нас, що є лиш „один Бог, але є три Божі особи: Бог Отець, Бог Син і Бог дух Святий”.
Незбагненне таїнство! Три особи Божі, але один Бог!
Одна й та сама природа божа в трьох особах! Свята церква навчає що Бог Отець є особою всемогутності Бог Син є особою Божої мудрості, а Бог Дух Святий є особою Божої любові. Жодне сотворіння не в силі вникнути в це таїнство. Тут треба лиш вірити, вірити і ще раз вірити.
Каже побожна легенда, що святий Августин дуже бажав зрозуміти таїнство Пресвятої Трійці. Одного дня він, захоплений роздумами, проходжувався берегом Середземного моря. Там він побачив маленького хлопчика, який малим дзбаночком раз у раз черпав воду з моря, підходив до маленької ямки близько берега і в цю ямку виливав воду із дзбанка.
Здивований Августин промовив:
Що ти робиш, дитинко?
Я хочу перенести море до цієї ямочки, — відповів хлопчик.
Але ж це неможлива річ, щоб у маленькій ямці вмістити ціле море, — відповів святий Августин, ніжно усміхнувшись.
У цю хвилину хлопчик перемінився у світлого янгола і промовив:
— А ти у своєму маленькому розумі хочеш змістити безмежне таїнство Пресвятої Трійці? – Видіння зникло, а Августин зрозумів, що людина ніколи не зрозуміє цього таїнства нашої віри.
У Старому Завіті Господь Бог устами пророків приготовляв світ до приходу другої Божої особи — Сина Божого, Месії, Христа-Спасителя. Син Божий, Ісус Христос, приготовляв світ до приходу третьої особи — Святого Духа, який у виді вогненних язиків зійшов на апостолів десятого дня після Вознесіння Ісуса Христа на небо.
Всі три Божі особи присутні всюди, але в Христовій Церкві прийнявся гарний звичай навчати, що трон Бога Отця є в небі (Ісус Христос навчив нас молитися: „Отче наш, що єси на небесах”). Трон Сина Божого є в Пресвятій Євхаристії, а трон Святого Духа — в серцях праведних християн. Богові Отцеві приписуємо сотворення, Синові Божому завдячуємо відкупленням, а Святий Дух освячує наші душі.
Ми — діти Бога Отця. Святий Іван у першому посланні пише: „Дивіться, яку велику любов дарував нам Отець, щоб ми дітьми Божими звалися. Ми і є ними… Любі!
Ми тепер — діти Божі” ( 1 Ів. 3, 1-2).
Ми — брати і сестри Сина Божого! Після Воскресіння Ісус Христос промовив до Марії Магдалини: „Йди до моїх братів (апостолів) і повідай їм: Іду я до Отця мого й Отця вашого, до Бога мого й Бога вашого” (I. 20, 17).
Ми є храмом Святого Духа. Апостол Павло в посланні до Корінтян пише: „Хіба не знаєте, що ви — храм Божий, і що Дух Божий у вас перебуває?” (1 Кр. 3, 16). „Хіба ж не знаєте, що ваше тіло — храм Святого Духа, який живе у вас?” (1 Кр. 6, 19).
Яке велике наше щастя! Яка велична наша гідність!
Якби всі християни памʼятали про цю правду віри, що предвічний і всемогутній Бог Отець є нашим прибраним батьком, що ми є братами і сестрами Сина Божого, Спасителя світу та, що ми є живим храмом Святого Духа, то наше життя на землі було б щасливим. Не було б тоді злочинів, ненависті, поневолення, облуди, крадіжок, вбивства, неморалі. Ми мали б рай на землі. Тож не забуваймо, що Бог Отець — наш батько. Син Божий – наш брат, а Святий Дух мешкає у наших душах. Амінь.
Вл. Інокентій Лотоцький, ЧСВВ
Нині святкуємо пам’ять хрещення Господа нашого Ісуса Христа в Йорданi. Богоявленням називається це свято тому, що саме того дня під час хрещення Ісуса, об’являються світові Бог Отець у пресвятій Трiйцi. Бог Отець подає голос з неба:
„Це син Мій любий, що його я вподобав” (Мт.3,17).
Син Ісус Христос, що в людському тiлi знаходиться в водах Йордану і Бог, Святий Дух у ви гляді голуба літав над головою Спасителя. Цю важливу подію хрещення Спасителя переживаемо що року у нашим Йорданськім водосвятті. Воно прибране в чудовій літургійній пісні, одежі архієреїв та процесії вірних, які входять на площі міст чи над береги рiк та озер.
Для нас питання, чому Христос, сам непорочний і найсвятіший, стає серед грішників, прийняти з рук смертного чоловіка Iвана, покутника з пустині, над Йорданом хрещення на по каяння. Чи дійсно Христос потребував цього хрещення? Зо всім ні, бо сам Іван Хреститель своïм пророчим духом визнає:
„Мені самому треба хреститися в Тебе, а Ти приходиш до мене?” (Мт. 3,14-15).
Ісус заспокоїв його сумніви, кажучи: „За лиши це тепер, так бо личить нам здiйснити всяку правду!” Ця правда зараз же сповнилася. Її підтвердило саме небо. Коли Ісус охрестився і пішов з води, відкрилось Йому небо, і він почув Духа Божого, який спускався мов голуб, i зійшов на Нього. І голос пролунав: „Це Син мій любий, що Його я вподобав!”
Це свідчення неба ствердило старозавiтнi пророцтва Iсус Христос стає вiд тепер центральною постаттю, до якої звертаються всі побожні серця Божого люду. Під час хрещення Ісуса в Йордані з’являється Пресвята Трійця – Бог Отець засвідчує словом; Бог Син, Ісус Христос, явився в подобі людській: Дух Святий, що осінив Icycа Христа, при йняв вигляд голуба. Таким чином Трисвятий Бог явив свою волю взяти участь у венi людського роду, покладаючи особливі завдання в цьому на другу особу Божу Ісуса Христа.
Дорогі мої! Запитаєте, яке ж відношення має ця подія до нас, нинішніх смертних людей? Факт Іванового хрещення для Христа був актом великого упокорення, бо Він, Творець Все світу, виступає перед людиною і як каяник. Першою умовою Іванового хрещення було каяття за гріх. Христос як Бог не міг мати жодного гріха. Він найсвятіший, але виконує акт каяття вiд iменi грішників, щоб ми спаслися. Визнає це пророк Іван Хреститель, коли каже: „Це Агнець Божий, що бере на себе гріхи світу”. Приймаючи з рук Івана Хрестителя хрещення, Ісус освячує це хрещення і підносить його до великого таїнства, жодне може спастися. без якого Про це вияснює нам Іван Хреститель, коли каже:
„Я вас хрещу водою на покаяння, а Той, Хто йде по мені, Він вас хреститиме Духом Святим і вогнем” (Мт.3,11)
це підтверджує опісля нам Iсус Христос у розмові з Никодимом:
„Коли хто від води і Духа не народиться, то не може ввійти в Царство Боже. Народжене від тіла – тіло, а народжене від Духа є дух!”
Це підтверджує Iсус, коли висилає своїх апостолів:
„Ідіть у світ і навчайте всі народи, хрестячи їх в ім’я Отця і Сина і Святого Духа… Хто увірує і охреститься буде спасенний!”
Отже, без святої тайни i Хрещення нема спасіння, нема безпосередньої участі у відкуп ленні стражданнями Ісуса. Хто хоче бути християнином, му сить хреститися в ім’я Пресвятої Трійці. Ця тайна є першою у Церкві Христовій, без якої не можна приймати інші святі тайни установлені для нашого спасіння. А всі, що у Христа хрестилися, у Христа і зодягнулися! Тож, відзначуючи хрещення Ісуса, приймаючи освячену Йорданську воду для благословення і зцілення наших душ і тіл, обновімо в собi свiдомiсть. Будьмо сильнi у вiрi! Всiм нашим життям хвалімо Господа, зберiгаймо чистоту Божої благодаті, збагачуймо наше духовне життя в небеснi пахощі християнських чеснот. Пам’ятаймо, що Ісус нас спасає не з дiл, що їх ми чинемо, але зі свого милосердя через купіль відродження Духа Святого, щоб ми оправдалися Його тайною і стали наслiдниками по надії на вічне життя (Тита 3,5-7). Тож, дорогі брати і сестри зачерпнімо і пиймо нині цю Йорданську воду, а вона вгасить нашу спрагу за Божою справедливістю i любов’ю. Вона оживить у нас віру влиє надію, запалить любов до Бога і до ближніх наших. Освячуймо благословенною Йор данською водою нашi доми, нашi городи і поля, щоб вона хоронила їх від затiй диявольських і всіх злих духів. Сатана страхається свяченної води та освячених хрестом речей, вiн від них втiкає геть.
Дорогі брати і сестри! Нині благаю в Господа, щоб з освяченою Йорданською водою ви стали учасниками ласк Свято го Духа та сповнили свої серця сильною вірою у Пресвяту Трій цю. Щоб окроплені освяченою водою в ім’я Пресвятої Трійці почали ви вiд нинi нове життя а той життя, осяяне ласками Святого Духа, життя любовi по заповіді Христа; життя, що буде задатком щастя дочасного і вічного.
З благословенням Христовим й освяченою Йорданською водою, скріплені вірою Пресвятої Тройці, крокуймо сміло й відважно до дальшої боротьби зі злом. З нами Всемогучий Бог і Його привидінна батьківська сила. У наших сірих буднях щоденного життя пройдуть спокуси диявола, як це було у Христа, прийде голод, холод, а найбільше пектиме нас гордість, жадоба слави і признань. Вміймо тодi собі сказати „то не людині, а Єдиному Творцеві Всесвіту і Богові має поклонятися людина”. Ось, це найважливіше завдання й мета нашого земного життя. Вірмо в це, надіймось цього, а з певністю осягнемо нашу щасливість в Бозі і з Богом.
о. Софрон Мудрий ЧСВВ
СВЯТЕ БОГОЯВЛЕННЯ ГНІХ. ПРОПОВІДЬ В КАПЛИЦІ БЛАГОВІЩЕННЯ З НАГОДИ БОГОЯВЛЕННЯ. – О. ДІОНИСІЙ ЗАВЕДЮК, ЧСВВ, 6 СІЧНЯ 2024 Р https://www.youtube.com/watch?v=guM-Ab_jcrI
ДО ТИТА ПОСЛАННЯ СВЯТОГО АПОСТОЛА ПАВЛА ЧИТÁННЯ. На освячення води: Тит. 302 зач.; 2, 11-14; 3, 4-7.
Сину Тите, Божа благодать явилася спасенна всім людям і навчає нас, щоб ми, зреклися нечестя та грішних бажань цього світу, жили тверезо, праведно і благочестиво в нинішньому віці, чекаючи блаженної надії і славної появи великого Бога й Спаса нашого Ісуса Христа, який видав себе самого, щоб викупити нас від усякого беззаконня та щоб очистити собі народ, що був би його власний, ревний до добрих діл.
Та коли явилась ласкавість і любов до людей Спаса нашого Бога, він спас нас не ради діл справедливости, які ми були зробили, але зо свого милосердя, купіллю відродження і відновлення Святого Духа, 6. якого вилив на нас щедро через Ісуса Христа, нашого Спаса, щоб ми, оправдані його благодаттю, стали згідно з надією наслідниками життя вічного.
ДО КОРІНТЯН ПЕРШОГО ПОСЛАННЯ СВЯТОГО АПОСТОЛА ПАВЛА ЧИТÁННЯ. 1 Кор. 143 зач.; 10, 1–4 (від полов.)
Браття, не хочу, щоб ви не знали, що наші батьки були під хмарою, що всі перейшли через море, що всі христились у Мойсея, у хмарі та в морі, що всі їли ту саму духовну страву, що всі пили те саме духовне питво, бо пили з духовної скелі, що йшла за ними, – скеля ж був Христос.
ВІД МАТЕЯ СВЯТОГО ЄВАНГЕЛІЯ ЧИТÁННЯ. На освячення води: Мт. 6 зач. 3, 13-17.
В той час Ісус прибув із Галилеї на Йордан до Івана, щоб христитися від нього, але Іван противився йому, кажучи: – Мені треба христитися в тебе, а ти приходиш до мене?
Ісус у відповідь сказав до нього: – Лиши це тепер, так бо личить нам здійснити всяку правду.
І він лишив його. А охристившись, Ісус зараз же вийшов з води. І ось розкрилось небо, і він побачив Духа Божого, який спустився, мов голуб, і зійшов на нього.
І голос пролунав з неба: – Це Син мій любий, якого я вподобав.
ВІД МАРКА СВЯТОГО ЄВАНГЕЛІЯ ЧИТÁННЯ. Мр. 2 зач. 1, 9-15.
Одного разу прийшов Ісус із Назарету, що в Галилеї і був хрищений Іваном у Йордані. І коли виходив з води побачив, як небо розкрилось, і Духа, що як голуб сходив на нього. І голос ізлинув з неба: – Ти єси Син мій возлюблений, у тобі – моє уподобання.
І відразу Дух повів його в пустиню; і він пробув у пустині сорок день, спокушуваний сатаною, і був з дикими звірами, і ангели йому служили.
Коли ж видали Івана, Ісус прийшов у Галилею і проповідував там євангеліє Боже, кажучи: – Сповнився час, і царство Боже близько; покайтеся і вірте в євангеліє.
Богоявлення Господнє
Знаємо, що в час Хрещення Ісуса Христа до Йордану приходило чимало людей – очікували, щоб Йоан охрестив їх, бо хотіли очиститися від своїх гріхів. Ця вода немовби змивала весь той бруд, усі переступи та гріхи. Коли Христос прийшов на хрещення до Йоана, то Йордан був уже повний цих змитих гріхів. І Христос входить в ту просякнуту гріхом воду, переповнену гріховністю людей, які були перед Ним.
Саме входження Христа показує нам, наскільки наш Бог входить у всі наші грішні ситуації, у наші проблеми, труднощі, у наші біди й клопоти. Дуже важливо пам’ятати, що Господь чекає на нас і коли ми очищені, переображені, перемінені, і коли приходимо до Нього брудні від гріха, і коли звертаємося зі своїми проблемами й труднощами.
Бог приходить у все це й перемінює, переображує його своїм буттям.
Тож уміймо приймати нашого Бога, уміймо зустрічатися з нашим Господом як у стані благодаті, так і в найбільших наших бідах, труднощах і проблемах!
Мр. 1, 9–15. «І голос ізлинув з неба: “Ти єси Син мій любий, у Тобі – моє уподобання”»
Ісус Христос для нас є іконою Отця, являє Його, який був від віків. Ісус Христос прийшов, щоб виконати свою місію спасіння людства.
Водночас кожен із нас, будучи створеним на образ та подобу Божу, також є іконою, яка мала б являти Бога іншим. Святі показують нам Господа, являють Його, бо зуміли усвідомити собі, що їм уже дароване життя вічне і вони почали тим вічним життям жити, почали усвідомлювати ту велич, якою вони можуть жити, і велич Бога, якого вони можуть являти.
Це дуже важливо для кожного з нас – усвідомлювати свою велич у Бозі, свою особливість, специфічність, неповторність свого покликання. Кожен з нас має свою місію, важливу й дану самим Богом.
Часто в нас виникає почуття меншовартости, неповноцінности. Тому потрібно пам’ятати про вартісність свого життя, яке ми отримали від Бога.
Пам’ятати про те, що Бог на нас покладається і дарує нам можливість творити великі речі, що ми бачимо на прикладі святих.
Вл. Венедикт Алексійчук
Свята Церква перед празником Господнього Богоявлення у богослуженнях звертається до своїх вірних: „Вифлеєм залишивши, преславне чудо, спішімо до Йордану душею гарячою і там побачимо страшне таїнство” (Світилен утрені з 3 січня). Це таїнство Господнього Богоявлення, це Хрещення Господа нашого Ісуса Христа в ріці Йордані. У цьому таїнстві Ісус Христос об’являє себе як Месію і Спасителя. Про Його Боже післанництво свідчить при Хрещенні сам Отець Небесний голосом із неба: „Ти єси Син мій любий, у тобі — моє уподобання” (Мр. 1, 11); свідчить Святий Дух, що у вигляді голуба сходить на Нього; свідчить і святий Йоан Хреститель, вказуючи на Нього: „Ось Агнець Божий, який гріхи світу забирає” (Йо. 1, 29).
Празник Господнього Богоявлення належить до найдавніших і найбільших празників нашого церковного року. На окрему увагу заслуговує назва, історія та об’явлення таїнства Пресвятої Тройці.
НАЗВА ПРАЗНИКА
Празник Господнього Богоявлення у перших віках християнства вважався збірним, бо стосувався кількох подій із життя Ісуса Христа, які свідчили про Його божественність, а саме: його Різдва, поклону мудреців, Хрещення, чуда в Кані Галилейській і чудесного розмноження хліба. Тому й нашу назву „Богоявлення” треба розуміти у множині, бо вона означає празник святих Богоявлінь.
У давнину на празник Богоявлення відбувалося урочисте хрещення оглашенних, яке називали також світлом або просвіченням, а оглашенні звалися просвічені. Звідси і празник Богоявлення звався просвіченням, празником світел і святими світлами, бо Ісус прийшов, щоб усіх просвітити. „Народ, який сидів у темноті, — читаємо у святому Євангелії, — побачив велике світло. Тим, що сиділи в країні й тіні смерти, зійшло їм світло” (Мт. 4, 16). Деякі автори дотримуються тієї думки, що цей празник ще й тому звався празником світла, бо в час хрещення оглашенних Божий храм освітлювали великою кількістю свічок, які були символом світла пізнання правдивого Бога.
Святий Григорій Богослов († 389) своїй проповіді на Богоявлення дає назву „Слово на святі світла явлінь Господніх”. Він її починає так: „Знову мій Ісус і знову таїнство… (себто знову новий празник після Христового Різдва), таїнство переможне й божественне, що звіщає нам небесну світлість! Бо святий день світел, що його ми дочекалися і удостоїлися празнувати, має за початок Хрещення мого Христа справжнє світло, що просвічує кожну людину, що приходить на світ” (Йо. 1, 9). А в наступній проповіді про святе хрещення він пояснює, що розуміє під просвіченням. „Учора ми празнували, — каже він, — пресвітлий день світел…, а сьогодні говоритимемо про хрещення і його благодійну дію на нас… Просвічення це підмога у нашій немочі, відложення тіла, прямування за Духом, спілкування зі Словом, виправлення створення, потоплення гріха, причастя світла, розвіяння тьми. Просвічення це колісниця, що підносить до Бога, співподорожування з Христом, скріплення віри, удосконалення ума, ключ царства небесного, зміна життя, скинення ярма, розірвання кайдан, зміна єства. Просвічення, — чи маю ще більше перелічувати? — це найкращий і найвеличніший з Божих дарів… Та цей дар, як і його Датель Христос, зветься багатьма різними іменами… Ми його звемо даром, благодаттю, хрещенням, помазанням, просвіченням, нетлінною одежею, купіллю відродження, печаттю і всім, що для нас гідне почести”.
Західна Церква в давнину звала Господнє Богоявлення днем появи або появ і в його святкуванні звеличувала такі події: появу звізди, поклін мудреців, хрещення Ісуса та чудо в Кані Галилейській. Святий Августин († 430) у своїй проповіді на Богоявлення каже: „Сьогодні ми празнуємо таїнство Богоявлення у світі. Сьогодні Бог і на небі у звізді дав вістуна про своє Різдво, і хрещенням у Йордані освятив води для обнови людського роду, і в Кані Галилейській на весіллі змінив воду у вино, і п’ятьма хлібами наситив п’ять тисяч людей”.
ІСТОРІЯ РОЗВОЮ ПРАЗНИКА
Празник Господнього Богоявлення, крім празника Пасхи і Зіслання Святого Духа, належить у Східній Церкві до найдавніших. Його почали святкувати в кінці II або на початку III ст. Про нього згадує у своїх творах святий Климент Олександрійський († 215). В Апостольських постановах, творі IV століття, про цей празник сказано: „Нехай празнують празник Богоявлення, бо того дня явилося Христове божество, про яке свідчить Отець при хрещенні і Святий Дух у виді голубині, вказуючи на Христа”. Про подію Богоявлення у III столітті говорять у богослуженнях святий Іпполит Римський († κ. 235) і святий Григорій, Неокесарійський Чудотворець (І 270), а в IV ст. в дні цього празника святий Григорій Богослов, святий Йоан Золотоустий, святий Григорій Ниський, святий Августин та инші Отці Церкви мали гарні духовні науки.
Празник Богоявлення зі Сходу переходить на Захід. Календар Філокала 354 року ще не має празника Богоявлення. У 361 році його вже святкують у Галлії, нинішній Франції, 383 року — у Північній Італії, потім в Іспанії, за святого Августина — у Північній Африці і близько 400 року — в Римі.
Святі Отці і проповідники Західної Церкви, а саме: Павлин з Нолі, Хрисолог з Равенни й Ісидор із Севільський на Богоявлення щораз більше наголошують про поклін мудреців. З часом на Заході 6 січня стає празником Трьох Царів, а пам’ять Христового Хрещення переходить на 13 січня.
В історії святкування Господнього Богоявлення на Сході можна розрізнити три періоди. У першому періоді упродовж III ст. празник містить у собі Христове Різдво, Хрещення, поклін мудреців і чудо в Кані Галилейській. У другому періоді — IV століття — серед згаданих подій Христове Різдво посідає перше місце. У третьому періоді, кінець IV сторіччя, празник Христового Різдва й поклін мудреців відокремлюють від Богоявлення і переносять на 25 грудня. Шосте січня стає тільки днем празника Христового Хрещення. Празник Богоявлення за цісаря Теодосія Молодшого († 450) стає державним святом.
У Східній Церкві це свято належить до 12 великих празників. В Апостольських постановах про Богоявлення сказано: „Хай буде у вас у великій пошані день, у якому Господь явив нам божество”. Він має 4 дні перед- і 8 днів попразденства. Службу празника уклали Анатолій Константинопольський (V ст. ), Софрон Єрусалимський (VII ст. ), Косма Маюмський, Йоан Дамаскин і Герман Константинопольський (VIII ст. ), Йосиф Студит (IX ст. ).
ПРАЗНИК БОГОЯВЛЕННЯ І ТАЇНСТВО СВЯТОЇ ТРОЙЦІ
Празник Господнього Хрещення показує нам одну з найбільших і найглибших правд нашої святої віри — таїнство Пресвятої Тройці. При Христовім Хрещенні об’явилася Пресвята Тройця, яка посвідчила про Його божество. На третьому часі в навечір’я празника читаємо: „Тройця, Бог наш, себе сьогодні нероздільно явила, бо Отець об’явленим свідоцтвом заявив споріднення. Дух же у голубиному виді зійшов із небес, Син свою пречисту голову склонив Предтечі і хрестившись, визволив людей із неволі, бо Він чоловіколюбець”. На стиховні литії празника співаємо: „На Йордані Йоан, бачачи Тебе, як ішов Ти до нього, говорив: „Христе Боже, чому Ти до слуги прийшов, не маючи скверни. Господи? У чиє ім’я Тебе хрещу: Отця? але Його Ти носиш у собі: чи Сина?, але Ти сам воплотився; чи Духа Святого?, і цього Ти знаєш устами давати вірним. Ти, що явився, Боже наш, помилуй нас”.
Наш слов’янський Пролог 6 січня подає глибоке Слово святого Прокла, патріярха царгородського, на Хрещення Ісуса Христа. Віру святої Церкви у Христове божество він вкладає в уста святого Йоана Хрестителя: „Як осмілюся простягнути свою руку на голову Того, що все удержує? Як осмілюся діткнутися Того, що перед Ним тремтять ангельські хори? Як осмілюся приступити до Того, що до Нього не сміють серафими наблизитися? І тому з острахом кличуть: свят, свят, свят. Справді повне небо слави Твоєї і земля чудес Твоїх. Як осмілюся приступити до Неприступного, перед яким дрижать херувими і всі воїни небесних сил? Як осмілюся хрестити Творця природи? Як осмілюся хрестити Того, що перед Ним небо жахається?.. Як осмілюся хрестити Того, що його породила Чиста Діва Марія і по різдві залишилася дівою?.. І скажу: Ти Господи, Господь, а я раб. Ти Творець, а я творіння. Ти Сонце, а я зоря. Ти Пастир, а я вівця. Ти Цар, а я воїн. Ти світло, а я світильник. Ти Архиєрей, а я земний… Я смертний, а Ти безсмертний… ” І діткнувся Йоан пречистого верху Господнього, хрестив одного із Святої Тройці. І зараз побачив створене небо і Духа Святого, що сходив і йшов на Нього”.
Святий Григорій Богослов у проповіді на Богоявлення так окреслює таїнство Пресвятої Тройці: „Бог ділиться, так би сказати, нероздільно, і лучиться розділено, тому що Божество є єдине в Трьох і одне є Три, в котрих Божество, або, точніше кажучи, котрі є Божеством… Отець є Отець і безначальний, тому що не має початку ні від кого. Син є Син, і не є безначальний, тому що від Отця. Але коли початок будеш розуміти щодо часу, то і Син є безначальний, тому що Творець часу не під часом. Дух є справді Дух Святий, що виникає від Отця, але не як Син, тому що виникає не через родження, але через походження”.
Святий Йоан Золотоустий, заохочуючи нас до віри в Пресвяту Тройцю, каже: „Наша віра — трон душі, основа життя, безсмертний корінь. Животворний корінь віри — Отець, нев’януча гілка — Син, безсмертний плід — Дух Святий, Тройця проста, нескладна, невимовна, незбагненна, нероздільна за схожістю, достойністю, дією, божеством і величчям; роздільна ж — за особами та іменами, але єдина по суті і силах. Тройця існує споконвіку, не від початку одержала буття. Вона — безпочаткова, вічна, нестаріюча, безсмертна, нескінченна”.
Кожного дня наша свята Церква на початку утрені віддає Пресвятій Тройці величне славослов’я співом: „Слава святій Єдиносущній, Животворящій і нероздільній Тройці, завжди, нині і повсякчас, і на віки віків”.
З празником Господнього Богоявлення тісно пов’язане Велике, або йорданське водосвяття. Ця священна традиція Східної Церкви сягає перших віків християнства. Протягом століть витворилися різні обряди великого освячення води святих Богоявлінь. Наш народ з давніх-давен йорданське водосвяття дуже любить, вірить у велику силу освяченої йорданської води та зберігає її у хатах, як велику святість. Тут візьмемо до уваги три аспекти: історію великого водосвяття, його обряди та святість йорданської води.
ІСТОРІЯ ВЕЛИКОГО ВОДОСВЯТТЯ
Східна Церква знає мале й велике освячення води. Мале освячення буває першого серпня, у празник Переполовення, у празник храму та при инших нагодах. У Греції є давній звичай освячувати воду малим освяченням кожного місяця.
Велике, або йорданське водосвяття буває тільки два рази в році: у навечір’я і на празник Господнього Богоявлення. У перших сторіччях перед великими празниками, такими як Пасха, Зіслання Святого Духа чи Богоявлення відбувалося урочисте хрещення оглашенних. З ним було пов’язане освячення води. Деякі історики вважають, що велике водосвяття в навечір’я празника Богоявлення первісно стосувалося не Христового хрещення, а тільки хрещення оглашенних. Це можна зрозуміти з першої молитви йорданського водосвяття, яка є однаковою з молитвою освячення води при хрещенні.
Перші чотири століття не дають ясних свідчень про час, коли відбувалося богоявлінське освячення води. Святий Йоан Золотоустий у своїй проповіді на празник Богоявлення говорить про водосвяття опівночі, „бо цього дня, — каже він, — хрестився Христос і освятив природу води”. З V ст. освячення води скрізь відбувається в навечір’я Богоявлення. Історики Георгій Кедрин (XII ст. ) та Теодор Чтець свідчать, що патріярх Петро, сучасник цісаря Зенона (474-491), перший запровадив звичай відбувати водосвяття під вечір у навечір’я Богоявлення.
У першому тисячолітті у Східній Церкві в практиці було тільки одне йорданське водосвяття, а саме, у навечір’я празника. Давні грецькі типікони й пам’ятки свідчать тільки про одне водосвяття. У грецькому типіконі Синайської бібліотеки з XII ст. засвідчено освячення води тільки в навечір’я, а про водосвяття в дні празника сказано: „А після утрені нема другого освячення води”. У типіконі патріяршої бібліотеки в Єрусалимі XIV сторіччя сказано: „Треба вам і це знати, що в типіку Великої Церкви (тобто царгородської) приписане одне водосвяття, а саме, в навечір’я. Також типіки Студійського монастиря і Єрусалима приписують одне водосвяття, бо Христос тільки один раз хрестився, а не два рази”.
З XI ст. існує звичай, щоб освячувати воду два рази: у навечір’я і в день празника. Цей звичай подвійного водосвяття у XIII столітті стає загальновизнаним. Уже у типіку Венеціянської бібліотеки 1387 року згадується про два водосвяття: у навечір’я і в день празника після великого славослов’я. У типіку руського Андріївського Скиту на Атоні з XV ст. сказано про велике водосвяття в навечір’я після заамвонної молитви і на Богоявлення після утрені. Причину подвійного водосвяття пояснюють тим, що водосвяття в навечір’я вважається символом колишнього хрещення оглашенних, а водосвяття в день празника відбувається в пам’ять Христового хрещення в ріці Йордані. Тому перше водосвяття відбувається в передсінку церкви, де колись хрещено оглашенних, а водосвяття в день празника буває на ріках, біля джерел чи криниць поза церквою. Львівський Синод 1891 року постановив освячувати воду і в навечір’я, і на празник Богоявлення.
ОБРЯДИ ВЕЛИКОГО ВОДОСВЯТТЯ
Обряди великого водосвяття творилися сотнями літ. Нам не відомо, як відбувалося перше йорданське водосвяття. Яків Едеський (V ст. ) свідчить, що молитва „Великий Ти, Господи” походить від святого Прокла, царгородського патріярха (434-446), а стихири „Голос Господень над водами” і молитва „Тройце Пресущна” — від святого Софронія, патріярха єрусалимського († к. 641). Барберинський Євхологій з VIII-IX ст. з великого водосвяття має тільки велику єктенію, иншу від теперішньої нашої і три молитви. У Типіконі Великої Церкви з ІХ-Х ст. сказано, що в кінці Літургії півці співають тропар „Голос Господній” і під час його співу всі йдуть до хрестильниці у притворі церкви. Тут диякон виголошує єктенію, патріярх читає молитву на освячення води, благословить воду, потім наступають три читання, і при співі того самого тропаря закінчується обряд водосвяття.
З XIII сторіччя чин водосвяття щораз більше наближається до сучасного. Протягом XIV-XVI ст. чин великого водосвяття набуває теперішньої форми.
Про йорданське водосвяття на наших рідних землях згадує Іпатіївський літопис 1148 року і називає його „Водохрещі”, тобто хрещення води. Спочатку воно і в нас відбувалося тільки в навечір’я Богоявлення. А коли наша Церква в XIV ст. зі Студійського уставу перейшла на Єрусалимський, тоді і в нас прийнялося подвійне водосвяття. Максим Грек († 1556) є прихильником нового звичаю, за яким водосвяття відбувалося в день празника на ріках чи біля джерел. Служебник митрополита Кипріяна († 1406) уже має наш чин йорданського водосвяття.
З часом у нашої Української Церкви витворилися деякі обряди під час великого водосвяття, яких не мають ані грецькі, ані инші слов’янські устави. У грецьких уставах згадується тільки про трикратне хрестовидне занурення хреста у воду в кінці водосвяття. Московський чин великого водосвяття має ще, крім того, трикратне благословення води рукою. У требнику митрополита Петра Могили 1646 року сказано, що після першої молитви треба три рази хрестовидно благословити воду свічкою, що горить; після другої молитви — три рази подмухати навхрест на воду, а після третьої молитви — три рази благословити рукою, зануреною у воду. За нашим теперішнім звичаєм ми використовуємо для благословення не одну, а три потрійні свічки-трійці, які запалюємо і занурюємо три рази у воду. Обряд йорданського водосвяття закінчується триразовим хрестовидним благословенням води хрестом, який занурений у воду під спів тропаря „Коли в Йордані хрестився Ти”. Після водосвяття священик благословить людей свяченою водою. У нашого народу був гарний звичай, за яким на ріці, де відбувалося освячення води, ставили хрест з льоду.
ЙОРДАНСЬКА ВОДА — ВЕЛИКА СВЯТІСТЬ
Від найдавніших часів Східна Церква вважає освячену йорданську воду за велику святість та приписує їй чудодійну силу для душі й тіла. Святий Йоан Золотоустий у проповіді на празник Богоявлення каже: „У цей празник опівночі всі, зачерпнувши води, приносять її додому і зберігають увесь рік… І діється дивне явище: та вода у своїй істоті не псується від довготи часу, але зачерпнута сьогодні, вона через цілий рік, а часто і два і три роки зостається незіпсована і свіжа. І по такім довгім часі вона така, як і вода, щойно взята з джерела”. Грецька Церква для йорданської води має назву велика „агіязма”, тобто велика святість.
Колись давно у Церкві був звичай давати пити йорданську воду тим, кого через якусь провину не допущено до святого причастя. Наш народ ставився до йорданської води з такою великою набожністю, що аж до її освячення зберігав строгий піст і приймав її натще, наче причащаючись. Наші вірні кропили йорданською водою всі свої будинки й ціле обійстя, щоб відігнати від свого господарства всяку нечисту силу. І сьогодні вони радо вітають у своїх домах священика, який щорічно благословить і освячує їх і їхні доми йорданською водою.
Віру нашої Східної Церкви в силу і благословення йорданської води найкраще віддзеркалює зміст молитов та обрядів великого водосвяття. У тих молитвах багато разів призиваємо Святого Духа, щоб Він зійшов, очистив і освятив воду та надав їй лікувальної сили з користю для душі й тіла. Велика єктенія під час освячення води має аж 26 прохань, де є такі слова: „Щоб освятилися води ці силою, діянням і зішестям Святого Духа”; „Щоб на води ці сходило очищальне діяння пресущної Тройці”; „Щоб була їм дарована благодать ізбавлення, благословення Йорданове, силою і діянням і зішестям Святого Духа”; „Щоб ми просвітилися просвіченням розуму і благочестя зішестям Святого Духа”; „Щоб вода ця стала даром освячення, ізбавленням від гріхів, на зцілення душі і тіла, і на всяку особливу користь”; „Щоб була вона на очищення душ і тілес усім, що з вірою черпають і причащаються нею”.
Гарні за своїм глибоким змістом молитви йорданського водосвяття величають Пресвяту Тройцю і просять Святого Духа, щоб зійшов і сам освятив воду. Тут підкреслюється значення, сила та святість йорданського водосвяття. Ось дещо з тих молитов: „Днесь йорданські води перетворюються на цілющі Господнім пришестям… Днесь людські гріхи йорданськими водами обмиваються. Днесь рай відкривається людям і сонце правди осяюється нам… Днесь ми ізбавилися від давнього ридання і, як новий Ізраїль, спаслися. Днесь ми від тьми визволилися і світлом богорозуміння озорюємося… Днесь світлом просвічується все створіння… Сам, отже, чоловіколюбче Царю, прийди і нині зішестям Святого Твого Духа, і освяти воду оцю. І дай їй благодать ізбавлення, благословення Йорданове, сотвори її джерелом нетління, даром освячення, розрішенням гріхів, зціленням недуг, погубною для демонів, для супротивних сил неприступною, ангельської сили сповненою, щоб усі, що черпають і причащаються, мали її на освячення душ і тілес, на зцілення від терпінь, на освячення домів, і на всякий особливий пожиток… І подай усім, що доторкаються до неї і причащаються, і помазуються нею, освячення, здоровля, очищення і благословення”.
o. Катрій Юліян ЧСВВ, Пізнай свій обряд. – Львів: Свічадо, 2004
Стихири на „Господи, взиваю я”
Побачивши Просвітителя нашого,* що просвітлює кожну людину,* як він прийшов христитися,* Предтеча радується душею і тремтячою рукою показує на нього та й мовить людям:* Ось той, хто спасає Ізраїля і визволяє нас із тління.* Безгрішний Христе Боже наш, – слава тобі!
Ангельські сили настрахалися,* побачивши, як Спас наш приймає хрищення від слуги,* а Дух Святий сходить, щоб дати йому свідчення,* і голос Отця почувся з неба:* Той, кого Предтеча христить рукою своєю* – це Син мій улюблений, якого я вподобав.* Христе Боже наш, – слава тобі!
Течія Йордану прийняла тебе – джерело;* Утішитель же зійшов у вигляді голуба.* Схиляє голову той, хто прихилив небеса,* і глина кличе до Творця:* Чому наказуєш мені таке, ти, що вищий від мене?* Я ж потребую твого хрищення.* О, безгрішний Христе Боже наш, – слава тобі!
Вирішивши спасти заблукану людину,* ти не відмовився прийняти вигляд слуги.* Бо вгодно було тобі, Господеві й Богові,* прийняти задля нас те, що наше;* прийнявши, Спасе, тілесне хрищення,* ти сподобив нас прощення.* Тому кличемо до тебе: Христе Боже наш, – слава тобі!
Нині прийшов Христос на Йордан христитися.* Нині Іван приторкається голови Владики.* Сили небесні зжахнулися, бачивши преславне таїнство:* море побачило й побігло, Йордан же бачив і повернувся назад.* І ми, просвітившись, виголошуємо:* Слава Богові, що з’явився і став видимим на землі* та світ просвітив.
Ти, Господи, вирішив здійснити все, що уклав від віку.* Від усього створіння прийняв ти служіння для своєї Тайни:* від ангелів – Гавриїла, від людей – Діву,* від небес – зорю, а від Йордану – воду,* в якій ти знищив людські беззаконня.* Господи, – слава тобі!
Нахилив ти голову до Предтечі і потрощив голови зміям.* Вступивши у воду, всіх ти просвітив,* що славили тебе, Спасе, просвітителю душ наших.
„Молитвослов” м. Жовква, Видавництво «Місіонер», 2011
Перший антифон
Стих 1: Во ісході Ізраїлевім із Єгипту,* дому Якова із людей варварів (Пс. 113,1).
Приспів: Молитвами Богородиці,* Спасе, спаси нас.
Стих 2: Стала Юдея святиня його,* Ізраїль – володіння Його (Пс. 113,2).
Приспів: Молитвами Богородиці,* Спасе, спаси нас.
Стих 3: Море виділо і побігло,* Йордан повернувся назад (Пс. 113,3).
Приспів: Молитвами Богородиці,* Спасе, спаси нас.
Стих 4: Що з тобою, море, що Ти побігло,* і з тобою, Йордане, що Ти повернувся назад? (Пс. 113,5).
Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові,* і нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.
Приспів: Молитвами Богородиці,* Спасе, спаси нас.
Другий антифон
Стих 1: Возлюбив я, бо вислухав Господь* голос моління мого (Пс. 114,1).
Приспів: Спаси нас, Сину Божий,* що хрестився в Йордані від Йоана, співаємо Тобі: Алилуя.
Стих 2: Бо прихилив вухо Своє до мене* і у дні мої призову (Пс. 114,2).
Приспів: Спаси нас, Сину Божий,* що хрестився в Йордані від Йоана, співаємо Тобі: Алилуя.
Стих 3: Обняли мене болісті смерти,* біди адові зустріли мене (Пс. 114,3).
Приспів: Спаси нас, Сину Божий,* що хрестився в Йордані від Йоана, співаємо Тобі: Алилуя.
Стих 4: Милостивий Господь і праведний* і Бог наш милує (Пс. 114,4).
Приспів: Спаси нас, Сину Божий,* що хрестився в Йордані від Йоана, співаємо Тобі: Алилуя.
Третій антифон
Стих 1: Сповідуйтеся Господеві,* бо Він благий, бо на віки милість Його (Пс. 117,1).
Тропар (г. 1): Коли в Йордані хрестився Ти, Господи,* Троїчне явилося поклоніння:* бо Родителя голос свідчив Тобі,* возлюбленим Сином Тебе називаючи;* і Дух у виді голубинім засвідчив твердість слова.* Явився Ти, Христе Боже,* і світ просвітив, слава Тобі.
Стих 2: Нехай же скаже дім Ізраїлів,* бо Він благий, бо на віки милість Його (Пс. 117,2).
Тропар (г. 1): Коли в Йордані хрестився Ти, Господи,* Троїчне явилося поклоніння:* бо Родителя голос свідчив Тобі,* возлюбленим Сином Тебе називаючи;* і Дух у виді голубинім засвідчив твердість слова.* Явився Ти, Христе Боже,* і світ просвітив, слава Тобі.
Стих 3: Нехай же скаже дім Аронів,* бо Він благий, бо на віки милість Його (Пс. 117,3).
Тропар (г. 1): Коли в Йордані хрестився Ти, Господи,* Троїчне явилося поклоніння:* бо Родителя голос свідчив Тобі,* возлюбленим Сином Тебе називаючи;* і Дух у виді голубинім засвідчив твердість слова.* Явився Ти, Христе Боже,* і світ просвітив, слава Тобі.
Стих 4: Нехай же скажуть усі, що бояться Господа,* бо Він благий, бо на віки милість Його (Пс. 117,4).
Тропар (г. 1): Коли в Йордані хрестився Ти, Господи,* Троїчне явилося поклоніння:* бо Родителя голос свідчив Тобі,* возлюбленим Сином Тебе називаючи;* і Дух у виді голубинім засвідчив твердість слова.* Явився Ти, Христе Боже,* і світ просвітив, слава Тобі.
Вхідне: Благословен, хто йде в ім’я Господнє,* ми благословляли вас із дому Господнього; Бог – Господь і явився нам (Пс. 117,26-27).
Тропар (г. 1):
Коли в Йордані хрестився Ти, Господи,* Троїчне явилося поклоніння:* бо Родителя голос свідчив Тобі,* возлюбленим Сином Тебе називаючи;* і Дух у виді голубинім засвідчив твердість слова.* Явився Ти, Христе Боже,* і світ просвітив, слава Тобі.
Слава, і нині: Кондак (г. 4):
Явився єси днесь вселенній* і світло Твоє, Господи, знаменувалося на нас,* що зі зрозумінням оспівуємо Тебе:* Прийшов єси і явився єси – Світло неприступне.
Замість Трисвятого:
Ви, що в Христа хрестилися, у Христа зодягнулися. Алилуя (3).
Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові, і нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.
У Христа зодягнулися. Алилуя.
Ви, що в Христа хрестилися, у Христа зодягнулися. Алилуя.
Прокімен (г. 4): Благословен, хто йде в ім’я Господнє; Бог – Господь і явився нам (Пс. 117,26-27).
Стих: Сповідуйтеся Господеві, бо він благий, бо на віки милість Його (Пс. 117,1).
Алилуя (г. 4): Принесіть Господеві, сини Божі, принесіть Господеві молодих баранців (Пс. 28,1).
Стих: Глас Господній над водами, Бог слави загримів, Господь над водами великими (Пс. 28,3).
Замість Достойно, приспів:
Величай, душе моя, царя – Христа, що хрестився в Йордані.
І ірмос (г. 2):
Не зуміє ніякий язик достойно благохвалити, тривожиться й ум, і то надсвітній, коли оспівує Тебе, Богородице; одначе Ти, благая, прийми віру, бо любов нашу божественну знаєш, бо Ти є християн заступниця, Тебе величаємо.
Причасний: Явилася благодать Божа спасительна всім людям (Тт. 2,11). Алилуя, тричі.
Священик: Христос, істинний Бог наш, що в Йордані христитися зволив від Йоана спасіння нашого ради, молитвами пречистої своєї Матері, святого отця нашого Йоана Золотоустого, архиєпископа Константинограда, і всіх святих, помилує і спасе нас, як благий і чоловіколюбець.
Ти, Йордане, приготовися! – https://www.youtube.com/watch?v=e6uw59BgT-8
о. Петро Фостик
