На кожній утрені, після мирної ектенії, хор співає: „Бог Господь, і явився нам; благословен, хто йде в ім’я Господнє”. Чому після слова „Господь” в тексті стоїть буква „і”? Чи не виглядає вона зайвою, адже, як здається, і без неї речення не втратило б свого змісту? Уявімо собі, що ми побували на ринку і побачили там президента держави, який купляв огірки, помідори або щось інше. Безперечно, ми здивуємося такій несподіванці, а повернувшись додому, з таким же здивуванням розкажемо чоловікові чи дружині: „Ти знаєш, сам президент, і то був на ринку і купляв овочі.” Під час Божого Явлення на Йордані людство висловлює ще більше здивування, кажучи, що сам Господь Бог, і то явився нам, грішним людям. Дійсно, дорогі мої, Пресвята Трійця об’явилася під час Хрещення Ісуса Христа: Бог Отець промовляв з неба: „Це Син мій любий, якого я вподобав” (Мт. 3, 17); друга Особа Божа — Ісус Христос приймав Хрещення від Івана в ріці Йордан, а Дух Святий — третя Особа Божа, зійшов у вигляді голуба.
Подумаймо, дорогі брати і сестри, чи потребував Ісус Христос Хрещення? Він, як Бог, не потребував і не потребує нічого. Йорданове Хрещення Він приймає, щоб одночасно взяти на Себе гріхи всіх людей. Іван, побачивши Ісуса, промовив: „Ось Агнець Божий, який світу гріх забирає” (Ів. 1, 29). З святого Євангелія чуємо, що „охрестившись, Ісус зараз же вийшов з води. І ось розкрилось небо…” (Мт. 3, 16). До Ісусового Хрещення небо було закрите з того часу, як Адам і Єва вчинили первородний гріх. Звільнивши людство від гріхів, Господь знову відкрив для людини двері неба. Тому, любі в Христі брати і сестри, свята Тайна Хрещення є для кожного християнина дверима до вічного неба. Приймаючи цю святу Тайну, з людини потоками Божої ласки змивається первородний гріх, з яким вона народжується, та всі інші гріхи, яких вона допустилася протягом свого життя. Ось чому так важливо подбати про те, щоб кожен міг скористатися тим великим Божим даром. Під час нічної розмови з Никодимом Ісус сказав до нього: „Істинно, істинно кажу тобі: коли хто не родиться з води та Духа, не може увійти в царство Боже” (Ів. 3, 5).
Свята Тайна Хрещення уділяється одним із трьох способів: через занурення у воді, через поливання водою та через окроплення водою. У нашій Церкві практикується обряд поливання водою голови дитини. Саме Хрещення символізує смерть і воскресіння: смерть для гріха і воскресіння у Христі. Занурюючись у воду, людина наче помирає для гріха, в тому числі й первородного, а виходячи з води, воскресає для нового життя в Христі. Перехід ізраїльського народу через Червоне море став праобразом Св. Тайни Хрещення. Святий Іван Золотоустий говорить: „Перехід через Червоне Море схожий з нашим хрещенням. Там вода і тут вода. Там море, тут купіль. Там усі входять у воду і тут усі: в тому подібність. Хочете тепер знати в чому різниця? Там через море звільнилися від Єгипту, тут через хрещення від ідолослужіння. Там затоплений Фараон, а тут диявол. Там потонули єгиптяни, тут хорониться стара, грішна людина”. У нас є гарний звичай — куми на хрестинах несуть для дитини нову білу крижму. Вона символізує нову одежу Божої ласки для охрещеної дитини, білий колір знак чистої, не заплямленої гріхом душі.
В Старозавітні часи, починаючи від Авраама, був заведений обряд обрізання. Через виконання цього болючого обряду євреї творили Богом вибраний народ. У Новому Завіті через Хрещення Ісуса Христа цей обряд уступив місце святій Тайні Хрещення, тому кожна охрещена людина творить Божий народ „Нового Ізраїля”.
Деякі сектанти роблять закиди на нашу адресу, кажучи, що ми хрестимо дітей, які в такому віці ще несвідомі того, що чинять. Для того, любі мої, на хрестинах обов’язково є хресні батьки (куми), які беруть на себе обов’язок допомагати у вихованні своїх похресників у християнському дусі. Саме куми під час уділення святої Тайни Хрещення відмовляють молитву „Вірую”, тобто стверджують, що самі вірують у ті правди віри, які в цій молитві проголошуються, та що навчать цього дітей, яких тримають на своїх руках.
А тепер подумаймо, що може статися, якщо не подбати про хрещення дітей? Відомо багато випадків, коли діти помирають у віці кількох років чи навіть місяців. У такому випадку, через нашу недбалість, ми самі ставимо перешкоду нашим дітям у дорозі до неба. Щоб запобігти цьому, свята Церква дозволяє в окремих випадках, в разі необхідності, хрестити дітей навіть світським людям, обізнаним з матерією та формою святої Тайни. В екстремальних випадках, коли загрожує небезпека смерті, дітей хрестять навіть в утробі матері. Як бачите, дорогі в Христі, наша Церква турбується про життя людини від самого моменту зачаття та дбає про те, щоб вона могла бути завжди щасливою в небі.
Сьогодні в наших церквах освячується вода, якою ми причащаємося при святковій трапезі, окроплюємо нею наші домівки та зберігаємо в наших родинах, як цілющий лік від різних недуг. Відомо багато випадків, коли батьки не могли збити гарячку дитині ніякими ліками, а кілька крапель освяченої йорданської води знімали жар, піднімали з постелі навіть важко недужих. У чому така велика сила освяченої води? Бо сам Христос своїм входом в Йорданські струї освятив воду, наповнив її своєю Божою ласкою. „Сам, отже, Чоловіколюбче Царю, прийди і нині зшестям святого твого Духа і освяти воду оцю”, — промовляє священик, благословляючи воду, „і дай їй благодать спасіння, благословення Йорданове, вчини її джерелом нетління, даром освячення, розрішенням гріхів, зціленням недуг, погубною для демонів, для супротивних сил неприступною, сповненою ангельської сили, щоб усі, що черпають і причащаються, мали її на освячення душ і тіл, на лікування від терпінь, на освячення домів і на всяку особливу потребу.”
о. Орест Рубель
Тож, радіючи сьогодні, вітаймо явлення Пресвятої Тройці на Йордані: „Бог — Господь, і явився нам; благословен, хто йде в ім’я Господнє”. Амінь.При хрещенні Ісуса Христа в ріці Йордані об’явилася Пресвята Трійця: Небесний Отець промовляв з неба, Син Божий був у ріці Йордані, а Святий Дух з’явився над головою Сина Божого у виді голуба. Незбагненне таїнство навіть для небесних ангелів! Один Бог, а три Божі особи — предвічні, всемогутні й безконечні! Як це пояснити?
У четвертому столітті перед народженням Ісуса Христа грецький філософ Платон доходив до пізнання одного Бога.
Платон ставив собі питання: „Якщо є один вічний Бог, то про що він думає від віків? Він же ж розумне єство, тож мусить думати. Якщо є один Бог, то кого він любить від віків? Він мусить когось любити, бо любов конечна до щастя”.
На це запитання поганського філософа ніхто з людей не міг дати відповіді. Предвічний Син Божий – Ісус Христос прийшов на землю й об’явив людям цю незбагненну тайну. Ми, люди, сотворені „на образ і на подобу Божу”, — записано в книзі Буття (Бт. 1, 26-27), то ж звернімо увагу на те, як ми думаємо. Кожна розумна людина щось думає. Людська думка — ніщо інше як слово, зроджене в умі. Бо поки ми вискажемо якесь слово устами або напишемо його, воно мусить зродитися в нашому умі. Проказане слово – це вияв назовні внутрішнього слова, зродженого в нашому умі.
Слова відкривають нам настрій душі: радість, смуток, біль і. т. п. Наприклад, ми говоримо про дух Шевченка, Шекспіра, Данте, про дух того чи іншого письменника, поета. Їхні письма зродилися в їхніх умах, а вони передали їх на папір. Читаючи твір, повість, поезію або драму письменника, ми пізнаємо його дух. Читаючи лист своїх родичів, приятелів, знайомих, ви пізнаєте стан і настрій їх душі.
Предвічний і Всемогутній Бог безконечно мудрий. Він — сама мудрість. Господь Бог від віків думає і ця Божа думка — ніщо інше, як Боже Слово, зроджене від віків. Євангеліст Іван починає своє Євангеліє: „Споконвіку було Слово, і з Богом було Слово, і Слово було — Бог. Воно було споконвіку з Богом” (I6. 1, 1-2).
Ми — сотворіння обмежені, недосконалі і мінливі, тому ми не можемо одним словом висловити всі наші почування, наші бажання, наші численні думки, наші ідеї, тому наш розум протягом короткого часу „родить” багато різних слів. Господь Бог — незмінний, совершенний і вічний, у Господа Бога немає часу, нема в нього „було, є і буде”, тому в Господа Бога може бути тільки одне, досконале, незмінне і вічне Слово. Те Слово, роджене в Бозі, ми називаємо „Сином Божим”, а того, хто родить, називаємо „Отцем”.
Те Боже Слово є вірним відбитком Бога Отця, воно містить у собі всю велич Божої могутності, воно має ту саму нестворену вічну природу, яку має Бог Отець. Ісус Христос виразно каже: „Усе, що має Отець — моє” (Ів. 16, 15).
В іншому місці Ісус Христос говорить: „Хто бачить Сина, той бачить Отця” (Ів. 14, 9). Небесний Отець бачить в Синові свій образ і в захопленні мовить: „Ти мій Син, я сьогодні зродив тебе” (Пс. 2. 7).
Господь Бог має також волю, то ж він від віків любить, бо „Бог є любов”, – каже апостол Іван (1 Ів. 4,16). Бог Отець від віків любить Сина, а Син Божий від віків любить Отця безконечною любовʼю. Ця безмежна і вічна Божа любов переходить „від Отця через Сина” на третю особу Божу, Святого Духа.
Таїнство Пресвятої Трійці обʼявив людям Ісус Христос. Ось що говорить Ісус Христос: „Ніхто не знає Сина, тільки Отець; ані Отця ніхто не знає, тільки Син, та кому Син схоче відкрити” (Mт. 11, 27). Спаситель навчав нас, що є лиш „один Бог, але є три Божі особи: Бог Отець, Бог Син і Бог дух Святий”.
Незбагненне таїнство! Три особи Божі, але один Бог!
Одна й та сама природа божа в трьох особах! Свята церква навчає що Бог Отець є особою всемогутності Бог Син є особою Божої мудрості, а Бог Дух Святий є особою Божої любові. Жодне сотворіння не в силі вникнути в це таїнство. Тут треба лиш вірити, вірити і ще раз вірити.
Каже побожна легенда, що святий Августин дуже бажав зрозуміти таїнство Пресвятої Трійці. Одного дня він, захоплений роздумами, проходжувався берегом Середземного моря. Там він побачив маленького хлопчика, який малим дзбаночком раз у раз черпав воду з моря, підходив до маленької ямки близько берега і в цю ямку виливав воду із дзбанка.
Здивований Августин промовив:
Що ти робиш, дитинко?
Я хочу перенести море до цієї ямочки, — відповів хлопчик.
Але ж це неможлива річ, щоб у маленькій ямці вмістити ціле море, — відповів святий Августин, ніжно усміхнувшись.
У цю хвилину хлопчик перемінився у світлого янгола і промовив:
— А ти у своєму маленькому розумі хочеш змістити безмежне таїнство Пресвятої Трійці? – Видіння зникло, а Августин зрозумів, що людина ніколи не зрозуміє цього таїнства нашої віри.
У Старому Завіті Господь Бог устами пророків приготовляв світ до приходу другої Божої особи — Сина Божого, Месії, Христа-Спасителя. Син Божий, Ісус Христос, приготовляв світ до приходу третьої особи — Святого Духа, який у виді вогненних язиків зійшов на апостолів десятого дня після Вознесіння Ісуса Христа на небо.
Всі три Божі особи присутні всюди, але в Христовій Церкві прийнявся гарний звичай навчати, що трон Бога Отця є в небі (Ісус Христос навчив нас молитися: „Отче наш, що єси на небесах”). Трон Сина Божого є в Пресвятій Євхаристії, а трон Святого Духа — в серцях праведних християн. Богові Отцеві приписуємо сотворення, Синові Божому завдячуємо відкупленням, а Святий Дух освячує наші душі.
Ми — діти Бога Отця. Святий Іван у першому посланні пише: „Дивіться, яку велику любов дарував нам Отець, щоб ми дітьми Божими звалися. Ми і є ними… Любі!
Ми тепер — діти Божі” ( 1 Ів. 3, 1-2).
Ми — брати і сестри Сина Божого! Після Воскресіння Ісус Христос промовив до Марії Магдалини: „Йди до моїх братів (апостолів) і повідай їм: Іду я до Отця мого й Отця вашого, до Бога мого й Бога вашого” (I. 20, 17).
Ми є храмом Святого Духа. Апостол Павло в посланні до Корінтян пише: „Хіба не знаєте, що ви — храм Божий, і що Дух Божий у вас перебуває?” (1 Кр. 3, 16). „Хіба ж не знаєте, що ваше тіло — храм Святого Духа, який живе у вас?” (1 Кр. 6, 19).
Яке велике наше щастя! Яка велична наша гідність!
Якби всі християни памʼятали про цю правду віри, що предвічний і всемогутній Бог Отець є нашим прибраним батьком, що ми є братами і сестрами Сина Божого, Спасителя світу та, що ми є живим храмом Святого Духа, то наше життя на землі було б щасливим. Не було б тоді злочинів, ненависті, поневолення, облуди, крадіжок, вбивства, неморалі. Ми мали б рай на землі. Тож не забуваймо, що Бог Отець — наш батько. Син Божий – наш брат, а Святий Дух мешкає у наших душах. Амінь.
Вл. Інокентій Лотоцький, ЧСВВ
Нині святкуємо пам’ять хрещення Господа нашого Ісуса Христа в Йорданi. Богоявленням називається це свято тому, що саме того дня під час хрещення Ісуса, об’являються світові Бог Отець у пресвятій Трiйцi. Бог Отець подає голос з неба:
„Це син Мій любий, що його я вподобав” (Мт.3,17).
Син Ісус Христос, що в людському тiлi знаходиться в водах Йордану і Бог, Святий Дух у ви гляді голуба літав над головою Спасителя. Цю важливу подію хрещення Спасителя переживаемо що року у нашим Йорданськім водосвятті. Воно прибране в чудовій літургійній пісні, одежі архієреїв та процесії вірних, які входять на площі міст чи над береги рiк та озер.
Для нас питання, чому Христос, сам непорочний і найсвятіший, стає серед грішників, прийняти з рук смертного чоловіка Iвана, покутника з пустині, над Йорданом хрещення на по каяння. Чи дійсно Христос потребував цього хрещення? Зо всім ні, бо сам Іван Хреститель своïм пророчим духом визнає:
„Мені самому треба хреститися в Тебе, а Ти приходиш до мене?” (Мт. 3,14-15).
Ісус заспокоїв його сумніви, кажучи: „За лиши це тепер, так бо личить нам здiйснити всяку правду!” Ця правда зараз же сповнилася. Її підтвердило саме небо. Коли Ісус охрестився і пішов з води, відкрилось Йому небо, і він почув Духа Божого, який спускався мов голуб, i зійшов на Нього. І голос пролунав: „Це Син мій любий, що Його я вподобав!”
Це свідчення неба ствердило старозавiтнi пророцтва Iсус Христос стає вiд тепер центральною постаттю, до якої звертаються всі побожні серця Божого люду. Під час хрещення Ісуса в Йордані з’являється Пресвята Трійця – Бог Отець засвідчує словом; Бог Син, Ісус Христос, явився в подобі людській: Дух Святий, що осінив Icycа Христа, при йняв вигляд голуба. Таким чином Трисвятий Бог явив свою волю взяти участь у венi людського роду, покладаючи особливі завдання в цьому на другу особу Божу Ісуса Христа.
Дорогі мої! Запитаєте, яке ж відношення має ця подія до нас, нинішніх смертних людей? Факт Іванового хрещення для Христа був актом великого упокорення, бо Він, Творець Все світу, виступає перед людиною і як каяник. Першою умовою Іванового хрещення було каяття за гріх. Христос як Бог не міг мати жодного гріха. Він найсвятіший, але виконує акт каяття вiд iменi грішників, щоб ми спаслися. Визнає це пророк Іван Хреститель, коли каже: „Це Агнець Божий, що бере на себе гріхи світу”. Приймаючи з рук Івана Хрестителя хрещення, Ісус освячує це хрещення і підносить його до великого таїнства, жодне може спастися. без якого Про це вияснює нам Іван Хреститель, коли каже:
„Я вас хрещу водою на покаяння, а Той, Хто йде по мені, Він вас хреститиме Духом Святим і вогнем” (Мт.3,11)
це підтверджує опісля нам Iсус Христос у розмові з Никодимом:
„Коли хто від води і Духа не народиться, то не може ввійти в Царство Боже. Народжене від тіла – тіло, а народжене від Духа є дух!”
Це підтверджує Iсус, коли висилає своїх апостолів:
„Ідіть у світ і навчайте всі народи, хрестячи їх в ім’я Отця і Сина і Святого Духа… Хто увірує і охреститься буде спасенний!”
Отже, без святої тайни i Хрещення нема спасіння, нема безпосередньої участі у відкуп ленні стражданнями Ісуса. Хто хоче бути християнином, му сить хреститися в ім’я Пресвятої Трійці. Ця тайна є першою у Церкві Христовій, без якої не можна приймати інші святі тайни установлені для нашого спасіння. А всі, що у Христа хрестилися, у Христа і зодягнулися! Тож, відзначуючи хрещення Ісуса, приймаючи освячену Йорданську воду для благословення і зцілення наших душ і тіл, обновімо в собi свiдомiсть. Будьмо сильнi у вiрi! Всiм нашим життям хвалімо Господа, зберiгаймо чистоту Божої благодаті, збагачуймо наше духовне життя в небеснi пахощі християнських чеснот. Пам’ятаймо, що Ісус нас спасає не з дiл, що їх ми чинемо, але зі свого милосердя через купіль відродження Духа Святого, щоб ми оправдалися Його тайною і стали наслiдниками по надії на вічне життя (Тита 3,5-7). Тож, дорогі брати і сестри зачерпнімо і пиймо нині цю Йорданську воду, а вона вгасить нашу спрагу за Божою справедливістю i любов’ю. Вона оживить у нас віру влиє надію, запалить любов до Бога і до ближніх наших. Освячуймо благословенною Йор данською водою нашi доми, нашi городи і поля, щоб вона хоронила їх від затiй диявольських і всіх злих духів. Сатана страхається свяченної води та освячених хрестом речей, вiн від них втiкає геть.
Дорогі брати і сестри! Нині благаю в Господа, щоб з освяченою Йорданською водою ви стали учасниками ласк Свято го Духа та сповнили свої серця сильною вірою у Пресвяту Трій цю. Щоб окроплені освяченою водою в ім’я Пресвятої Трійці почали ви вiд нинi нове життя а той життя, осяяне ласками Святого Духа, життя любовi по заповіді Христа; життя, що буде задатком щастя дочасного і вічного.
З благословенням Христовим й освяченою Йорданською водою, скріплені вірою Пресвятої Тройці, крокуймо сміло й відважно до дальшої боротьби зі злом. З нами Всемогучий Бог і Його привидінна батьківська сила. У наших сірих буднях щоденного життя пройдуть спокуси диявола, як це було у Христа, прийде голод, холод, а найбільше пектиме нас гордість, жадоба слави і признань. Вміймо тодi собі сказати „то не людині, а Єдиному Творцеві Всесвіту і Богові має поклонятися людина”. Ось, це найважливіше завдання й мета нашого земного життя. Вірмо в це, надіймось цього, а з певністю осягнемо нашу щасливість в Бозі і з Богом.
о. Софрон Мудрий ЧСВВ
Ісус прибув із Галилеї на Йордан до Івана, щоб христитися від нього. Мт. 3, 13-17.
Сьогоднішній празник Богоявлення пригадує намм про ще один важливий Божий крок в історії спасіння. Кожне свято в церковному році, це не лише спогад історичної події з життя Ісуса Христа, Богородиці, чи святих. Спогад цих подій має стати для нас джерелом Божих дарів, наголою наповнитись духовним добром, зачерпнути Божої мудрості, сили, душевної радості на подальше життя. На це вазує важливий момент у хрещенні Ісуса: коли Він вийшов з води, Дух Святий у вигляді голуба зійшов на нього і з неба пролунав голос Небесного Отця: „Це Син мій любий, якого я вподобав” (Мт. 3, 17).
Щоб сьогоднішнє свято збагатило нас духовно і наповнило душу радістю, яка випливає не лише від урочистого освячення води, а від самого торжества, від зустрічі з Христом, роздумаймо над духовним змістом цього свята. Для цього звернімо увагу на назви сьогоднішнього свята. Воно має кілька традиційних назв: Богоявлення, Йордан, Хрищення Ісуса, Просвіщення. Ми затримаємося на назві Хрищення.
Слово хрищення у перекладі з грецької мови означає занурення, тобто входження у тісний контакт з певною дійсністю, особою. Хрещення Ісуса стало ще одним кроком, проявом любові Бога до людини і нагодою для людини наблизитися до Бога. Вода у Святому Письмі символізує людське життя. Прийнявши хрещення з рук Івана Христителя, Ісус занурився, ще тісніше ввійшов у людське життя. Він взяв на себе відповідальність за наші гріхи і виявив готовність ділити з нами всі моменти нашого життя: приємні і сумні, радіти і терпіти разом з нами.
Своїм хрищенням Ісус запрошує нас зануритися, ввійти у Божий світ, нові, глибші відносини з Богом рівнем свого духовного життя. У цьому можуть допомогти нам три важливі середники: слова Христової науки, молитва і Святі Тайни. Слово Боже об’являє нам правду про Бога і наставляє нас на добру дорогу до Нього. Молитва допомагає розпізнавати Божу присутність у житті, просвітлює нас світлом віри, приносить нам поради для доброго духовного життя. Святі тайни зміцнюють наші духовні і людські сила, додають нам мужності і відваги, впевненості у подоланні різних перешкод у дорозі до Бога: гріхів, спокус, власних недосконалостей. Тоді Бог об’являється, дає пізнати себе у дарах, а людина, просвітлена духовним світлом, розпізнає дію його ласки, Божу присутність у своєму житті.
Коли духовне життя християнина стає щораз тіснішим єднанням з Христом, тоді ми не самі у житті, а Ісус ділить і переживає все разом з нами. Щоб отримати Божу поміч у цій духовній боротьбі, у житті, треба твердо вірити, що Христос є зі мною.
Ще одним важливим елементом хрищення є те, що ця Тайна найперше очищує душу людини з первородного гріха, а вже тоді відкриває нам дорогу до Бога, до єднання з Ним. Подібно ревне духовне життя християнина, дбання про належний стан своєї душі має сприяти глибшому духовному очищенню з гріхів і недосконалостей, щоб могти краще розпізнавати Божу присутність у своєму житті і відчувати дію Божої ласки і любові на собі.
Під час хрищення Ісуса Небесний Отець черговий раз об’явив свою любов до нас, і цим знаком звертає наші серця до Себе, як до джерела всякого добра і мети нашого життя. Про це дуже гарно висловився блаженний Августин: „Для Себе створив Ти нас, Господи, і неспокійне наше серце, поки воно не спочине в Тобі”. Через Ісуса Христа Бог в особливий спосіб дарує нам свою любов, а в особі свого Сина дарує нам себе самого. Хрищення Ісуса запрошує нас вчинити наше життя даром любові для Бога. Тоді Бог щедро винагородить таку жертву і ми зможемо отримати повноту Божого благословення і щастя на землі і у вічності.
Свято Хрещення Господнього хай буде для нас черговим Божим запрошенням до глибшого духовного життя – зближення до Бога, пізнання величі його любові, як навчає апостол Іван: „Ми пізнали і увірували в ту любов, яку Бог до нас має. Бог є любов, і хто перебуває в любові, той перебуває в Бозі, і Бог перебуває в ньому” (1 Ів. 4, 16). Хто відважиться ближче наблизитися духовно до Бога духом віри і надії, любові і довір’я, той зможе відчути у своєму житті щедрі плоди Христової любові і благословення: справжнього щастя, глибокого душевного миру і невичерпної радості. Амінь.
о. Михайло Чижович, ЧНІ
СВЯТЕ БОГОЯВЛЕННЯ ГНІХ. ПРОПОВІДЬ З КАПЛИЦІ БЛАГОВІЩЕННЯ З НАГОДИ БОГОЯВЛЕННЯ. – О. ДІОНИСІЙ ЗАВЕДЮК, ЧСВВ – Джерелo: https://www.youtube.com/watch?v=guM-Ab_jcrI
Проповідь о. Даниїл Дербаль, ЧСВВ: – Джерелo: https://www.vaticannews.va/uk/church/news/2023-01/propovid-na-bogoyavlennya-2023.html
ДО ТИТА ПОСЛАННЯ СВЯТОГО АПОСТОЛА ПАВЛА ЧИТÁННЯ. Тит. 302 зач.; 2, 11-14; 3, 4-7.
Сину Тите, Божа благодать явилася спасенна всім людям і навчає нас, щоб ми, зреклися нечестя та грішних бажань цього світу, жили тверезо, праведно і благочестиво в нинішньому віці, чекаючи блаженної надії і славної появи великого Бога й Спаса нашого Ісуса Христа, який видав себе самого, щоб викупити нас від усякого беззаконня та щоб очистити собі народ, що був би його власний, ревний до добрих діл.
Та коли явилась ласкавість і любов до людей Спаса нашого Бога, він спас нас не ради діл справедливости, які ми були зробили, але зо свого милосердя, купіллю відродження і відновлення Святого Духа, якого вилив на нас щедро через Ісуса Христа, нашого Спаса, щоб ми, оправдані його благодаттю, стали згідно з надією наслідниками життя вічного.
ВІД МАТЕЯ СВЯТОГО ЄВАНГЕЛІЯ ЧИТÁННЯ. Мт. 6 зач. 3, 13-17.
В той час Ісус прибув із Галилеї на Йордан до Івана, щоб христитися від нього, 14. але Іван противився йому, кажучи: – Мені треба христитися в тебе, а ти приходиш до мене?
Ісус у відповідь сказав до нього: – Лиши це тепер, так бо личить нам здійснити всяку правду.
І він лишив його. А охристившись, Ісус зараз же вийшов з води. І ось розкрилось небо, і він побачив Духа Божого, який спустився, мов голуб, і зійшов на нього.
І голос пролунав з неба: – Це Син мій любий, якого я вподобав.
Мт. 3, 13-17.
Знаємо, що в час Хрещення Ісуса Христа до Йордану приходило чимало людей – очікували, щоб Йоан охрестив їх, бо хотіли очиститися від своїх гріхів. Ця вода змивала весь той бруд, усі переступи та гріхи. Коли Ісус Христос прийшов на хрещення до Йоана, то Йордан був уже до певної міри «повний» цих змитих гріхів. Однак Ісус Христос входить в ту просякнуту гріхом воду, переповнену гріховністю людей, які були перед Ним.
Саме входження Ісуса Христа у води Йордану показує нам, наскільки наш Бог входить у всі наші грішні ситуації, у наші проблеми, труднощі, у наші біди й клопоти. Дуже важливо пам’ятати, що Господь чекає на нас і тоді, коли ми очищені, переображені, перемінені, і тоді, коли приходимо до Нього брудні від гріха, зі своїми проблемами й труднощами.
Бог приходить у все це й перемінює, переображує його своїм буттям. Тож стараймось приймати і зустрічатися з нашим Господом як у стані благодаті, так і в найбільших бідах, труднощах і проблемах!
Вл. Венедикт Алексійчук
6 січня Церква святкує Святе Богоявлення Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа.
З історії свята
Подія Святого Богоявлення докладно описана у канонічних Євангеліях, тож цей празник разом з празниками Пасхи і Зіслання Святого Духа належить у Східній Церкві до найдавніших [6]. Його почали урочисто святкувати від самих початків розвитку Церкви. У ІІ столітті Богоявлення вміщувало у собі чотири, а то і п’ять подій із життя Ісуса Христа: Різдво Христове, поклоніння волхвів, хрещення Ісуса Христа, весілля у Кані Галилейській, а також часто згадували помноження хлібів [1] (готська та мозарабська традиції) [5]. До III століття свято Богоявлення не відділялося від свята Різдва. Народження Бога в тілі, славне Його явлення та Хрещення в Йордані святкувалися спільно. Свідченням цього є літургійна практика Вірменської Апостольської Церкви. Її представники не були присутні на Халкідонському Соборі 451 року, де святкування Різдва було відділене від святкування Богоявлення, тому ця Церква і донині відзначає Різдво і Богоявлення спільно [4]. Давні західні Літургії, такі як іспанська, міланська, галліканська та кельто-aнглійська також свідчать про святкування Різдва, приходу мудреців, Хрещення та весілля в Кані в один день навіть після прийняття Римом 25-го грудня [5]. У ІІІ столітті празник Богоявлення залишається у такому ж форматі, де згадуються перших чотири події [1]. Про нього тоді згадує у своїх творах святий Климент Олександрійський (+ 215) . Про подію Богоявлення у III столітті говорять у богослуженнях святий Іпполит Римський (+235) і святий Григорій Неокесарійський Чудотворець (+ 270) [3]. В III столітті на перше місце виходить свято народження Ісуса Христа. У IV столітті ці празники розділяються [1]. В Апостольських постановах, творі IV століття, про цей празник сказано: «Нехай празнують празник Богоявлення, бо того дня явилося Христове божество, про яке свідчить Отець при хрещенні і Святий Дух у виді голубинім, вказуючи на Христа». В IV ст. в дні празника Богоявлення святий Григорій Богослов, святий Йоан Золотоустий, святий Григорій Ниський, святий Августин та інші Отці Церкви мали гарні духовні науки [3]. З проповіді Григорія Назіанського (330-389) знаємо, що свято це святкували у Каппадокії, а у Йоана Золотоустого (354-407) знаходимо згадку про його присутність в Антіохії. Паломниця Етерія (IV cт.) також згадує про святкування Богоявлення у Єрусалимі [5].
З празником Богоявлення тісно пов’язане Велике або Йорданське Водосвяття. У Східній Церкві є два способи освячення води: Велике і Мале Водосвяття. Мале водосвяття використовують з різних нагод, зокрема в день храмового празника. Велике або Йорданське Водосвяття відбувається два рази в році: в Навечір’я і в день празника Богоявлення. Історики вважають, що перші подібні чини були пов’язані з хрещенням оглашенних. У першому тисячолітті в практиці Східної Церкви було тільки одне Йорданське Водосвяття, а саме в Навечір’я празника. Про це говорять Типікони і старовинні бібліотеки Єрусалима та Константинополя. А від ХІ століття приходить звичай освячення води два рази. Типік Андріївського Скиту на Афоні з ХV століття говорить про два освячення – напередодні і в день свята. Пояснено практику тим, що в Навечір’я водосвяття вважається символом колишнього хрещення оглашених, а водосвяття в день празника уже відбувається в пам’ять про Христове хрещення в ріці Йордані. Від ХІІІ сторіччя чин Водосвяття стає щораз більше наближеним до сьогоднішнього. Впродовж наступних двох століть чин водосвяття набирає сучасного вигляду. Про Йорданське водосвяття на наших землях згадує Іпатський Літопис під 1148 р. і називає його «Водохрищі». Служебник митрополита Кипріяна (+1406) вже подає чин Йорданського Водосвяття, який використовуємо сьогодні [3].
Що до нас мовить ікона свята?
Ікона Богоявлення є однією з перших, що відкрито вказує на Боже умалення, є спогляданням тайни, що розкривається у часі. На іконі свята бачимо, що Христос «здійснює всяку правду» (Мт. 3, 15), тобто виявляє, що приймає дорогу впокорення і поменшання, месіанське помазання від Отця, завдяки чому відбувається перше об’явлення перед людьми Пресвятої Тройці [2].
На іконі свята Христос зображений повністю у воді, яка його не поглинає, але ніби розступається. Такою «неприступністю» можна підкреслити парадокс очищення безгрішного і виключність освячення святого, коли уся сотворена природа змінює свої звичні уклад і суть. Також постать Христа закомпонована зазвичай в руслі ріки таким чином, що лінії берегів і самої ріки утворюють домовину для того, хто через хрещення показує шлях оновлення: смерть у гріхах і нове життя у святості та єдності з Богом. Цей образ є передчуттям зішестя в Ад і покликанням до життя вічного у Воскресінні, життя, а не очікування (за Йоаном Золотоустим та Кирилом Олександрійським). Христос у воді – у земному і понад земне водночас, він однаково у людині і в Бозі. У композиціях деяких ікон свята Богоявлення Христос може стояти на камені, що символізує царський підніжок. Традиційно Ісус Христос має хрещатий німб із підписом з грецької «Сущий» або «Той, хто є» [2].
У Мт. 3, 17 читаємо: «Це Син мій любий, що його я вподобав», – цей голос пролунав під час хрещення. Голос з неба в іконі може передавати Божа десниця, тобто зображення на іконі благословляючої руки, що є візуальною інтерпретацією голосу Бога і його дії в світі [2].
Мт 3, 15: «І ось розкрилось йому небо, і він побачив Духа Божого, який спускався, мов голуб, і зійшов на нього». Голуб зустрічається в Старому Завіті як провісник примирення з Богом, обітованої землі, виконання обітниць про спасіння роду людського, адже саме голуб приносить Ною гілку живого оливкового дерева після Великого Потопу (Бут. 8, 11) [2].
Відкритий сегмент неба зазвичай поданий у півколі. Якщо коло – це символ досконалості, то півколо – це та частина досконалого небесного богоустрою, яка може бути об’явлена людям на землі. Тут синій колір сегменту позначає нематеріальність, чистоту, божественність. Три промені, що сходять на Ісуса є символом Триєдиного Бога [2].
Як бачимо на іконі, Постава Івана Хрестителя зігнута, із поглядом в небо або на Христа – вказує на те, що на Йордані відбувається не хрещення від Івана персонально, але від Пресвятої Трійці – Отця, Сина і Святого Духа (Йо. 1, 33; Лк. 3, 16; Мт. 3, 11), на це ж вказує часто потрійний промінь світла, що сходить з відкритого сегменту неба. Пустельник із послуху і заради сповнення Писання здійснює таїнство, а в руках має сувій – вказівка на його як пророка та на Старий Завіт, в якому вміщені пророцтва про події в Йордані. Інколи можна побачити, що Іван ніби сувоєм охрещує Христа, інколи ж він хрестить правицею, а лівицею вказує на небо. Як пустельник та аскет він одягнений у волосяницю, але часом на ньому можна побачити хітон (сорочку) та гіматій (плащ), що може свідчити про торжественність події. Волосся скуйовджене, біля його ніг може бути дерево із сокирою при корені, що вказує і на його вчення про покаяння, і на вчення Христа: якщо яке дерево не дає плоду, то нехай буде зрубане [2].
Зображена на іконі вода є важливим символом, одним із багатьох, який Церква вживає для вираження Євангелія – Бог приходить у світ, бо любить його і хоче його спасти від загибелі і смерті. Щоб пояснити цю спасенну дійсність, святі отці вдаються до витонченої гри метафор: Син Божий, Який скидає із себе одяг і входить у води Йордану показує цим жестом, що Він, ставши людиною, наче «скинув» зі себе пишний одяг божественної слави, для того, аби зодягнути людину в славу, гідність і велич, яка приготована для неї, згідно з Божим задумом. Таким чином освячення води
означає відкуплення, спасіння матерії як такої і знаменує повернення світові його первісного змісту. Освячуючи воду, Церква прославляє Бога за Його любов до нас і усвідомлює реальність спасіння людини і світу [7]. У Пс. 113, 3.5 читаємо: «Йордан повернувся назад… Що тобі… Йордане, що ти повертався назад?». Зміна течії є зміною «гріховідліку» для людини, кардинальним перезавантаженням життя людини у Бозі з прийняттям хрещення. Йо. 4,14 – за часів потопу вода була символом смерті, а Новий Завіт через хрещення Ісуса Христа перевертає бачення – вода стає джерелом життя. Щоб підсилити емоційний компонент таких разючих для людського розуму подій у іконі іноді можна зустріти алегоричні постаті Йордану, старезного дідугана з глечиком, з якого витікає вода, та Червоного моря – цариці, що теж у страсі відвертає свій погляд. Йордан інколи зображений із рукою, що затуляє вуста, вказуючи на невимовну таємницю Божого об’явлення люду та історії. Похилий вік постаті вказує на давню, тяглу місію і значення цієї ріки в спасінні юдейського народу – місце-орієнтир Обітованої землі, місце боїв і освячення. Червоне море у вигляді цариці наводить алюзію до великого виходу Ізраїля з єгипетської неволі, коли води цього моря розступилися для юдеїв і водночас знищили, за Божою волею, тих, хто переслідував вибраний народ. Іноді ця жінка сидить на дивній тварині, що може нагадувати дельфіна, на якому постать тікає, лякаючись сили таїнства, що відбувається в Йордані. Море зображене в жіночому образі суто з морфологічно-етимологічних міркувань, адже в грецькій мові це слово має жіночій рід.
Окрему увагу варто звернути на зображену тлінну природу в даній іконі, де на фоні гір і досить пустельного пейзажу де-не-де можна уздріти кущики (якщо не звертати увагу на дерево та сокиру при його корені, що стосуються пророцтв Йоана Предтечі). Присутність цих рослин пояснює пророк Ісая: 35, 1-2: «Пустиня і суха земля хай веселиться, нехай радіє степ, що процвітає нарцизом! Хай квітом процвітає і веселиться, нехай радіє радістю і ликує!.. Вони узрять славу Господню, сяйво Бога нашого» [2].
Часто на іконі свята Богоявлення зображено трьох ангелів, що уособлюють усі небесні створіння, які поклоняються Богові. Їхні погляди можуть бути різними, спрямованими в небо чи на Христа. На деяких іконах Ісус ніби відвертається від ангелів у бік Йоана Хрестителя, який символізує все людство. Таким чином ікона вказує на безкінечну любов Бога до людини, який обожествлює людськість, якщо вона готова прийняти Його [2].
Джерела:
- https://risu.ua/vladika-venedikt-aleksiychuk-bogoyavlennya-ce-vidhid-vid-ponyattya-hard_n77794
- https://risu.ua/ikona-bogoyavlennya-epifaniji-hreshchennya-isusa-hrista-v-yordani_n88542
- https://risu.ua/cogodni-bogoyavlennya-svyatkuyut-za-yulianskim-kalendarem_n115163
- https://risu.ua/6-sichnya-hristiyani-yaki-zhivut-za-grigorianskim-i-novoyulianskim-kalendarem-vidznachayut-bogoyavlennya-gospodnye_n135536
- https://risu.ua/tajinstvo-bogoyavlinnya_n108057
- https://risu.ua/bogoyavlennya_n53857
- https://www.ukr-parafia-roma.it/uk/nascosto-115/1065-%D1%81%D0%B2%D1%8F%D1%82%D0%BE-%D0%B1%D0%BE%D0%B3%D0%BE%D1%8F%D0%B2%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F.htm
Стаття: бр.Вадим Поліщук, IV курс
Ікона мовить. Богоявлення Господнє – Джерелo: https://ktds.edu.ua/news/our-publish/38111-empty/
6 січня Святе Богоявлення Господа і Спаса нашого Ісуса Христа – Джерелo: https://www.youtube.com/watch?v=lWiN-76GV18&t=1s
Свята Церква перед празником Господнього Богоявлення у богослуженнях звертається до своїх вірних: „Вифлеєм залишивши, преславне чудо, спішімо до Йордану душею гарячою і там побачимо страшне таїнство” (Світилен утрені з 3 січня). Це таїнство Господнього Богоявлення, це Хрещення Господа нашого Ісуса Христа в ріці Йордані. У цьому таїнстві Ісус Христос об’являє себе як Месію і Спасителя. Про Його Боже післанництво свідчить при Хрещенні сам Отець Небесний голосом із неба: „Ти єси Син мій любий, у тобі — моє уподобання” (Мр. 1, 11); свідчить Святий Дух, що у вигляді голуба сходить на Нього; свідчить і святий Йоан Хреститель, вказуючи на Нього: „Ось Агнець Божий, який гріхи світу забирає” (Йо. 1, 29).
Празник Господнього Богоявлення належить до найдавніших і найбільших празників нашого церковного року. На окрему увагу заслуговує назва, історія та об’явлення таїнства Пресвятої Тройці.
Стихири на „Господи, взиваю я”
Побачивши Просвітителя нашого,* що просвітлює кожну людину,* як він прийшов христитися,* Предтеча радується душею і тремтячою рукою показує на нього та й мовить людям:* Ось той, хто спасає Ізраїля і визволяє нас із тління.* Безгрішний Христе Боже наш, – слава тобі!
Ангельські сили настрахалися,* побачивши, як Спас наш приймає хрищення від слуги,* а Дух Святий сходить, щоб дати йому свідчення,* і голос Отця почувся з неба:* Той, кого Предтеча христить рукою своєю* – це Син мій улюблений, якого я вподобав.* Христе Боже наш, – слава тобі!
Течія Йордану прийняла тебе – джерело;* Утішитель же зійшов у вигляді голуба.* Схиляє голову той, хто прихилив небеса,* і глина кличе до Творця:* Чому наказуєш мені таке, ти, що вищий від мене?* Я ж потребую твого хрищення.* О, безгрішний Христе Боже наш, – слава тобі!
Вирішивши спасти заблукану людину,* ти не відмовився прийняти вигляд слуги.* Бо вгодно було тобі, Господеві й Богові,* прийняти задля нас те, що наше;* прийнявши, Спасе, тілесне хрищення,* ти сподобив нас прощення.* Тому кличемо до тебе: Христе Боже наш, – слава тобі!
Нині прийшов Христос на Йордан христитися.* Нині Іван приторкається голови Владики.* Сили небесні зжахнулися, бачивши преславне таїнство:* море побачило й побігло, Йордан же бачив і повернувся назад.* І ми, просвітившись, виголошуємо:* Слава Богові, що з’явився і став видимим на землі* та світ просвітив.
Ти, Господи, вирішив здійснити все, що уклав від віку.* Від усього створіння прийняв ти служіння для своєї Тайни:* від ангелів – Гавриїла, від людей – Діву,* від небес – зорю, а від Йордану – воду,* в якій ти знищив людські беззаконня.* Господи, – слава тобі!
Нахилив ти голову до Предтечі і потрощив голови зміям.* Вступивши у воду, всіх ти просвітив,* що славили тебе, Спасе, просвітителю душ наших.
„Молитвослов” м. Жовква, Видавництво «Місіонер», 2011
Перший антифон
Стих 1: Во ісхо́ді Ізра́їлевім із Єги́пту, * до́му Я́кова із люде́й ва́рварів. (Пс. 113,1)
Приспів: Молитва́ми Богоро́диці, * Спа́се, спаси́ нас.
Стих 2: Ста́ла Юде́я святи́ня його́, * Ізра́їль — володі́ння його́. (Пс. 113,2)
Приспів: Молитва́ми Богоро́диці, * Спа́се, спаси́ нас.
Стих 3: Мо́ре ви́діло і побі́гло, * Йорда́н поверну́вся наза́д. (Пс. 113,3)
Приспів: Молитва́ми Богоро́диці, * Спа́се, спаси́ нас.
Стих 4: Що з тобо́ю, мо́ре, що ти побі́гло, * і з тобо́ю, Йорда́не, що ти поверну́вся наза́д? (Пс. 113,5)
Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові,* і нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.
Приспів: Молитва́ми Богоро́диці, * Спа́се, спаси́ нас.
Другий антифон
Стих 1: Возлюби́в я, бо ви́слухав Госпо́дь * го́лос молі́ння мого́. (Пс. 114,1)
Приспів: Спаси́ нас, Си́ну Бо́жий, * що хрести́вся в Йорда́ні від Іва́на, співа́ємо Тобі́: Алилу́я.
Стих 2: Бо прихили́в ву́хо Своє́ до ме́не * і у дні мої́ призову́. (Пс. 114,2)
Приспів: Спаси́ нас, Си́ну Бо́жий, * що хрести́вся в Йорда́ні від Іва́на, співа́ємо Тобі́: Алилу́я.
Стих 3: Обняли́ мене́ бо́лісті сме́рти, * бі́ди а́дові зустрі́ли мене́. (Пс. 114,3)
Приспів: Спаси́ нас, Си́ну Бо́жий, * що хрести́вся в Йорда́ні від Іва́на, співа́ємо Тобі́: Алилу́я.
Стих 4: Милости́вий Госпо́дь і пра́ведний * і Бог наш ми́лує. (Пс. 114,4)
Приспів: Спаси́ нас, Си́ну Бо́жий, * що хрести́вся в Йорда́ні від Іва́на, співа́ємо Тобі́: Алилу́я.
Сла́ва Отцю́, і Си́ну, і Свято́му Ду́хові, і ни́ні, і повсякча́с, і на ві́ки вікі́в. Амі́нь.
Єдиноро́дний Си́ну і Сло́во Бо́же, безсме́ртний Ти, і зво́лив Ти спасі́ння на́шого ра́ди воплоти́тися від свято́ї Богоро́диці і присноді́ви Марі́ї, незмі́нно ста́вши люди́ною. І розп’я́тий був Ти, Хри́сте Бо́же, сме́ртю смерть подола́в. Ти оди́н із Свято́ї Тро́йці, рівносла́вимий з Отце́м і Святи́м Ду́хом, спаси́ нас.
Третій антифон
Стих 1: Іспові́дуйте Го́спода, * бо Він благи́й, бо на ві́ки ми́лість Його́. (Пс. 117,1)
Тропар (г. 1): Коли́ в Йорда́ні хрести́вся Ти, Го́споди, * Тро́їчне яви́лося поклоні́ння: * бо Роди́теля го́лос свідчи́в Тобі́, * возлю́бленим Си́ном Тебе́ назива́ючи; * і Дух у ви́ді голуби́нім засві́дчив тве́рдість сло́ва. * Яви́вся Ти, Хри́сте Бо́же, * і світ просвіти́в, сла́ва Тобі́.
Стих 2: Неха́й же ска́же дім Ізра́їлів, * бо Він благи́й, бо на ві́ки ми́лість Його́. (Пс. 117,2)
Тропар (г. 1): Коли́ в Йорда́ні хрести́вся Ти, Го́споди:
Стих 3: Неха́й же ска́же дім Аро́нів, * бо Він благи́й, бо на ві́ки ми́лість Його́. (Пс. 117,3)
Тропар (г. 1): Коли́ в Йорда́ні хрести́вся Ти, Го́споди:
Стих 4: Неха́й же ска́жуть усі, що боя́ться Го́спода, * бо Він благи́й, бо на ві́ки ми́лість Його́. (Пс. 117,4)
Тропар (г. 1): Коли́ в Йорда́ні хрести́вся Ти, Го́споди:
Вхідне: Благослове́нний, хто йде в Ім’я́ Госпо́днє, * ми благословля́ли вас із до́му Госпо́днього; Бог – Го́сподь, і появи́вся нам. (Пс. 117,26-27).
Тропар (г. 1):
Коли́ в Йорда́ні хрести́вся Ти, Го́споди, * Тро́їчне яви́лося поклоні́ння: * бо Роди́теля го́лос свідчи́в Тобі́, * возлю́бленим Си́ном Тебе́ назива́ючи; * і Дух у ви́ді голуби́нім засві́дчив тве́рдість сло́ва. * Яви́вся Ти, Хри́сте Бо́же, * і світ просвіти́в, сла́ва Тобі́.
Слава, і нині: Кондак (г. 4):
Яви́вся єси́ днесь вселе́нній * і сві́тло Твоє́, Го́споди, знаменува́лося на нас, * що зі зрозумі́нням оспі́вуємо Тебе́: * Прийшо́в єси́ і яви́вся єси́ – Сві́тло непристу́пне.
Замість Трисвятого:
Ви, що в Христа́ хрести́лися, у Христа́ зодягну́лися. Алилу́я. (3)
Сла́ва Отцю́, і Си́ну, і Свято́му Ду́хові, і ни́ні, і повсякча́с, і на ві́ки вікі́в. Амі́нь.
У Христа́ зодягну́лися. Алилу́я.
Ви, що в Христа́ хрести́лися, у Христа́ зодягну́лися. Алилу́я.
Прокімен (г. 4): Благослове́нний, хто йде в ім’я́ Госпо́днє, Бог – Госпо́дь, і появи́вся нам. (Пс. 117,26-27)
Стих: Іспові́дуйте Го́спода, бо Він благи́й, бо на ві́ки ми́лість Його́. (Пс. 117,1)
Алилуя (г. 4): Принесі́ть Го́сподеві, сини́ Бо́жі, принесі́ть Го́сподеві молоди́х баранці́в. (Пс. 28,1)
Стих: Глас Госпо́дній над во́дами, Бог сла́ви загремі́в, Госпо́дь над во́дами вели́кими. (Пс. 28,3)
Замість Достойно, приспів:
Велича́й, душе́ моя́, Царя́ – Христа́, що хрести́вся в Йорда́ні.
І ірмос (г. 2):
Не зумі́є нія́кий язи́к досто́йно благохвали́ти, триво́житься й ум, і то надсві́тній, коли́ оспі́вує тебе́, Богоро́дице, одна́че ти, блага́я, прийми́ ві́ру, бо любо́в на́шу божестве́нну зна́єш, бо ти є христия́н засту́пниця, Тебе́ велича́ємо.
Причасний: Яви́лася благода́ть Бо́жа * спаси́тельна всім лю́дям. (Тт. 2,11). Алилу́я, алилу́я, алилу́я.
Священник: Христос, істинний Бог наш, що в Йордані христитися зволив від Івана спасіння нашого ради – молитвами пречистої Своєї Матері, святих славних і всехвальних апостолів, святого отця нашого Івана Золотоустого, архиєпископа Константинополя, і всіх святих – помилує і спасе нас як благий і людинолюбний.
о. Петро Фостик
