Сьогоднішня притча містить у собі багато матеріалу для роздумів.
Зображує нам Христос доброго чоловіка — господаря, який наймає до своєї господарки робітників-виноградарів. Все гарно заздалегідь приготувавши, відходить господар до своїх справ, залишаючи при праці виноградарів.
Кого мав на увазі Христос, коли розповідав цю притчу?
Найперше, добрий господар — це Отець Небесний. Він сотворив світ, неначе виноградник. Він обвів його огорожею, даючи природі свої закони. Поставив у центрі свого винограднику-всесвіту Башту — святу Церкву. А в тій Башті утворив джерело, щоб неначе те чавило у притчі, зливало сік Благодаті на людей. Врешті, все гарно приготувавши, віддав людям, щоб вони неначе виноградарі, живучи і працюючи у тому світі, користали належно із його дібр. І не тільки користали, але і приносили належний плід.
І подібно, як у притчі, посилає до людей Отець Небесний і слуг своїх. У Старому Завіті це були пророки, які постійно нагадували людям, що Господь потребує чистих і гарних плодів їхнього життя. А коли тверде серцем людство не послухало пророків, Отець Небесний прислав Свого Єдинородного Сина Ісуса Христа, щоб мали до Нього пошану і слухали Його науки. І навіть, коли Сина Його не послухали, не закінчилося Батьківське Боже милосердя: Він посилає інших слуг — послідовників Христових — єпископів, священиків, які і сьогодні пригадують народові Божому про ті плоди, яких зажадає від нього Господь, коли прийде судити.
Читаючи і досліджуючи біблійну історію, переконуємось у тому, що притча про господаря і виноградарів повністю збулась і збувається сьогодні. Вбивали виноградарі слуг — вбивав і народ пророків. Прислав Отець Сина і Його розіп’яли на Хресті. Збувається також ця притча і сьогодні, але в дещо відмінний спосіб. Так чому ж вбили виноградарі Сина, який був правдивим спадкоємцем? Щоб заволодіти виноградником: „Нарешті — говориться у притчі — послав до них свого сина,кажучи: «Матимуть пошану до мого сина». Та виноградарі, угледівши сина, заговорили між собою: „Це спадкоємець. Ходімо, вб’ємо його й візьмемо собі його спадщину. ”
Отже, злі, підступні виноградарі цілком забули про те, що існує господар, який є паном виноградника, і, вбивши сина, не тільки те, що не заволодіють виноградником, але отримають страшну кару: „Лютих, люто вигубить”.
Єдиною метою диявола є завоювати і підкорити собі світ — заволодіти виноградником Небесного Отця. І протягом віків диявол шукає собі слуг з-поміж виноградарів, тобто людей, що живуть і трудяться на землі — Божому винограднику.
Вже від початку світу, щоб забрати з душі людської правдивого Бога, диявол підставляє божків. А замість правдивої віри різні помилкові філософські ідеї: спочатку ідолів, потім явища природи і т. д. А коли Син Божий прийшов, щоб просвітити своєю наукою людство, вивести його з диявольського ідолопоклонства, задумав диявол і Його знищити, бо Він — Спадкоємець Неба. Так, руками фарисеїв видає Його на смерть. Але і тут терпить поразку, бо Христос Воскрес, а воскреснувши заснував Церкву, в якій перебуватиме до кінця світу.
„Ходімо, вб’ємо його й візьмемо собі його спадщину”. Вбити Сина господаря виноградника, щоб заволодіти спадщиною. Вбити Сина Божого, щоб заволодіти світом і перетворити його в хаос, у пекло.
А як же ж Його вбити, коли Його розп’ято, а Він воскрес? Як же ж Його вбити, коли Він у Церкві, а Церква — це мільйони людей. А в кожній людській душі живе Христос через Святе Причастя Тіла і Крові Господньої. І постановив диявол вбити того Христа-Спадкоємця в душах людських! Оце є основний напрямок сьогоднішнього модерного сатанізму.
Диявол добре знає, де є Христос між нами, тому і спрямовує всю свою силу саме туди. Щоб ізолювати людину від Бога, диявол старається всякими способами відтягнути її від Церкви, бо в Церкві є Христос. Скільки то фальшивої пропаганди йде звідусіль на Церкву Христову. Починається від самої, здається невинної, закінчуючи жорстокими переслідуваннями. Роботою диявола є виховування байдужості до Церкви. Скільки чути не раз поміж нами: „Головне жити добре, а до Церкви ходити не обов’язково”. А це для лінивого християнина вже початок сектантства. У своїй підступній роботі злий дух послуговується своїми слугами — злими людьми. Він заснував на землі і свої організації— філіали пекла. У першу чергу це сатанинські організації, які відкрито воюють проти Церкви. До них належить, так недавно добре для нас відомий, соціалізм і комунізм. До них належать також інші, як приклад різні секти, а особливо Свідки Єгови.
Неважко прослідкувати тактику диявола через діяльність сект. Злі виноградарі хотіли несправедливо заволодіти виноградником. Свідки Єгови сподіваються заволодіти Царством Божим, вбивши Христа. Вони всіляко пропагують, що Христос не є Спадкоємцем Божого Царства, кажучи, що Він не є Богом. Вони не визнають Божого Царства — Святої Церкви, яку заснував Христос. Вони не визнають у людині безсмертної душі, яку Бог створив на Свій Образ і Подобу, та створив її для неба. І тим самим перекреслюють увесь Божий план спасіння.
Сам же ж Христос у святій Євангелії сказав:
„Я є дорога, правда і життя…” „Ніхто не прийде до Отця, як тільки через Сина…” „Все передано Мені Моїм Отцем, ніхто не знає Сина крім Отця і Отця ніхто не знає крім Сина, та кому Син схоче відкрити”.
Диявол не в змозі знищити Бога, старається принаймні обдурити людину, знайти собі союзника, який би сам нищив діло Боже на землі. Принаймні, як не може повністю заперечити існування Бога, то пропагує приниження для Його Сина Ісуса Христа та Його Церкви. Наприклад, що Христос не є Богом (тобто спадкоємцем), що Христос не поставив апостола Петра головою Церкви (тобто, що Петро не є спадкоємцем Христа), що апостол Петро не був головою Церкви, а тому Святий Отець Папа Римський не є, знову ж таки, спадкоємцем Петрового Престолу і т. д. Можна перелічувати до безконечності способи, якими ворог старається знівелювати спадкоємство Боже, спадкоємство Христове, спадкоємство Церкви і навіть спадкоємство наше. Бо ми, християни, є спадкоємцями Неба.
Вважаймо на себе, дорогі у Христі, бо диявол не спить. Не піддаваймося байдужості до Церкви Христової, бо потрапимо в секту. Не вірмо тим, хто Христа не має за Бога, бо то сектанти від диявола. Працюймо гідно у винограднику Божому, не стараючись підступно і нечесно здобути собі Царство Боже, не будьмо духовно лінивими. А як будемо добрими робітниками, то і наша нагорода буде доброю на Небі. Амінь.
о. Володимир Сайчук.
ПЕРШЕ ПОСЛАННЯ АПОСТОЛА ПАВЛА ДО КОРІНТЯН 16, 13-24.
Браття, чувайте, стійте у вірі, будьте мужні, кріпіться. Нехай усе у вас діється в любові.
Благаю вас, брати: ви знаєте родину Стефана, що вона первісток Ахаї і що вони посвятили себе на службу святим; отже, щоб ви також були услужливі таким людям і кожному, хто трудиться та працює з ними. Я тішуся приходом Стефани, Фортуната й Ахаїка: вони вашу відсутність заступили, бо заспокоїли мій дух і ваш. Шануйте, отже, таких.
Вітають вас Церкви азійські. Вітають вас у Господі сердечно Акила й Прискилла з їхньою домашньою Церквою. Всі брати вас вітають. Вітайте один одного святим цілунком. Привіт моєю рукою, Павловою.
Як хто не любить Господа, анатема на нього. Мараната.
Благодать Господа Ісуса з вами. Любов моя з усіма вами у Христі Ісусі.
ЄВАНГЕЛІЄ ВІД МАТЕЯ 21, 33-42.
Сказав Господь притчу оцю:
Був один чоловік-господар, що насадив виноградник. Він обвів його огорожею, видовбав у ньому чавило, вибудував башту, найняв його виноградарям і відійшов. Коли ж настала пора винозбору, послав він слуг своїх до виноградарів, щоб узяли від них належні плоди.
А виноградарі, схопивши його слуг, кого побили, кого вбили, кого ж укаменували. Тоді він послав інших слуг, більше від перших, та й ті вчинили з ними те саме.
Нарешті послав до них свого сина, кажучи: – Матимуть пошану до мого сина.
Та виноградарі, узрівши сина, заговорили між собою: – Це спадкоємець. Ходімо, вб’ємо його й візьмемо собі його спадщину.
І взявши його, вивели геть з виноградника й убили.
Отож, коли прибуде господар виноградника, що зробить з тими виноградарями?
– Лютих люто вигубить, – відповіли йому, – а виноградник найме іншим виноградарям, що будуть давати йому своєчасно його плоди.
Тоді Ісус сказав їм: Чи ви в Писанні ніколи не читали: Камінь, що відкинули будівничі, став наріжним каменем. Від Господа це сталось, і дивне в очах наших.
1 Кр. 16, 13-24 «Чувайте, стійте у вірі, будьте мужні, кріпіться. Нехай усе у вас діється в любові»
Апостол повчає коринтян, якими вони мають бути християнами, звертає увагу на те, щоб вони були обачними, вказує, щоб вони стояли і були тверді у своїй вірі, були мужніми, витривалими, кріпкими, але поряд із тим завершує це повчання словами: «Нехай все у вас діється в любові». Звичайно, можна перегнути палку в обачності, можна, декларуючи свою віру, причиняти прикрість іншим, наша мужність також може завдати комусь болю. Тому потрібно пам’ятати, що підставою усіх стосунків є любов.
Як сказав святий Августин, коли людина любить, то вона може робити будь-що, бо ж любов – це є Господь. Усе має діятись з любові до інших.
І тому на збудування будь-яких наших стосунків з іншими є завжди один фундамент – любов.
Мт. 21, 33-42. «Послав він слуг своїх до виноградарів, щоб узяти від них плоди, йому належні».
Бачимо, що чоловік, який має виноградник і все приготував, щоб з того виноградника отримувати вино, винаймає його іншим особам. Коли ж настає час винозбору, очікує, щоб вони йому принесли плоди. Ці особи дуже жорстоко ставляться до слуг, яких господар посилає: одних б’ють, інших каменують. Урешті-решт вони вбивають сина, якого він послав.
Наше життя дане нам Господом, «винайняте» нам Богом, щоб ми його правильно вживали і використовували. Якби ми не мали життя, то все інше не мало б якоїсь цінності чи вартості. Лише в контексті нашого життя все інше може мати якусь вартість. Якщо Бог подарував нам життя, то Він очікує, щоб ми правильно його використовували й приносили Йому плоди в тих чи інших життєвих станах. Господь дав життя, а краще сказати, позичив – вручив. Воно остаточно не є нашою власністю, ми лише використовуємо його й колись станемо перед Богом, щоб принести з нього плоди.
Це подібно до того, коли хтось має скарб, гроші й старається найкраще вкласти їх, щоб справа приносила прибуток, – або в якийсь банк, або в бізнес.
Так і наше життя – це величезний скарб. І питання в тому, куди ми його вкладаємо.
А ми неминуче кудись його вкладаємо. Якщо ми вкладаємо його правильно, то потім у вічності будемо мати відсотки з цього, прибутки.
Владика Венедикт (Алексійчук)
Тропар воскресний, глас 4:
Світлую воскресення проповідь* від ангела взнавши, Господні учениці,* і прадідне осудження відкинувши,* апостолам, хвалячися, мовили:* Повалилася смерть, воскрес Христос Бог,* даруючи світові велику милість.
Слава: Кондак воскресний, глас 4:
Спас і Ізбавитель мій* із гробу як Бог* воскресив від узів земнороджених* і врата адові сокрушив,* і як Владика* воскрес тридневний.
І нині: Кондак празника, глас 4:
Йоаким і Анна з неслави бездітности* і Адам і Єва від тління смерти визволилися, Пречиста,* у святім Різдві твоїм.* Його празнують люди твої,* з провини прогрішень ізбавлені,* як кличуть до Тебе:* Неплідна родить Богородицю* і кормительку життя нашого.
Уважай па себе, себто на свою душу! її прикрашуй, про неї дбай, щоб усунути з неї всякий бруд, який чіпляється її через гріх … Не прив’язуйся до смертного, наче б до вічного, і не погорджуй вічним, наче минущим! Не оглядайся на тіло, бо воно минається. Дбай про душу, бо вона безсмертна!
(св. Василій Великий, Уважай на себе)
о. Петро Фостик
