Святкуючи сьогодні Неділю перед Воздвиженням Чесного Хреста, ще раз усвідомлюємо, що хрест і воскресіння нероздільні. Так само є і в житті, де смуток переплетений з радістю.
Євангелист Іван пригадує нам про старозавітню подію в пустині, де Мойсей з Божого повеління зробив мідяного змія і повісив його на стовпі. Народ, дивлячись на нього, зцілювався від укусу зміїного (Чис. 21, 4-9). Але цього було замало, недостатньо було старозавітніх жертв. Потрібно було жертви Божого Сина, треба було великодньому світлу осіяти хрест. Це не лише перемога добра над злом, через це нам відкривається дорога до Царства Небесного, до вічної радості. Очевидно, ми є немічні й слабі люди, але багато, однак, залежить від нас самих. Найперше, чи ми це запрошення приймаємо. Якщо хтось каже або своїми вчинками доводить, що не хоче бути спасенний, тоді важко з такою людиною.
Ісус Христос прийшов нас не засудити, а спасти, бо як говорить далі наше сьогоднішнє Євангеліє: «Бог бо так полюбив світ, що Сина свого Єдинородного дав, щоб кожен, хто вірує в нього, не загинув, але жив життям вічним» (Ів. 3, 16). Боже, світ є гарний, це діло твоїх рук і плід великої твоєї любові. Але проблема є в людині, яка відвернулася від Тебе через гріх Адама і Єви, вона і сьогодні часто відвертається від Тебе через власні гріхи. Тому, Боже, дякуємо Тобі, що Ти не відвертаєшся від нас, від мене конкретно!
Бог християн є Богом любові, другом життя, а не смерті, бо у своєму Сині уподібнився до нас. Бог завжди шукає людину, Він на нас чекає, хоче нам товаришувати в дорозі до вічності. Але Він це робить лише за однієї умови, якщо ми Йому це дозволимо. Багато людей бояться Бога, але чи тут є логіка? Напевно, така людина ще не знає Бога, тому і має страх. З іншого боку, наша молитва може бути таким пригадуванням Богові, що Він ще для нас не зробив. Ми тоді не чуємо, що Він очікує від нас. Проблема може бути в тому, що нам часто дорога з Богом невигідна. Людина різними способами хоче обминути хрест, Голготу, терпіння, незручності, а тоді розминається і з Воскресінням. Роздумаймо глибше над подією великоднього ранку. Після розп’яття Ісуса Христа апостоли занепали духом, можливо і нарікали на свою долю. Тоді настав час дії для жінок. Вони рано-вранці пішли до гробу. Жінку, яка дуже сильно когось любить, нічого не злякає, не зупинить. Воскреслого першою побачила Марія Магдалина. Жінка випередила чоловіка, як серце випереджує розум, хоч і одне, і друге потрібне: серце, щоб служити і любити, а розум, щоб пізнавати і переконувати. Чому саме жінки стали першими свідками Воскресіння? Бо вони були під хрестом, пережили дуже особисто подію Страсної П’ятниці. Тоді вони несуть цю радісну вістку про Воскресіння до апостолів, але ті сумніваються і перевіряють. Бачимо, що Бога швидше знаходять ті, які хочуть Йому служити, а не розумово досліджувати.
Оскільки ми будемо 21 вересня святкувати Різдво Богородиці, то хочемо в особливий спосіб подякувати Марії за її материнство, за дар Сина, за те, що погодилася віддати Його на хресну дорогу. Вона за всім слідкувала, зберігаючи це в своєму серці. Вона, десь, до цього готувалася, але цих аргументів було замало. Її серце розривалося з болю, але така була воля неба. Це непросто бачити смерть дитини у розквіті сил. Він помирав брутально, як злочинець, хоч був цілком невинний. Він помирав від втрати крові. Вона готова була зробити все, щоб бути на місці дитини. Напевно, її болить, коли люди надалі прибивають Ісуса гріхами до хреста. Розп’ятий Ісус не мав сили щось промовити до матері, лише віддав її в опіку Івану. А відразу після Воскресіння наповнив її радістю та присутністю. Так після смутку завжди приходить радість, хрест невід’ємний від Воскресіння, про що переконуємося цієї неділі.
о. Володимир Груца, ЧНІ
Ця неділя називається перед Воздвиженням. Вона приготовляє нас до величного празника – Воздвиження чесного хреста Господнього. Приготування до будь-якої важливої події показує нам її істоту, що є найважливіше в ній. Євангеліє цієї неділі відкриває зміст свята Воздвиження – це таємниця Божої любові. Ісус виразив це словами: „Бог бо так полюбив світ, що дав Сина свого єдинородного, щоб кожен, хто вірує в нього не загинув, але жив життям вічним” (Йо 3,16).
Святий хрест нерозривно пов’язаний з Ісусом Христом. Якби Ісус на прийшов на землю й не помер на хресті, він не став би головним символом християн і знаком спасіння. А залишився б знаряддям покарання злочинців. Непослух Адама і Єви приніс у світ найбільший злочин – неповагу до люблячого Бога. У певний момент історії людства Божий Син прийшов на землю, щоб виправити гріх Адама та Єви. Він з любові до нас прийняв важкі муки й смерть на хресті, щоб перепросити безмежну Божу любов і дарувати людям прощення гріхів, визволити нас від найбільшого зла – гріха. Тож хресна смерть Ісуса – це жертва Його любові до Бога і людей. А святий хрест – символ безмежної Божої любові. Тож коли вшановуємо хрест Господній, то прославляємо його як таємницю любові Бога до нас.
Розуміння значення хреста Ісуса допомагає зрозуміти особистий життєвий хрест, а особливо хрест українського народу, спричинений війною. Війна принесла терпіння і смерть у долю багатьох людей, навіть втрату сенсу життя, коли чимало осіб втратили родичів, житло, засоби існування. Коли поєднаємо хрест війни з хрестом Спасителя, тоді зможемо віднайти себе у житті. Святий хрест нагадуватиме нам про безмежну любов Бога до нас. Що незважаючи на терпіння і людську смерть, Ісус є з нами і провадить нас до перемоги та свободи. Бо Він сам воскресінням із мертвих переміг смерть і дарував людству свободу.
Для віруючих людей хрест не повинен бути лише релігійним символом, а постійно оживляти віру, що Христос завжди з нами, особливо у найважчих моментах. Якщо Бог з нами, то з нами перемога і життя. Амінь.
о. Михайло Чижович, ЧНІ
ДО ГАЛАТІВ ПОСЛАННЯ СВЯТОГО АПОСТОЛА ПАВЛА ЧИТÁННЯ. Гал. 215 зач.; 6, 11-18.
Браття, гляньте, якими буквами пишу вам власною рукою. Ті, що хочуть похвалятися, що вони гарні тілом, силують вас обрізатися, щоб тільки уникнути переслідування за хрест Христа. Бо навіть обрізані, не зберігають закону, але хочуть, щоб ви обрізувалися, щоб їм хвалитися вашим тілом. Мене ж не доведи, Боже, чимсь хвалитися, як тільки хрестом Господа нашого Ісуса Христа, яким для мене світ розп’ятий і я – світові; бо ні обрізання, ні необрізання є чимсь, але нове сотворіння. На всіх тих, що ходитимуть за цим правилом, мир і милосердя на них і на Ізраїля Божого.
А втім, віднині нехай ніхто мені не завдає клопоту, бо я ношу на моїм тілі рани Ісуса.
Благодать Господа нашого Ісуса Христа нехай буде з вашим духом, брати. Амінь.
ВІД ІВАНА СВЯТОГО ЄВАНГЕЛІЯ ЧИТÁННЯ. Ів. 9 зач. 3, 13-17.
Сказав Господь: Ніхто не зійшов на небо, крім того, хто зійшов з неба: Син чоловічий. І як Мойсей підняв змія в пустині, так Син чоловічий має бути піднесений, щоб кожен, хто вірує у нього жив життям вічним.
Бог бо так полюбив світ, що дав Сина свого єдинородного, щоб кожен, хто вірує в нього, не загинув, але жив життям вічним. Бо Бог не послав у світ Сина, щоб світ засудити, але щоб ним спасти світ.
Гл. 6, 11-18 «Мене ж не доведи, Боже, чимось хвалитися, як тільки хрестом Господа нашого Ісуса Христа»
Коли дивитися на тогочасний світ, хрест – місце ганьби, місце смерті злочинців, до яких був зарахований також Ісус Христос. Ніколи в нашому житті ми не надаємо аж великої пошани місцю, де загинула наша близька, рідна, важлива для нас людина. Це місце для нас – місце втрати, смерті.
Хрест – це теж місце смерті. Але не тільки людської смерті, а й перемоги життя над смертю. Це місце, де Ісус Христос обдаровує нас життям вічним. Це місце смерті Ісуса Христа, і місце народження нас до життя вічного.
Саме тому апостол каже, що він буде хвалитися хрестом як місцем, де він стає учасником Царства Небесного.
Хай Господь дасть нам мудрість поцінувати хрест Господній як місце нашого освячення і спасення!
Владика Венедикт Алексійчук
Тропар воскресний (г. 4):
Сві́тлую воскресі́ння про́повідь від а́нгела взна́вши* і пра́дідне осу́дження відки́нувши,* Госпо́дні учени́ці, хва́лячись, апо́столам мо́вили:* Повали́лася смерть, воскре́с Христо́с Бог,* дару́ючи сві́тові вели́ку ми́лість.
Тропар передсвяття (г. 4):
Із кореня Єссеєвого і з бедер Давидових* богоотроковиця Маріям днесь родиться нам,* і радістю радується все і оновляється.* Зрадійте сукупно, небо і земля,* восхваліть її, вітчизни народів.* Йоаким веселиться і Анна торжествує, кличучи:* Неплідна родить Богородицю і кормительку життя нашого.
Сла́ва: Кондак воскресний (г. 4):
Спас і Визволи́тель мій* із гро́бу як Бог* воскреси́в від око́в земноро́джених* і врата́ а́дові сокруши́в,* і як Влади́ка* воскре́с тридне́вний.
І ни́ні: Кондак передсвяття (г. 3):
Діва днесь і Богородиця Марія,* безконечна світлиця небесного жениха,* родиться з неплідної Божим замислом;* колісниця Слова прикрашується, на це бо і передсказана була* – божественні двері і Мати сущого життя.
Прокімен (г. 6): Спаси́, Го́споди, наро́д Твій і благослови́ спадкоє́мство Твоє́ (Пс, 27,9).
Стих: До Те́бе, Го́споди, взива́тиму, Бо́же мій, щоб не відверта́вся Ти мо́вчки від ме́не (Пс. 27,1).
Алилуя (г. 1): Возніс Я вибраного з людей Моїх, єлеєм святим Моїм помазав його (Пс. 88,20-21).
Стих: Бо рука Моя заступить його і рам’я Моє укріпить його (Пс. 88,22).
Причасний: Хвалі́те Го́спода з небе́с, хвалі́те Його во ви́шніх (Пс. 148,1). Алилу́я, алилу́я, алилу́я.
Священник: Христос, що воскрес із мертвих, істинний Бог наш – молитвами пречистої Своєї Матері, святих славних і всехвальних апостолів, святого отця нашого Івана Золотоустого, архиєпископа Константинополя, і святого, якого є храм, і святого мученика Созонта, і всіх святих – помилує і спасе нас як благий і людинолюбний.
Фото і відео – Джерелo:
о. Петро Фостик
