Хрест – наставник сліпих, лікар хворих, усім померлим воскресення, хрест – наша надія на життя і нагороду, хрест – наша дорога, у хресті прощення, у хресті джерело ласки. Хто нині припаде до підніжжя хреста, той не загине, бо з хреста спливає на нас поміч і втіха. Хрест спас і навернув світ, переміг беззаконня, правду запровадив, землю в небо і людей в ангелів перемінив” (св. Йоан Золотоустий). “Хрест Христовий від сходу сонця і до заходу, від полудня і до півночі зібрав народ в одну Церкву, в одну віру” (св. Єфрем). Хто не візьме хреста на плече своє і не піде за Ісусом, тобто, хто не піде дорогою заповідей Христових і хто не приб є на хресті всіх своїх пристрастей, той не буде мати частки з Христом Спасителем.
І тому завжди знаменуймо себе знаком святого хреста, бо “вже сама згадка про хрест Христовий проганяє диявола і дає нам силу проти його напастей”, і “чого боїшся, коли чоло твоє знаком^святого хреста є озброєне?” (св. Августин). Послухаймо святого Сфрема, який пише: Малюймо на дверях і знаменуймо своє чоло і груди знаком животворящим святого хреста, бо хрест – переможець смерти, вірних надія, світло світу, дверник раю, покоритель єресі. Цю зброю християнинові слід носити і вдень, і вночі, на всякий час і на всяку годину, на кожному місці, без нього нічого не починай, хрестися перед їдою, перед працею, перед спочинком. Знаком хреста огороди члени свого тіла, і зло не приступить до тебе. Коли диявол бачить хрест, то дрижить і втікає. Замість щита огороди себе дорогоцінним знаменем святого хреста; чини це не тільки Рукою, але й думкою у всіх ділах своїх”. Через хресне знамення ми визнаємо дві найважливіші тайни Христової віри: Пресвяту Тройцю і Воплочення Сина Божого. І разом зі святим апостолом Павлом повторюймо: “Мене ж не доведи, Боже, чимсь хвалитися, як тільки хрестом Господа нашого Ісуса Христа, яким для мене світ розп’ятий, а я – світові” (Гал. 6, 14). Всюди прилюдно знаменуймо себе знаком святого хреста, і напевно “тоді на небі з’явиться знак Сина Чоловічого” (Мт. 24, ЗО), і в час суду, коли “заридають усі племена землі” (там само), тоді хрест святий буде нам на славу і на життя вічне.
Торжественне свято Воздвиження Чесного Хреста. В той спосіб вона пригадує нам той факт, що цариця Олена, мати цісаря Костянтина Великого, віднайшла хрест, на якому був розп’ятий наш Спаситель Ісус Христос. його знайдено на горі Голготі, близько того місця, де Христа розіп’ято, а його автентичність підтвердило чудо. здається, що викопавши три хрести, цариця й клир хотіли пізнати, котрий в них є хрест Христовий, і коли вони доторкнулись ним тіла померлої людини, вона негайно ожила. Так. ото Господь чудом вказав на дерево хресне, на якому повисло його Боже тіло. Одержавши такий доказ із неба, цариця Олена, разом з духовенством, піднесли священний хрест, а маси народу падали на коліна й голосно повторяли ту молитву, яку ми так часто чуємо під час Божественної Літургії: „Господи помилуй!”. Отже, не від речі буде розважити над тим, чому католицька Церква почитає Хрест Господній та й чому він став символом перемоги Спасителя над дияволом і над його жалом – гріхом.
Чому Хрест Христовий є в такому великому почитанні серед християн, вказує св. апостол Павло у своїй проповіді такими словами:
„Ми проповідуємо Христа розіп’ятого, ганьбу для юдеїв і глупоту для поган, але для тих, що покликані, чи юдеїв чи греків – Христа Божу силу й Божу мудрість” (1 Кор 1,23с).
У той самий день
7 вересня Церква вшановує пам’ять святого мученика Созонта.
Святий Созонт родом був з Ликаонії. Походив він з убогої родини і пас вівці, однак душа його повна була всякої чесноти і палала вогнем любови до Господа Бога і Спаса свого. Одного разу прийшов він до міста Помпеополя, коли там перебував імператор-мучитель Максиміян. Святий Созонт уночі ввійшов до поганської божниці, відірвав золотому ідолові руку, розбив її, а золото роздав бідним. Коли наступного дня погани почали хапати і мучити людей, яких запідозрювали у тому вчинку, тоді Созонт сам став перед судом і признався, що це він зробив, аби показати всім безсилля ідола, якому вони у своєму засліпленні покланяються. Тоді його схопили і віддали на муки. Його піддавали різним тортурам і били доти, доки святий слуга Божий не віддав у муках свою душу. Мучитель наказав тіло спалити, але вдарила сильна буря з громами і тіло не спалили. Вночі, у непроглядній пітьмі, над тілом мученика заясніло світло, то християни забрали мощі святого Созонта (до хрещення він називався Тарасій) і чесно поховали. Постраждав він близько 288 р. Бог прославив його мощі численними чудами.
Тропар мученика, глас 4:
Мученик Твій, Господи, Созонт, * у стражданнях своїх прийняв вінець нетлінний від Тебе, Бога нашого, * мавши бо кріпость Твою, він мучителів подолав, * сокрушив і демонів зухвальства безсильні. * Його молитвами спаси душі наші.
Кондак мученика, глас 2:
Істинного й богомудрого мученика,* випробуваного страждальця благочестя,* зібравшись сьогодні, велегласно прославмо Созонта,* тайновидця благодаті, і щедрого подателя зцілень.* Бо він молить Христа Бога за всіх нас.
Ікона мовить. Св. мч. Созонта – Джерелo: https://ktds.edu.ua/news/publish/38521-ikona-movyt-sv-mch-sozonta/
І. Я. Луцик, „Житія святих, пам’ять яких Українська Греко-Католицька Церква кожного дня впродовж року поминає”. Львів, Видавництво «Свічадо», 2013 p – Джерелo: https://prayer-service.online/m/#20240907&vita
7 вересня – Житіє святого мученика Созонта – Джерелo: https://www.youtube.com/watch?v=Y-CnI1xZZgQ&t=1s
о. Петро Фостик
